У практиці самоорганізації всі описані дії виконуються, коли учень працює свідомо й прагне вдосконалювати результати своєї роботи. Однак школярі часто обмежуються виконанням лише окремих компонентів з наведених.
Для формування в учня вміння виконувати всі компоненти структури самоуправління важливо акцентувати увагу на кожному з них і давати спеціальні вправи на виконання окремих компонентів та їх груп.
Для того, щоб успішно справитися вдома з навчальним завданням, учень повинен знати, як його виконати і не просто виконати, а раціонально, з найменшою затратою сил та часу та з найбільшим ефектом. Для цього він повинен засвоїти необхідні методи домашньої роботи, їх вибір учнем визначається не тільки характером завдання. Вибір методів і сам стиль підготовки домашнього завдання пов'язані з особистістю учня, особливостями його характеру. Тому потрібно турбуватися не стільки про засвоєння учнем окремих методів самостійної роботи, скільки про формування у нього взагалі вміння самостійно працювати. Ознайомитися з методами самостійної роботи і навчитися їх використовувати учень повинен на уроці під керівництвом учителя. У цьому відношенні домашня робота повинна значною мірою повторювати діяльність учня на уроці, на якому він повинен і сприймати знання, і осмислювати, і закріплювати, і застосовувати. Домашня робота має повторювати урок не тільки за змістом знань, а і за структурою дій, які вимагаються від учня.
Для цього кращі вчителі розробляють і застосовують цілу систему методів самостійної роботи школярів на уроці, щоб вони могли скористатися ними при виконанні домашнього завдання. Необхідно пам'ятати, що методи роботи, використані на уроці, переважають і в роботі учня вдома. Наприклад, школяр, якому не пояснили, не показали, як раціонально користуватися словником, дуже довго його гортає і ніяк не знайде місця, де відшукуваний термін повинен бути. З подібними труднощами учень зустрічається, коли здійснює пошук у книзі потрібного матеріалу, наприклад, коли, виконуючи завдання, повинен знайти відповідь на запитання словами тексту.
Методи, якими має оволодіти учень, різноманітні і залежать від етапу роботи (підготовчий, виконавчий, підсумковий), від характеру завдання та ін. Тому кожного учня потрібно навчити аналізувати вид завдання, визначати, які знання, вміння необхідні для його виконання, фіксувати етапи виконуваної роботи. Основні методи домашньої роботи учня і відповідні їм уміння можна виділити в такі групи:
1) Методи загальної організації роботи, які використовуються в основному на підготовчому етапі виконання завдань: зберігання й розміщення навчальних і допоміжних матеріалів, ведення зошитів, підготовка робочого місця, створення сприятливих для роботи зовнішніх умов та ін.
Наприклад, починати виконання домашнього завдання потрібно з підготовки всього необхідного для роботи: відбору матеріалів, запитань. Важливо, щоб книги, зошити, ручки, олівці, гумки, леза мали постійне місце, щоб записи в зошитах велися за однією системою.
2) Методи роботи учня з навчальними посібниками: підручником, словником, схемою, картою, таблицями, рисунками і т. ін. Ці методи повинні відповідати такій орієнтовно схемі: усвідомлення назви, загальної структури розділів та інших частин посібника, їх логічного зв'язку, визначення місця тієї частини, яка має бути опрацьована, виділення в ній головного, його осмислення, виписування визначень і термінів й т. ін.
3) Методи виконання певного виду завдань: розв'язання задач, підготовка до відповідей на уроці, складання письмових відповідей на запитання, наведення прикладів та ілюстрацій на підтвердження правила, теоретичного положення тощо.
4) Методи здійснення навчально-пізнавальної діяльності: а) повторення зразка дій, показаного вчителем, але без пояснення, б) повторення зразка дій з їх поясненням, в) пошук способу дій на основі даного вчителемпояснення (принципу) і наступне виконання дій; г) самостійний пошук учнем пояснення; (принципу) дій і способу їх здійснення (за завданням учителя).
