Вивчення основи слова і закінчення
Одним із базових понять морфеміки, які тісно пов'язані з поняттям структури слова і морфемною будовою зокрема, є поняття основи слова.
Основа слова - це частина слова. Треба додати, що це обов'язкова, невід'ємна частина будь-якого слова української мови [5, с.56].
Розуміння основи слова неможливе без знання того, що таке закінчення.
Вивчаючи закінчення, вчитель має розкрити перед школярами його ознаки:
- закінчення - це змінна частина слова;
- закінчення служить для зв'язку слів у реченні;
- закінчення стоїть у кінці слова.
При цьому слід врахувати, що труднощі в усвідомленні учнями закінчення викликаються тим, що їм важко зрозуміти функцію закінчення як засобу вираження граматичного значення слова. Діти нелегко усвідомлюють і те, що закінчення у слові виражає кілька граматичних значень. Наприклад, закінчення -ою у слові весною є показником жіночого роду, однини, орудного відмінка. У зв'язку з відсутністю матеріального його вираження учням важко усвідомити поняття про нульове закінчення слова, через те замість терміна ,,нульове закінчення” вживається вислів ,,слово без закінчення”.
Робота над формуванням поняття про закінчення складається з кількох етапів: на першому етапі учні одержують початкові уявлення про закінчення. Це здійснюється під час виконання вправ, які включають спостереження за змінами форми одного й того ж слова в контексті. На цьому етапі можна запропонувати учням як один із варіантів такої роботи виписати слово, яке зустрічається в усіх реченнях, у тій формі, в якій воно там уживається. Наприклад: Виростай, дитино, й пам'ятай - Батьківщина то найкращий край. Батьківщини рідної сади нахилились цвітом до води. Слава, слава в віках Батьківщині могутній. За Батьківщину у боях вмирали однаково - дорослі і малі. Виписавши слова Батьківщина, Батьківщини, батьківщині, Батьківщину, учні визначають змінну частину слова (-а, -и, -і, -у).
На другому етапі учні засвоюють термін ,,закінчення” і усвідомлюють функцію цієї частини слова - зв'язує слова в реченні. Крім наведеної вище вправи, можна запропонувати учням деформований текст. Робота з ним допоможе дітям усвідомити те, що закінчення служить для зв'язку слів у реченні.
Завдання:
Спишіть текст, вставляючи закінчення.
Уже давно відшуміли щедрі весняні паводки, відцвіли перші лугові квіти. Пташин малеча, наче жовті клубочки, бігала по трав
Третій етап у вивченні закінчення передбачає формулювання власного
висновку й усвідомлення його (виведення правила): ,,Змінна частина слова називається закінченням. Закінчення служить для зв'язку слів у реченні.
Закінчення стоїть у кінці слова”. На цьому етапі вчитель показує схематичне позначення закінчення - [24, с. 152, 153].
Закінчення
Всі слова складаються з частин:
Є у всіх у них закінчення й основа.
Ця основа - без ніяких змін,
А закінчення - частина змінна в слові [26, с. 60].
Конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова відбувається під час виконання тренувальних вправ (четвертий етап). Це можуть бути, зокрема, такі вправи:
- визначте закінчення у виділених словах;
- поставте слова, що в дужках, у потрібній формі, виділіть закінчення;
- складіть словосполучення з поданих слів [ 24, с. 153];
- доповніть іменники прикметниками, позначте їх закінчення.
Зразок: Мова: українська, рідна, співуча, милозвучна, красива, солов'їна, калинова.
Зайчик: прудконогий, …
Дерево: високе, …
Сонце: веселе, …
Канікули: літні, …
Погода: тепла, …
До прикметників доберіть потрібні іменники. Позначте закінчення іменників.
Сіра, маленька, прудка (квіточка, мишка, ластівка).
Перша, ніжна, весняна (сніжинка, ялинка, квіточка).
Прозоре, синє. Безхмарне (вікно, небо, село).
Старанний, розумний, кмітливий (столик, будиночок, хлопчик).
Холодні, вранішні, густі (тумани, місяці, діти) [26, с.60].
Усвідомивши роль і місце закінчення слова, учні легко зрозуміють характерні риси основи слова. Ознайомлення з основою слова слід здійснювати одночасно з вивченням закінчення. Учитель повідомляє дітям, що така частина слова, яка залишається після виділення в ньому закінчення, називається основою, і надалі вимагає від школярів називати під час розбору слова його закінчення і основу, а на письмі позначати значками [24, с. 154].
Вивчення кореня слова
Приступаючи до вивчення кореня слова, вчитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь - головна частина слова, яка обов'язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;
- слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або однокореневими.
