Надання допомоги потерпілим із травмою хребта відрізняється багатоетапністю: місце травми - медпункт (або бригада ШМД) - місцева лікарня - травматологічний центр. При такій багатоетапності належний обсяг надання допомоги не виконується, а в ряді випадків допомога не виявляється, що збільшує вагу стану хворого й значно знижує функціональні результати лікування травми.
З огляду на вищенаведені організаційні заходи, скорочення часу до огляду фахівцем центра й своєчасна інформація про нозологію ушкодження дозволяють забезпечити проведення оперативного втручання в найкоротший термін.
Повноцінна комплексна реабілітація включає комплексне фізіотерапевтичне лікування за участю спеціально підготовлених інструкторів ЛФК, наступний напрямок у спеціалізовані санаторно-курортні здравниці.
Нами було обстежено 432 хворих із застарілою ускладненою травмою хребта в проміжний та пізній періоди травматичної хвороби спинного мозку, які лікувалися в Обласному (нейрохірургічному) спінальному центрі з 1995 по 2006 р. включно. Постраждалі були розподілені за статтю, віком, видом травми, її локалізацією та ступенем ушкодження спинного мозку. Хворих молодого та середнього віку було 304—332. Найбільша кількість хворих (189осіб — 43,7%) постраждали внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Кількість випадків побутового травматизму складала 37,5%, виробничого — 18,8%. З ушкодженнями шийного відділу було 115 (26,8%) хворих, грудного — 225 (52%) і поперекового — 92 (21,5%). З них групу А складали 138 (32%) хворих, В — 84 (19,5%), С — 51 (11,9%), Д — 70 (16%), Е — 89 (20,6%) хворих.
Аналіз клінічного матеріалу засвідчив, що всі хворі з ускладненою травмою хребта були госпіталізовані в клініку в пізні (378 осіб — 87%) і віддалені (54 особи — 12,5%) терміни після травми. Робота виконана із використанням методів клінічного, рентгенологічного, електрофізіологічного, комп‘ютерно-томографічного, магнітно-резонансно-томографічного, контрастного, ізотопного та імунологічного досліджень.
Виконані діагностичні обстеження дозволили розробити етапність здійснення медичної реабілітації спінальних хворих. Так, наявні порушення серцево-судинної, дихальної, травної, імунної та сечовидільної систем потребували відповідної корекції, що становила 1-й етап медичної реабілітації хворих. На цьому етапі здійснювали підготовку хворих до реконструктивних операцій на хребті та спинному мозку. Деформація каналу хребта і компресія спинного мозку заважали проведенню подальших реабілітаційних заходів. Тому на 2-му етапі здійснювали різні види декомпресивно-стабілізуючих оперативних втручань на хребті та відновно-реконструктивних — на спинному мозку. Повторна травма, що неминуче виникає під час оперативного втручання, призводить до набряку, гіпоксії та порушення мікроциркуляції нервових структур. Всі заходи, що спрямовані на зменшення та усунення цих негативних явищ і становили 3-й етап медичної реабілітації. Не в усіх хворих після трьох етапів медичної реабілітіціі спостерігалося відновлення порушених функцій. Тому такі хворі в подальшому потребували довготривалого лікування (медикаментозного, функціональної терапіі та фізіотерапії, протезно-ортопедичної допомоги). Всі ці заходи і становили 4-й етап реабілітації.
Добрі результати були у 190 (44%) хворих, переважно в групах С, Д, Е, а незадовільні — у 133 (31%) хворих групи А. Кращі результати ми отримали при ушкодженні шийного (76 хворих -— 40%) та поперекового (70 хворих — 37%) відділах хребта, гірші — грудного (44 хворих — 23%). Незадовільні результати були отримані при ушкодженні грудного відділу у 84 хворих (63%), поперекового — у 16 (24%) і шийного у 33 (13%) хворих. Великий відсоток незадовільних результатів лікування хворих з ушкодженням грудного відділу хребта ми пояснюємо наявністю багатьох критичних зон у кровопостачанні грудного відділу спинного мозку, що зумовлює погану регенерацію останнього.
Задовільні результати комплексного реабілітаційного лікування спінальних хворих після вкорочуючої вертебректомії отримали у 12 (36,4%) хворих. Такий великий відсоток незадовільних результатів ми пояснюємо тяжкими ушкодженнями спинного мозку (51,5% хворих груп А і В) і досить пізнім проведенням оперативного втручання. Після вкорочуючої вертебректомії та медулорафії (12 хворих), у тому числі і трансплантації ембріональної нервової тканини у спинний мозок (11 хворих), позитивних результатів лікування ми не спостерігали.
