Використання проблемних ситуацій на уроках "Основи здоров'я" у початковій школі

2

Дипломна робота

Використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоровґя” у початковій школі

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Психолого-педагогічні умови ефективності впровадження проблемного підходу під час вивчення курсу „Основи здоров''я" в початкових класах
• 1.1 Психолого-педагогічні особливості застосування проблемних ситуацій у педагогічній діяльності з молодшими школярами
• Висновки до розділу І
• Розділ ІІ. Дослідницько-експериментальна перевірка ефективності застосування проблемних ситуацій під час вивчення курсу „Основи здоров'я" в початкових класах
• 2.1 Методика проведення уроків проблемного змісту при вивченні курсу „Основи здоровя" в початкових класах
• 2.2 Аналіз ефективності та доцільності використання проблемних ситуацій у навчанні молодших школярів на уроках „Основи здоров'я"
• Висновок до розділу ІІ
• Висновки
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Місія школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину, підлітка в соціальному середовищі. Нові життєві умови, в яких опинилися всі ми, висувають свої вимоги до формування молодих людей, які вступають у життя: вони повинні бути не лише обізнаними і вмілими, але й мислячими, ініціативними, самостійними. Ростити саме таких людей - ось замовлення нашого сучасного суспільства [8, C.56]

Саме використання проблемних ситуацій дозволяє ефективно вирішувати завдання розвитку творчості, передачі знань за допомогою активізації пізнавальної діяльності.

Тому застосування проблемних завдань на сьогодні є надзвичайно актуальним, адже це сприятиме формуванню особистостей, здатних вирішити будь-яке, в тому числі і творче питання.

Проблемою дослідження є підвищення рівня знань вмінь та навичок молодших школярів шляхом використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров'я".

Об'єктом дослідження є організація навчально-виховного процесу на уроках „Основи здоров'я" в початковій школі.

Предмет дослідження: використання проблемних ситуацій під час вивчення курсу „Основи здоров'я" в початкових класах.

Мета дослідження - обгрунтування педагогічних умов, необхідних для ефективного застосування проблемних ситуацій при вивченні курсу „Основи здоров'я" в початковій школі, розробка методичної бази проблемних завдань та перевірка ефективності їх використання в практичній діяльності.

Завдання:

дослідити місце та значення проблемних ситуацій в системі методів навчально-виховного процесу молодших школярів;

з'ясувати психолого-педагогічні особливості та умови використання проблемних завдань у педагогічній діяльності з дітьми молодшого шкільного віку;

обгрунтувати та експериментально перевірити можливості використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров'я"

провести аналіз ефективності та доцільність застосування проблемних ситуацій під час вивчення курсу „Основи здоров'я" в початковій школі.

Гіпотеза дипломного дослідження: застосування проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров'я" сприятиме підвищенню рівня якості оволодіння учнями навчального матеріалу.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури; вивчення передового педагогічного досвіду, метод спостереження, бесіда; педагогічний експеримент, анкетування; співставлення, аналіз та узагальнення.

Основні етапи дослідження:

Констатуючий етап: аналізування теоретичних та методичних розробок із теми дослідження, складання робочої програми дослідження.

Формуючий етап: проведення дослідження, педагогічний експеримент, спостереження, анкетування, обробка одержаних даних.

Підсумковий етап: узагальнення, аналіз експериментальної роботи.

Практична значущість: результати дипломного дослідження можуть використовуватися вчителями для застосування елементів проблемного навчання у початковій школі.

Проблемна ситуація як невід'ємний компонент будь-якої продуктивної розумової діяльності відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку людини. Адже процес мислення виникає саме на основі проблемної ситуації і якісно змінюється під впливом активної взаємодії суб'єкта з пізнавальним об'єктом на тому чи іншому етапі розв'язання задачі. [41, С.28]

Проблемна ситуація - особливий вид розумової взаємодії суб'єкта і об'єкта характеризується таким психічним станом, який виникає у суб'єкта (учня) при виконанні ним завдання, що потребує знайти (відкрити чи засвоїти) нові, раніше невідомі суб'єкту знання чи способи дії [41, C.28].

Дослідження використання проблемних ситуацій пов'язане з глибоким вивченням способу пізнавальної діяльності людини, з'ясуванням умов організації її високопродуктивної розумової праці. Йому приділяли багато уваги вітчизняні і зарубіжні психологи: Т.В. Кудрявцев, Л.М. Фрідман, М.І. Махмутов, А.В. Брушлінський, А.М. Матюшкін, С.Л. Рубінштейн, І.Я. Лернер, В.К. Оконь, І.А. Ільницька, К. Дункер [41, С.28-29].

Психолог С.Л. Рубінштейн вважає, що „мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення, як правило, починається з проблеми або запитання, з подиву або здобування, із суперечності” [32, С.347].

Вважається, що створення системи проблемних ситуацій у навчальному процесі є головним фактором посилення розвиваючої і виховуючої функції навчання, надійним шляхом підвищення його ефективності і якості.

