Осадько О. Ю. Дитина.Вчитель.Психолог : Про індивідуальний підхід до кожного учня // Поч. шк. -1990.- № 8.- С.26-29.
Осадько О. Ю. Формування у дитини емоційно позитивного ставлення до шкільного навчання (Матеріали для роботи з батьками) // Початкова школа. -- 1989. - № 8.- С.7-10.
Педагогіка / за ред. Алексюка. К.: Вища школа, 1985, 292 с.
Педагогіка: Навч. посібник / В.М. Галузняк, М.І. Сметанський, В.І. Шахов. - Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 2001.- 200 с.
Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. М.: Педагогыка, 1980, С. 145-162.
Поспелов Н.Н. Как готовить учахщихся к выволнению домашних заданий. - М.: Просвещение, 1979. - 96 с.
Пунский В.О. Азбука учебного труда. - М.: Просвещение, 1988. - 144 с.
Ржецький М.М. Домашня навчальна робота учня. - К.: Знання, 1982. - 48 с.
Різник Л. Домашні завдання з природознавства. // Поч. шк. -1999.- № 6.- С.29-31.
Савченко О.Я. Сімейне виховання. Молодші школярі. - К.: Рад. шк., 1979. - 141 с.
Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 360 с.
Сарапулов В.А. Дидактика: теория и практика обучения. Учебное пособие. Чита: Издательство Заб ГПУ, 2000. - 288 с.
Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Рад. шк., 1978. - 263 с.
Сухомлинський В.О. Слово до батьків // Вибр. твори: В 5-ти т. К.: Рад. шк., 1977. - Т.5. - 637 с.
Сучасний урок в початкових класах. / О.Я. Савченко. - К.: “Магістр-S”,1997. - 256 с.
Тихомирова Л.Ф. Формирование и развитие интелектуальных способностей ребенка. Младшие школьники. - М.: Рольф, 2000. - 160 с.
Третяк М.А., Мыхновська К.Г. Організація розумової праці учнів вдома. // Поч. шк. -1990.- № 12.- С. 31-33.
Український педагогічний словник. Київ:“Либідь”, 1997. - 645с.
Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 192 с.
Харлапов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. - 3-е изд., перераб. и доп. М.: Юристь, 1997. - 512 с.
Хрестоматия по педагогике / Под. ред. З.И. Равкина. М.: Просвещение, 1976. - 643 с.
Хробот В. Різнорівневі завдання на уроках математики// Початкова школа. -- 1997. - № 1.- С.20-25.
Шабалина З.П. Домашняя учебная работа школьников. М.: Знание, 1982. - 96 с.
Анкета для вчителів
Як ви гадаєте, потрібні домашні завдання у навчальному процесі чи ні ? Свою думку обгрунтуйте.
Домашні завдання, що пропонуються авторами навчального підручника, для вас є основними чи опорними ?
На якому етапі уроку задаєте ддомашню роботу ?
На вашу думку,потрібно оцінювати д/з ? Як сааме ? (Оцінка, похвала…)
Які види д/з найчастіше використовуєте ?
Чи пропонуєте учням д/з на вибір ?
Чи використовуєте різнорівневі д/з ?
Чи вчите дітей прийомам, методам, правилам виконання д/з ?
Чи систематично перевіряєте домашню роботу ?
Інформуєте батьків про допомогу, яку вони можуть надати своїм дітям у виконанні д/з ?
Анкета для учнів
Чи хотів би ти вчитися без домашніх завдань?
Чи подобається тобі самому визначати своє домашнє завдання?
Хотів би виконувати цікаву домашню роботу?
Яке з домашніх завдань запам'яталося найбільше? Чому?
Чи одержують твої однокласники різні домашні завдання?
Чи доводилось тобі виконувати домашню роботу у парі чи групою?
Додаток В
Пам'ятка з виконання домашніх завдань
Перевір записи у зошитах та чітко уяви, які треба виконати дії і якого треба досягти результату.
Згадай зміст матеріалу, викладеного вчителем, знайди в підручнику
правила , принципи, які потрібно застосувати.
Уяви, як будеш виконувати завдання, знайди в ньому спільне з тим, що виконувалося на уроці, склади мислений план дій.
