v Існування церкви кінця ХІІ ст. поблизу або на місці Василівської церкви підтверджує вивезена до Австрії під час Першої світової війни шиферна таблиця з північного порталу церкви за слов'янським написом і датою 1194рік.
v Професор В. Б. Антонович та А. В. Прахов після дослідження церкви в 1886 році прийшли до висновку, що судячи з архітектури, форми цегли та характеру кладки вона могла бути побудована не раніше ніж XIV—XV ст.
v В 1925 році церкву дослідив польський вчений М. Валицький і зробив висновок, що церкву було побудовано на рубежі ХІІ-ХІІІст. і спочатку будівля була романського типу, а готична перебудова її відбулась пізніше (після 1523 року)
Цікаві дані про церкву на водить С. Косович, що мав візитаційний опис усіх Володимирських церков 1695 року. Він вказує, що біля церкви був дім зі школою і шпиталем а на бальку плебанії був напис, що свідчив: «сия церков была создана в 1419 году». Саме цю дату можна вважати найімовірнішою датою побудови церкви.
Оригінальний восьмипелюстковий план з виступаючою назовні заокругленою апсидою. Завершує будівлю півсферичний купол, вище — округлий барабан без вікон, а завершує перекриття цибуляста главка на ліхтарику.
Такий тип побудови церкви вважається унікальним. Найбільш прямим аналогом можна вважати ротонду Отона у Вердені.
На південних околицях міста знаходиться одне з унікальних і частково досліджених науковцями городище села Зимне. Саме тут знаходиться і древня православна обитель, заснована Володимиром Великим за часів Київської Русі – Зимненський Святогорський Святоуспенський монастир, який у 2001р. відзначав своє 1000-ліття.
Земля ховає рештки багатьох церков та костелів. Тільки в давньоруському періоді їх було 10, а у ХVІІІ ст. -8. Найближчим часом планується реконструкція княжого дитинця, створення музею народної архітектури у північній стороні від дитинця, що знаходиться в центрі міста у валах древнього городища ( ІХ ст.).
Львів. До давньоруських часів другої половини ХІІ – початку ХІV ст. у Львові відносять ряд церков у Підгородді, де на той час зосереджувалось міське життя. Це церкви Миколи, П’ятниці, Онуфрія, костьоли Марії Сніжної та Івана Хрестителя. Усі ці споруди перебудовано в пізніші часи, їхні первісні плани важко простежити. Лише в Миколаївській 1094 церкві збереглися нижні частини стін й апсида, що за технікою будівництва близькі до галицьких традицій і можуть бути віднесені до давньоруських часів. Церква має хрещатий план, що не зустрічається в архітектурі Придніпров’я, проте він був цілком прийнятий у галицьких храмах, що відзначаються різноманітністю типів споруд. Про розвиток традицій галицької архітектури свідчать також інші найдавніші пам’ятки Львова – міста, що набуває згодом великого значення у житті Галичини.
Пам’ятки культури, які будуть відвідані:
Збереглося кілька архітектурних споруд Львова із XHI-XIV ст., суттєво перебудованих: церкви св. Миколи (вул. Хмельницького, 28), св. Онуфрія (вул. Хмельницького, 36), св. Параскеви П'ятниці (вул. Хмельницького, 77), костели Марії Сніжної (вул. Сніжна, 1) та св. Івана Хрестителя (пл. Старий Ринок). Ці споруди невеликі за розмірами, стримані у декоративних прикрасах, колись мали оборонний характер.
Церква св. Миколи — найдавніша пам'ятка архітектури м. Львова, хрещата, одноапсидна, одноверха, п'ятикамерна споруда. Вперше згадується 1292 р. як двірська княжа церква засновників міста. Архітектура типова для храмів Київської Русі. Тут використано хрестокупольне планування, білокам'яні блоки, у завершенні — бані з ліхтарями. Можливо, тут виявився вплив подібних дерев'яних церков, що згодом поширилися в Україні.
Кам'яна церква св. Онуфрія зведена в XVI ст. Наприкінці XVI-початку XVII ст. у монастирських приміщеннях церкви містилася друкарня, де працював Іван Федоров, котрий відновив друкарство в Україні. В інтер'єрі церкви розміщені дерев'яний амвон XVIII ст. роботи Л.Паславського, іконостас початку XX ст. з іконами, виконаними М.Сосенком.
Церква св. Параскеви П'ятниці як дерев'яна споруда відома з кінця XIII ст. Про її оборонне значення засвідчує характер відбудови 1644 p., коли зведено стіни з масивного рваного каменю та бійницями на вежі. У забудові простежуються впливи народної архітектури Буковини; пам'ятні дошки на фасаді та в інтер'єрі вказують на фундатора церкви — молдавського господаря; барокові волюти* фасаду — на пізніші реконструкції. Донині в інтер'єрі церкви зберігається найдавніший у Львові іконостас, створений львівськими живописцями і різьбярами майстерні Федора Сеньковича.
