Нараховані проценти за депозитами суб'єктів господарської діяльності відповідно до умов депозитного договору можуть перераховуватися на поточний рахунок даної юридичної особи або зараховуватися на поповнення депозиту. Термін дії депозитного договору може бути пролонгований без укладання нового договору, а для додаткового внеску на діючий депозитний рахунок використовується додаток до договору. Дохід за депозитним вкладом виплачується вкладникові за рахунок витрат банку і відноситься на балансовий рахунок 7021 (А) «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від суб'єктів господарської діяльності».
Відсотки нараховуються за календарне число днів або за методом «30/360», за допомогою номінальної процентної ставки (метод рівних частин) чи фактичної процентної ставки (актуарний метод), що дає змогу розподілити витрати, виходячи з поточної вартості депозиту в окремі періоди.
У разі використання номінальної ставки витрати банку на погашення процентів за депозитним вкладом визначатимуться за формулою:
.
Нарахування процентів відображається в балансі комерційного банку в тому періоді, за який вони нараховані. Нараховані проценти перераховують на поточний рахунок клієнта на підставі меморіального ордера.
На отриманий дохід у вигляді процентів за депозит нараховується податок на прибуток - 25%.
Щомісячно в депозитну справу кожного клієнта додається виписка із депозитного рахунку. Термін дії депозитного рахунку може бути пролонгований без укладання нового договору.
Для цього необхідно подати:
лист-клопотання про продовження договору;
додаткову угоду до депозитного договору.
12.4. Облік строкових вкладів фізичних осіб до КБ
Для зберігання та обліку коштів, внесених на визначений у договорі строк, фізичній особі відкриваються вкладні (депозитні) рахунки.
Вкладні рахунки відкриваються на підставі договору про відкриття вкладного депозитного рахунку з видачею вкладнику вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника), договір або ощадний сертифікат (залежно від вкладу).
В депозитному договорі зазначається: назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад), власник коштів, дата внесення депозиту, величина депозиту, термін зберігання та порядок повернення коштів після закінчення терміну (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок вкладника та ін.), процентна ставка, умови перегляду її величини, відповідальність сторін, зобов'язання банку повернути суму, внесену на депозит, інші умови за погодженням сторін, підписи сторін.
Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунку в інші банки чи з поточного рахунку
в національній та іноземній валюті.
Оформлення депозитних операцій фізичних осіб у комерційному банку здійснюється в такому порядку:
1. Між банком та клієнтом укладається договір про розміщення тимчасово вільних коштів громадян на депозити. Депозитний договір оформлюється у двох примірниках. Співробітник банку реєструє договір у книзі реєстрації, фіксує дату, номер договору і номер депозитного рахунку. Договір підписується обома сторонами і скріплюється печаткою.
2. Вкладник вносить гроші на депозит на підставі прибуткового ордера або об'яви на внесення готівки.
3. Відповідальний працівник заповнює вкладну книжку, особовий рахунок, до оформлює «Прибутковий ордер» (об'яву на внесення готівки), записує операцію в Касовий журнал за прибутком.
4. Вкладник отримує один примірник договору, вкладну (ощадну) книжку.
Додаткові внески можуть здійснюватися будь-якою особою як з пред'явленням вкладної книжки, так і без неї на підставі прибуткового ордера.
Видача вкладу здійснюється на підставі вкладної книжки та видаткового касового ордера.
Величину депозитного процента встановлює комерційний банк самостійно, керуючись: величиною облікової ставки НБУ, станом грошового ринку, власною депозитною політикою, обсягом вкладу та терміном, на який вносяться грошові кошти.
Нарахування процентів за договором здійснюється щомісячно, незалежно від періодичності розрахунків, передбачених у договорі з клієнтом. При цьому банки використовують схеми нарахування простих і складних процентів.
Найбільш поширеним і традиційним є нарахування простих процентів. Базою нарахування відповідної процентної ставки за кожний встановлений період буде одна і та сама основна сума строкового вкладу. Тобто нарахування простих процентів здійснюється на сальдо за рахунком за фактичний термін
зберігання коштів з урахуванням змін процентної ставки згідно з договором.
Нарахування складних процентів («процентів на проценти») здійснюється на сальдо за рахунком і нараховані раніше проценти.