Виконай заплановані дії та виділи одержаний результат.
Перевір, в чому співпдає, а в чому не співпадає одержаний результат потрібному , оціни його.
Якщо результат дій не задовільняє і завдання з першого разу не вдалося, то не спіши повторювати знову ті ж самі дії, а проаналізуй, чи правильні вони.
Уяви як діятимеш далі,щоб уникнути виявлених недоліків.
Склади новий, скоректований план дій, який дозволяє одержати потрібний результат. Пам'ятай, що для поліпшення результату інколи треба виконувати дії кілька разів.
Ї чи правильно організована домашня робота; чи виконуються завдання, задані в цей же день, чи тільки ті, що потрібні на завтра; з чого починається виконання, із складних робіт чи легких, з практичних чи теоретичних й т. ін. (“Постарайся виконати задане сьогодні, поки добре пам'ятаєш, що й як потрібно робити”);
з'ясування змісту виконуваного завдання: “Поясни мені суть твоєї роботи”;
спостереження за характером поведінки учня в процесі роботи, наприклад, учень неуважний, сидить і дивиться на одну точку (“якщо втомився -- припини роботу на 5 хвилин і відпочинь, облиш сторонні думки”).
Коли контроль показав, що завдання виконати не вдалося, то потрібно повторити роботу, вишукуючи недоліки.
· Якщо не вдалося розв'язати задачу, знову проаналізуй умови, уточни зв'язок між тим, що дано, і тим, що вимагається, склади план розв'язання і знову виконай його.
· Якщо не запам'ятав текст, то читай його ще раз, звертаючи увагу на основні думки, їх зв'язок, їх місце в тексті. Повторюй текст по частинах, а потім повністю.
Додаток Д
Додаток Є
Тема. Допомога може бути різною (збори-лекція)
1. .Створення спрятливих умов для навчання.
2. Черговість виконання домашніх завдань.
3. Формування у молодших школярів навичок самоконтролю.
4. Роль батьків в організації навчальної діяльності дітей вдома.
Важливою умовою успішного виконання домашніх завдань є визначений сталий час для цієї роботи: дитина швидше входить в роботу, легше зсвоює навчальний матеріал. Тому доцільно починати виконувати їх в одині той самий час. Виникає питання: коли? Фізіологи сверджують, що в другій половині дня, приблизно з 16.00, знову підвищується працездатність дитини. Тому учні, котрі навчаються в першу зміну, можуть починати виконання домашніх завдань саме в цей час, але за умови, що між уроками в школі і навчальною роботою вдома була не менш як 2, 5-3- годинна перерва, тобто діти достатньо відпочивали.
Відомий педагог В. О. Сухомлинський з цього приводу писав, що зовсім недопустимо, щоб зразу після шкільних уроків учень на кілька годин сідав за книжки й зошити. Це непосильна праця, яка, зрештою підриває фізичні та розумові сили, породжує байдужість до знань.
Перед початком роботи важливо провітрити приміщення, в якому працюватиме школяр. Ми вже говорили про те, що учень повинен мати постійне, добре освітлене робоче місце, найкраще оуремий столик і поличку для книжок.
Обладнуючи куточок для занють, варто потурбуватися, щоб він був зручним. Для цього, насамперед, слід підібрати меблі, які відповідали б росту дитини. Світло на стіл повинно падати зілва.до початку роботи учень має відібрати всі необхідні для навчання прилади, книжки та зошити, правильно розатшуваит їх на столі: забрати іграшки, вироби зпластиліну тощо, вимкнути радіо і телевізор.
Привчіть дитину вчасно, без нагадувань сідати до роботи, щоб зробити все правильно, швидко, не затягувати час, який відводиться на виконання домашніх завдань. Навчіть її користуватися будильником. Покажіть, як за годинником робити перерви у підготовці до занять і знову сідати за роботу. Так поступово дитина звикне виконувати домашні завдання за певний час.
