При теніозе приймають добову дозу фенасала натщесерце, а через 2години - сольове проносне. Через 1 міс. прийом препарату повторюють. Проносне не призначають.
Побічні дії:
Зазвичай фенасал добре переноситься, але можливі нудота, алергічні реакції, загострення нейродерміту (захворювання шкіри, обумовленого порушенням функції центральної нервової системи).
Форма випуску:
Таблетки по 0,25 г в упаковці по 30 або 60 штук.
Умови зберігання:
Список Б. У сухому місці.
Синоніми: Никлозамід, Йомезан, Йомесан, Атен, Атеназа, Біомезан, Цестоцид, Кофартен, Девермін, Грандал, Гельміантин, Йометан, Контал, Лінтекс, Радеверм, Теніарен, Вермітин.
Аміноакрихін (Aminoacrichinum)
Фармакологічна дія:
По структурі і механізму дії близький до протималярійного препарату акрихіну. Володіє антипротозойною і антигельмінтною активністю.
Показання до застосування:
Ефективний при лікуванні деяких цестодозів (захворювань, що викликаються плоскими червами). Застосовують також при лікуванні трихомонадних кольпітів (запалення піхви, що викликається трихомонадами).
Спосіб застосування:
При гіменолепідозі аміноакрихін призначають всередину вранці натще одноразово (або в 2 прийоми з півгодинною перервою) дорослим по 0,3-0,4 г, дітям 6 років - 0,15 г, 8 років - 0,2 г, 13-15 років - 0,3 г. Курс лікування складається з 3-4 циклів, тривалість кожного циклу 3 дні, інтервали між циклами 5-6 днів. Напередодні і в день лікування (через 1/2-1 годину після прийому аміноакрихіну) призначають проносне. Часто аміноакрихін дають разом з фенасалом.
Як протиглистовий засіб аміноакрихін широко не використовують. При трихомонадних кольпітах аміноакрихін застосовують місцево або всередину. Місцево - у вигляді 2% пасти (на пасті Лассара). Вводять в піхву по 5 г пасти 1 раз на 3 дні; всього до 8 введень. Курс місцевого застосування препарату повторюють впродовж трьох менструальних циклів негайно після припинення менструації. Всередину аміноакрихін призначають по 0,1 г 3 рази на добу протягом 5 днів одночасно з першим курсом місцевого введення препарату або після його закінчення. При повторенні даного курсу препарат всередину не призначають.
При застосуванні аміноакрихіну місцево можуть спостерігатися явища подразнення: десквамація епітелію (злущення поверхневого шару слизової оболонки), сукровичні (кровянистоподобні) виділення, набряк статевих органів. Можливо також короткочасне підвищення температури тіла. При виникненні побічних явищ лікування тимчасово припиняють.
Протипоказання:
Місцеве застосування аміноакрихіну протипоказане при старечих склеротичних змінах слизистої оболонки піхви.
Всередину препарат не призначають при гастритах (запаленні слизової оболонки шлунку) і виразковій хворобі.
Порошок; таблетки (драже) по 0,1 г в упаковці по 15 штук.
Список Б. У сухому, захищеному від світла місці.
Празиквантел (Praziquantel)
Є високоефективним засобом для лікування шистосоматозів і трематодозів .
У механізмі дії празиквантела важливе значення має підвищення під його впливом проникності клітинних мембран паразитів для іонів кальцію. Препарат викликає скорочення мускулатури паразитів, перехідне в спастичний параліч (стійке скорочення).
Фармакокінетика:
Швидко всмоктується при прийомі всередину. Пік концентрації в плазмі крові спостерігається через 1-2 години. Швидко метаболізується і виводиться до 80% у вигляді метаболітов нирками протягом 4 діб, при цьому 90% виводиться в перших 24 години.
Лікування трематодозів, зокрема шистосомозів, а також інфекцій, що викликаються печінковими і легеневими двоустками.
Перед призначенням пацієнтові препарату бажано визначити чутливість до нього мікрофлори, що викликала захворювання у даного хворого. Встановлюють індивідуально, з урахуванням виду збудника. При гельмінтозах, викликаних Schistosomahaematobitum, призначають в дозі 0,04 г/кг маси тіла 1 раз на добу (одноденне лікування). При гельмінтозах, викликаних Schistosomamansoni і Schistosomaintercalatum, призначають в дозі 0,04 г/кг 1 раз на добу або 0,02 г/кг 2 рази на добу (одноденне лікування). При гельмінтозах, викликаних Schistosomajaponicum і Schistosomamekongi, призначають в дозі 0,03 г/кг 2 рази на добу (одноденне лікування). При призначенні празиквантела хворим з шистосомозом, що супроводжується неускладненою печінковою недостатністю або гепатоспленомегалією (одночасному значному збільшенням печінки і селезінки), слід враховувати, що в результаті зниження інтенсивності метаболізму (розкладання) препарату в печінці можлива триваліша циркуляція незміненого препарату в крові в підвищених концентраціях. При необхідності лікування таких хворих рекомендується проводити в стаціонарі.
При гельмінтозах, викликаних двоустками Clonprchissinensisи Opisthorchisviverrini, призначають в дозі 0,025 г/кг 3 рази на добу (одноденне лікування). При гельмінтозах, викликаних Paragonimuswestermani і іншими підвидами, призначають в дозі 0,025 г/кг 3 рази на добу (дводенне лікування).