Практика показала, що виявлення проблемних ситуацій відбувається по-різному, а їх вплив на розвиток кожного учня - складний, неоднозначний: поряд із позитивним функціонуванням даного психічного стану виявляється моменти його негативної дії на потребнісно-мотиваційну сферу школяра і формування його особистості. Тому необхідним є глибше вивчення ролі і функцій проблемної ситуації в навчальній діяльності школяра. [41, С.29]

Для того, щоб дійсно активізувати розумову діяльність учня, недостатньо поставити перед ним завдання, треба зробити так, щоб у нього сформувалося до завдання власне ставлення. Необхідно створити такі умови, щоб задача його зачепила, сколихнула внутрішній світ, щоб виникла особиста зацікавленість в її розв'язанні. Тільки тоді з'явиться той емоційний фон, який і призведе до підвищення ефективності розумової діяльності. Найбільш активно учень включиться в процес пізнання в тому випадку, якщо його особисті уявлення будуть розходитися з деякими поглядами, положеннями, які виникають у процесі навчання, тобто якщо він зіткнеться з протиріччями. Тоді прокинеться його внутрішнє „я", гонор, виникає природнє бажання розібратися, з'ясувати, у чому справа. Проблемні ситуації можуть допомогти нам привчити учня сперечатися, висловлювати власну думку, відстоювати її. Не буде протиріч, не буде і суперечок, дискусій. [8, С.62-63]

Використання проблемних ситуацій призводить до того, що знання учнів змінюють структуру, вони стають більш усвідомленими, міцнішими. Коли виникає протиріччя, то часто активну позицію посідає незнання. Це дозволяє виявити і конкретизувати незрозуміле, чітко та ясно визначити, сформулювати утруднення. Після цього відбувається заміна неправильного дійсним, і цей процес здійснюється доволі продуктивно, оскільки учням зрозуміло, що на що міняється, яке місце займає нова інформація. [8, С.63]

Розділ 1. Психолого-педагогічні умови ефективності впровадження проблемного підходу під час вивчення курсу „Основи здоров''я" в початкових класах

1.1 Психолого-педагогічні особливості застосування проблемних ситуацій у педагогічній діяльності з молодшими школярами

Психологічна наука розпізнає два види мислення - репродуктивне і продуктивне. В процесі репродуктивного мислення людина виконує завдання, спираючись на відомі правила, формули та інші теоретичні твердження. Це - застосування знань для вивчення хоч і нового питання, але подібного до попередніх. Продуктивне мислення передбачає відкриття факту, раніше невідомого: вивчення правила, обгрунтування закономірності, способу дії. [21, С.5]

Школа поряд з репродуктивним мисленням покликана цілеспрямовано розвивати і продуктивне мислення школярів, бо саме воно забезпечує перехід до творчості. Загальновідома думка вчених, які досліджують процес навчання, що продуктивне мислення найбільш ефективно розвивається і активізується за допомогою проблемного навчання. [21, С.5]

Проблемне навчання - це дидактична система, яка ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, включає поєднання прийомів і методів викладання та учіння, яким властиві основні риси наукового пошуку.

Творче засвоєння знань і способів діяльності учнями передбачає:

Самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

Бачення нових проблем у знайомих стандартних умовах;

Бачення структури об'єкта, що підлягає вивченню;

Бачення нової функції знайомого об'єкта;

Вміння бачити альтернативу вирішення питання;

Вміння комбінувати раніше відомі способи вирішення у новий спосіб;

Вміння створювати оригінальний спосіб вирішення при відомих інших.

Творчість потребує оригінальності, вміння відмовитися від стереотипів діяльності.

Будь-яка дидактична система має свою специфічну технологію навчання, тобто проектування і впровадження на практиці науково обґрунтованих алгоритмів дій вчителя та учня, особливим чином скомпонованого змісту навчальної інформації, методів і засобів педагогічної взаємодії.

Технологія проблемного навчання - це спеціально створена система специфічних прийомів і методів, які сприяють тому, щоб учні самостійно здобували знання і вчилися самостійно їх застосовувати у вирішенні нових пізнавальних та практичних завдань, а не одержували знання у готовому вигляді чи вирішували задачі за зразком.

Нерідко обговорюється питання про те, чи відноситься проблемне навчання до інноваційної технології? Відповідь тут неоднозначна. З одного боку, якщо уважно придивитися до тих прийомів і методів, які в сукупності характеризують проблемне навчання як таке, то помітно, що вони добре відомі. Педагогам відомо, що учбовий матеріал засвоюється міцніше і глибше, якщо учнів зацікавити темою і протягом усього заняття підтримувати цей пізнавальний інтерес, тобто відома головна ідея проблемного навчання. В цьому розумінні проблемне навчання не є новим педагогічним явищем. Але з іншого боку, усвідомлення цього аспекту навчально-виховного процесу педагогічною спільнотою як єдиної за своїми цілями, методами, формами дидактичної технології, а також закріплення за нею особливої назви - проблемне навчання - відбулося порівняно недавно. До того ж розробка методики і широке впровадження проблемного навчання ще тільки здійснюється. Саме тому, проблемне навчання - нове педагогічне явище.

