Мета:
– познайомити дітей з емоцією радості;
– вчити дітей розрізняти емоції за схематичними зображеннями;
– розуміти свої почуття та почуття інших людей;
– вчити дітей передавати потрібний емоційний стан, використовуючи різні виразні засоби.
Хід заняття:
Керівник:
В одній казковій чарівній країні жили - були гноми. Всі вони були дуже різні, і звати їх було теж неоднаково: Веселунчик, Сумненький, Буркунчик, Боюнчик, Дивунчик. Кожен гном жив у своєму будиночку. Інколи вони ходили один до одного на гостину.
Сьогодні ми завітаємо тільки до одного з них. Ой, а що це за музика лине з будиночку цього гнома?
Слухання музики П.І. Чайковського „Нова лялька”.
- Про що ви думали, коли слухали музику?
- Що відчували?
- Що хочеться робити під таку музику?
Повторне прослуховування музики. Запропонувати дітям потанцювати під цю музику і уявити щось приємне і радісне.
Бесіда. По закінченні музики звернути увагу дітей на те, які в них були обличчя, як вони рухались. Пояснити, що так вони виражали свою радість. Зробити акцент на тому, що всі діти під час танцю виражали свою радість по-своєму. Запитати, від чого залежить, як людина виражає свою радість. Під час бесіди підвести дітей до висновку про те, що ступінь радості залежить від людини, її особливостей і від самої події.
(відповіді дітей)
Вправа на розвиток уваги „Не будемо сумувати”
Дітям пропонується перерахувати різні справи, наприклад, вони називають розглядання малюнків, відгадування загадок, гру на дитячих музичних інструментах, читання віршів тощо.
За вказівкою педагога діти швидко переходять від одного названого виду діяльності до іншого. Варто звертати їх увагу на те, щоб переходи були справжнім переключенням уваги з однієї дії на іншу.
Вправа на розвиток уяви „Фантазери”
Дитина промовляє фразу, яка має визначене емоційне забарвлення: прояв радості. Інші діти, використовуючи сказане в якості основи, придумують історію в заданому настрої.
- А зараз я пропоную стати в хоровод і всім разом порадіти хорошій пісні.
Виконується знайома дітям мажорна пісня.
Конспект заняття № 2
Тема: “Горе”
– познайомити дітей з емоцією горя;
– продовжувати вчити розрізняти емоції за схематичними зображеннями;
– вчити дітей передавати емоційний стан горя, використовуючи різні виразні засоби.
На минулому занятті ми гостювали в будиночку Веселунчика. А сьогодні ми завітаємо до його братика. Послухайте, яка музика лине з цього будиночку:
Слухання твору„Хвороба ляльки” П.І. Чайковського.
- Який характер музики?
- Що ви відчували під час слухання музики?
А ось і гном. Звуть його Сумненький. Схожий він на свого братика? Чому? (Відповіді дітей) Знайдіть піктограму, схожу на Сумненького. (Розглянути її, звернути увагу на брови, очі, рот).
Я знаю, що Сумненький дуже любить читати казки.
(Пригадати зміст казок: „Заяча хатка”, „Вовк і семеро козенят”).
- Коли герої цих казок переживають горе?
- Як вони подолали горе?
Гном запитує:
- А коли ще люди сумують?
Відповіді дітей.
Драматизація ситуації „Зникла собака”.
Одна дитина виконує роль господаря собаки, а інші заспокоюють його, кожний по - своєму. Після драматизації запитати у дитини, яка виконувала роль господаря:
- Що ти відчув, коли тебе заспокоювали?
- Хто найкраще тебе заспокоїв?
- Діти, а яким кольором ви б намалювали горе? Чому?
Діти малюють.
Вправа на розвиток уяви „Нам сумно”
Дітям пропонується уявити будь-що: наприклад, що у повітрі розлили смуток, але вони самі вільні від нього. Вони можуть вести себе в цій кімнаті як захочуть: пересуватися в ній, говорити, сидіти, але при цьому намагатися бути в гармонії з уявною атмосферою.
І коли діти почнуть рухатись, всередині почнеться ніби нове життя і вони скажуть: „Нам сумно”.
Створивши навколо себе уявну атмосферу і перебуваючи з нею в уявній гармонії, вони відчують, що і діяти можуть в злагоді з нею.
Вправа на розвиток мислення ”Товариш захворів”
Педагог пропонує дітям розіграти сценку наступного змісту: їх товариш важко захворів. Діти приходять провідати захворілого, приносять йому квіти, фрукти, питають про здоров'я, виказують знаки уваги: поправляють подушку, витирають піт з чола, пропонують випити ліки тощо.
Поступово відвідувачі розуміють, що їх товариш важко хворий, і їх радісний настрій від зустрічі з другом зникає. На зміну пожвавленню приходить відчуття тривоги, хвилювання, стурбованості.
Діти, попередньо домовившись про те, хто яку роль буде виконувати і які дії чинити, розігрують сценку, вслуховуючись в музику, що супроводжує їх імпровізацію. Їм варто відчути перехід від радості до суму. (Музика П.І.Чайковського „Хвороба ляльки”)
Етюд „Погана погода”.
Дітям пропонується уявити похмуре небо, дощ, холодний вітер.
- Який у вас настрій? (Відповіді дітей)
Прощання з Сумненьким. Вправа „Усміхнися другові”.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
