На більшості промислових підприємств для оплати праці виробничих робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції (робіт, послуг), застосовується відрядна форма оплати праці.

Дані про виробіток необхідні для одержання відомостей про кількість і якість випущеної продукції, нарахування заробітної плати робітником, оперативного контролю за виконанням норм виробітку, використанням матеріалів у виробництві, оперативного планування виробництва, праці й заробітної плати.

Організація обліку виробітку робітників-відрядників залежить від характеру технології, організації праці, системи технічного контролю за якістю продукції, застосовуваних коштів механізації обліку.

Основними питаннями організації обліку виробітку є наступні:

ѕ вибір виробничої операції, за якою найбільш доцільно враховувати виробіток;

-- вибір системи обліку виробітку на конкретних виробничих ділянках і робочих місцях;

вибір або розробка форм первинних і зведених документів з обліку виробітку й заробітку;

розробка вказівок про порядок складання, обробки й використання даних первинних документів про виробіток;

установлення строків здачі документів бухгалтерській службі;

вибір методів обліку виконання норм виробітку;

розробка вказівок по складанню звітності про виконання норм виробітку.

Заробітна плата робочих, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається в собівартість відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції) (п. 13 П(С)БУ 14 «Витрати»). При відрядній формі оплати праці не виникає проблем з віднесенням нарахованої заробітної плати працівників до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Її сума включається у виробничу собівартість на підставі первинних документів.

Залежно від особливостей роботи підприємства в цехах (на ділянках) для обліку виробітку продукції й витрат, на заробітну плату застосовуються різні варіанти обліку й форми первинних документів. Це можуть бути:

-- рапорт про виробітку й приймання робіт;

маршрутний лист (маршрутна карта);

відомість про виробітку;

наряди й інші документи.

Рапорт про виробітку застосовується в умовах поточно-масового виробництва на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом роботи й на потокових лініях з вільним ритмом, за умови закріплення операцій за кожним робітником.

Маршрутна система обліку (маршрутні карти) застосовується для продукції серійного виробництва, у якому рух деталей в процесі обробки здійснюється заздалегідь сформованими партіями.

Облік виробітки й нарахування заробітної плати по робочих нарядах на відрядну роботу доцільно застосовувати на підприємствах з індивідуальним і малосерійним типами виробництва й для обліку виконаних робіт.

У цьому випадку виробниче завдання видається у вигляді наряду на відрядну роботу на одну зміну або на більш тривалий термін дії. У ньому вказують обсяги роботи й норми часу на їхнє виконання. Виписування нарядів на відрядну роботу проводиться до її початку на основі технологічних карт або інших технічних документів і відповідно до планованих обсягів виробництва виробничого підрозділу.

Наряди на відрядну роботу можуть бути:

1) індивідуальними (які видаються на оного працівника);

2) колективними (які видаються на групу (бригаду) робітників).

Під час виконання завдання в наряді відзначається висновок технічного приймання роботи. Підрахунок суми заробітку, що належить робітникові, здійснюється шляхом множення кількості виготовленої продукції (виконаних робіт) на встановлену розцінку.

З метою скорочення документації й підвищення контрольних функцій обліку можливе застосування накопичувальних нарядів, які діють протягом тривалого часу.

Наприкінці звітного періоду підраховується час (відповідно до норм), розмір оплати по кожному найменуванню роботи, операції на весь випуск продукції (робіт, послуг) й сума заробітної плати кожного робітника відповідно до виробітку, зазначеного в рапорті. Загальна сума заробітної плати всієї бригади за даними зазначених рапортів зіставляється із сумою заробітку всієї бригади відповідно до кількості продукції, прийнятої відділом технічного контролю або зданої на склад.

Незалежно від застосовуваного на предприємстві методу обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції облік заробітної плати необхідно вести в розрізі цехів (ділянок) з виділенням витрат по поточних нормах і відхилень від норм.

Під витратами на оплату праці в межах норм розуміють плату за фактично виконану роботу, відповідно до встановленого на підприємстві технологічного процесу, діючим нормам й розцінкам.

Відхиленнями від норм вважається оплата додатково виконаних операцій, не передбачених установленим технологічним процесом і викликаних відхиленнями від нормальних умов виробництва (доплати, за роботу надурочно, оплата простоїв і т.п.).

Фактичні витрати на оплату праці, що включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), відображаються по статтях калькуляції «Основна заробітна плата виробничих робітників», «Додаткова заробітна плата виробничих робітників», а також по комплексній статті калькуляції в складі загальновиробничих витрат, з підрозділом їх на заробітну плату відповідно до норм і відхиленням від них.

Із процесом нарахування й виплати заробітної плати зв'язана необхідність нарахувань відповідних сум внесків у соціальні фонди (так звані нарахування на заробітну плату).

У цей час підприємства повинні здійснювати наступні обов'язкові відрахування на соціальні заходи:

Внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок втрати працездатності й витрати, обумовлені народженням і похованням.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.

У бухгалтерському обліку зазначені нарахування на заробітну плату виробничих робітників ставляться на ті ж рахунки обліку витрат, на які відображається й нарахування сум зарабітної плати, тобто включається до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) або, у випадку неможливості прямого віднесення до об'єкту витрат, -- до складу загальвиробничих витрат.

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій по формуванню прямих витрат на оплату праці в складі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) представимо в табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Кореспонденція рахунків з обліку прямих витрат на оплату праці

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій по нарахуванню у фонди соціального страхування на оплату праці робітників, що включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), наведене в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Кореспонденція рахунків з обліку прямих витрат по відрахуваннях на соціальні заходи

Контроль за використанням коштів на оплату праці і правильністю видачі грошових коштів з рахунків підприємств можуть здійснюати й установи банків.

3.3. Контроль витрат на підприємстві

Контроль витрат основної діяльності є однією з найважливіших ділянок роботи, спрямованої на виявлення невикористаних резервів та непродуктивних витрат і втрат. Від обґрунтованості визначення витрат залежить об'єктивність оцінки фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг), витрат на управління та збут, інших витрат операційної діяльності, а також достовірність відображення результатів підприємницької діяльності у фінансовій та податковій звітності.

Контроль можна класифікувати по характеру контрольованих операцій або діяльності підприємства, що підлягають контролю.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16