Метою управління процесом підвищення якості в цілому є підвищення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства за рахунок підвищення якості продукції та всіх супутніх процесів, що можна оцінити за допомогою параметрів якості. Параметри якості, в свою чергу, визначаються тією сферою діяльності, в якій розгортається той чи інший процес. Оскільки ж треба розглядати всю сукупність наявних процесів, то й на виході маємо отримати велику кількість параметрів, відносно яких виникає низка запитань, а саме:
· що це за параметри, які їх цільові значення, які їх пріоритети та взаємообумовленість ?
· яким чином і за рахунок чого можна на них впливати?
· через які саме дані ми дізнаємося, що цільових значень досягнуто, як і де їх треба збирати, як і де зберігати, як обробляти та аналізувати?
· як найбільш ефективно організувати процес роботи з даними?
Таким чином, більш вичерпним формулюванням мети управління процесом підвищення якості буде: організація ефективної процедури, що забезпечує цілеспрямований та системний вплив на параметри якості у напрямку їх постійного покращення.
Методи управління тісно пов'язані з об'єктами управління й націлені на забезпечення досягнення цілей управління шляхом оптимального використання засобів та ресурсів управління.
В основі методів управління якістю покладено системний підхід, який передбачає:
· розглядання всіх подій, явищ та процесів в їх взаємозв'язку (розуміння
· того, що всі вони є частиною однієї складної системи)
· визначення пріоритетів
· робота з причинами, а не з їх наслідками
· систематичність (доведення будь-якої справи до логічного завершення) (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Етапи системного підходу до управління якістю
Шість етапів системного підходу до управління якістю включають:
1. Виявлення проблеми
2. Аналіз причин
3. Планування рішення
4. Виконання плану
5. Перевірка результатів
6. Впровадження змін
В умовах ринкової економіки успішна діяльність будь-якої компанії можлива лише в тому випадку, коли вироблені нею продукція та (або) послуги: • відповідають чітко визначеним потребам, середовищу застосування і призначення; • мають необхідні споживчі властивості; • відповідають діючим (прийнятим, погодженим) нормативним документам; • відповідають чинному законодавству та іншим вимогам суспільства; • пропонуються покупцеві за конкурентноспроможними цінами; • обумовлюють одержання прибутку.
Основою Європейської моделі досконалості є концепції загального управління якістю (TQM). Як свідчить досвід првідних світових підприємств, тільки усвідомивши ці концепції та зробивши їх основою діяльності, підприємства можуть досягти високого рівня ділової досконалості.
Відповідно до підходів TQM якість трактується не стільки як якість виробленої продукції чи наданих послуг, стільки як якість роботи підприємства в цілому. Таким чином, TQM охоплює управління всіма аспектами діяльності організації і не може зводитися до діяльності випробувальної лабораторії чи ВТК.
Системи TQM найчастіше характеризують через набір концепцій, які відображають їх основні принципи та положення. Нижче наведено перелік основних таких концепцій:
1. Орієнтація на результат
Діяльність підприємства повинна бути спрямована на задоволеність інтересів усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, персоналу підприємства, власників, кредиторів, представників суспільства (як тих, що живуть безпосередньо поруч із підприємством, так і в цілому). Підприємство повинно вивчати, гармонізувати і задовольняти потреби усіх цих сторін, розділяючи з ними вигоду від досягнутих результатів. При цьому треба мати на увазі, що часто побажання різних сторін можуть не тільки відрізнятися, але й суперечити одні одним. Розв'язання таких суперечностей і є одним з головних завдань при управлінні підприємством.
Згідно з принципами TQM успішними вважаються не ті підприємства, які просто виробляють продукцію відповідно до стандартів або вимог споживачів, а ті, які забезпечують високий рівень задоволеності споживачів, власного персоналу, успішно взаємодіють з постачальниками, допомагають у розв'язанні проблем суспільства і досягають при цьому високих фінансових результатів.
2. Концентрація уваги на споживачах
Споживач є кінцевим арбітром якості товару або послуги. При концентрації уваги на споживачах досягається глибоке розуміння потреб та вимог споживачів (як поточних, так і потенційних), а також того, які саме споживацькі цінності треба пропонувати. Проводиться оцінка та аналіз ступеня задоволеності потреб споживачів, який впливає на рівень їхньої лояльності до організації.
Вивчаються потреби споживачів, а також пропонуються їм інновації, спрямовані на формування та задоволеність їхніх наявних потреб.
Споживачі широко залучаються до планування та удосконалення усіх процесів всередині організації, з ними налагоджуються взаємовигідні довготривалі стосунки.
3. Лідерство та відповідність цілям
Лідери розвивають культуру організації, забезпечують єдність та чіткість її цілей, створюють середовище, в якому люди можуть досягати досконалості. Вони управляють ресурсами та cпрямовують зусилля організації в напрямку вдосконалення. Політика та стратегія розповсюджуються структуризованим та систематичним чином по всій організації, охоплюючи всі види ділової активності. Поведінка людей знаходиться у відповідності з цінностями організації, її політикою та стратегією.
4. Управління, що ґрунтується на процесах і фактах
Організація діє ефективніше, коли всі внутрішньо пов'язані види діяльності розглядаються як процеси і систематично управляються.
Рішення, що стосуються поточного управління та запланованих удосконалень, приймаються на підставі надійної інформації, що включає оцінку з боку зацікавлених сторін. Для обґрунтування прийнятих рішень розробляється система кількісних показників, що характеризують усі аспекти діяльності організації. Запроваджується система планування, відслідковування та вдосконалення показників.