Вводячи поняття ,,Споріднені слова” дітям можна запропонувати лінгвістичну казку ,,Споріднені слова” [24, с.154].
Споріднені слова
Намалювала Марічка казкового птаха і потяглася вгору, щоб вирівняти спинку. Коли чує якісь звуки. Прислухалась дівчинка… Це казковий Птах заговорив! Підійшла вона до птаха ближче і чує: ,.Я з Країни споріднених Слів! Давай злітаємо разом до моєї країни. Я хочу познайомити тебе зі своїми друзями”.
- Я згодна! - Сказала Марічка з радістю. Птах встав, стрепенувся, розправив крила, посадив на них дівчинку і вони полинули до казки.
Перед ними з'явився квітучий сад, а поруч - маленький вишневий садочок. Їх зустрів незвичайний садівник із садовими квітами на голові. Він привітався і гостинно запросив гостей до столу. Там були мед, який бджілки принесли з маленького садка, і багато овочів з присадибної ділянки.
Прилетіли зграйками незвичайні пташки. Кожна зграйка мала свій колір пір'я, наче утворилося кілька веселок.
- Хто це? - здивувалась дівчинка.
- Це мої друзі - Споріднені слова. І в кожній зграйці всі вони різні між собою, тому мають один корінь і колір. Їх ще називають спільнокореневими словами.
Подякувала Марічка за гостинність. Повернув її Птах додому, знову став малюнком, а дівчинка ще довго пам'ятала ту казкову подорож до Країни Споріднених Слів.
Прослухавши дану казку, можна запропонувати таке завдання:
- Куди прилетіла Марічка з казковим птахом? (у сад)
- Виписати з цього тексту споріднені слова до слова сад.
Виконавши такі завдання, учням легше запам'ятається нова тема, та термін ,,споріднені слова”.
Після цього учні ширше ознайомлюються із даною темою:
- слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній);
- слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокореневими, бо у них різні корені (смислові частини). Наприклад, гора і горе;
- у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий ( а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).
Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа - школи-школі).
У процесі вивчення кореня слова діти повинні усвідомити, що головний спосіб виділення кореня полягає у доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом не так просто. Цього дитину потрібно навчати.
Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін ,.споріднені слова”, потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й однокореневими (2 клас).
На цьому етапі формування поняття ,,корінь слова”можна використати такі, наприклад, завдання:
- порівняйте слова:
гриб, грибок, грибний,
подумайте, що між ними спільного, а чим вони відрізняються одне від одного;
- згрупуйте слова за однією з можливих ознак, поясніть, як ви згрупували слова:
сад, парк, лісник, садівник, ліс.
Тут уже вчитель вводить значок для схематичного позначення кореня -
Діти знайомляться з терміном ,,корінь”.
Так, на цьому етапі засвоєння поняття ,,корінь слова” учні виділяють такі його істотні ознаки, які як наявність в однокореневих словах спільної смислової і звукової частини.
На наступному етапі формування поняття слід показати, що істотнішу ознаку кореня становить смисл, а не однакове звучання частини різних слів.
Тому проводиться протиставлення однокореневих слів і синонімів. А також однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнями таких, наприклад, завдань:
- випишіть з поданого ряду ті слова, які мають однакову частину:
гора, горить, горе.
Чи можна їх назвати однокореневими?
- доведіть, що деякі слова, хоч і мають однаковий звуковий склад, проте не є однокореневими:
вода, водити, підводний, водій;
- випишіть спочатку близькі за значенням слова, а потім однокореневі:
хоробрий, хоробрість, сміливий, сміливість;
- викресліть зайве слово:
школа, школяр, учень.
Протиставлення однокореневих слів і синонімів дає змогу вчителю попередити помилкову орієнтацію дітей тільки на семантичну близькість слів.
Протиставлення однокореневих слів і слів з коренями - омонімами попереджує помилкову орієнтацію тільки на структурну і звукову близькість.
Формування поняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження за словами, в яких у коренях слів відбувається чергування голосних чи приголосних звуків. Вирішенню цього завдання можуть сприяти такі, зокрема, вправи:
- скільки груп однокореневих слів записано: річ, річниця, рік, ріка, річковий, річний, роковини? Доведіть свою думку;
- випишіть споріднені слова до слів сіль і сільський ( засолювач, село, селянин, посолити)
Засвоєння поняття ,.корінь слова” потребує виконання ряду тренувальних вправ, таких, наприклад, як:
- доберіть якомога більше однокореневих слів до слова сніг (можна провести у вигляді гри - змагання, у якій переможцем стає той, хто називає останнє слово);
- випишіть із тексту однокореневі слова:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