Інтервал між двома прийомами препарату повинен бути не менш 4-х і не більше 6 години. Таблетки рекомендується приймати не розжовувавши з невеликою кількістю рідини, краще всього після їжі. Якщо хворі з шистосомозом або трематодозами живуть або раніше проживали в регіонах, де цистицеркоз має епідемічний характер, їх лікування слід проводити в стаціонарі.
Нудота, блювота, болі в животі; головні болі; свербіж шкіри, кропив'янка; підвищення температури тіла; рідко – дезорієнтація у просторі та часі.
Побічні дії найбільш вірогідні і/або носять інтенсивніший характер у хворих з масивною глистовою інвазією (впровадженням в організм людини паразитів тваринної природи - глистів).
Протипокази:
Вагітність (I триместр); підвищена чутливість до препарату. В період лактації, при короткочасній терапії препаратом потрібно відмовитись від годування груддю в дні лікування та напротязі 48 годин після нього.
Пацієнтам, діяльність яких пов’язана з необхідною швидкою концентрацією уваги і високою реакційною здатністю приймати празиквантел слід з обережністю.
Таблетки по 0,6 г, покриті оболонкою, в упаковці по 1000 штук.
Синоніми:
Білтрід, Цезол, Цестокс, Цистріцид, Дронцит, Піквітон, Азінокс, Балтріцид.
Хлоксил (Chloxylum)
Антигельмінтний засіб.
Гельмінтози печінки (хвороби печінки, що викликаються паразитарними червами: опісторхоз, фасціольоз, клонорхоз).
Цикл лікування хлоксилом продовжується 2 дні. Через 1 годину після легкого сніданку (стакан солодкого чаю, 100 г білого хліба) хворого приймає препарат всередину у вигляді порошку (у 1/2 стакана молока). Денна доза 0,1-0,15 г/кг маси тіла (6-10 г дорослому); приймають по 2 г через кожних 10 хвилин. За 2 дні хворий отримує 10-20 г препарату. Є дані про застосування хлоксила по 5-денній схемі. Загальна доза на курс та ж, але хворий отримує щодня протягом 5 днів підряд по 0,06 г/кг. Запропонована також 3-денна схема, по якій препарат призначають по 0,1 г/кг в добу. Добову дозу дають в 2-3 прийоми з інтервалом 2 години, запивають молоком. Ця схема рекомендується для масового застосування у вогнищах опісторхозу.
Проносне після прийому хлоксила не призначають. При необхідності курс лікування повторюють з інтервалом не менше 4-6 міс.
Болі в області печінки, запаморочення, сонливість, алергічні реакції.
Захворювання печінки, ураження міокарду (серцевого м'яза), вагітність.
Порошок.
Бітіонол (Bitionolum)
Фармакологічна дія.
Бітіонол сульфоксид гальмує дію фумарат-редуктази паразита, яка необхідна для синтезу АТФ. Це призводить до паралічу м'язів паразитів і загибелі трематод протягом 48 годин, які надалі виводяться з організму. Яйця виділяються ще 3 дні, у виняткових випадках до 10 днів після застосування препарату. Бітіонол володіє бактеріостатичними і фунгіцидними властивостями.
Фармакокінетика.
Бітіонол сульфоксид добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Продукти метаболізму виділяються з жовчю і сечею. Препарат помірно токсичний, в дозах, що рекомендуються, не володіє ембріотоксичною, тератогенною і мутагенною дією.
Покази до застосування:
Фасціольоз
Бітіонол призначають всередину протягом 14 днів двічі на добупісля їжі. Препарат приймають через день. Існує схема лікуванння, коли препарат приймають кожний день, вранці.
Вагітность, виразкові процеси шлунково-кишкового тракту, важкі ураження нирок.
Метріфонат (Metrifonat, Bilaroit)
Препаратом резерву при інвазії S. haematobium. Лікування ефективне у 40—80% хворих. Малотоксичний. Головна його перевага - низька вартість, а основний недолік полягає в тому, що для лікування препарат необхідно приймати три рази з інтервалами в 2 тижні.
Побічні явища (нудота, блювота, болі в животі, пронос, слабкість) зустрічаються рідко.
Оксамніхін (Oxamnichinum)
Похідне тетрагідрохіноліну використовується як препарат резерву при зараженні Schistosoma mansoni . У Єгипті і в Південній Америці зустрічаються стійкі різновиди збудника, що вимагає вищих доз препарату. Оксамніхін добре переноситься, побічні ефекти зустрічаються рідко, серед них – головна біль, головокружіння, сонливість і шлунково-кишкові розлади. Препарат протипоказаний підчас вагітності .
Альбендазол (Albendazole)
Хімічна назва [5-(Пропілтіо)-1H-бензімідазол-2-іл]карбамінової кислоти метиловий ефір
Брутто-формула
C12H15N3O2S
Характеристика
Білий порошок. Розчинний в диметилсульфоксиді, сильних кислотах і лугах, погано розчинний в метиловому спирті, хлороформі, ацетоетиловому ефірі, практично нерозчинний у воді.
Фармакологія
Фармакологічна дія
Вибірково інгібірує полімеризацію бета-тубуліна, порушує активність мікротубулярної системи цитоплазми клітин кишкового каналу гельмінтів; змінює перебіг біохімічних процесів (пригнічує утилізацію глюкози і фумаратредуктази, яке лежить в основі гальмування клітинного ділення на стадії метафази і з яким пов'язано пригнічення яйцекладки і розвитку личинок гельмінтів. ), блокує пересування секреторних гранул і ін. органели в м'язових клітках круглих черв'яків, обумовлюючи їх загибель. Найефективніше впливає на личинкові форми цестод Echinococcus granulosus і Taenia solium, нематод Strongyloides stercolatis.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
