Рефераты. Фармакологія гельмінтозів

Проте є декілька гельмінтів (карликовий ціп'як, гострик), яйцями яких заражаються безпосередньо від хворої людини контактно-побутовим дорогою, в основному через забруднені руки. На цій підставі виділена група контактних гельмінтозів (Шульман Е.С, 1952).

На території України найчастіше зустрічаються паразитарні захворювання, що викликаються гостриками, аскаридами, волосоголовцями, трихомонадами, лямбліями, ціп’яком карликовим, амебами, токсоплазмами, трихинелами, токсокарами, пневмоцистами, котячими сисунами (опісторхами), печінковими сисунами, легеневими сисунами, неозброєним і озброєним ціп'яком, широким стьожаком, ехінококом. Останнім часом зустрічаються тропічні гельмінтози - шистосоматози і філяріатози.

Тривалість життя гельмінтів різних видів в організмі остаточного господаря складає від декількох тижнів (гострики) до декількох років (ціп'яки) і навіть десятиліть (опісторхи).

 

Механізми патогенної дії


Механізми патогенної дії гельмінтів на організм людини є надзвичайно різноманітним.

Личинки багатьох гельмінтів, що потрапили в організм людини пероральним шляхом або через шкіру, а також що вийшли в кишечнику з яєць здійснюють міграцію через різні органи і тканині, під час якої ростуть та розвиваються. При цьому паразити мають механічну пошкоджуючу дію на тканини і органи людини.

 

Механічна дія


Механічна дія гельмінтів на тканини господаря також пов'язана з їх фіксацією на слизовій оболонці кишечника і різних інших органах. В цьому випадку паразити наносять механічні пошкодженні своїми крючками, присосками, ріжучими пластинками і кутикулярними шипиками і викликають подразнення з подальшою запальною реакцією. Клубок аскарид, особливо у дітей, може викликати кишкову непрохідність і навіть розрив кишечника. Велике число паразитуючих волосоголовців здатні порушувати зв'язок між слизовою та підслизовою оболонками і призводити до випадіння прямої кишки.

Механічне пошкодження тканин сприяє інокуляції і активації патогенних мікроорганізмів, що особливо часто виявляється в тих випадках, коли гельмінти на деяких стадіях свого розвитку здійснюють міграцію в організмі господаря. Наприклад, личинки аскарид, анкілостом, стронгилоїдов при міграції через стінку кишечника відкривають дорогу для мікробів, що знаходяться в травному тракті.


Клубок аскарид, що викликав кишкову непрохідність

Кишкова мікрофлора (сальмонели, кишкова паличка, різноманітні коки і ін.) може проникнути в кишкову стінку і стінку сечового міхура по шляхах міграції яєць шистосом.

 

Стимуляція розвитку алергічних реакцій


Стимуляція розвитку алергічних реакцій — найважливіший чинник патогенезу при всіх гельмінтозах. Алергія виникає унаслідок сенсибілізації організму людини продуктами обміну і розпаду гельмінтів, антигенними властивостями, якими вони володіють. При додатковому або повторному (ззовні) надходженні антигенів гельмінтів виникають алергічні реакції негайного і сповільненого типів.

До реакцій негайного типу відносяться анафілактичний шок, алергічна кропив'янка, лихоманка, набряки і ін. В основі механізму цих реакцій лежить взаємодія антигена гельмінтів з антитілами, а також з гістаміном і гістаміноподібними речовинами, що звільняються з тканин господаря та беруть участь в регуляції життєво важливих функцій організму і відіграють важливу роль в патогенезі захворювань. Алергічні процеси послаблюють дію продуктів обміну гельмінтів на організм господаря, затримують розвиток і міграцію личинок гельмінтів. Проте надмірно виражені алергічні реакції можуть викликати порушення функцій організму господаря і навіть призвести до його загибелі. Алергічні реакції найбільш виражені в ранній фазі інвазії — під час міграції личинок; бурхливий їх прояв спостерігається при супер- і реінвазіях і нерідко супроводжується процесами аутосенсибілізації організму.

Реакції сповільненого типу розвиваються триваліше. У їх основі лежать проліферативні процеси в ретикулоендотеліальній системі і сполучній тканині, пов'язані з подразненням їх антигенами гельмінтів. До таких процесів відносяться фагоцитоз, еозинофілія, алергічне запалення стінки кишечника, бронхів, жовчних проток, що супроводжуються еозинофільною інфільтрацією і набуханням сполучної тканини. У різних тканинах організму, сенсибілізованого алергенами гельмінтів, виникають паразитарні вузлики (гранулеми), що є скупченнями клітинних елементів навколо живих і загиблих личинок гельмінтів.

Для гельмінтозів, що викликаються тканинними паразитами, характерна еозинофілія, що є компонентом алергічних реакцій. Еозинофіли зв'язуючись з антитілами, що покривають мігруючих личинок, виділяють на поверхню паразитів лізосомні ферменти, які нейтралізують біологічно активні продукти обміну паразитів. Еозинофіли обмежують тканинну запальну реакцію, виділяючи багато ферментів, що регулюють вироблення гістаміну і гістаміноподібних речовин. У комплексі з ІgE, рівень якого при гельмінтозах незмінно підвищується, еозинофіли разом ізз тканинними базофілами, Т-лімфоцитами, макрофагами і іншими клітинами включаються в процеси формування гранулем, які обмежують патогенну дію личинок на організм господаря.

 

Вплив на мікрофлору


Продукти обміну, що виділяються гельмінтами при паразитуванні в кишечнику, сприяють зміні біоценозу кишечника і збільшенню частки патогенної і умовно-патогенної мікрофлори.

