Одним із засобів організації самостійної науково-пошу-кової роботи учнів є використання у навчально-виховному процесі випереджаючих пізнавальних завдань. Таке зав-дання спрямовує учнів на самостійне оволодіння матеріа-лом до його вивчення за програмою, сприяє формуванню в них позитивної мотивації до навчання, готовності до само-освіти, вмінь і прийомів розумової діяльності.
Випереджаючі завдання учні виконують добровільно, за їх невиконання поганої оцінки не виставляють. Вибір та ви-конання таких завдань враховує інтереси та навчальні мож-ливості учня, зону його найближчого розвитку. Воно може бути пов'язане з читанням додаткової художньої літерату-ри, спостереженнями за явищами природи та суспільного життя, практичною та дослідницькою роботою, зі складан-ням власних завдань, пошуком навчального матеріалу.
Фронтальні та групові роботи організовують з метою привчання учнів до самостійного вивчення нового матеріа-лу за підручником, посібником, на основі самостійно здо-бутих даних. Індивідуальні завдання дають учням з висо-ким та середнім рівнями пізнавальної діяльності з метою поглиблення та розширення знань, розвитку їх творчих за-сад. Учням з низьким рівнем самостійності такі завдання пропонують з метою запобігання та ліквідації прогалин у знаннях, розвитку мислення.
Під час виконання випереджаючих завдань учні отри-мують допомогу від учителя через інструктаж, складання планів, пам'яток, карток-підказок тощо.
Завершенням роботи над випереджаючими завданнями можуть бути відповіді на запитання, повідомлення, вико-нання вправ, творів, малюнків, доповіді, реферати, виготов-лені наочні посібники, плани дослідів, експериментів тощо.
Украй важливо привчити школярів виконувати до-машнє завдання самостійно. Якщо учневі важко впорати-ся з ним самому, старші можуть допомогти йому тільки на-відними запитаннями, нагадуваннями про подібну ситуа-цію в попередніх завданнях та ін. Обов'язок учителів і батьків -- створити дитині належні умови (вона повинна мати вдома своє робоче місце, необхідні посібники) і при-вчити її виконувати завдання в день його отримання, напе-редодні термінів виконання, під час самостійної роботи дотримуватися певних педагогічних вимог. Виконання до-машніх завдань у школах-інтернатах і групах подовжено-го дня здійснюється під безпосереднім керівництвом педа-гога (вчителя або вихователя), що є певною перевагою. Обов'язкове для всіх і щоденне виконання домашніх зав-дань виробляє звичку до систематичної самостійної на-вчальної праці, формує раціональні прийоми самостійної роботи.
Успішність учнів значною мірою залежить від їх умін-ня організувати виконання домашніх завдань. З цією метою учитель під час уроку роз'яснює зміст і методику виконання завдань. На уроках використовують роботу з підручником, довідковою літературою, проведення спосте-режень і дослідів, самоперевірки, необхідні учневі під час виконання домашніх завдань. У багатьох школах є стенди «Учись вчитися», які містять матеріали про правильну ор-ганізацію самостійних занять, виконання домашніх за-вдань, застосування знань. Практикують також спеціаль-ні бесіди з учнями. Бажано, щоб діти ділилися своїм досві-дом підготовки домашніх завдань, розповідали, як вони долають труднощі.
Класний керівник повинен цікавитися дозуванням до-машніх завдань, запобігати перевантаженню учнів, дома-гатися того, щоб учителі детально інструктували їх, розпо-відали і показували, як виконувати домашні завдання з окремих предметів.
Важливими умовами ефективності самостійної роботи учнів є систематична перевірка вчителем виконання до-машніх завдань, об'єктивне оцінювання їх результатів. Цьому сприяє систематична перевірка ведення учнями за-писів у щоденнику, що допомагає посилити контроль за виконанням домашніх завдань. (15, 210 - 212)
Спеціальні дослідження показують, що проблема підвищення ефективності навчання може бути успішно вирішена тільки за умови, якщо висока якість визначених занять буде підкріплюватися добре організованою домашньою роботою учнів. Тим часом у періодичній пресі з'являються публікації, у яких розповідається про нібито передовий досвід окремих учителів, що здійснюють навчання без домашніх завдань, і ставиться питання про їхнє скасування, оскільки вони, на їхню думку, не приносять ніякої користі і тільки перевантажують школярів. Справа в тім, що як уже відзначалося, пізнання йде не по колу, а по спіралі і що кожне наступне звертання до вивчення того самого матеріалу відкриває в ньому нові грані і значеннєві відтінки, що, природно, указує на необхідність організації домашньої навчальної роботи. Далі, на уроках, як би добре вони не проводилися, має місце концентроване запам'ятовування, і знання переводяться лише в оперативну, короткочасну пам'ять. Щоб перевести їх у пам'ять довгострокову, учню необхідно здійснити їхнє наступне повторення, тобто розосереджене засвоєння, що також вимагає організації їхньої домашньої навчальної роботи. Не менш важливе значення має вона також для виховання учнів, оскільки сприяє формуванню в них старанності, самостійності, служить засобом розумної і змістовної організації позашкільного часу. Указуючи на необхідність домашньої навчальної роботи, Н.К.Крупська писала: „Уроки до дому мають велике значення. Правильно організовані, вони додають до самостійної роботи, виховують почуття відповідальності, допомагають опановувати знаннями, навичками. Таким чином, домашня навчальна робота школярів є досить важливою складовою частиною процесу навчання і виступає однієї з істотних форм його організації. У чому ж полягає її сутність? Домашня навчальна робота учнів складається в самостійному виконанні завдань учителя з повторення і більш глибокому засвоєнню досліджуваного матеріалу і його застосуванню на практиці, розвиткові творчих здібностей і дарувань і удосконалюванню навчальних умінь і навичок. Як випливає з цього визначення, домашня робота з оволодіння досліджуваним матеріалом характеризується двома основними ознаками -- наявністю навчального завдання, що дається вчителем, і самостійною роботою учнів по його виконанню.
