5.                виникнення у вище стоячого керівництва “синдрому всезнаючих експертів”;

6.                нестабільна економічна і політична ситуація.

Фактори, що підтримують новаторство:

1.                надання необхідної свободи при розробці інновацій. Забезпечення необхідними ресурсами і обладнанням.

2.                проведення дружніх дискусій стосовно предмету досліджень

3.                підтримка ефективних зв'язків з колегами.

Фактори, що підсилюють інновації:

1.                підтримка прагнення працівників постійно вчитись;

2.                можливість вільно висловлювати власну думку;

3.                надання змістовної ділової інформації, навіть якщо вона негативна;

4.                проведення регулярних нарад робочих груп.

Тема 3: Вибір організаційних форм інноваційної діяльності

1.                Формування інноваційної діяльності

Різноманітність внутрішніх та міжфірмових організаційних форм інноваційної діяльності на державному, регіональному, галузевому, муніципальному рівні є однією з важливих особливостей інноваційного ринку на сучасному етапі.

Інноваційна активність у великих і дрібних організацій розрізняються в залежності від їх цілей та стратегічної мети. Це обумовлює множинність організаційних форм інноваційної діяльності: від фірм-інкубаторів до створення різних альянсів, від локальних вдосконалень до міжнародної інтеграції. Для забезпечення неперервності новаторських ідей керівниками організацій наридається велике значення тінізації рольових функцій спеціалістів в інноваційній діяльності.

В залежності від приналежності організації до того чи іншого корпоративного рівня діяльності визначаються завдання, ділові горизонти та розподіл ризиків за інноваційними проектами. До різних форм внутрішньо-фірмових організаційних утворень відносять:

Ø    гуртки якості (Японія)

Ø    тимчасово-творчі колективи

Ø    цільові групи

Ризикові підрозділи створюються великими корпораціями в цілях освоєння нових технологій і являють собою невеликі автономно-керовані спеціалізовані виробництва. Діяльність корпорації може направлятись на створення нових виробів, обмін технологіями в середині фірми, підвищення самостійності підрозділів, розширення повноважень новаторів. Так для реалізації нових ідей може створюватись самостійна група.

2.                Форми малого інноваційного підприємництва

Однією з форм малого інноваційного підприємництва є створення малих фірм в рамках старих компаній (банкруцтво великих і т.д.). Інноваційною формою є утворення венчурних фірм. Для цього група спеціалістів з оригінальною ідеєю вступає в контакт з венчурними фондами. У випадку успіху ризикова фірма передає через продаж акцій ведення справ великій компанії, що зацікавлена у розширені масштабів виробництва.

Практика фондів ризикового капіталу США свідчить, що їх доходи в 10-20 раз перевищують суму вкладеного капіталу.

На теренах СНД високотехнологічні організації будують свою стратегію виживання в рамках інкубаторних програм.

3.                Науково-технічна кооперація в інноваційних процесах

Вирішення питань пов'язаних з великими технологічними проривами шляхом спільного проведення НДДКР досягається на основі програми цільового планування кооперації науково-технічної діяльності інноваційних організацій і залучених за контрактами промислових підприємств.

В рамках проектного управління створюються наукова-технічні альянси:

-                      науково-дослідні;

-                      науково-виробничі

Альянси є усередненою формою між неформальною кооперацією і повним злиттям.

Іншим напрямком міжфірмової кооперації є створення консорціумів, де організації з різними формами власності зберігають свою самостійність, але підпорядковуються спільнообраному керівному органу.

Міжфірмова співпраця породила створення спільних підприємств.

Тема 4: Інноваційна діяльність регіональних науково-технічних центрів та фінансово-промислових груп

1.                Регіональна інноваційна політика

Регіональні науково-технічні центри виникають, як складова частина цілісної державної системи інноваційної діяльності. На рівні державних органів влада створює підрозділи на зразок державного інноваційного фонду, які мають представництва в усіх регіонах. Місцеві органи влади мають повноваження проводити власну інноваційну політику створюючи інноваційні технологічні центри, а при реалізації масштабних інноваційних проектів взаємодіяти з державними інноваційними органами. Актуальні задачі в галузі реорганізації моно продуктових організаційних структур вирішується шляхом створення фінансово-промислових груп. Вони забезпечують збереження науково-технічного потенціалу промислових підприємств, що входять в склад ФПГ і залучають вільний фінансовий капітал.

2.                Наукові парки і технополіси

В основу створення науково технічних парків покладені такі принципи:

1.                Координація діяльності та співробітництво чотирьох головних ланок:

Ø    науки

Ø    державного сектору виробництва

Ø    приватних компаній

Ø    місцевих і регіональних органів управління

2.                Підтримка малого наукомісткого бізнесу

3.                Концентрація і використання ризикового потенціалу.

Науково технічний парк – це комплекс дослідних інститутів, лабораторій створюваних на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою. Парки показали свою ефективність щодо скорочення циклу наука – виробництво – споживання.

Територіальна близькість різнохарактерних за своїм профілем закладів, що входять до парку, позитивно впливає на діяльність кожного з них, сприяючи зближенню науки і виробництва, підвищуючи ефективність інвестицій.

Переваги науково технічних парків:

1)                інтеграція різних стадій інноваційного процесу;

2)                виробництво дістає швидкий доступ до нових розробок;

3)                скорочуються терміни впровадження нововведень;

4)                створюються умови для виникнення нових видів бізнесу;

5)                студенти набувають як теоретичні так і практичні знання.

У світовій практиці поєднання науки і виробництва здійснюється не лише через технопарки, а і на базі лабораторій, великих корпорацій, бірж, банків. Звідси різноманітність назв: наукові центри, інкубатори, бізнес інноваційні центри

Інноваційні центри являють собою “інкубатори” нових форм у галузі високої технології.

Їх завдання: забезпечити виникнення та умови для виживання малих фірм.

З цією метою в таких центрах надаються різноманітні послуги: оренда приміщень, прокат наукового та технологічного устаткування, маркетингові та фінансові послуги.

Доходи інкубаторів складаються з трьох джерел:

1)                 орендна плата;

2)                 продаж послуг;

3)                 участь у прибутках тих фірм до яких інкубатор вклав кошти.

земельна ділянка інформаційні

будівлі комунікативні

устаткування маркетингові

інфраструктура навчальні

інвестиції консалтингові

інтелектуальні ресурси лізингові

фінансові

науково-дослідницькі

Характеристика послуг інкубаторів

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6