У 25 (5,8%) хворих з ускладненою травмою хребта через 1 — 4 роки після травми і оперативного лікування характер неврологічних змін істотно не змінювався. У цих хворих ми спостерігали деяке зменшення чутливих розладів (на 1—3 сегменти), спастичних проявів, поліпшення загального стану, а також більш інтенсивне заживлення пролежнів. Сила м’язів та об’єм рухів не збільшувався.
Також встановили деякі закономірності. Кращі результати лікування спостерігалися у хворих, яким оперативне втручання виконували у термін до 1 року після травми. У хворих з більш тривалим анамнезом відбувалися грубі необоротні зміни не тільки в нервовій системі, але й в м’язах, суглобах, сухожилках. Навіть ретельно проведене оперативне втручання не давало позитивних результатів.
1. Корж А.А., Талышинский Р.Р., Хвисюк Н.И. Оперативные доступы к грудным и поясничным позвонкам. Анатомо-хирургическое обоснование. — М.: Медицина, 1968. —203с.
2. Лебедев В.В., Крылов В.В. Неотложная нейрохирургия. — М.: Медицина, 2000. —568 с.
3. Полищук Н.Е, Корж Н.А., Фищенко В.Я. (ред.) Повреждения позвоночника и спинного мозга. — Киев.: Книга плюс, 2001 — 388 с.
4. Угрюмов В.Н. Повреждение позвоночника и спинного мозга. Под ред. Угрюмова В.Н. Хирургия центральной нервной системы, часть вторая. — Ленинград: Медицина. 1969. — 66-160 ст.
5. Цивьян Я.Л. Хирургия позвоночника. — Новосибирск: 1993. — 364с.
6. Цивьян Я.Л., Ралих Э.А., Михайловский М.В. Репаративная регенерация тела сломанного позвонка. — Новосибирск: Наука, 1985. — 183с.
7. Юмашев Г.С., Епифанов В.А. Оперативная травматология и реабилитация больных с повреждением опорно-двигательного аппарата. — М.: Медицина, 1983. — 383с.
8. Юмашев Г.С., Силин Л.Л. Повреждения тел позвонков, межпозвонковых дисков и связок. — Ташкент: Медицина, 1971. — 228 с.
9. Транспедикулярна фіксація системою "Мост" при травмах хребта та спондіолістезах: власний досвід
10. Тяглий С.В., Савченко Є.І., Євченко Т.І. Ксензов А.Ю., Зайцев Ю.В., Комаров Б.Г., Полковніков О.Ю., Савченко М.Є.
11. Трубников В.Ф. Заболевания и повреждения опорно-двигательного аппарата. - К.: Здоров′я, 1984. - 328 с.
12. Юмашев Г.С. Травматология и ортопедия. - М.: Медицина, 1983. - 576 с.
13. СмирноваЛ.А., Шумада И.В. Травматология и ортопедия. Практические занятия. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1984. – 352 с.
14. Синельников Р.Д., Атлас анатомії людини: Т. 1. – М., 1994. – с. 24-25; 158-168; 232-242; 256-270.
15. Кульчіцкого К.И., Бобріка И.И. Оперативна хірургія та топографічна анатомія. – К.: Вища школа, 1990. – с. 321-328; 381-386.
16. Дейнега В.Г. Професійні хвороби: навч. посібник для мед. ВНЗів. – К.: Вища школа, 1993. – с. 162; 200-207.
17. Юмашева Г.С., Муслатова Х.А. Травматологія і ортопедія. – М.: Медицина, 1995. – с. 488-497; 546-554.
18. Олекса А.П. Травматологія і ортопедія. – К.: Вища школа, 1993. – с. 413-421; 461-467.
19. Чаклін В.А., Альба масова Є.А. Сколіоз і кіфоз. – М.: Медицина, 1973.
20. Волков М.В., Дєдова Л.Д. Дитяча ортопедія. – М.: Медицина, 1962, 1980.
21. Абальмасова Є.А. Функція хребта при сколіозі у дітей. У кн.: Лікування захворювань та ушкоджень хребта. – Новосибірськ, 1963. – с. 75. Абальмасова Є.А. Про уроджені сколіози. – Ортопедія, травматологія, 1967. – с. 6, 24.
