Але зрозуміти причини виникнення протиріч -- не значить знищити їх, привівши усі релігії до деякого “загальному знаменнику”. Як і раніше для мусульманина Бог один, і цей Бог -- Аллах, а Ісус -- тільки людин, один з багатьох пророків -- як і для іудея. Християнин же вірить, що Ісус Христос -- Сам Бог, що втілився. Християни вірять, що “людині покладено один раз умерти, а потім -- Суд”, індуісти і буддисти говорять про довгий ланцюг перероджень кожної душі.
Звернемося ще раз до тих факторам, що впливають на формування конкретної релігії. Бог говорить з кожним народом на його власній мові -- мовою культурних традицій народу, особливостей його національного характеру, способу мислення і богопізнання. Душу народу -- таємниця не менша, чим душа й особистість того чи пророка проясненого, котрий передав своєму народу божественне одкровення. І третя, сама незбагненна таємниця -- воля Бога, що відкриває Себе людині.
Релігій і систем вірувань на світі десятки тисяч. Розкрити ж внутрішню суть конкретної релігії може тільки душу, що живе саме цією вірою.
Неможливо навіть у короткій формі викласти усі фрагменти історії розвитку тієї чи іншої релігії: релігійні війни, хрестові походи, міжрелігійна ворожнеча -- усе це справи і прагнення людські, а прикриваються вони священними чи символами просто червоними чи чорними прапорами -- до питань віри це відносини не має. Нерозв'язна задача знайти аргументи на користь тієї чи іншої релігії. Однак ні, не було і не буде на землі народу, представники якого не задавали б собі питань:
“Хто ми?”
“Відкіля і куди ми йдемо?”
“Де наш будинок?”.
Можливі відповіді містять національні і світові релігії. І кожний повинний сам вирішити, наскільки ці відповіді повні і переконливі.
Буддизм
Людина, що випливає з Дхарме, схожа на людину, що ввійшла з вогнем у темну кімнату. Пітьма перед ним розступиться, і його оточить світло. (З наставлянь Буди)
Буддизм -- найдавніша зі світових релігій, що одержала назву від імені, а точніше від почесного титулу, її засновника Будди, що означає “Прояснений”. Будда Шакьямуні (Мудрець із племені шак'єв) жив в Індії в V-IV ст. до н.е. Інші світові релігії -- християнство й іслам -- з'явилися пізніше (християнство -- п'ять, іслам -- 12 століть потому). За два з половиною тисячоріччя свого існування буддизм створив і розвив не тільки релігійні представлення, культ, філософію, але і культуру, літературу, мистецтво, систему утворення -- іншими словами, цілу цивілізацію.
Якщо спробувати представити цю релігію як би “з висоти пташиного польоту”, перед нами розкинеться строката клаптева ковдра з напрямків, шкіл, сект, релігійних партій і організацій; і проте ця ковдра вже тисячі років прекрасно гріє душі мільйонів послідовників буддизму в усьому світі.
Буддизм увібрав у себе безліч різноманітних традицій народів тих країн, що потрапили в сферу його впливу, а також визначив спосіб життя і думки мільйонів людей цих країн. Більшість прихильників буддизму живуть зараз у Південній, Південно-Східній, Центральній і Східній Азії: Шрі-Ланці, Індії, Непалу, Бутану, Китаї, Монголії, Кореї, В'єтнаму, Японії, Камбоджі, Таїланду і Лаосу. У Росії буддизм традиційно сповідають буряти, калмики і тувинці.
Буддизм був і залишається релігією, що приймає різні форми в залежності від того, де вона поширюється. Китайський буддизм -- це релігія, що говорить з віруючими мовою китайської культури і національних представлень про найважливіші цінності життя. Японський буддизм -- синтез буддійських ідей, міфології синто, японської культури і т.п. Така здатність гармонійно вписуватися в навколишній культурний ландшафт явно виділяє буддизм серед інших світових релігій. Через цього послідовників Будди часто дорікали в зайвій гнучкості, що граничить з безпринципністю, у схильності до компромісів. Але саме здатність пристосовуватися дозволила буддизму увібрати в себе величезну кількість місцевих вірувань, культів, народних обрядів, культур, ідеологій, літературних і художніх традицій на всьому географічному просторі, що знаходився під його впливом протягом століть.