Домашні завдання за своїм змістом містять у собі:
· засвоєння досліджуваного матеріалу за підручником.
· виконання усних вправ (придумування прикладів на досліджувані правила з мови, визначення ознак подільності чисел по математиці, завчання хронологічної таблиці по історії і т.д.).
· виконання письмових вправ по мовах, математиці, фізиці й іншим предметам.
· виконання творчих робіт з літератури.
· підготовку доповідей по досліджуваному матеріалі в старших класах.
· проведення спостережень за природою.
· виконання практичних і лабораторних робіт.
· виготовлення таблиць, діаграм, схем по досліджуваному матеріалі і т.д.
Поряд із загальними для всіх учнів, нерідко даються індивідуальні домашні завдання. Вони розраховані на подолання пробілів у знаннях учнів з окремих тем, на посилення тренувальних вправ для вироблення практичних умінь і навичок. Крім того, даються завдання підвищеної складності для добре встигаючих школярів з метою розвитку їхніх творчих здібностей і схильностей. Істотне значення має правильне дозування обсягу і ступеня складності домашніх завдань, що попереджає перевантаження учнів.
Шкільна практика показує, що в домашній навчальній роботі учнів є істотні недоліки.
По-перше, багато учнів при підготовці домашніх завдань за підручником збиваються на напівмеханічне читання досліджуваного матеріалу, не вміють розчленовувати його на окремі значеннєві частини і не здійснюють самоконтроль за засвоєнням знань.
По-друге, недоліком домашньої роботи багатьох учнів є невміння організувати свій робочий час, відсутність твердо встановленого режиму, зв'язаного з виконанням домашніх завдань. Це приводить до поспішності в роботі і поверхневому засвоєнні досліджуваного матеріалу.
По-третє, виконання письмових завдань багатьма школярами здійснюється без попереднього засвоєння теоретичного матеріалу, на якому засновані ці завдання.
Унаслідок цього учні не тільки допускають істотні недоліки і помилки у виконуваних завданнях, але і не осмислюють того зв'язку, що існує між теоретичним матеріалом і практичними вправами. Негативно позначається і перевантаження учнів домашніми завданнями. Окремі вчителі, прагнучи до того, щоб учні більше працювали по їх предмету, дають занадто об'ємні або надмірно ускладнені завдання. Але перевантаження нерідко обумовлюється не тільки великим обсягом домашнього завдання, але і слабкою підготовкою учнів на уроці до його виконання.(6, 14)
Зазначені недоліки дозволяють зробити висновок про необхідність підвищення якості визначених занять, раціоналізації обсягу домашньої роботи учнів і більш пильної уваги вчителів до навчання, їх техніці домашнього навчання.
Якої ж проблеми в цьому зв'язку постають перед школою?
Перша полягає в тім, щоб і вчителі, і учні добре осмислили систему тих правил і вимог, що пред'являються до домашньої навчальної роботи. Друга відноситься до впровадження цих правил у практику виконання домашніх завдань школярами.
Форми індивідуальної домашньої творчості теж досить різноманітні. Серед них можуть бути:
– підготовка до дебатів з різних тем;
– критичний аналіз газетних або журнальних статей, телевізійних передач на визначену тему;
– дайджест статей (передач);
– порівняльний аналіз текстів;
– створення генеалогічного древа родини в будь-якій формі (його можна намалювати або зробити з гілочок, пластиліну, глини, а потім приклеїти або прив'язати фотографії (малюнки), доповнити це афоризмами, підписами, побажаннями, спогадами). (1, 18)
Кожне з цих домашніх завдань відрізняється від загальноприйнятої форми і надає учням реальну можливість індивідуальної вільної творчості. Не менш цінним є створення умов для розвитку в учнів ключових компетентностей, визнаних сучасною культурою, наприклад, ініціативності, мобільності і, що важливо, компетентності в області ухвалення рішення.
Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота
2.1. Констатуючий експеримент
За словами Л.С.Виготського, навчання завжди має йти попереду розвитку. На заняттях у початковій школі педагог повинен насамперед навчити ді-тей вчитися, тобто самостійно здобувати й засвоювати знання, а також уміти ними користуватися.
За словами доктора фізико-математичних наук, професора, одного із засновників «жанру» літера-тури для абітурієнтів (довідники, задачники тощо) Г.В.Дорофєєва, на сучасному етапі починається пере-орієнтація системи навчання на пріоритет розливальної функції навчання стосовно його освітньої та інформа-ційної функцій, перенесення акцентів зі збільшення обсягу інформації для засвоєння на формування вмінь використовувати інформацію.
Ось чому сьогодні багато вчителів надають перева-гу не пасивному, а активному засвоєнню знань дітьми. Його засобами при виконанні домашніх завдань можуть бути дослідницька діяль-ність, цікаві завдання на розвиток логіки, творча робота, яка є основою, джерелом творчості дітей.
Перехід від наочно-дієвого до наочно-образного і словесного мислення, як свідчать експериментальні дослідження О.В.Запорожця, М.М.Поддьякова, Л.А.Венгера та інших, відбувається на основі зміни характеру орієнтовно-дослідницької діяльності, вна-слідок зміни орієнтації на основі спроб і помилок більш цілеспрямованою руховою, потім зоровою, і, нарешті, розумовою орієнтацією.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
