Небажані ефекти:
1.Диспепсичні розлади (нудота, блювота, діарея, анорексія, біль в животі).
Нейротоксичність (головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, м'язова дискоординація, сплутання свідомості, порушення зору, дуже рідко — судоми).
Гематотоксичність (при тривалому прийомі) — нейтропенія, тромбоцитопенія.
Шкірний висип, кропив'янка.
Нефротоксичність — може викликати дитіазанін. Так, як препарат елімінується нирками, може забарвити сечу в блакитний колір, що є показом до негайної його відміни. При використанні дитіазаніну кал повинен бути забарвлений в зелено-блакитний або синій колір.
Підвищення тонусу гладенької мускулатури матки, тому протинематодозні засоби не можна призначати вагітним; крім того, при попаданні в кров препарати можуть виявляти тератогенну дію.
Гепатотоксичність (при тривалому прийомі) — підвищення активності трансаміназ, лужної фосфатази.
Препарати, що використовуются для боротьби з цестодозами (діфілоботріозом, гіменолепідозом, теніозом, теніарінхозом, ехінококозом і альвеококозом)
Для усунення цестодозів застосовують філіксан, фенасал, аміноакрихін, празиквантел, альбендазол, мебендазол.
Фармакодинаміка. Протицестозні засоби викликають тимчасовий параліч мускулатури присосків і крючків гельмінтів.
Вибір препарату заснований на копроовоскопічних дослідженнях.
Філіксан— високоефективний майже при всіх видах цестозів. Призначають 1 раз натщесерце (окрім гіменолепідозу, в цьому випадку призначають 3 рази з інтервалом в 7 днів). Філіксан не застосовують при ехінококозах.
Фенасал — високоефективний при багатьох видах цестозів, окрім ехінококозу і альвеококоза. Але при теніозі він протипоказаний дітям або вимагає украй обережного застосування, оскільки препарат володіє теніцидною, але не овоцидною дією, тобто він не знищує яйця, що звільняються з перетравлюваних в кишечнику члеників гельмінта. Яйця глистів перетворюються на онкосфери і можуть потрапити в шлунок або через антиперистальтики (наприклад, під час блювання, тому необхідно призначати протиблювотні засоби — церукал), або з їжею, узятою брудними руками. У шлунку онкосфери, звільняючись or оболонки, впроваджуються в його стінку і з током крові можуть потрапити в мозок, очі. Розвивається найнебезпечніший для життя цистицеркоз, в цьому випадку треба тривало застосовувати альбендазол. Призначають фенасал всього 1 раз натщесерце (окрім гіменолепідозу, в цьому випадку проводять довготривалу терапію, що складається із трьох 7-денних циклів з інтервалом в 7 днів)
Аміноакріхин— високоефективний при гіменолепідозі. Призначають його натщесерце, 1 раз на день (або 2 рази з перервою в 30 хвилин). Курс лікування складається з 3—4 циклів, кожен тривалістю 3 дні, з інтервалом 3 – 6 днів.
Празіквантел — високоефективний при багатьох видах цестозів, окрім ехінококозу і альвеококозу. Призначають препарат внутрішньо одноразово після їжі. Іноді празиквантель використовують при цистицеркозі (його ефективність нижче чим у альбендазолу) у великій дозі в 3 прийоми протягом 30 днів.
5.Албендазол — високоефективний при ехінококозі, альвеококозі і цистицеркозі. Призначають всередину кожні 12 годин протягом 1-6 місяців.
6. Мебендазол — є альтернативним засобом для альбендазола при ехінококозі і альвеококозі, але його ефективність нижча, і він не знищує личинки.
Фармакокінетика. Всі названі препарати можуть всмоктуватися з шлунково-кишкового тракту. Особливо добре абсорбується з кишечника празиквантел, його біодоступність складає більше 80% (не залежить від характеру їжі). Для зменшення попадання в кров інших протицестозних засобів хворий не повинен в цей час споживати жирну і м'ясну їжу.
До і після прийому протицестозних засобів необхідно призначити сольове проносне (до 5 років — фенолфталеїн), яке зменшить всмоктування препарату і сприятиме вигнанню глистів з кишечника. Якщо через 3 години після прийому проносного не буде калу, необхідно поставити клізму. За відсутності головки глиста у фекаліях клізму можна повторити.