Використання складних процентів є більш вигідним для вкладників банку (за умови, що термін вкладу перевищує один рік), оскільки забезпечує їм більший дохід.
Періодичність виплати процентів за вкладами залежить від умов конкретного договору. При виплаті процентів працівник банку повинен роздрукувати необхідні видаткові ордери (меморіальний ордер) на суму процентів, які необхідно виплатити.
Контрольні запитання за темою 12:
1) Розкрийте сутність поняття «депозит».
2) Дайте визначення депозитних операцій комерційного банку.
3) Охарактеризуйте принципи організації депозитних операцій.
4) Чим відрізняється депозит до запитання від строкового депозиту?
5) Як класифікуються депозити залежно від виду і статуту вкладника? Як класифікуються депозити залежно від терміну вкладу?
6) Опишіть механізм нарахування відсотків за депозитами.
7) Розкрийте методику нарахування відсотків за користування депозитними коштами та обліку процентних витрат за депозитними операціями.
8) Назвіть документи, що їх подають юридичні особи для відкриття депозитного рахунку.
9) Як здійснюється облік погашення депозиту?
10) Розкрийте сутність поняття «вклади населення». Наведіть їх класифікацію.
11) Чи можуть проводитися за депозитним рахунком юридичної особи розрахункові операції та видання коштів населенню?
12) Охарактеризуйте вклад «до запитання» в комерційному банку для фізичних осіб та порядок його відкриття.
Тема 13. Облік операцій банку в іноземній валюті
13.1. Сутність і класифікація валютних операцій
комерційних банків
Валютними операціями є господарські операції, вартість яких визначається в іноземній валюті, або ті, що потребують розрахунків в іноземній валюті.
Для правильного відображення у бухгалтерському обліку операцій з іноземною валютою слід усвідомити такі терміни та поняття:
валютні цінності - валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;
валюта України (гривня) - грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які пе-ребувають в обігу;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, - іменні чеки, виражені в іноземній валюті (далі - іменні чеки), до-рожні чеки, виражені в іноземній валюті (далі - дорожні чеки).
Розпочати діяльність на валютному ринку банк має право за наявності ліцензій або письмового дозволу, що надається Націо-нальним банком України. Будь-який банк, котрий офіційно зареєстрований на території України, має банківську ліцензію й отримав письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, називається уповноваженим банком.
Найпоширенішими валютними операціями, що виконуються банками, є:
1. Неторговельні операції:
з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти фізичними особами;
купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти фізичними особами;
приймання готівки на інкасо;
видача дозволу на вивіз валюти;
конвертація валюти за дорученням клієнта;
операції з чеками та платіжними картками;
операції за переказами в іноземній валюті.
2. Операції з торгівлі іноземною валютою на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ):
укладання угод з метою хеджування ризиків;
укладання угод з метою отримання спекулятивного при-бутку;
укладання угод з метою виконання доручень клієнтів;
укладання угод для виконання власних зобов'язань банку;
укладання угод купівлі однієї іноземної валюти за іншу.
3. Операції в іноземній валюті, що виконуються за доручен-ням клієнтів банку:
відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в іноземній валюті;
відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб в іноземній валюті;
надання кредитів в іноземній валюті.
В Україні проведення валютних операцій регулю-ється Декретом Кабінету Міністрів «Про валютне регулювання і валютний контроль». У ньому визначено принципи здійснення юридичними і фізичними особами валютних операцій.
Учасники (суб'єкти) валютних операцій за цим Декретом розподіляються на дві категорії - резидентів і нерезидентів.
Об'єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:
іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, облігації);
інші боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті;
дорогоцінні метали - золото, срібло, платина, природні дорогоцінні каміння.
Операції з валютними цінностями поділяються на два види:
1) поточні валютні операції;
2) операції, пов'язані з рухом капіталу.
До поточних валютних операцій відносяться:
розрахунки за товари, роботи і послуги;
за експорт та імпорт;
перекази;
погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.
До капітальних валютних операцій відносяться:
прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;
портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;
довгострокове кредитування тощо.
Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими проводяться в короткий термін, що не перевищує двох робочих днів, називають операціями спот.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22
