Мета:

- розвивати фантазію, образне мислення, акторські здібності (вміння діяти в запропонованих обставинах), інтонаційну ви-разність і пластику;

- формувати активну позицію (бажання брати на себе ролі).

Хід заняття:

Керівник:

- Учись любити все навколо себе:

Траву і квіти, кущик, деревце.

Жучка і пташку, і блакитне небо,

І синьооке чисте джерельце.

Усе прийшло на білий світ, щоб жити,

Щоб дарувати радість і красу.

Учися дивуватись і любити

Чистеньку, мов перлин очка росу.

Поглянь на світ - це дивовижна казка!

А квіти - це, мабуть, душа землі.

У кожній з них струмить любов і ласка,

Вони, неначе діточки малі.

Яка земля! Чарівна, пречудова!

Вона нам мати. Ми - її дитя!

Летить на землю весняна обнова,

Бурлить, вирує на землі життя!

(Надія Красоткіна).

- Діти, про що розповідає вірш, який я вам прочитала? ( відповіді дітей).А що таке природа? ( трава, квіти, тварини, небо, ліс...)

- Уявіть собі, що ви маленьке зернятко будь - якої рослини.

( Діти довільно розходяться по залу. Керівник змахує рукою (сіє зе-рна), діти присідають і стискаються в „зернинку”.

Вправа „Зернятко”.

Вправа проводиться під музичний супровід. (За вибором музичного керівника).

Керівник:

- Лежать зернятка в землі, їм тепло, зручно. Пройшов дощик, при-гріло сонечко. Насіння почало набрякати, оболонки зерняток лус-нули і зявились перші пагінці. Вони пробили землю і потягнулися до сонечка. (Діти по - малу встають, погойдуючись, витягуючи руки вгору).

На стебелинках зявилися перші листочки. І ось загойдалися молоді деревця, квіти, травичка...

Що ж виросло в нашому лісі? (Керівник запитує кожну дитину, якою рослиною вона була).

Вправа повторюється 2 - 3 рази.

Робота над музично-театралізованою грою „Аліса в країні казок”

Міні - сценка „Тетянка і мячик”.

Тетянка сердиться на мяч:

- Знову ти пустився вскач!

Знову вирвався із рук,

Ну хіба ж ти добрий друг?

Дує щічки круглий мяч:

Сам образився, хоч плач:

Буду я з тобою дружити

Ти ж навчись мене ловити!

Діти діляться на пари і розігрують сценку по ролям. Кожній парі можуть дати завдання, наприклад, Тетянка промовляє слова дуже сердито або з жалем, а мячик з образою чи сердиться.

Діти з муз. керівником стають в коло.

- Ось мяч. Подивіться, „я тримаю його в руках”.

(Муз. керівник „ передає мяч” дитині, що стоїть поруч).

- Тримай мяч, не упусти. Розкажи, який він? (Великий, круг-лий, мякий).Передавай його далі.

- Ой, наш мячик раптом перетворився в повітряну кульку. Яка кулька в твоїх руках? Кулька прагне полетіти в небо, тримай міцніше за ниточку. Передавай її далі.

Уявні предмети передаються по колу, перетворившись в тарілку з гарячим супом, їжака, сніжку, маленьке кошеня, жменьку піску, жменьку води, тощо. Гра продовжується до тих пір, доки дітям цікаво. Правила гри можна змінювати. Запропонувати дітям са-мостійно називати перетворені предмети.

Гра „Уявіть собі”.

Керівник:

- Сонце потрібно всім! Квітам, метеликам, мурахам, жабенятам. А кому ще потрібне сонечко? (Діти перераховують)Зараз ви вигада-єте, в кого ви перетворились і під музику зобразите того чи те, що загадали, а я спробую відгадати.

Вмикається музика, діти імітують рухи загаданого персонажу. Це можуть бути квіти, комахи, тварини, птахи, тощо. Муз. керівник вгадує, уточнює.

- Сонечко заховалось за хмарку і пішов дощик. Скоріше під па-расольку. Парасолька схожа на великий гриб. А де ж ростуть гриби? (в лісі) тож давайте перенесемося до лісу і пригада-ємо, що ж відбувалося з казковими героями в лісі, коли вони знайшли рукавичку.

Спробувати інсценізувати казку “Рукавичка” від початку до кінця.

Мета:

- створювати позитивний емоційний настрій;

- розвивати логіку, творчі здібності;

- виховувати доброзичливе відношення до оточуючих;

- розвивати імітаційні навички;

- вчити дітей поєднувати рухи і мову.

Хід заняття:

Керівник:

- Діти, а що ви робите, коли вам весело? (Відповіді дітей).

Гра „Продовжи фразу і покажи”.

- Якщо холодно на вулиці, що ви одягнете? (Шубу, шапку, ру-кавички...)

- Якщо вам подарують маленьке кошеня, що ви зробите? (По-гладимо, приласкаємо).

- Якщо ви залишились в лісі один, що ви будете робити? (Го-лосно кричати: „Ау!”)

- Якщо мама відпочиває, як ви будете поводитись? (Ходити навшпиньках, не шуміти).

- Якщо плаче ваш друг, що робити? (Втішити, погладити, за-глянути в очі...)

- Якщо вам на очі трапились сірники? (Відповіді дітей, які ви-хователь узагальнює висновком: сірники дітям не ігра-шки).

Розминка для пальців.

Вихідне положення рук - зжаті в кулаки. Керівник пропонує ді-тям повторювати за нею рухи.

До великого пальчика на гостину діти виставляють вгору

Великі пальці і з'єднують

Їх між собою.

Приходили пальчики у хатину діти почергово виставля-

ють пальці і ті, що нази-

ваються з'єднуються між

собою.

Вказівний і середній,

Безіменний і останній.

А мізинчик - малюк мізинчики стукають

Зобразив веселий стук. Один об одного.

Наші пальчики друзями стали пальці переплітаються

Один одного обійняли. І міцно зжимаються.

Керівник:

- Щоб гарно розмовляти, потрібно чітко вимовляти. Давайте зараз трішки пограємось з нашими язичками.

Артикуляційні вправи.

“Конячка” - присмоктати язик до піднебіння і клацнути.

Ритмічне виконання під вірш:

Цок-цок-цок, біжать конячки,

Дуже весело біжать.

Як малечу покатають,

Будемо їх годувать.

“Гойдалка” - напруженим язиком тягнутися то до носа, то до піднебіння.

Ми на гойдалці гойдались.

Вгору - вниз, вгору - вниз.

Дуже жваво ми гойдались,

Покатались, зупинись!

“Смачне варення” - облизати верхню губу і заховати язик в рот.

Ах, яке смачне варення,

Забруднились губи всі.

Язичком ми поведем,

І варення підберем.

“Дудочка” - Діти співають:

Ду-ду, ду-ду, дудочка,

Ду-ду, ду-ду, ду.

Ось заграла дудочка,

Ту-ру, ту-ру, ру.

А зараз лягайте на ковдру, і будемо вчитися розслаблятися.

От як ми відпочиваєм,

Сном чарівним засинаєм,

Уповільнюються рухи,

І нема більше напруги.

І приємно стало зразу,

Як розслабили ми м'язи.

(Грає спокійна музика, керівник говорить тихо, з довгими паузами).

Відпочили, діти, а тепер вставайте - і пішли чітким рівним кроком по залу.

Ми говоримо сміливо,

Вірно, чітко і красиво.

Ми не поспішаємо, слова ми не ковтаємо.

Руки вгору - вдих, вниз - видих. Заняття закінчено. До поба-чення.