Ці методи роботи можуть використовуватися і в системі, і окремо. Наприклад, М.Й. Дзендзелюк, грунтуючись на своєму досвіді, так описує активізацію навчально-пізнавальної діяльності учня: він у процесі пізнання спочатку репродукує, розв'язує задачу відомим шляхом, а потім уже на основі цього вносить нові елементи у хід розв'язання поставленої проблеми, розвиває творчість. На практиці, пише педагог, дотримуємося такого принципу: починаючи пояснення нового матеріалу, як правило, ознайомлюємо учнів з планом уроку, основною навчальною метою, актуалізуємо опорні знання шляхом постановки проблемних запитань.
5) Методи самоорганізації і самокерівництва виконанням домашніх завдань: планування домашньої роботи, її здійснення, самоконтроль, аналіз причин виявлених недоліків, обґрунтування правильності обраного шляху роботи, передбачення інших можливих варіантів її здійснення, вибір оптимального варіанта, внесення корективів у планування.
Необхідно обов'язково привчити учня планувати домашню роботу. Планування полягає в усвідомленні ним навчальних і методичних задач, мисленому передбаченні послідовності і тривалості здійснення роботи. А для цього учень повинен обрати принцип своєї роботи (чи то заучувати навчальний матеріал, чи то конспектувати, чи то визначити і усвідомити основні положення і т. ін.).
Потім він повинен прийняти рішення -- виконувати роботу заздалегідь чи перед наступним уроком.
У процесі здійснення навчального завдання застосовуються різні прийоми роботи, які дають змогу реалізувати згадані методи. Основними, прийомами роботи є: заучування, повторне сприйняття матеріалу, його переказ, виділення основних думок і слів, поділ навчального матеріалу на смислові частини, аналіз завдання, збирання, узагальнення матеріалу, фактів, їх компонування тощо.
У процесі виконання домашньої роботи учень повинен слідувати певним правилам:
Перше. Учням необхідно знати, що процес осмислення і засвоєння знань повинен носити розосереджений характер. Це значить, що для всестороннього осмислення і міцного засвоєння програмного матеріалу слід вдумливо вивчати уроки не d один присід, а звертатися до їх вивчення кілька разів протягом деякого часу. Тільки при цій умові в пам'яті знання зберігаються на довгий час. Психолог М.Н.Шардаков наводить порівняльні дані про ефективність концентрованого і розосередженого запам'ятовування, які були одержані e процесі експериментальної роботи в І, IV класах. Для запам'ятовування давався уривок з вірша, проте одна група школярів заучувала його концентровано, друга ж працювала над віршем протягом трьох днів. Результати роботи були перевірені через 20 днів: кожний з учнів повинен був прочитати напам'ять вивчений вірш. Якщо у школяра були труднощі, йому нагадували перші слова вірша. Виявилося, що більше нагадувань доводилося робити тим, які застосували прийом концентрованого заучування. Ті ж учні, які користувалися способом розподіленого у часі запам'ятовування, потребували підказки набагато рідше.
Друге. Домашні завдання необхідно виконувати в день їх отримання. Суть у тому, що засвоєний на уроці матеріал інтенсивно забувається в перші 10--12 годин після сприйняття. Це доведено психологічними дослідами. Німецький психолог Герман Еббінгауз (1850--1909) давав завдання завчити 13 позбавлених змісту слів і надалі не повторювати їх. При контрольних перевірках виявилося, що через годину випробовувані могли відтворити близько 44% цих слів, а через 2,5--3 години -- тільки 28% .
Це психологічне явище знаходить своє пояснення у фізіології. І.П.Павлов і його учні довели, що нові нервові зв'язки, що утворюються, неміцні і легко гальмуються. Гальмування найсильніше виявляється відразу після утворення тимчасового зв'язку. Отже, забування відбувається найінтенсивніше зразу ж після сприйняття матеріалу. Ось чому, щоб попередити забування знань, засвоєних на уроці, необхідно провести роботу по їх закріпленню в день їх сприйняття. Саме тому і необхідно виконувати домашні завдання в день їх отримання.