Необхідно підкреслити, що проблемність є невід'ємною рисою педагогічного процесу. Проте проблемним виступає не всяке заняття. Все залежить від того, який об'єм методів і організаційних форм, властивих проблемному навчанню, використовується на занятті.

Структурними елементами проблемного навчання виступають наступні методичні прийоми:

Актуалізація вивченого матеріалу;

Створення проблемної ситуації;

Постановка навчальної проблеми;

Побудова проблемної задачі;

Розумовий пошук і вирішення проблеми (формулювання гіпотези чи кількох гіпотез, що ґрунтуються на припущеннях і відомих фактах; доведення гіпотез, аналіз можливих помилок, передбачення природних наслідків кожної гіпотези, узагальнення);

Перевірка вирішення проблеми і повторення.

"Проблемна ситуація", "учбова проблема", "проблемне завдання" - основні поняття даної дидактичної технології.

У початковій школі проблемне навчання зводиться до проблемних ситуацій: запитання, ситуації, в яких наявне протиріччя, що не має однозначного вирішення, співставлення умов і обставин, за допомогою яких розвивається пошукова діяльність суб'єкта. Це психологічна модель умов розвитку мислення на основі ситуативно створеної пізнавальної потреби, форма зв'язку суб'єкта з об'єктом пізнання.

Проблемне навчання грунтується на системі проблемних ситуацій. У I-IV класах це - постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі суперечність викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Мета створення проблемної ситуації - це засвоєння програмового матеріалу, розвиток розумових здібностей.

Проблемна ситуація виникає завдяки суперечності між пізнаним і непізнаним. Вона складається з таких компонентів: невідоме про предмети, їхні властивості, відношення чи способи дій, потреба пізнання невідомого, інтелектуальна можливість людини. [18]

Проблемна ситуація - усвідомлене суб'єктом затруднення, шляхи подолання якого потребують пошуку нових знань, нових способів дій. Проблемна ситуація - джерело мислення. Але це не означає, що будь-які психологічні труднощі неодмінно спонукають мислення. Щоб проблемна ситуація стала джерелом мислення, вона повинна бути прийнята суб'єктом для вирішення. А це можливо, якщо у суб'єкта є достатні вихідні дані, які відповідають предметному змісту ситуації. [17]

Змістовна характеристика навчальної проблемної ситуації подана у таблиці 1.1

Проблемна ситуація - це стан пізнавальних труднощів, які залучають учнів до самостійного пізнання елементів нової теми. Проблемна ситуація, яка виникає в учбовій діяльності, може викликати стан емоційного піднесення, активності учня, інтересу до навчання, адекватної оцінки учнем своїх інтелектуальних можливостей, а також стан незадоволеності, напруги, труднощів, негативного відношення до виконання навчального завдання, неадекватну самооцінку, що в кінцевому результаті може бути однією з причин невстигання учня. Властивістю проблемної ситуації є здатність викликати зацікавленість у прийнятті і вирішенні проблем. Якщо проблемна ситуація привертає увагу учнів, викликає зацікавленість, значить проблему прийнято, учень зацікавлений у ній і готовий до її вирішення. [11, С.4]

У дидактиці проблеми класифікують за галуззю і місцем виникнення, за роллю в пізнавальному процесі, за способом їх вирішення.

За галуззю і місцем виникнення розрізняють такі навчальні проблеми:

1) предметні - виникають в межах одного предмета і розв'язується засобами і методами цього предмета;

2) міжпредметні - виникають у навчальному процесі в результаті міжпредметних зв'язків і зв'язку навчання з життям; вирішуються методами різних предметів;

3) урочні - умовно їх можна назвати навчальними, виникають безпосередньо під час уроку; вирішуються колективно або індивідуально під керівництвом учителя;

4) позаурочні - виникають у процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішуються переважно індивідуально, в окремих випадках - у класі, в колективі.

Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:

1) основні - на початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку (тему), яка активізує пізнавальну діяльність учнів щодо всього матеріалу уроку. Нерідко це єдина проблема, розв'язання якої забезпечує успішне вивчення всієї теми;

2) допоміжні - основна проблема інколи непосильна для самостійного розв'язання, тому вчитель ділить матеріал на частини і ставить допоміжні проблеми. Це дає змогу не лише поетапно вирішувати проблему, а й формує самостійність.

Щодо способів розв'язання виділяють такі проблеми:

1) фронтальні - проблеми, які ставлять перед усім класом і вирішують зусиллями всіх учнів;

2) групові - вирішуються окремою групою учнів. Групи можуть розв'язувати одну загальну або кожна свою окрему проблему;

3) індивідуальні - проблеми, які ставить сам учень або вчитель, але, як правило, вирішує учень самостійно [27, с.214-219].

Проблемна ситуація може відігравати й суперечливу роль у навчанні. Так, у випадку забезпечення внутрішніх (стимулююча функція) і зовнішніх (регулююча функція) умов і засобів для вирішення проблемної ситуації вона виступає як позитивний фактор, але перетворюється в негативний у випадку відсутності таких умов і засобів (стимулююча і дезорганізуюча функції).

Таблиця 1.1

Змістовна характеристика навчальної проблемної ситуації

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7