Галич. Вперше згадується під 1113 р. Деякі науковці бачать у цій назві пам’ять про кельтів-галів, інші пов’язують її з місцем видобутку солі (від кельтського "гал" – сіль). Німецький мовознавець М. Фасмер виводить назву від слова «галка» – невеликий чорний птах. Існує думка щодо походження топоніма від найменування слов’янського племені галичь, а також низка інших версій, легенд, переказів. У середині ХІІ ст. сформувалася галицька архітектурна школа, що має свої яскраво виражені художньо-образні риси. На великій території, яку обіймав давній Галич та його околиці, розкопками виявлено багато кам’яних споруд, різьблених архітектурних фрагментів, орнаментованих керамічних плиток тощо. На відміну від інших давньоруських земель, де, в основному, застосовувалась хрестово-купольна система, в Галичі, поряд з хрестовокупольними спорудами (такими, наприклад, були Успенський собор, зведений Ярославом Осмомислом 1152 р., чотиристовпний, оточений галереями, та невелика чотиристовпна церква Спаса), практикувалися споруди однонавні (церква Благовіщення), зокрема, з круглою в плані центральною частиною (Іллінська церква), ротондональні Борисоглібська ротонда в Побережжі), полігональні тощо. Під час розкопок знаходять численні фрагменти білокам’яних оздоб, що ними були прикрашені фасади та інтер’єри галицьких споруд. У прийомах різьби та само, як і в будівельній техніці, можна помітити близькість до романської архітектури сусідніх із Галичем країн, передусім, Угорщини, Польщі та Моравії. Дуже цікавою особливістю галицької архітектури був прийом обличкування стін споруд, передусім інтер’єрів палаців і багатих будинків, керамічними рельєфними плитками з зображенням грифонів, орлів, воїнів, рослинного та геометричного орнаментів тощо.
Єдина пам’ятка галицької архітектури ХІІ ст., що частково збереглася донині, – це церква Пантелеймона. Вона стоїть посередині валів невеликої фортеці на березі Дністра. Це чотиристовпний храм, складений з блоків яскраво-жовтого каменю на вапняному розчині. Архітектура будівлі була стримана й проста, на плоскій гладині стін не було декору. Споруду прикрашала лише аркада з тоненьких півколон з коринфськими капітелями на апсидах та багато оздоблені портали. На західному порталі – колони на п’єдесталах та архівольти з різьбленням стилізованого аканта, перевитого джгутами. Вражає досконале виконання окремих деталей. Бічний портал – простіший, форми коринфських капітелів тут трохи спрощені. Галицьке різьблення за характером близьке до володимиро-суздальського.
Канів (Черкаської області). На початку нашої ери на території Канева знаходилися ранньослов`янські поселення. Перші писемні згадки про місто зустрічаються у літописі 1144 р. За часів Київської Русі Канів був форпостом на її південних кордонах.
Георгіївський (Успенський) собор. Споруджений князем Всеволодом у 1144 р. Тринавний, шестистовпний, хрестово-купольний,
з трьома апсидами та однією банею. Довжина собору – 25,3 м, ширина – 17 м. На його стінах знайдено графіті. Одна з небагато споруд ХІІ ст. з характерними рисами київської архітектурної школи. У 1805-1810 рр. в ході реставрації фасад собору перебудовано у стилі класицизму.
3.3 Розробка схеми маршруту з зазначенням транспортного обслуговування
День 1
8:00
Зустріч групи з представником тур фірми та екскурсоводом з автобусом на залізничному вокзалі м. Києва.
9:00 – 13:00
Автобусна, з зупинками на об’єктах, екскурсія по правому берегу м. Києва, відвідування історико-культурних пам’яток пов’язаних з Давньоруською Державою.
13:00 – 14:00
Обід. (Здійснюється за власні кошти).
14:00 – 18:00
Продовження автобусної екскурсії.
18:00
Переїзд до м. Овруч
21:00
Прибуття до м. Овруч. Поселення в готелі. Вечеря у готелі.
День 2
8:00 – 9:00
Сніданок у готелі.
9:00- 13:00
Вільний час.
Обід (здійснюється за власні кошти).
14:00-18:00
Пішохідна екскурсія по місту з відвідуванням таких історико-культурних пам’яток, як Свято-Василівський собор та Спасо-Преображенський собор, Пам'ятник князю Олегу Святославину.
18:00 – 20:00
20:00 – 21:00
Вечеря у готелі. Нічліг.
День 3
Сніданок.
9:30
Звільнення номерів.
Переїзд на автобусі до м. Володимир-Волинський.
13:30
Прибуття до м. Володимир-Волинський. Поселення в готелі.
14:00-15:00
15:00 – 18:00
Пішохідна екскурсія по місту з відвідуванням таких історико-культурних пам’яток, як Успенський собор, Василівська церква, Зимненський Святогорський Святоуспенський монастир. (інф. у розділі 3.1.).
19:00 – 20:00
День 4
9:00-10:00
10:00 – 11:00
Пішохідна прогулянка по паркам м. Володимир-Волинський.
11:30
Виїзд з м. Володимир-Волинський. Переїзд до м. Львів.
13:00
Прибуття до м. Львів. Розміщення у готелі.
14:00 – 15:00
Екскурсія автобусом у Підгороддя м. Львову, до церков Миколи, П’ятниці, Онуфрія, костьоли Марії Сніжної та Івана Хрестителя (інф. у розділі 3.1.).
День 5
9:00 – 10:00
10:00 – 14:00
Автобусна оглядова екскурсія по місту Львів.
Львів – одне з найпрекрасніших міст світу.
Предивним – сімсотлітнім й водночас молодим – видається Львів кожному, хто хоч раз пройшовся його вузькими затишними вуличками, милувався його неповторною різностильовою архітектурою, вслухався в неугавний гомін, яким по вінця виповнений його сьогоднішній день.
Львів – єдине місто України, яке зберегло середньовічну планувальну структуру центральної частини, має понад 2000 пам’яток архітектури, які пов’язані з історією заснування та розвитку міста і держави. Міжнародним визнанням унікальності Львова було внесення ансамблю історичної забудови центральної частини міста до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО (2 грудня 1998р. на засіданні 22 сесії ІКОМОСУ у м.Кіото).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
