Рефераты. Управління конкурентоспроможністю підприємства при виході на зовнішній ринок

Через причини, які зазначених вище, підприємству приходиться експортувати продукцію і як результат - легка промисловість України стає експортно-орієнтована і складає 70-80% виробленої продукції, проте позитивне експортно-імпортне сальдо спостерігається лише щодо шкіряної та хутряної сировини, а також щодо лляних волокон у групі текстилю та текстильних виробів. Отже, є всі підстави стверджувати, що діяльність українських підприємств легкої промисловості все більше орієнтується на експорт сировини, непрестижних технічних видів продукції та на виконання толінгових замовлень і головні фактори, що обумовлюють зменшення обсягів виробництва такі:

-   зміна замовником асортименту продукції швейних підприємств, що на 80% працюють за толінговою схемою, на більш трудомістку, проте з меншою кінцевою вартістю;

-   негативна тенденція перенесення іноземними замовниками виробництва з українських підприємств до інших країн (Китаю, Таїланду, країн Середньої Азії) з подальшим імпортом готової продукції до України;

-   неможливість переорієнтувати значний виробничий потенціал, придбаний під час роботи з давальницької схеми, для постачання продукції на внутрішній ринок, через несумлінну конкуренцію, засилля на ньому імпортних товарів сумнівного походження і товарів «second-hand», що становлять значну загрозу національному виробнику, бо його обсяги перевищують вітчизняного виробництва в 2-3,5 рази;

-   подорожчання енергоресурсів і підвищення тарифів на вантажні перевезення, що обумовило уповільнення зростання обсягів промислового виробництва, особливо в енергоємних текстильній і шкіряної підгалузях [38, 342 С.].

Для успішного розвитку галузей легкої промисловості, принаймні на початкових етапах, необхідно ввести звільнення від сплати податку на додаткову вартість на ввезене устаткування і комплектуючі, котрі не роблять в Україні. Крім того, великим полегшенням для товаровиробників було би скасування ПДВ і введення єдиного податку з обороту в розмірі 5% для підприємств з оборотом до 50 млн. грн. у рік, що сприяє розвитку великих і середніх підприємств, а не тільки представників малого бізнесу.

Далі розглянемо тенденції легкої промисловість Росії, що включає такі галузі: текстильну, частка якої в загальному обсязі виробництва складає 46,5%, швейну - 30,3%; шкіряну, хутряну і взуттєву - 22,6%. У галузі більш 16 тисяч підприємств (у тому числі 2800 середніх і великих) із загальною чисельністю зайнятих 827 тисяч чоловік, з яких 80% - жінки. За даними Держкомстату Росії за 2007 рік найбільша кількість продукції виробляється:

-у текстильній промисловості - у Московській області -17,3% загального випуску, Іванівської області - 14,3% і в Москві - 9,7%;

-у швейній промисловості - у Москві - 14,5%, у Ростовській області - 9,9%, у Санкт-Петербурзі - 8%;

Одним з головних переваг Росії є те, що воно виготовляє великий асортимент тканин та сировини для текстильної продукції - бавовна, льон та інші матеріали, які виготовляються переважно в цій країні, але не зважаючи на це в Росії як і в Україні загальною проблемою більшості підприємств є низька конкурентоздатність їхньої продукції через використання морально застарілого технологічного [41,368 С.].

Обсяг виробництва легкої промисловості за даними Держкомстату Росії в 2007 році складав $29-31 млрд.(табл.2.9), в 2005 році по тим же джерелам склав $25-27 млрд. (темпи росту 20-30% щорічно) і в 2004 році $23-25 млрд. (темпи росту 20-25%). ДО 2010 року обсяг російського ринку одягу досягне $45 млрд. Припускаючи відносну стабільність темпів росту ринку на рівні 13-15% у рік, то можна припустити, що обсяг ринку в 2008-2009 р. складе $36-40 млрд. і $41-44 млрд. відповідно [40,665 С.].

Отже, у 2007 році тіньове виробництво трикотажних виробів склало 55 млн. штук, взуття - 48,8 млн. пара. Обсяг неврахованого імпорту трикотажних виробів оцінюється в 600 млн. штук, взуття - 246 млн. пара. Таким чином, обсяг неврахованого імпорту по окремих групах товарів значно перевищує їхнє виробництво російськими підприємствами: по швейних виробах у 4,6 рази, по взуттю - у 4 рази, по трикотажних виробах - у 3,7 рази. За 2007 рік ріст імпорту виробів легкої промисловості склав за експертними оцінками близько 20 відсотків [40,665 С.].


Таблиця 2.9 Оцінка внутрішнього ринку легкої промисловості Росії за 2007рік

Вид продукції

Од. виміру

Виробни цтво

Імпорт, разом

Експорт, разом

Попит внут. ринку, разом

Попит на російську продукцію

Тканини бавовняні

МЛН. KB. М.

2756

134

503

2240

1797

Тканини вовняні

МЛН. KB. М.

67

31

10,3

75,2

48,2

Тканини лляні

МЛН. KB. М.

186

8,8

72,6

98,2

83,4

Трикотажні вироби

млн. шт.

198

72

44

750

90

Взуття

млн. пар

51,2

30

3,2 .

345

39

Швейні вироби

млрд. руб.