Багатьох віруючих буддизм залучав саме тим, що не вимагав корінного ламання їхнього способу життя і звичок, у тому числі і відмовлення від обрядів, присвячених місцевим богам. Будда не відкидав богів інших релігій і не забороняв своїм послідовникам поклонятися ім. Він просто попереджав, що шанування богів, якими б могутніми їх ні вважали, принесе тільки тимчасове полегшення, але не остаточний порятунок. В міру формування буддійського пантеону в нього входили боги брахманізму й інших релігій. Буддист може одночасно сповідати даосизм, синтоїзм чи будь-яку іншу “місцеву” релігію, тому досить складно установити точну кількість буддистів у світі. В даний час тільки буддійських ченців і черниць нараховується приблизно один мільйон. Число ж мирян -- послідовників буддизму -- визначити просто неможливо.
Коли і де зародився буддизм
Самі буддисти ведуть відлік часу існування своєї релігії від кончини Будди, однак серед них немає єдиної думки про роки його життя. Відповідно до традиції найбільш старої буддійської школи -- тхеравади, Будда жив з 624 по 544 р. до н.е. Відповідно до цієї дати в 1956 р. відзначалося 2500-річчя буддизму. За науковою версією, що приймає в увагу грецькі свідчення про дату коронації знаменитого індійського царя Ашоки, час життя основоположника буддизму -- з 566 по 486 р. до н.е. У деяких напрямках буддизму дотримують більш пізніх дат: 488--368 р. до н. е. У даний час дослідники переглядають дати правління Ашоки й у зв'язку з цим дати життя Будди.
Батьківщина буддизму -- Індія (точніше, долина Ганги -- одна з найбільше економічно розвитих частин країни). Самою впливовою релігією Древньої Індії був брахманізм. Його культова практика складалася в основному з жертвоприносин численним богам і складним ритуалам, що супроводжували практично будь-яку подію. Суспільство поділялося на варни (стану): брахманів (вищий стан духовних наставників і жреців), кшатрів (воїнів), войшів (торговців) і шудр (які прислуговували всім іншим станам). Буддизм із моменту свого виникнення заперечував дієвість жертвоприносини і не приймав розподілу на варни, розглядаючи суспільство як складається з двох категорій: вищої, куди входили брахмани, кшатри і гахапати (домохазяїни -- люди, що володіли земельною й іншою власністю), і нижчої -- вона включала людей, що обслуговували пануючі шари.
На території Індії в VI-III ст. до н.е. існувала безліч невеликих держав. У Північно-Східній Індії, де проходила діяльність Будди, їх було 16. По своєму суспільно-політичному пристрої це минулого або племінні республіки, або монархії. Вони ворогували між собою, захоплювали території один одного, і вже до кінця життя Будди багато хто з них були поглинені державами, що набирали міць, Магадха і Кошала.
У ті часи з'явилася безліч аскетів -- людей, що не мають власності і живучих милостинею. Саме серед аскетів-пустельників і зароджувалися нові релігії -- буддизм, джайнізм і інші навчання, що не визнавали ритуалів брахманів, що бачили зміст не в прихильності до речей, місцеві, людям, а в зосередженні цілком на внутрішнім житті людини. Не випадково представників цих нових навчань називали шраманами (“шра-мана” означає “здійснюючий духовне зусилля”).
Буддизм уперше звернувся до людини не як до представника якого-небудь стану, клану, чи племені визначеної підлоги, а як до особистості (на відміну від послідовників брахманізму Будда вважав, що жінки нарівні з чоловіками здатні досягти вищої духовної досконалості). Для буддизму в людині важливі були тільки особисті заслуги. Так, словом “брахман” Будда називає будь-якої шляхетної і мудрої людини незалежно від його походження. От що говориться з цього приводу в одному з класичних творів раннього буддизму -- “Дхаммападе”:
“Я не називаю людину брахманом тільки за його чи народження за його матір. Я називаю брахманом того, хто вільний від прихильності і позбавлений благ.