Небажані ефекти. Протицестозні засоби (окрім празиквантелу) — це високотоксичні речовини, які можна призначати тільки в умовах стаціонару. Можуть бути диспепсичні розлади; алергічні реакції; артеріальна гіпотензія, серцева недостатність; пригнічення дихання; гіперкінези, психоз; провокація псоріазу; тератогенність.
Препарати, що використовуються для боротьби з трематодозами (опісторхозом, клонорхозом, фасціольозом, шистсомозом сечостатевим, шистосомозом кишковим, шистосомозом японським)
Для боротьби з трематодами застосовують хлоксил, празиквантел, бітіонол, метрифонат, оксаміхін.
Фармакодинаміка. Протитрематодозні засобу викликають необоротний параліч мускулатури присосків гельмінтів. Необхідно відзначити, що препарати не впливають на незрілих паразитів, тому існує небезпека реінвазії.
Вибір препарату заснований па копроовоскопічних дослідженнях.
Хлоксил — впливає на всі види трематодозів. Призначають 3 рази на добу за годину після їжі з 1/2 стакана молока. Курс лікування — 5 днів. При необхідності курс лікування повторюють з інтервалом не менше 4 місяців.
Празіквантел — високоефективний засіб для лікування трематодозів (окрім фасціольозу). Призначають 3 рази на добу протягом 1-2 днів. Повторні курси лікування, як правило, не потрібні.
Бітіонол — високоефективний засіб при фасціольозі. Препарат призначають всередину після їжі 2 рази на добу. Бітіонол приймають через день напротязі двох тижнів.
4.Метріфонат — застосовують при сечостатевому шистосомозі. Препарат призначають всередину 3 разу, другий курс лікування необхідний через 2 тижні.
5.Оксамніхін —| застосовують при кишковому шистосомозі. Препарат призначають всередину двократно з інтервалом 5-6 годин.
Фармакокінетика. Препарати всмоктуються при прийомі всередину. Особливо швидко проникає в кров празиквантель; пік його концентрації в плазмі крові спостерігається через 1—2 години. Препарати біотрансформуються в печінці і у вигляді метаболітов елімінуються нирками.
При призначенні протитрематодозних засобів не вимагається дотримання дієти і одночасного з ними застосування послаблюючих препаратів (якщо хворий не страждає закрепами).
Небажані ефекти. При використанні хлоксилу можливі збільшення розмірів печінки, болі в області печінки, протеїнурія, зміни серцевого ритму, болі в області серця, еозинофілія, запаморочення, сонливість.
В порівнянні з хлоксилом празиквантел ефективніший і краще переноситься. В окремих випадках при його прийомі спостерігають нудоту, головний біль, гіркоту і присмак металу в роті, біль в епігастральній ділянці. Ці явища проходять зазвичай після закінчення прийому препарату.
Бітіонол викликає у 40% хворих слабкі і оборотні побічні ефекти — анорексію, спастичний біль в животі, діарею, запаморочення, головний біль, гіпертермію, шум у вухах, безсоння, протеїнурію, лейкопенію. Рідше з'являються уртикарні чи папульозні висипання як результат на алергени загиблих трематод.
Бітіонол протипоказаний дітям до 8 років.
Метріфонат добре переноситься, іноді він викликає залежні від дози і оборотні запаморочення, млявість, нудоту, спастичні болі в животі.
Оксамніхін може викликати головний біль, запаморочення, сонливість, еозинофілію, нудоту, діарею, оранжеве забарвлення сечі. У пацієнтів із захворюваннями печінки можливо невелике підвищення активності амінотрансфераз в крові. Рідко з'являються психічні розлади (галюцинації, амнезія) і судоми.
Вибір засобу для специфічної терапії
Отже, при виборі засобу для специфічної терапії хворих гельмінтозами враховують спектр антигельмінтної активності препаратів, що особливо важливо при поліінвазіях.
