Мета:

– познайомити дітей з емоцією гніву;

– вправлятися в розрізненні емоцій за схематичними зображеннями;

– виховувати в дітей емпатію;

– вчити дітей передавати емоційний стан гніву використовуючи різні виразні засоби.

Хід заняття:

Керівник:

Керівник:

У будиночку чути шум, тупотіння ногами, бурчання.

- Що це за шум? (З'являється сердитий гном).

- Ой, та це ж Буркунчик. Знову він сердиться. Чому це ти, Буркунчику, сердишся цього разу? (Не любить неохайних дітей, таких як у творі К.І.Чуковського „Мийдодір”).

Читання уривків з твору, де автор описує гнів Умивальника і Крокодила.

- Чому розсердився Умивальник і Крокодил?

- Як описав автор гнів Умивальника? Крокодила?

Розглянути ілюстрації до твору „Мийдодір”. Дітям пропонується розповісти, як художник передав гнів героїв.

Розглядання піктограми гніву.

Пригадати казку „Три ведмеді” Л.М.Толстого.

Драматизація уривку з казки. Діти розігрують епізод, де описується, як сердяться ведмеді, дізнавшись про те, хто користувався їх речами. Звернути увагу дітей на те, як по - різному виражають гнів ведмідь, ведмедиця і ведмежатко.

Розповіді дітей про ситуації, коли вони сердилися, гнівалися, злилися.

Вправа „Дзеркало”.

Дітям пропонується зобразити перед дзеркалом свій гнів.

Малювання гніву. Запропонувати дітям кольоровою плямою зобразити свій гнів. Розглянути з дітьми малюнки. Звернути увагу на кольорове відображення гніву, відмітити схожість і відмінність в зображеннях гніву.

Вправа на розвиток мислення

„Буває ж таке!”

Дітям пропонується розіграти казку „Троє поросят”, змінивши характери персонажів на протилежні. В новій казці вовк стає слабким, кволим, немічним, а поросята - сміливими, рішучими, енергійними.

В залежності від зміни характерів змінюються казки і взаємовідносини героїв. (Дітям дозволяється вільне імпровізування у розігруванні нового сюжету. З допомогою музичного керівника пропонується скласти невеличкі пісенні імпровізації для змінених героїв казки).

Прощання з гномиком.

Вправа „Сонячне проміннячко”.

Мета:

– познайомити дітей з емоцією страху;

– вправлятися в розрізненні емоцій за схематичними зображеннями;

– виховувати в дітей емпатію;

– вчити дітей передавати емоційний стан страху використовуючи різні виразні засоби.

Хід заняття:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

Сьогодні ми завітаємо до наступного гнома. Щось у цього гномика дуже тихо в будиночку. Давайте прислухаємося. (Тихо). Давайте погукаємо. (Тихо). Що ж це таке? Може, його немає вдома? Давайте пошукаємо. (Знаходять). Ось він! Боюнчику, чому це ти не відзивався? (Злякався).

Обговорення з дітьми приказки: „У страху очі великі”.

Відмітити прямий і прихований зміст приказки.

- Лякалися ви коли - небудь так, що причина страху вам здавалась значно страшнішою, ніж була насправді? (Відповіді дітей)

- Саме про такий страх йдеться в оповіданні М.Носова „Живий капелюх”. (Читання)

- Чому страх виявився сильнішим за дітей?

Читання уривків з казки С.Михалкова „Троє поросят” (епізоди, в яких описується, як поросята тікають від вовка і трясуться від страху).

- Чому Наф - Наф не боявся страшного вовка?

Завдання дітям: „Намалюйте свій страх”. Діти розповідають про те, що намалювали, а потім розривають малюнки на дрібнесенькі шматочки.

- Щоб страх не був більшим за тебе, треба на мить зупинитись, заспокоїтися і поміркувати. Адже сміливий не той, хто нічого не боїться, а той, хто може перемогти свій страх.

Колись у давнину діти підбадьорювали себе примовкою. „Козакові до лиця примовочка оця: “Хоч що там побачу, - не боюся, не плачу.”

Хай і наш Боюнчик запам'ятає цю примовку і більше нічого не боїться.

Прощання.

(Гра „Рукостискання в колі”).

Мета:

– познайомити дітей з емоцією здивування;

– вчити розрізняти емоції за схематичним зображенням;

– вчити дітей передавати емоційний стан здивування, використовуючи різні виразні засоби.

Хід заняття:

Керівник:

Керівник:

Керівник:

Познайомтеся ще з одним гномиком. Його звуть Дивунчик. Він весь час всьому дивується, і казочки любить читати про різні чудеса.

(Пригадати з дітьми казки, де зустрічаються різні чудеса: „Летючий корабель”, „Івасик - Телесик”, „Царівна жаба”, „Яйце - райце” та інші).