22. Зацепін Т.С. Ортопедія дитячого та підліткового віку. – М.: Л., 1935. – с. 128.
23. Мовшович И.А. Сколиоз (хирургическая анатомия и патогенез). – М.: 1964.
24. Цывьян Я.Л. Оперативное лечение сколиоза. – Новосибирск: 1964.
25. Новиченко Н.П. Основы ортопедии и травматологии. – М.: 1964.
26. Андрианов В.Л., Баиров Г.А., Садофьев В.И., Райе Р.Э. Заболевания и повреждения позвоночника у детей и подростков. – Л.: Медицина,1985. –256с.
27. Ульрих Э.В. Анатомия позвоночника у детей. – Санкт-Петербург: СОТИС. – 1995. – 335с.
28. Веселовский В.П., Михайлов М.К., Самитов О.Ш. Диагностика синдромов остеохондроза позвоночника. – Изд-во Казанского ун-та, 1990. – 288 с.
29. Марчук Г.С. Мануальная терапия при заболеваниях опорно-двигательного аппарата. – К.: Здоров’я, 1994. –112 с.
30. Консервативное лечение остеохондроза позвоночника. - К.: Здоров’я, 1989. –168 с.
31. Маркс В.О. Исследование больных с повреждениями и заболеваниями органов опоры и движения. Киев, 1940.
32. Травматология и ортопедия Руководство для врачей под редакцией Ю.Г. Шапошникова. Том 1.-с. 7-216.
33. Цивьян Я.Л. Повреждения позвоночника. М., 1971.
34. Юмашев Г.С., Фурман М.Е. Остеохондрозы позвоночника. М., 1973.
35. Гайдар Б.А. Практическая нейрохирургия. – Санкт-Петербург., 2002г.
36. Петер Дуус. Топический диагноз в неврологии.- Москва., 1997г.
37. Н.Е.Полищук, Н.А.Корж, В.Я.Фищенко «Повреждение позвоночника и спинного мозга». К.: «Книга плюс», 2001.
38. Хабиров Ф.А. «Клиническая неврология позвоночника». Казань. – 2001.
39. Береснев В.П., Давыдов Е.А., Кондалов Я.Н. «Хирургия позвоночника. Спинного мозга. Практическая нейрохирургия. Руководство для врачей. / Под ред. Гайдара Б.В.- СПб.: Гиппократ,2002.
40. Повреждения позвоночника и спинного мозга. Полищук Н.Е., Корж Н.А., Фищенко В.Я.. Киев «Книга плюс» 2001г.
41. Практикум по стабилизации грудного и поясничного отделов позвоночника. Радченко В.А., Корж Н.А., Харьков «Прапор» 2004г.
42. Повреждения позвоночника. Цивьян Я.Л., Изд. «Медицина» М.1971
43. Радченко В.А., Корж Н.А., Шпилёв В.И. и др. Стабилизация позвоночника с использованием системы «МОСТ»\\ Ортопедия, травматология и протезирование 2003,№2,с.103-104.
44. Рамих Э.А., Атаманенко М.Т. Хирургические методы в комплексе лечения переломов грудного и поясничного отделов позвоночника\\ Вестник травматологии и ортопеди им. Н.Н.Приорова 2003,№3,с.43-48.
45. Самойленко А.А. Транспедикулярный межтеловой спондилодез\\ Ортопедия, травматология и протезирование 2001,№3,с.65-68.
46. Шимон В.М. Передня фіксація при зрощенні тіл хребців у лікуванні переломів грудних і поперекових хребців з використанням кісткових трансплантатів і гідроксілапатитної кераміки\\ Шпитальна хірургія 2002,№1,с.36-38.
47. Бодаран Н.Ю. Особливості використання транспедикулярних систем фіксації при переломах тораколюмбального відділу хребта\\ Вісник наукових досліджень 2003,№2,с.13-15.
48. Лившиц А.В. «Хирургия спинного мозга». М.: «Медицина».- 1990г.
49. Солёный В.И. «Экстертиза трудоспособности при спино-мозговой травме».Нейротравматология под редакцией.: акад.РАМН А.Н.Коновалова, проф.Л.Б.Лихтермана, проф. А.А.Патапова. М.: Издательство Вазер-Ферро, 1993г.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15
