- вода,
- гліцерин,
- гліколі,
- поліетиленоксиди
- та ін.
У залежності від природи розчинників концентрати-розчини підрозділяються на:
- водні,
- спиртові,
- водно-спиртові,
- неводні.
Прикладом аерозолів-розчинів можуть служити препарати:
- інгаліпт,
- каметон,
- камфомен,
- ефантин
Двофазні системи можуть бути виведені з упаковки у вигляді розчину з подальшим утворенням плівки, піни або крему.
У світовій практиці відома велика кількість плівкоутворювальних лікарських засобів, що знаходяться під тиском. їх застосовують у:
- гінекології,
- ветеринарії,
- педіатрії,
- отоларингології,
- дерматології.
У контейнері плівкоутворювального препарату зазвичай знаходиться:
- розчин полімеру,
- лікарської речовини,
- пластифікатору,
- пропеленту,
при розпиленні яких на поверхні шкіри або тканини утворюється плівка, яка щільно прилягає і швидко висихає.
Кополімери типу вінілпіролідону з вінілацетатом, ацетобутилат целюлози, полівінілпіролідон та інші використовують як водорозчинні плівкоутворювальні речовини.
Для неводних плівкоутворювальних систем застосовують:
- кополімер гідроксивінілхлориду ацетату і кислоти себацинової, модифікований малеїновою смолою,
- вінілацетат,
- бензойну смолу,
- метакрилову смолу,
- ацетобутилат целюлози,
- поліметакрилати,
- акрилати,
- етилцелюлозу,
- полікрилати,
- різні хірургічні клеї на основі естерів кислоти ціанокрилової,
- желатинорезорциновий клей
- та інші речовини, які при наявності вологи полімеризуются.
Їх застосовують для склеювання країв шкіри, стінок слизових оболонок шлунка, кишечнику, нирок, печінки, легень та інших органів.
Речовини, що застосовуються як плівкоутворювачі, не повинні подразнювати шкіру і бути токсичними. Утворена плівка має бути:
- непроникною для мікроорганізмів,
- еластичною, міцною;
- з високим ступенем адгезії,
- вираженими бактеріостатичними властивостями;
- без різкого або неприємного запаху.
До переваг плівкоутворювальних речовин належать:
- ізоляція ушкодженої поверхні від інфікування і тканин одягу постраждалого,
- економія часу при масовій обробці хворих,
- зручність,
- простота,
- легкість застосування.
Більшість лікарських засобів, що знаходяться під тиском, є системами, в яких концентрат-розчин, емульсія або суспензія не змішуються з рідким пропелентом і в контейнері знаходяться три окремі фази:
- газоподібна,
- тверда,
- рідка (рис. 1, б).
Як емульгатори для таких емульсій, як і для звичайних емульсій, використовуються найрізноманітніші поверхнево-активні речовини (ПАР), які в силу своїх фізико-хімічних властивостей у комбінації з пропелентами утворюють піни.
Пінні препарати мають багато сфер застосування в медицині. У гінекології — для лікування запалення матки, для особистої гігієни жінок і як протизаплідні засоби, а також як препарати для запобігання захворювань венеричними хворобами.
У проктології пінні препарати показані як ефективні засоби при лікуванні:
- геморою,
- тріщин заднього проходу,
- проктитів,
- колітів
Для одержання піноутворювальних лікарських засобів, що знаходяться під тиском, потрібні ефективні піноутворювачі, які в малих концентраціях забезпечують одержання рясної стійкої піни.
До складу піни можна вводити:
- стероїди,
- речовини фунгіцидної дії,
- діуретики,
- антибіотики,
- гормони,
- вітаміни,
- антитоксини,
- антигени,
- судинозвужувальні,
- кровоспинні,
- гістамінні,
- седативні,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