7

3,7

1,2

41

4,5


Таким чином, можна сказати, що у обох країн є спільні проблеми: тінізація імпорту, морально-застаріле устаткування та низька конкурентоздатність продукції легкої промисловості. Але кожна з країн розробляє та впроваджує заходи щодо оптимізації та вирішення головних проблем, які істотно впливають на розвиток промисловості і тому повинні бути зведені до мінімуму.

Так як фабрика «Юність» виготовляє великий асортимент продукції, одним з яких - спецодяг, що займає найбільшу питому вагу серед номенклатури виробів, то доцільно буде розглянути ситуацію, яка склалась на ринку робочого одягу. Сьогодні виробництво спецодягу є дуже привабливим, бо швидко зростає темпи ринків професійного одягу в таких країнах як Німеччини, Франції, Великобританії і скандинавських держав. Найбільше широко професійний одяг у Європі використовується в готельному бізнесі, системі суспільного харчування, дорожній службі і роздрібній торгівлі.

За десять років сукупні обсяги замовлень уніформи в Європі виросли з 155 млн. виробів у 2007 році до 170 млн. у 2008-м., а лідером по споживанню цих виробів була і залишається Німеччина, а до 2007 року в цій країні буде продано 66 млн. виробів професійного одягу на суму ледве менш 1 млрд. євро, у Франції - 40 млн. і у Великобританії - 33 млн виробів. Обсяг російського ринку спецодягу в 2007 році склав близько 9 млн. комплектів, що в грошовому вираженні складає 107,5 млн. євро, а ємність українського ринку спецодягу значно нижче. Але найбільш позитивне в даний час для виробників цієї продукції є те, що незабаром варто очікувати підвищення попиту на спецодяг з боку підприємств, зайнятих у будівельній галузі, виробництві і розподілі електроенергії, газу і води, а також в оптовій і роздрібній торгівлі, що у свою чергу свідчить про попит на ці вироби [40, 665 С.].

Отже, сьогодні російський ринок тримає тенденцію к зростанню обсягу ринку, який кожен рік складає 13-15% приросту, а попит на продукцію легкої промисловості високий та постійно зростає, проте легка промисловість Росії його повністю не задовольняє, що свідчить про можливість виходу на цей ринок нових конкурентів.

Найбільш привабливим ринком для ВАТ «Юність» на сьогодні є ринок Росії. Для подальшого аналізу необхідно провести маркетингові дослідження ринку, на основі яких можна виділити сегмент ринку, який буде найбільш привабливим для фабрики та групу потенційних споживачів даної продукції.

Першим кроком в маркетингових дослідженнях буде аналіз основних споживачів. В даний час ринок спецодягу тільки почав формуватися, проте різні побажання споживачів виконуються і асортимент продукції збільшується: умовно спецодяг можна розділити на чотири типи: захищаюча від загальних виробничих забруднень, від знижених і підвищених температур, а також від вологи. Сьогодні на російському ринку представлені всі типи спецодягу, де є особливо широкий асортимент рукавиць: брезентові, комбіновані для загальних робіт, шкіряні для промислових і точних робіт, рукавиці з латексним чи нитриловим покриттям, жаростійкі, маслобензостійкі. Проте найбільш стійким попитом користаються робочі костюми (комбінезони, напівкомбінезони, куртки), брезентові і трикотажні, тому споживачами такої продукції можуть стати абсолютно всі підприємства м. Москви та Московської області: як виробники, так і торгові організації, але найбільш потенційними можуть стати наступні підприємства: ЗАТ «Авто Шар Інжиніринг», ТОВ «Жовтневий завод ізоляційних матеріалів», ТОВ «Ньюком» нафтобаза «И-Терра», ТОВ «Стаер», Центральна міська лікарня та інші лікарні, ЗАТ «Тяжмаш», ВАТ «Пластик», ТОВ «Криста», ТОВ «Гера і До», «РЖД» станції, ДП «Московський Облавтодор» та інші організації.

Наступним кроком є визначення основних конкурентів у сегменті, кількість яких поступово зростає тому що: підвищується попит на корпоративний одяг, ріст виробничих підприємств та сфери обслуговування. У зв'язку з підвищення конкуренції, виробники розробляють нові конкурентні переваги, одна з яких - виробництво корпоративної уніформи, що на сьогодні є засобом створення репутації підприємства і його позиціонування на ринку. Таким чином, основні виробники спецодягу в цьому сегменті є (табл.2.10):


Таблиця 2.10 Склад пріоритетних конкурентів та їх частка на ринку Московської області

Конкуренти

Частка ринку, %

ВАТ «Юність»

0,5

ТОВ «Вера» Московська обл., м. Сергієв Посад

8

«Усурійська швейна фабрика» (УШФ)

3

ТОВ «ВиВерден», м. Москва

21

Імпортні швейні вироби інших країн (Китай, Туреччині, Індії)

24

ТОВ «Стерлинг» Московська обл., м. Королев

7

Швейне виробництво «Сибір»,м.Сибір

6

Швейне виробництво «ДОК», м. Лесозаводск

2,5

ВАТ «Даргез», м. Москва

3

Швейна фабрика «Славянский пух», м. Москва

1

Інші маленькі ательє та фірми Московської обл.

24

Разом

100

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.