Усвідомлюючи потребу у розширенні діапазону послуг, що надаються як фірмам, так і приватним особам, та намагаючись задовольнити вимоги зростаючого усвідомлення суспільства щодо страхування, польський страховий ринок широко відкривається перед діяльністю іноземних страхових організацій, що посилює конкуренцію і сприяє розширенню страхової оферти.
Одним з найважливіших напрямків іноземної інвестиційної діяльності у Польщі є участь зарубіжних вкладників у приватизаційних процесах. За даними Міністерства приватизації Польщі, лише за період з 1990 по 1996 р. прямим іноземним інвесторам було продано 80 державних підприємств, а 67 державних підприємств було придбано на правах володіння контрольним пакетом акцій. Інтенсифікація приватизації польського банківського сектора збільшує участь у ньому іноземного капіталу, що сприяє зростанню серед банків організаційно-технологічної еволюції, розширює сферу їх діяльності та коло послуг, які надаються як корпораційним, так й одиничним клієнтами (консалтингові послуги, гарантована емісія акцій і облігацій тощо). Однак, за показниками кредитного рейтингу, доступу до банківського фінансування, доступу до короткострокового фінансування, Польща хоч і випереджає Україну, проте значно відстає від економічно розвинутих країн. Це свідчить про те, що трансформація польської банківської й фінансової системи ще не вступила у свою заключну фазу.
Регулювання іноземних інвестиційних потоків, які надходять в Польщу здійснює АТ Державне агентство іноземних інвестицій (ДАІІ), основною метою якого є популяризація Польщі як країни, привабливої для іноземних інвесторів, і заохочення їх для здійснення інвестиційної діяльності в Польщі. Агентство розповсюджує допомогу у встановленні контактів між вітчизняними й іноземними партнерами, надає інформацію про потенційні інвестиційні проекти, здійснює повне обслуговування іноземних інвесторів, проводить статистичні дослідження й аналізи, що стосується іноземних інвестицій. Діяльність організації спрямована на максимальне спрощення бюрократичних процедур, пов’язаних з залученням іноземного капіталу, а також на координування функціонування інвестиційних потоків з метою сприяння економічному розвитку Польщі. В Україні ж численні організації та установи, покликані регулювати іноземні інвестиції, часто, не здійснюючи взаємної координації своєї роботи, створюють додаткові бюрократичні перепони на шляху іноземного інвестора й ускладнюють його роботу на українському ринку.
Основними особливостями сучасного етапу процесу надходження іноземного капіталу в економіку Польщі, які, на нашу думку, можуть бути використані як орієнтири розробки стратегії інвестування з України в Польщу є:
· зміщення пріоритетів вкладення капіталу з торгівлі до виробництва. Так, за даними ДАІІ Польщі, в галузевій структурі ПІІ у Польщу частка промисловості (виробничої діяльності) становить 58,3%, фінансового посередництва – 17,6%, торгівлі й ремонтів (10,8%). Така структура інвестування пов’язана із зростанням машин і обладнання у польському імпорті;
· зміщення акцента з створення нових підприємств за участю іноземного капіталу до вкладення інвестицій у вже існуючі підприємства, особливо у ті, в яких вже задіяний зарубіжний капітал і які відрізняються найвищою ефективністю серед польських підприємств завдяки модернізації виробництва та підвищення продуктивності праці;
· значні диспропорції у регіональній структурі іноземного інвестування в Польщу. Найбільшою популярністю серед зовнішніх інвесторів користуються Варшава, Гданськ, Гдиня, Краків, Лодзь, Познань, Щецин і регіон Сілезії []. Найвищою інвестиційною напруженістю і водночас значною абсорбційною здатністю щодо іноземного капіталу характеризуються східні воєводства, в тому числі й ті, що межують з Україною: Подляське (м. Білосток), Люблінське (м. Люблін), Підкарпатське (м. Жешув), що створює великі інвестиційні можливості для українських вкладників, особливо з прикордонних регіонів.
Однак, незважаючи на сприятливий інвестиційний клімат та широкі перспективи, які відкриваються перед іноземним інвестором, що здійснює вкладення капіталу в економіку Польщі, а також те, що Україна є однією з 64 держав, з якими Польща підписала угоду про уникнення подвійного оподаткування [112], обсяги закордонних інвестицій з України в Польщу, як уже зазначалося, залишаються незначними і низькодиверсифікованими (2/3 інвестицій з України, або 0,2 млн. дол., що вкладені в польську економіку, здійснено в хімічну промисловість) [98]. Основними причинами такого стану речей є:
· брак ресурсів у вітчизняних підприємств для здійснення інвестування у зарубіжну економіку;
· недооцінювання економічного потенціалу Польщі, яке є результатом недостатньо вивчених українськими підприємцями абсорбційних можливостей польського ринку та перспектив ведення спільного бізнесу. Частково це пов’язано з відсутністю українсько-польських спільних структур, які б займалися заохоченням, інформаційним забезпеченням і координацією українсько-польської інвестиційної співпраці;
· обмеження на трансферт капіталу з України за кордон.
Можна також припустити, що українські бізнесмени віддають перевагу вкладенню капіталу у економіку країн, які, згідно міжнародних рейтингів, відзначаються нижчим агрегованим показником ризику й вищою економічною ефективністю. Однак ми вважаємо, що це не є беззаперечним чинником невисоких обсягів інвестування українців у економіку Польщі. Так, на початок 1999 р. у географічній структурі ПІІ з України 1-е місце посідала Росія, рейтинговий номер якої у шкалі країнного ризику – 161, 2-е місце – В’єтнам, який за основними економічними й політичними показниками також відстає від Польщі.