 

Імунодепресивна дія


Деякі інфекційні хвороби (шигельоз, черевний тиф, туберкульоз) у поєднанні з гельмінтозами протікають в більш важких формах, гірше піддаються лікуванню і частіше дають ускладнення і рецидиви.

 

Порушення обмінних процесів


Порушення обмінних процесів при гельмінтозах пов'язане з погіршенням живлення господаря унаслідок споживання гельмінтами частини поживних речовин, що поступають в його організм. Гельмінти споживають багато метаболічно цінних білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мікроелементів. Деякі гельмінти є гематофагами (анкілостоми, волосоголовець). Під впливом гельмінтів порушується всмоктування жпоживних речовин, насамперед вітамінів і мікроелементів, що обумовлене патоморфологічними і функціональними змінами слизовоїї оболонки шлунково-кишкового тракту. При ряду гельмінтозів змінюється активність ферментів, що приймають участь в обміні білків і ліпідів, порушуються механізми загальної нейрогуморальної регуляції обмінних процесів. Внаслідок цього тривала та інтенсивна інвазія, особливо стьожаками або аскаридами, сприяє розвитку гіповітамінозу, анемії і виснаження.

 

Токсичний вплив


Токсичний вплив гельмінтів обумовлений дією продуктів обміну речовин і секретів залоз, що виділяються ними, внаслідок чого в організмі господаря розвиваються різні патологічні процеси. Під впливом продуктів обміну речовин гельмінтів порушуються функції центральної нервової системи, підвищується або пригнічується її збудливість, можуть виникати судоми. Деякі продукти обміну гельмінтів володіють антигенними властивостями і беруть участь в сенсибілізації організму з послідуючим розвитком алергічних і шокових явищ. Деякі продукти обміну гельмінтів можуть викликати гемоліз еритроцитів, впливати на залози внутрішньої секреції і органи травлення.

 

Дія антиферментів гельмінтів


Кишкові гельмінти виділяють особливі речовини, які нейтралізують травні ферменти хазяїна і захищають паразита від їх дії. У тканинах аскариди, наприклад, виявлена речовина, що нейтралізуює дію пепсину і трипсину.

 

Нервово-рефлекторний вплив


Нервово-рефлекторний вплив гельмінтів виражається в подразенні ниминервових закінчень (інтерорецепторів), що нерідко призводить до важких вегетативних порушень, що супроводжуються бронхоспазмами, дисфункцією кишечника, дерматологічними реакціями.

Стимуляція новоутворень.

Експериментально встановлена здатність деяких гельмінтів стимулювати розвиток новоутворень. При опісторхозі і клонорхозе частіше розвивається рак печінки. У хворих сечостатевим шистосомозом в сечовому міхурі нерідко утворюються папіломи і виникає рак.

 

Психогенна дія


Зовнішній вигляд гельмінтів, що виходять з анального отвору (членики ціп'яків і ін.) або через рот (аскариди), може викликати у осіб з нестійкою психікою або тих, які страждають первинними психічними захворюваннями, сильний психоемоційний стрес, який залишається в їх свідомості навіть після лікування інвазії, змушуючи знов і знов лікуватися від вже неіснуючого захворювання. Такі хворі уявними паразитозами іноді досить важко піддаються реабілітації навіть при тривалому лікуванні у психіатрів.

 

Шляхи зараження


Зараження найчастіше відбувається перорально (через рот) за допомогою двох шляхів передачі: геоорального (через руки, продукти харчування або предмети ужитку, а також через шерсть і пір'я домашніх тварин і птиць, забруднені частками грунту, що містить інвазивні яйця гельмінтів і цисти найпростіших) – при аскаридозі, ентеробіозі, лямбліозі, токсокарозі, ехінококозі, цистицеркозі і ін.,або ксенотрофного (при вживанні в їжу недостатньо термічно обробленого м'яса, риби, що містять інвазивні личинки паразитів) – при токсоплазмозі, трихінельозі, теніозі і так далі Також існує контактний шлях зараження: пасивно (наприклад, тріхомонади при статевому контакті) і активно (наприклад, метацеркарії шистосом активно проникають через шкірні покриви людини під час купання у водоймах).

Менш значимий повітряно-краплинний шлях передачі (наприклад, пневмоцисти поширені у вигляді аерозоля в повітрі). Зараження людини філяріатозами реалізується трансмісивним (через кров) шляхом передачі личинок цих гельмінтів специфічними переносниками - кровососучими двокрилими комахами. В Україні дані відносно зараження філяріатозами від місцевих комах поки що відсутні. Це захворювання можна привести з собою з країн з екваторіальним кліматом.

Також можлива трансплацентарний шлях передачі (тобто плоду в утробі матері, наприклад, токсоплазмоз). В порядку природного відбору у паразита виробилися властивості, що збільшують можливість їх попадання в організм господаря. Такою особливістю паразитів є їх виняткова плодючість. Так, анкілостома дає за добу до 25 000 яєць, Fasciolopsis buski — до 48 000, а аскарида людська — до 200 000 яєць. Єдина особина ціп'яка неозброєного може давати за добу до 4 900 000 яєць, а за рік — до 440 млн. У зв'язку з цим, в повітрі, що оточує нас, предметах ужитку, продуктах харчування, на шерсті домашніх тварин, часто у воді, навіть при дотриманні всіх необхідних правил гігієни, яєць, цист, личинок паразитів залишається хоч би невелика кількість.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.