Я називаю брахманом того, хто відмовився від світу і скинув ношу, хто навіть у цьому світі знає знищення свого страждання.
Я називаю брахманом того, хто серед схвильованих залишається несхвильованим, серед піднімаючих ціпок -- спокійним, серед прив'язаних до світу -- вільним від прихильностей.
Я називаю брахманом того, хто говорить правдиву мову, повчальну, без різкостей, нікого не ображаючу.
Я називаю брахманом того, хто знає своє колишнє існування і бачить небо і пекло; хто, будучи мудрецем, виконаним зробленого знання, досяг знищення народження; хто зробив усе, що можливо зробити”.
Будда реальний і будда з легенд
У біографії Будди відбита доля реальної людини в обрамленні міфів і легенд, згодом майже що цілком відтіснили історичну фігуру засновника буддизму.
Більш 25 століть назад в одній з маленьких держав на північному сході Індії в царя Шуддходани і його дружини Майї після довгого чекання народився син Сиддхартха. Його родове ім'я було Гаутама. Принц жив у розкоші, не відаючи турбот, згодом завів родину і, напевно, перемінив би на троні свого батька, якби доля не розпорядилася інакше.
Довідавшись про те, що на світі існують хвороби, старість і смерть, принц вирішив позбавити людей від страждань і відправився на пошуки рецепта загального щастя. Непростим виявився цей шлях, але зате він увінчався успіхом. У місцевості Гаю (вона і сьогодні називається Бодх-Гая) він досяг Просветления, і йому відкрився шлях порятунку людства. Сталося це, коли Сиддхартхе було 35 років. У місті Бенаресі (сучасний Варанаси) він прочитав свою першу проповідь і, як говорять буддисти, “повернув колесо Дхарми” (так іноді називають навчання Будди). Він мандрував із проповідями по містах і селам, у нього з'явилися учні і послідовники, що збиралися послухати наставляння Вчителя, якого вони і стали називати Буддою.
У віці 80 років Будда помер. Але учні і після смерті Вчителя продовжували проповідувати його навчання по всій Індії. Вони створювали чернечі громади, де це навчання зберігалося і розвивалося. Такі факти реальної біографії Будди -- людини, що стали засновником нової релігії.
Міфологічний життєпис набагато складніше. Відповідно до легенд, майбутній Будда перероджувався в цілому 550 разів (83 рази був святим, 58 -- царем, 24 -- ченцем, 18 -- мавпою, 13 -- торговцем, 12 -- куркою, 8 -- гусаком, 6 -- слоном; крім того, рибою, пацюком, теслею, ковалем, жабою, зайцем і т.п.). Так було, поки боги не вирішили, що прийшло йому час, народившись у вигляді людини, врятувати світ, який потонув у мороці невідання. Народження Будди в родині кшатрія було його останнім народженням.
Для віщого я ведіння народився, Для блага світу -- і востаннє.
Саме тому його назвали Сиддхартха (Той, хто досяг мети). У момент народження Будди квіти падали з неба, грала прекрасна музика, а з невідомого джерела виходило незвичайне сяйво.
Хлопчик народився з тридцятьма двома ознаками “великого мужа” (золотава шкіра, знак колеса на ступні, широкі п'яти, світле коло волосся меж брів, довгі пальці рук, довгі мочки ушей і т.п.).
Мандрівний аскет-астролог пророчив, що його чекає велике майбутнє в одній із двох сфер: чи він стане могутнім правителем (чакравартином), здатним установити праведний порядок на землі, чи ж буде великим пустельником. Мати Майя не приймала участі у вихованні Сиддхартхи -- вона померла (а по деяких легендах, видалилася на небеса, щоб не умерти від замилування сином) незабаром після його народження. Хлопчика виростила тітка. Батько Шуддходана бажав, щоб син пішов по першому з передвіщених йому шляхів. Однак аскет Асита Поділа напророкував друге.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