Третє. Приступаючи до підготовки домашніх завдань, обов'язково потрібно створити психологічний настрій на їх акуратне виконання і міцне засвоєння. Як же це робити? Потрібно детально продумати ту мету, яку необхідно досягти при виконанні домашнього завдання. Одна справа, коли хочеться його виконати і швидше піти гуляти, і інше -- коли учень ставить мету якнайкраще виконати завдання, не поспішає і прагне до глибокого осмислення і засвоєння матеріалу. Цей настрій (установка) спонукає його до старанної роботи, до прояву розумових і вольових зусиль, що, природно, значно підвищує якість домашнього навчання. Щоб зробити цей настрій (установку) дієвішим, певну і детально продуману мету корисно промовити кілька разів вголос, щоб вона міцніше зміцнилася в свідомості і перетворилася у мисленну „програму дій”. Надалі, коли ця установка закріпиться, необхідність у такому промовлянні відпадає.
Четверте. Якщо домашнє завдання включає засвоєння матеріалу по підручнику і виконання різних вправ, то його підготовку потрібно починати з роботи над підручником. Порядок роботи з підручником наступний: спочатку потрібно спробувати пригадати те, що залишилося в пам'яті від уроку. Потім слід звернутися до вдумливого читання параграфа підручника, виділяючи в ньому найважливіші положення, правила, висновки, прагнучи до їх глибокого осмислення і засвоєння. Після цього потрібно застосувати прийоми відтворення і самоконтролю: переказ матеріалу вголос або про себе, складання плану прочитаного, відповіді на питання підручника і т.д. Якщо в процесі самоконтролю виникають труднощі, необхідно ще раз попрацювати з підручником і добитися вільного і повного відтворення матеріалу, що вивчається.
Але як бути тим учням (а вони, на жаль, зустрічаються), які (то через свою слабку пам'ять, то внаслідок недостатньої уваги на заняттях) перед вивченням матеріалу вдома не в змозі нічого „пригадати” і відтворити з того, що пояснювалося вчителем на уроці ? У цьому випадку необхідно рекомендувати, щоб при першому читанні (первинному сприйнятті матеріалу) вони спробували виділити і осмислити основні питання теми, а відтворення (переказ вголос, відтворення про себе, відповіді на питання підручника і т.д.) починали після повторного читання підручника.
Свою специфіку має робота по засвоєнню і відтворенню значного за об'ємом і порівняно важкого навчального матеріалу. Такий матеріал доцільно розчленовувати на частини і кожну частину повторювати і відтворювати окремо в певну одиницю часу, відділяючи засвоєння однієї частини від іншої короткочасним відпочинком тривалістю 5-- 10 хвилин.
Велику роль у міцному і глибокому засвоєнні знань має установка на запам'ятовування, всестороннє осмислення і тривале збереження в пам'яті матеріалу, що вивчається. Якщо школяр приступає до навчальної роботи з такою психологічною установкою, він не тільки проявляє завзятість і наполегливість в оволодінні знаннями, але і підбирає відповідні прийоми навчання, прагнучи самостійно подолати труднощі, старанніше виконувати вправи.
Психологічні дослідження показують, що збереження знань в пам'яті залежить також від їх змісту. Швидше забуваються формулювання, визначення і описовий матеріал. Триваліше зберігаються знання, засновані на розумінні закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків. Звідси зовсім не випливає, що при засвоєнні матеріалу, що вивчається, потрібно звертати основну увагу на запам'ятовування правил і висновків. Якраз навпаки, дослідження Н.О. Менчинської показали, що необхідно направляти учнів на глибоке і всестороннє продумування внутрішньої логіки, на засвоєння причин і взаємозв'язку, які характеризують те або інше явище з тим, щоб висновки і узагальнення заучувалися не механічно, а виступали у свідомості школярів як логічний наслідок аналізу матеріалу, що вивчається.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
