1. У Мишка було 22 сірі кролі. 9 сірих кролів він поміняв на 5 білих. Скільки кролів залишилося у Мишка?

2. У кошику було 53 груші. Мама взяла 16 груш, щоб почастувати дітей. 4 груші вона поклала назад у кошик. На скільки груш менше стало у кошику, ніж було?

3. Сума двох менших сторін прямокутника 12 см, а більша сторона прямокутника 14 см. На скільки сантиметрів довша більша сторона від меншої?

Одним із видів самостійної роботи учнів на уроці може бути виконання тестових завдань. До кожного такого завдання школярам пропонуються 3-4 варіанти відповідей, з яких тільки одна є правильною. Відповіді добираються не механічно, а виходячи з прогнозування можливих помилок. Наведемо приклади таких завдань для учнів 4-ого класу [8, с.23].

1. запиши число 5107 у вигляді розрядних доданків.

А. 5000 + 10 + 7

Б. 5000 + 100 + 7

В. 5000 + 10 + 70

Г. 500 + 10 + 7

2. Яке з чотирицифрових чисел найбільше?

А. 6999

Б. 80805

В. 7085

Г. 7058

3. Обчисли: 60 - 24 : 6.

А. 6

Б. 56

В. 66

Г. 36

4. У мотку було 24м стрічки. Чверть мотка продали. Скільки метрів стрічки продали?

А. 96 м

Б. 28 м

В. 6 м

Г. 6 мотків

5. Сторони прямокутника дорівнюють 3 см і 8 см. Знайди його площу.

А. 22 см

Б. 24 см2

В. 22 см2

Г. 24 см

6. У якому виразі ділене дорівнює 40?

А. 70 · 40

Б. 240 : 40

В. 600 + 40

Г. 40 : 4

Отже, самостійна робота на уроках є дуже різноманітна за своїм змістом і характером. Їй відводиться значне місце на всіх етапах опрацювання матеріалу.

А методика її проведення визначається конкретним уроком і його метою.

2.2 Диференціація навчальних завдань

Важливою дидактичною умовою ефективності самостійної роботи є її диференціація. У теорії і практиці початкового навчання проблема диференціації самостійних завдань розроблена досить детально.

Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих як на підтягування відстаючих у навчанні, так і на поглиблення знань учнів, що вчаться з випередженням. За однаковий час не можна всіх школярів навчити якісно на запропонованому рівні. Здійснюючи диференційований підхід до дітей у навчанні, треба знати особливості кожного, враховувати їх у роботі.

Поширеною є думка, що у молодших школярів індивідуальні відмінності незначні, їх легко виявити і врахувати у рамках диференційованого навчання. Але практика свідчить: класи за своїм складом дуже не однорідні, відмінності у розвитку дітей досить помітні. І тільки за допомогою диференціювання можна досягти максимальних результатів щодо кожної дитини.

Для здійснення диференційованого навчання вчителю необхідно:

– вивчати загальну готовність дітей до навчальної діяльності та сприйняття конкретного матеріалу, зокрема;

– передбачати труднощі, які можуть виникнути в дітей під час засвоєння нового матеріалу;

– застосовувати в системі уроків диференційовані індивідуальні та групові завдання;

– здійснювати перспективний аналіз: з якою метою плануються завдання, чому їх треба використовувати саме на цьому етапі уроку, як продовжити роботу на наступних уроках [83].

Внутрішня диференціація здійснюється під час уроків. Необхідність у ній тим більша, чим різноріднішим є склад учнів. Навчання тут погоджується з можливостями різних груп учнів. Загальна програма розрахована на підвищення рівня всіх школярів.

Найефективнішою є групова диференціація. У всіх типах загальноосвітніх навчальних закладів учні класів поділяються на групи. У такій групі учень може вільніше висловлювати свої думки, активніше брати участь у розв'язуванні навчальних завдань відповідно до своїх інтересів і здібностей. Групи формуються вчителем на основі рівня розвитку дітей і побажань самих учнів: учні охоче працюють із однокласниками, які мають схожі інтереси, стиль роботи, з якими пов'язані дружніми стосунками.

У розвинених країнах групова диференціація має різні варіанти:

· швидкі, середні і повільні групи (США);

· за рівнем програм і навчальних завдань: підвищений (А), середній (Б), низький (В) (Німеччина);

· за вивченням окремих навчальних дисциплін, де працюють "швидкі", "середні" і "повільні" групи (Франція);

· за розподілом учнів однієї паралелі на класи залежно від здібностей (Англія);

· розподіл учнів класу на групи з метою змагання (Японія).