Використовуються колективні методи прийняття рішення, щоб мінімізувати суб'єктивні фактори.
5. Розвиток персоналу та його залучення до удосконалення
Повний потенціал працівників вивільнюється через спільний набір цінностей, створення культури довіри та надання їм повноважень. Створюється сприятливий фон для залучення усіх людей до активності та інформаційного обміну, який підтримується можливостями навчання та підвищенням кваліфікації.
Працівники розглядаються не як пасивні виконавці розпоряджень та інструкцій, а як творча сила, яка активно впливає на роботу підприємства. Підприємство розділяє зі своїми працівниками відповідальність за результати своєї роботи, за якість продукції (послуг), за економічний стан.
Надання працівникам широких повноважень підкріплюється розгалуженою системою їх навчання та інформування, що не обмежується тільки питанням виконання безпосередніх обов'язків, а включає питання, необхідні для розвитку підприємства в цілому.
Система стимулювання персоналу, як морального, так і матеріального, спрямована не тільки на виконання планів, але й на активну участь у процесах удосконалення.
6. Постійне навчання, інновації та вдосконалення
Створюється культура постійного вдосконалення. Постійне навчання є основою для того, щоб ставати кращими. Заохочуються оригінальні думки та нововведення. Чітко усвідомлюється, що найкращим стає той, хто шукає власні шляхи до успіху, а не обмежується виконанням загальноприйнятих стандартів.
Будь-що в організації (діяльність, процес, продукт, послуга тощо) є об'єктом систематичного аналізу та перегляду з метою з’ясувати чи не можемо ми зробити його кращим. Ніщо не робиться певним чином тільки тому, що воно робилося так протягом багатьох років.
Удосконалення аналізуються з погляду їх впливу на задоволеність потреб усіх зацікавлених сторін.
Впровадження удосконалень підтримується системою навчання та інформування персоналу.
7. Розвиток партнерства
Організація діє найефективніше, коли вона встановлює взаємовигідні зв'язки з партнерами, що ґрунтуються на довірі, обміні знаннями та доцільній інтеграції. Подібні партнерські стосунки можуть встановлюватися з постачальниками, освітніми та науковими закладами, громадськими організаціями та органами державної влади.
Таке співробітництво може набувати різних організаційних форм: залучення партнерів до розробки стратегії та планів підприємства, створення спільних робочих груп, обмін інформацією та досвідом, фінансова та матеріальна взаємодопомога.
8. Відповідальність перед суспільством
Організація та її колектив приймають етичний підхід і намагаються бути кращими, ніж цього вимагають правила та закони. Важливими складовими стратегії організації стають питання, пов'язані із захистом навколишнього середовища, ресурсозбереженням, благодійністю, участю у житті суспільства.
Організація є відкритою для суспільства, інформує його про свою діяльність, про ключові інновації та нововведення.
Фахівці Європейського фонду управління якістю розробили спеціальну матрицю попереднього визначення рівня розвитку підприємства згідно з описаними фундаментальними концепціями (табл.. 2.1). Визначивши положення компанії за кожним з рядків цієї матриці можна оцінити успіхи, визначити першочергові напрямки удосконалення компанії.
Таблиця 2.1
Матрицю попереднього визначення рівня розвитку підприємства
Початковий рівень
На шляху до досконалості
Досконалий рівень
Орієнтація на результат
Визначені усі зацікавлені сторони
Потреби зацікавлених сторін оцінюються чітким і структурованим шляхом
Наявний чіткий механізм для збалансування очікувань всіх зацікавлених сторін
Концентрація уваги на споживачах
Оцінюється рівень задоволеності споживачів
Встановлюються цілі та завдання, пов'язані з рівнем задоволеності споживачів. Вивчаються питання, пов'язані з лояльністю споживачів.
Задоволеність потреб споживачів виступає рушійною силою бізнесу. Питання, пов'язані з лояльністю споживачів, вивчаються, вимірюються і використовуються для удосконалення
Лідерство та відповідність цілям
Визначені місія та візія (бачення)
Політика, персонал і процеси узгоджені між собою. Наявна "модель" лідерства
Спільні цінності і "модельна" етика існують на всіх рівнях організації
Управління, що ґрунтується на процесах і фактах
Визначені процеси, необхідні для досягнення бажаних результатів
Порівняльні дані та інформація використовуються для встановлення цілей, що стосуються усіх процесів
Показники можливостей і стабільності процесів вимірюються, досліджуються і використовуються для удосконалення рівня виконання
Розвиток персоналу та його залучення до удосконалення
Персоналу надається відповідальність і права для розв'язання проблем
Персонал є інноваційною і творчою силою для досягнення цілей організації
Персонал володіє повноваженнями для того, щоб діяти самостійно і вільно розповсюджувати знання та досвід
Постійне навчання, інновації та вдосконалення
Можливості для удосконалення ідентифікуються і використовуються
Цілі постійного удосконалення встановлюються для всіх працівників
Успішні інновації та удосконалення широко розповсюджені та інтегровані у загальну систему
Розвиток партнерства
Наявний процес вибору постачальників і управління ними
Визнаються удосконалення та досягнення постачальників; визначені ключові зовнішні партнери
Організація та її ключові партнери є взаємозалежними. Плани та політики розробляються спільно на базі спільних знань.
Відповідальність перед суспільством
Правові та нормативні вимоги аналізуються та виконуються
Активна участь у житті суспільства
Очікування суспільства вимірюються і використовуються для ініціації удосконалень
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