Нематодози
Аскаридоз
Аскаридоз - гельмінтоз людини, що викликається круглим гельмінтом Ascaris lumbricoides. Характеризується алергічним синдромом в ранній фазі захворювання і порушенням функцій ШКТ - в пізній.
Вибір антимікробних препаратів
Препарати вибору: пірантел, 10 мг/кг одноразово.
Альтернативні препарати: левамізол, мебендазол, альбендазол.
Анкилостомідоз
Анкилостомідоз - гельмінтоз, що викликається паразитуванням в організмі людини нематод родини Ancylostomatidae: Ancylostoma duodenale і Necator americanus. Характеризується порушеннями функції ШКТ і розвитком залізодефіцитної анемії.
Препарати вибору: пірантел.
За наявності ознак анемії специфічне лікування доповнюють призначенням препаратів заліза, а при необхідності - фолієвой кислоти.
Трихоцефальоз
Трихоцефальоз - гельмінтоз людини, що викликається волосоголовцем, - Trichocephalus trichiuris. Характеризується хронічним протіканням з переважним порушенням функції ШКТ.
Препарати вибору: мебендазол.
Альтернативні препарати: альбендазол.
Ентеробіоз
Ентеробіоз (оксіуроз) - гельмінтоз людини, що викликається гостриками, - Enterobius (Oxyuris) vermicularis. Характеризується кишковими розладами і періанальним свербінням.
Альтернативні препарати: мебендазол, альбендазол.
Зазвичай вибраний препарат призначають у вигляді двох прийомів з інтервалом 7-10 днів, оскільки однократний прийом може не надати належного ефекту через частих випадків інвазій і суперінвазій. Неодмінними умовами успішної дегельмінтизації при ентеробіозі є одночасне лікування всіх членів сім'ї (колективу) і строге дотримання гігієнічного режиму для виключення можливості повторного зараження.
Стронгілоїдоз
Стронгілоїдоз – хронічний гельмінтоз з переважним ураженням ШКТ і загальними алергічними проявами. Збудник - кишкова вугриця (Strongyloides stercoralis).
Препарати вибору: альбендазол, курс 3 дні.
Альтернативні препарати: івермектін однократно.
Трихінельоз
Трихінельоз - гельмінтоз, що викликається паразитуванням в організмі людини нематод роду Trichinella. Характеризується гострим протіканням, лихоманкою, болем в м'язах, набряками, гіпереозинофілією і іншими алергічними проявами. Лікування трихінельозу індивідуалізоване і включає специфічну (етіотропну) і патогенетичну терапію.
Етіотропна терапія направлена на знищення кишкових тріхинел, припинення продукції ними личинок (лярв), порушення процесу інкапсуляції і збільшення загибелі м'язових тріхинел. В основному застосовують мебендазол, проте єдиної схеми лікування цим лікарським засобом не існує.
Прийнято призначати препарат в дозі 0,1 г кожні 8 ч протягом 7-14 днів; за кордоном застосовують вищі дози - в перших 3 дні по 0,2-0,4 г кожні 8 ч, потім по 0,4-0,5 г кожні 8 ч протягом подальших 10 днів. Останніми роками застосовують альбендазол в дозі 10 мг/кг/добу в 3 прийоми протягом 7-14 днів. Найбільш ефективне проведення етіотропної терапії в інкубаційному періоді, коли можливе запобігання клінічним проявам, або в перші дні захворювання, коли ще є кишкові трихінели.
Під час м'язової стадії захворювання і інкапсуляції ефективність етіотропної терапії істотно зменшується і її вживання в цей період може сприяти загостренню захворювання. Симптоматична терапія включає призначення антигістамінних препаратів, НПЗЗ і ін.
При важкій інвазії з неврологічними розладами, міокардитом, легеневою недостатністю застосовують глюкокортикоїди: преднізолон всередину в дозі 20-80 мг/доби протягом 5-7 днів з подальшим зменшенням дози і відміною препарату через 1-1,5 тижні. У зв'язку з тим, що глюкокортикоїди можуть подовжувати період і кількість лярвопродукції в кишечнику, рекомендується застосовувати антигельмінтні препарати (мебендазол або альбендазол) протягом всього періоду вживання глюкокортикоїдів і декілька днів після їх відміни.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