Виникає питання: з якого предмету слід починати підготовку? Відповісти на нього нелегко насамперед тому, що немає і не може бути єдиного порятунку приготування уроків, раціонального для всіх учнів. Одні педагоги рекомендують починати з важких предметів, коли ще свіжі сили; інші -- з легких: коли починати з важких, на які йде багато часу й енергії, то на інгші не вистачить часу; ще інші рекомендують черогувати важкі предмети з легкими -- це рівномірно розподілить сили учня протягом всього часу виконання завдання. Щоб рекомендувати певний спосіб чергування при вивченні предметів, важливо не тільки знати навчальний матеріал і роботу над ним учня, але й вивчити його індивідуальні особливості.
В початкових класах, як правило, рекомендуємо дітям починати підготовку до занять з письмових завдань, а потім переходити до усних. В практиці зустрічаються випадки, коли учень, звикнувши робити спочатку письмові урокм, а потім усні, поступає таким чином:спочатку виконує письмові вправи, а потім -- усні завдання і вчить це правило, на яке виконував вправу. Цього робити не слід. Спочатку треба вивчити правило, а потім виконувати вправу.
Відомий педагог Ушинський твердив, що в дитини, яка тривалий час зайнята приготуванням уроків, послаблюється пам'ять, увага, знижується працездатнсть, що в кінцевому рахунку негативно впливає на якість виконання домашніх завдань і успішність в цілому. Щоб молодші школярі менше стомлювалися, безперервна тривалість розумової праці має становити 30-35 хв., після чого обов'язкова 10-хвилинна перерва, а, за науково обгрунтованими нормами, максимально допустима тривалість виконання домашніх завдань становить для учнів 2 класу -- І-І,5 год., 3-4 -- І,5-2 год.
Якість самостійної роботи в значній мірі залежить від уміння перевірити виконане. Тому радимо батькам дотримуватися такого підходу: не перевіряти домашнє завдання до тих пір, поки учень сам не зробить цього. Крім того, пам'ятайте, що функція батьків у даному процесі -- контролююча. Тому нічого не слід робити за дитину: розв'язувати приклади, писати твір, малювати. Основна мета допомоги полягає в тому, щоб навчити школяра вчитися. Слід організувати учня, допомогти спланувати роботу. Подбайте, щоб він вчасно сів за уроки, прийняв зручну позу. Важливо систематично стежити за записами домашніх завдань у щоденнику. Після цього можна перевірити сам факт виконання завдання і його правильність.
Більшість з вас не має можливості бути присутніми тоді, коли учень готує уроки. Тому перш ніж перевірити, чи правильно виконана робота, запитайте, з чого дитина розпочинала її, що було зроблено потім, як можна перевірити. Повторюючи ці прості запитання з дня в день, можна привчити школяра до організованості, виробити звичку планувати роботу і перевіряти зроблене.
Дорослим не слід поспішати показувати, в якому місці допущена помилка. Доречно запропонувати дитині самостійно знайти її: “Ти допустив п'ять помилок. Знайди їх і виправ.” “Помилка у третьому рядку”. “В роботі одна помилка. Знайшов? Молодець!”
Часто батьки змушують дитину переписувати завдання, зроблене з помилками: “По сто разів переписує, а все неграмотно”. Такий підхід неправильний. Він не дасть бажаного результату. І це природно, адже нагромаджується втома і виконати завдання малюку стає все важче. Краще задовольнитися виправленням помилок та висловити сподівання, що наступного разу вона буде уважнішою.
Коли домашні завдання виконано, скажіть дитині, як оцінюєте її роботу сьогодні, похваліть за старання, підтримайте. Залишається лише правильно скласти все в ранець. Але це теж для дитини ціла наука, адже, по-перше, в ньому немає бути нічого зайвого, по-друге, жодна річ, необхідна для завтрашніх занять, не повинна залишитися вдома. А тому спочатку все, що потрібно взяти в школу, дитина складає на столі, перевіряє за розкладом занять, а потім вже складає у шкільний ранець. Така робота сприяє вихованню в учнів акуратності, зібраності.
І останнє. В сім'ях, де ставляться до дитячої праці з повагою, дорослі не дозволяють собі відволікати дитину якимись другорядними запитаннями, зауваженнями (навіть справедливими), терміновим проханням, тобто відірвати її від роботи хоч би на хвилину. Навпаки, в таких сім'ях підбадьорюють і підтримують дитину, привчають її працювати зосереджено. Допоможіть своєму школяреві вчитися успішно.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