Невисокі обсяги офіційно зареєстрованих закордонних інвестицій з України у Польщу, на нашу думку, не відображають реальної картини експорту капіталу, що пов’язано із значними розмірами нелегального вивозу його з країни. Оцінити кількісні масштаби неофіційного вивезення капіталу в Польщу неможливо, однак припускаємо, що вони в декілька разів перевищують обсяги офіційних інвестицій, а можливо й обсяги залучення польських фінансових ресурсів в Україну. Основна небезпека нелегального експорту капіталу полягає у тому, що він не використовується як ефективний механізм покращення конкурентних позицій українських підприємств на польських ринках (зокрема у формі прямого інвестування), а спрямовується на придбання нерухомості, короткострокові банківські вкладення, набуваючи ознак “гарячих грошей”. Таким чином, Україна, вважаючись офіційно реципієнтом польського капіталу, фактично інвестує польську економіку, не розвиваючи при цьому вигідного для себе співробітництва у рамках інвестиційно-виробничої моделі.
Визначення основних напрямків інтенсифікації і вдосконалення інвестиційного співробітництва України і Польщі, а також механізмів, які б забезпечили реалізацію цих напрямків, повинно здійснюватися на основі критеріїв оптимізації структури взаємного інвестування.
Враховуючи багатоцільовий характер формування інвестиційно-виробничої моделі ЗЕВ, ці критерії мають відповідати пріоритетам України як реципієнта польських інвестицій, ієрархізованим за рівнем активності суб’єктів ЗЕВ (внутрішнім, міждержавним/двостороннім, геополітичним). За цих умов, якісне оновлення моделі українсько-польських економічних відносин може бути забезпечене при орієнтації на такі цілі використання інвестиційних ресурсів:
1) на внутрішньому рівні – покращення вітчизняної структури виробництва та експорту в напрямку збільшення частки товарів з високим ступенем обробки, підвищення конкурентоспроможності української продукції на внутрішньому ринку;
2) на міждержавному (двосторонньому) рівні – оновлення та/або посилення відносних переваг України у системі українсько-польських торговельних відносин, ущільнення функціональних зв’язків у рамках моделі ЗЕВ, включаючи реалізацію проектів на субрегіональному рівні;
3) на геоекономічному рівні – підвищення спільної конкурентоспроможності на ринках ЄС, що є результатом активізації і зростання ефективності українсько-польської співпраці, перш за все інвестиційно-виробничої, і виключає антагоністичні зіткнення суб’єктів ЗЕД країн-партнерів.
Узагальнення цих цілей як критеріїв оптимізації структури польських інвестицій в українську економіку дозволяє сформувати пріоритети залучення інвестицій з Польщі в Україну (див.мал.4.1.) та виділити “бажані” і “небажані” інвестиції.
До “бажаних” інвестицій з Польщі відносимо:
· інвестиції, які б максимально сприяли налагодженню технічного і технологічного обміну, залученню ноу-хау, управлінського досвіду, розвитку виробничо-коопераційного співробітництва й кооперування та сприяли підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому й зарубіжних ринках тим самим забезпечуючи пожвавлення двосторонньої торгівлі;
· інвестиції в “інтелектуальний капітал”, тобто фінансові вкладення в науково-дослідну діяльність у вигляді інновацій у виробництві, послугах, венчурних проектах, формуванні нових дослідних колективів, інвестиції в освіту, підвищення кваліфікації, підготовку кадрів. Реалізація цього напрямку інвестиційного співробітництва України і Польщі повинна передбачати також створення відкритих для ЄС та інших країн світу програм, які дозволять задіяти додатковий капітал, використати найсучасніші досягнення науково-технічного прогресу. Таким чином, залучення польських інвестицій в інтелектуальний розвиток України безпосередньо пов’язується з попереднім напрямком пріоритетного інвестування і є його матеріальною основою, а також тим інструментом, який дозволить Україні будувати незалежну зовнішньоекономічну політику і тактику, а не перетворюватися у придаток інших країн, і розглядається нами як засіб прискорення інтеграції у Європейський Союз та світогосподарський простір;
· інвестиції у розвиток фінансово-банківської, страхової, транспортної, прикордонної і т.п. інфраструктури. Вкладення в інфраструктуру, по-перше, розширюють поле для активізації інвестиційної діяльності, по-друге, зменшують трансакційні витрати для суб’єктів бізнесу, а по-третє, з огляду на вищевказане, викристалізовують відносні переваги, очищаючи відносні ціни від різноманітних нашарувань фінансового і нефінансового характеру, і, відповідно, знижуючи їх.
Фахівці Торговельно-економічного відділу Посольства ПР в Україні визначають, зокрема, такі провідні напрямки інвестиційного експорту в Україну: електроенергетика, видобувна промисловість, с/госп обладнання, модернізація промисловості.
Базовий інституційний і системно-структурний рівень розвитку Польщі і, особливо, України, з одного боку, потребує переходу до вищеперелічених напрямків інвестиційної співпраці, а, з другого боку, не дозволяє повною мірою сприйняти й реалізувати у бізнесовій площині усі ці напрямки. Досягнення пріоритетних цілей інвестування можливе за умов реформування моделі двосторонніх економічних відносин, а також входження обох країн у простір нових геоекономічних структур.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24