- Про які чудеса тут розповідається?

- Чому всі ці чудеса дивують і притягують людей?

Вправа „Дзеркало”.

Гном пропонує дітям подивитися в дзеркало, уявити собі, що там відобразилося щось казкове, і здивуватися. Звернути увагу дітей на те, що кожна людина дивується по - своєму, але, не дивлячись на різницю, у вираженні подиву завжди є щось схоже.

- Що спільного в тому, як ви зображували здивування?

Відповіді дітей.

Розглянути піктограму здивування.

Гра „Фантазії”.

Гном пропонує дітям продовжити початок незвичайних пригод.

- До нас прийшов слон...

- Ми прокинулись на іншій планеті...

- Враз зникли всі дорослі...

- Чарівник вночі змінив усі вивіски на магазинах...

Етюди на вираження подиву: „Подив”.

Хлопчик бачив, як фокусник посадив у порожню валізу кішку і закрив її, а коли відкрив валізу, кішки там не було, а звідти вистрибнув собака!

Вправа на розвиток мислення

„Карнавал тварин”

Педагог пропонує дітям взяти шапочки зайця, лисички, ведмедя. Потім дитина повинна вирішити, якою буде вдача у обраної нею тварини (ведмідь - добрий чи злий, заєць - хвалько чи боягуз, лисиця - хитра чи бешкетливу).

Потім діти вигадують танцювальну імпровізацію, узгоджуючи свої дії з задуманим образом. Інші діти намагаються вгадати характер персонажу.

Цю вправу можна використовувати і для розвитку пам'яті. По закінченню заняття діти пригадують, яких тварин зображували. підказкою можуть бути музичні фрагменти таночків даних персонажів.

Прощання.

Гра „Придумай подарунок”.

Мета:

- знайомити дітей з піктограмами?

- розвивати інтонаційну виразність мови?

- розвивати уяву, фантазію, пантомімічні навички?

- спонукати дітей до активної участі в театралізованій грі.

Хід заняття:

Познайомити дітей з піктограмами (картинками - символами з зображенням різних емоцій людини): людина сміється, сумує, сердиться, злякалась, посміхається, плаче.

Запропонувати дітям вигадати фразу для людини, зображення якої дитина обрала, і промовити її з відповідною інтонацією.

Керівник:

- Діти, якщо вам весело, як ви посміхаєтесь? Якщо ви розсер-дились, як ви нахмурюєте брови? Коли вас щось здивувало, як у вас піднімаються брови і розширюються очі?

Запропонувати дітям вигадати і програти різні ситуації , пов'язані зі зміною настрою, а відповідно і міміки.

Вправа “Пори року”

Керівник підкликає до себе дітей і уточнює:

- Яка зараз пора року ?

Діти:

- Осінь.

Керівник:

- Назвіть, будь ласка, всі пори року, які знаєте.

Діти:

- Літо, Весна, Зима

Керівник:

- Спробуйте своєю мімікою (жестами) відобразити всі пори року. Наприклад: Осінь - сумна пора року, дощова, холодна і разом з тим чудова. (Нахмурені брови, сумний погляд, зі-тхання ...) А пригадайте, які смачні яблука дозрівають в садах восени, які вони на смак. (Діти прицмокують, охають ...)

Перед показом мімікою та жестами характеру осені дати дітям прослу-хати в грамзапису твори з “Пори року” А. Вівальді або П.І. Чайковського.

Слухання вірша “Кіт і Мишки” Інни Кульської з послідуючим розподілом ролей і початком інсценування.

Ходить котик по кімнаті

В нього лапочки на ваті.

Позіха байдуже:

- Щось я сонний дуже!

А під ліжком нірка, нірка,

З неї мишка зирка, зирка.

Зирк туди, зирк сюди,

Де котячі сліди?

Виліз котик на подушку,

Водить лапкою по вушку

Випинає спинку:

- Ляжу на часинку!

А до шафи нишком, нишком

Є дорога мишкам, мишкам

Все, як слід, ось обід,

Спи та спи - ледар кіт!

Що ви, миші? Тихо, тихо!

Ось вам буде лихо, лихо!

Кіт не спить, а слуха,

Наставляє вуха!

Скочив котик саме впору!

Швидше миші в нору, в нору,

Ця - туди, та - сюди,

Утікай від біди!

Слухання творів: “Слон танцює” муз. А. Зноско-Боровського, “Мишенята” муз. А. Жилінського.

Запропонувати дітям потанцювати так, як потанцював би слон під цю му-зику і порухатись так, як би рухались мишенята.

Ознайомити дітей з сценарієм музично-театралізованого дійства “Осінній бал в королівстві Семинотка”. Розподілити ролі.

Використаний матеріал: піктограми “Сонечко”, наголівники кота і мише-нят.