Рефераты. Основи організаційної діяльності у виробничій сфері

2.3 Операційна система підприємства «ШклоПак»


Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю.

Операційна система фірми буде використовувати ці три підсистеми, щоб зайняти впевнені позиції на ринку. Наша фірма виготовлятиме метало пластикові віконні системи. Так як на ринку вже існують фірми – конкуренти, то наша продукція відрізнятиметься від продукції конкурентів якістю, ціною та впровадженням нової продукції.


Згідно з рисунком: I – це інформація із зовнішнього середовища: аналіз ринку, економічні, політичні фактори, науково-технічні тенденції, анкетування тощо. II – це інформація внутрішнього середовища: опитування працівників, книга скарг, аналіз діяльності підприємства тощо. III – це праця людей, капітал, сировина: склопакети, профіль, фурнітура, ущільнювач, штапик. IV – готова продукція: метало пластикові вікна.


2.4 Виробничо-технологічний процес підприємства «ШклоПак»


Підприємство зі збирання метало пластикових вікон буде працювати за встановленим графіком. Тобто працівники мають з’являтись на робоче місце у дев’ятій годині ранку та закінчення робочого дня у шостій вечора. Тобто на підприємстві «ШклоПак» встановлено десятигодинний робочий день. Випуск продукції – серійний, тобто характеризується виготовленням виробів періодично, змінними серіями.

Для того щоб пробитись на ринку, на підприємстві функціонуватиме так звана лабораторія з дослідження або дослідницька лабораторія, функції якої полягають у розробці нового товару. Так було створено новий товар: механічні вікна. Вони являють собою звичайне метало пластикове вікно, але в ньому відсутні ручки. Відкриватиметься вікно за допомогою пульта керування. Також є програма відкриття вікна у заданий час. Також присутні вікна з вмонтованим електронним термометром.

Технологічний процес виробництва метало пластикових вікон



Висновок: Підприємству необхідно здійснювати планування відповідно до загальної стратегії для того щоб забезпечити постійну конкурентно - здатність своєї продукції. Отже, для підприємства «ШклоПак» доцільно застосувати підсистему забезпечення та обрати серійний (порціонний) технологічний процес. Кваліфікація робітників невисока (на простих операціях) і висока (на обладнанні).

Розділ III Менеджмент персоналу. Формування структури управління організацією


3.1 Організаційна структура організації


Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів:

·        лінійна організаційна структура;

·        лінійно-штабна організаційна структура;

·        функціональна організаційна структура;

·        лінійно-функціональна організаційна структура;

·        дивізіональна організаційна структура;

·        матрична організаційна структура.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням (рис).


Рис. Схема лінійної організаційної структури


Переваги:

ü    чіткість і простота взаємодії;

ü    надійний контроль та дисципліна;

ü    оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

ü    економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки:

Ø    потреба у керівниках універсальної кваліфікації;

Ø    обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

Ø    перевантаження вищого керівництва;

Ø    можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної оргструктури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності (рис.).


Рис. Схема лінійно-штабної організаційної структури


Переваги:

ü    чіткість і простота взаємодії;

ü    надійний контроль та дисципліна;

ü    оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.

Недоліки:

Ø    обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

Ø    можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна організаційна структура. Для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис).

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців (зменшується кількість рівнів управління).


Рис. Схема функціональної організаційної структури

Переваги:

ü    спеціалізація функціональних керівників;

ü    інформаційна оперативність;

ü    розвантаження вищого керівництва.

Недоліки:

Ø    порушення принципу єдиноначальності;

Ø    складність контролю;

Ø    недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (рис).


Рис. Схема лінійно-функціональної організаційної структури


Переваги лінійно-функціональної структури - поєднання переваг лінійних та функціональних структур.

Недоліки:

Ø    складність взаємодії лінійних і функціональних керівників;

Ø    перевантаження керівників в умовах реорганізації;

опір змінам в організації.

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва.

Дивізіональна організаційна структура. Перехід до цієї структури означає децентралізацію оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам (дивізіонам), та централізацію загально-корпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії) на вищому рівні управління (рис).


Рис. Схема дивізіональної організаційної структури

Переваги:

ü    оперативна самостійність підрозділів;

ü    підвищення якості рішень;

ü    внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки:

Ø    дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

Ø    збільшення витрат на управління.

Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

Матрична організаційна структура - відповідь на підвищення ступеня динамічності середовища. Високий ступінь адаптації забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць – проектних груп (рис).

Рис. Схема матричної організаційної структури


Переваги:

ü    висока адаптивність до змін середовища;

ü    ефективні механізми координації.

Недоліки:

Ø    обмежена сфера застосування;

Ø    конфлікти між функціональними керівниками і керівниками проектів.

Для вибору типу організаційної структури управління використовують такі основні методи:

Метод аналогій – полягає у застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях із схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами).

Експертно-аналітичний метод – полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями - експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.

Метод структуризації цілей – передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.

Метод організаційного моделювання – базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об’єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями. Критеріями ефективності при співставленні різних варіантів організаційних структур слугують можливості щонайповнішого досягнення цілей організації при відносно нижчих витратах на її функціонування.

Організаційна структура - це склад і співпідпорядкованість взаємозалежних ланок керування. Організаційна структура керування складається із сукупності взаємозалежних ланок керування.

Соціальна структура характеризує трудовий колектив за соціальними показниками (стать, вік, професія й кваліфікація, національність, утворення й ін.).

Ланка керування - самостійна частина організаційної структури на певному рівні, що складається з апарата керування й виробничих підрозділів.

Структурний підрозділ - самостійна частина ланки керування (відділ, служба, ділянка), що виконує певні завдання керування на основі положення про структурний підрозділ. Розрізняють функціональні й виробничі підрозділи.

Виробничий структурний підрозділ - не самостійна частина ланки керування, що викопує завдання оперативного керування виробництвом й забезпечення випуску продукції в матеріальній формі (житлові будинки, готові конструкції, перевезені вантажі, вироби).

Функціональний структурний підрозділ є самостійною частиною апарата керування. Що реалізує завдання певної функції керування (наприклад, підготовка виробництва, бухгалтерський облік, економічне планування). Кінцевий результат - управлінські рішення.

Штатна структура визначає склад підрозділів і перелік посад, розміри посадових окладів і фонд заробітної плати.

Принципи побудови організаційної структури

Гнучкість. Характеризує здатність швидкої перебудови відповідно до змін, що відбуваються н персоналі й на виробництві.

Централізація. Укладається в розумній централізації функцій працівників у відділах і службах підприємства з передачею в нижню лапку функції оперативного керування.

Спеціалізація. Забезпечується закріпленням за кожним підрозділом певних функцій керування.

Нормо-керування. Дотримання раціонального числа підлеглих у кожного керівника: вища ланка підприємства - 4-8 чол., середня ланка (функціональні керівники) - від 8-20 чол.; нижня ланка (старші майстри, майстри-бригадири) - від 20-40 чол.

Єдність прав і відповідальності. Означає, що права й відповідальність підрозділів і посад повинні перебувати в діалектичній єдності.

Розмежування повноважень. Лінійне керівництво забезпечує прийняття рішень по випуску продукції, а функціональне керівництво забезпечує підготовку й реалізацію рішень.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.