Групове навчання в цілому педагогічно виправдане. Проте завжди є небезпека звуження загального кругозору дітей, які працюють у групах. Так, при розподілі класу на сильних і слабких зазвичай виникає два варіанти: або більше уваги приділяється слабким, або - сильним. Обидва варіанти можуть нанести шкоду тій чи іншій групі учнів.

Індивідуальна самостійна робота здійснюється здебільшого за допомогою диференційованих завдань, які враховують особливості індивідуальності учня. З цією метою в школах впроваджується рівнева індивідуалізація навчання, коли учні, навчаючись за однією програмою, мають право і можливість засвоювати її на різних рівнях, але не нижче загальнообов'язкового базового рівня. Як правило, у навчальних програмах виділяють три рівні складності матеріалу: базовий, середній і високий.

Різноманітні способи і прийоми диференціації можна звести до таких: диференціація за ступенем складності завдань і диференціація за ступенем самостійності учнів [58].

Диференціація за ступенем складності - це добір різноманітних завдань, які можна класифікувати таким чином:

– завдання, що вимагають різної глибини узагальнення і висновків;

– завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що виконується;

– завдання репродуктивного і творчого характеру.

Складність кожного з них визначається складністю його умови та кількістю операцій, потрібних для виконання. Диференціація за складністю використовується не лише як засіб систематичного й послідовного розвитку мислення учнів, особливо слабших за підготовкою. Розв'язання посильної задачі стимулює учнів до подальшої діяльності і підвищує самооцінку своїх можливостей, дозволяє перейти на більш високий ступінь пізнання. Для цього добирають завдання з нарощуванням ступеня складності.

Розглянемо приклади поступового нарощування складності тренувальних вправ на уроках математики в 2 класі з теми “Письмове додавання і віднімання двоцифрових чисел” [17].

І. Який з прикладів розв'язано правильно?

II. Вибери правильну відповідь.

III. Яка з нерівностей є правильною?

а) 49 - 9 > 49;

б) 80 + 5 > 90;

в) 93 + 3 < 100.

IV. У першій бочці було 33 л води, у другій стільки ж, а в третій - на 12 л води менше, ніж у перших двох бочках разом. Скільки літрів води було у третій бочці? Який з виразів відповідає розв'язанню задачі?

а) (33 + 33) + 12;

б) (33 + 33) - 12;

в) 33 + (33 - 12).

Приклади завдань для самостійної роботи з нарощуванням ступеня складності з української мови 2 клас до теми “Ненаголошені [е], [и]”.

1. Користуючись пам'яткою, встав пропущені букви в словах: кр..ло, в..сокий, бл..зький, д..міти, к..піти.

2. Відшукай у тексті слова з ненаголошеними [е], [и], випиши їх.

3. Склади речення зі словами: степи, верби, гриби, тепленький.

4. Випиши з орфографічного словника 3 іменники і 3 прикметники з ненаголошеними [е], [и].

Вправи пропонуються на дошці або на спеціальних картках з переліком вимог щодо до їх виконання. Вчитель може дозволити дітям самим вибирати завдання, яке їм захочеться (легке чи більш складне). Це формує відповідну самооцінку учнями своїх можливостей.

У процесі диференціації за ступенем самостійності педагог пропонує всім учням вправи однакової складності, допомагаючи при цьому різним групам школярів. Інформація про хід розв'язування варіюється за характером:

· конкретизація завдання;

· розв'язання допоміжних завдань, що приводять до розв'язання основного завдання;

· вказівка на прийом розв'язання;

· навідні запитання;

· наочне підкріплення.

Вчитель допомагає різним групам школярів залежно від рівня їх підготовленості. Так, до завдань І групи вказується тільки мета, а шляхи її досягнення школярі шукають самі. учням ІІ групи дається «підказка», з чого почати, на що звернути увагу. З дітьми ІІІ групи детально аналізується послідовність мислительних операцій, необхідних для виконання завдань. Це дає змогу школярам оволодіти раціональними прийомами розумової діяльності. Поступово (в міру сформованості в учнів навичок самостійної роботи) кількість необхідної інформації - «підказки» для ІІ іІІІ груп зменшується.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14