Рукопашний бій - контактний швидкісно-силовий вид спорту. Він пред'являє високі вимоги до силової і функціональної підготовки бійців. У рукопашному бою бали нараховуються за чисте попадання рукою в голову - 1 очко, ногою - 2 очки. За ефективне попадання рукою або ногою в корпус - 1 очко. Можна виграти сутичку, зробивши больовий прийом на яку або частку тіла (руку або ногу). Так само очки нараховуються за кидкову техніку. У повноконтактному рукопашному бою спаринг ведеться без зупинки, за винятком небезпечних порушень правив, які загрожують здоров'ю спортсменів. Оцінюються тільки удари і кидки, проведені в повну силу. Дозволено добивання на підлозі руками і ногами, зокрема у спину і голову. Дозволені больові і задушливі прийоми.
Боєць, що виходить на поєдинок, зобов'язаний ретельно будувати малюнок бою, бути психологічно і технічно підготовленим, украй обережним і розраховувати тільки на себе. Він має бути готовий не лише наносити, але і отримувати сильні удари. Він повинен поводитись адекватно ситуації, в цьому і полягає застава його безпеки. Це абсолютно інша, сучасна психологія бою, що вимагає іншого, реального підходу до навчання, особливо серед професіоналів.
Справедливо відзначити і недоліки контактного одноборства, яких теж немало. Добре відомо, що помітних успіхів в контактних поєдинках добиваються далеко не всі претенденти. Особливі багато проблем у людей із слабою психікою, обмеженим зором і рядом інших фізичних недоліків [95].
Не кожен може займатися регулярно 2-3 роки, щоб отримати навіть мінімальні навички.
Змагання проводяться на борцовському килимі, по олімпійській системі з вибуванням після одного ураження. Тривалість поєдинків: З хвилини (фінали - 4 хвилини) [67].
Мета дослідження - проаналізувати психологічний стан юних єдиноборців та вплив на нього методу аутогенного тренування під час тренувальних занять і змагальної діяльності.
Виходячи з мети дослідження, були поставлені наступні завдання:
Вивчити стан проблеми в спеціальній літературі на сучасному етапі розвитку рукопашного бою.
Визначити деякі показники психологічної підготовки хлопчиків 14-15 років, які займаються рукопашним боєм на базовому етапі підготовки.
Виявити вплив аутогенного тренування на психологічну підготовку юних спортсменів під час тренувальної та змагальної діяльності.
Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: аналіз літературних джерел, педагогічне спостереження, анкетування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики, метод аутогенного тренування
Відповідно до мети і поставлених завдань, протягом навчального року проводилися тренування в двох групах юних єдиноборців, що займаються рукопашним боєм в клубі бойових мистецтв "Ронін" м. Запоріжжя. Вони склали експериментальну і контрольну групи, по 10 спортсменів у кожній.
В експериментальній групі застосовувався метод психічної підготовки, яким було визнано метод аутогенного тренування (АУТ). Для визначення ефективності методу АУТ, запропонованого експериментальній групі, було проведено тестування спортсменів обох груп з використанням шкали реактивної тривожності за Ч. Спілбергером [5,96,97]. Також були визначені показники ЧСС, проаналізовані данні виявлення результатів ефективності атакуючих дій при проведенні модельних змагань і участі спортсменів у чемпіонаті Запорізької області.
Тренування, згідно рекомендаціям спеціальної літератури та віку спортсменів, проводились 5 раз на тиждень, їх тривалість складала 120 хвилин (2 години). В обох групах (експериментальній і контрольній) заняття проводились по однаковим методикам, які були затверджені на педагогічній раді клубу "Ронін", і відповідали загальним програмамам тренувань з рукопашного бою.
Терміни і етапи проведення досліджень.
Дослідження проводились з 1 вересня 2008г. по 1 травня 2009г. і складалося з двох етапів:
1етап - з 1 вересня по 28 грудня 2008р.;
2 етап - з 10 січня по 1 травня 2009 р. .
На протязі цього періоду проводився контроль показників, відповідно завданням дослідження. Він складався з трьох етапів:
1 етап - констатуючий експеримент, з метою виявлення вихідних показників, які характеризують психологічний стан спортсменів 14-15 років експериментальної та контрольної груп на момент початку дослідження;
2 етап - реєістрація показників в експриментальній групі після першого етапу педагогічного експерименту та констатуючий експеримент в контрольній групі;
3 етап - реєістрація показників в експериментальній групі після другого етапу педагогічного експерименту та констатуючий експеримент в контрольній групі.
На першому етапі визначалися наступні показники: ЧСС в стані відносного спокою і безпосередньо перед модельними змаганнями між експериментальною та контрольною групами на базі спортивного клубу "Ронін". Також перед змаганнями проводився тест на визначення рівня тривожності по методу Спілбергера і були зафіксовані показники атакуючих дій під час змагальної діяльності.
Метою другого етапу було визначення та аналіз динаміки зазначених показників після проведення першого етапу педагогічного експерименту. Завданням цього етапу було підтвердження припущень щодо позитивного впливу запропонованого методу аутогенного тренування на психологічний стан єдиноборців.
На третьому етапі визначалися: ЧСС в стані відносного спокою і безпосередньо перед головними змаганнями року для даної вікової категорії - Чемпіонатом Запорізької області з рукопашного бою. Як і на попередніх етапах дослідження, перед змаганнями проводився тест на визначення рівня тривожності по методу Спілбергера. Також були зафіксовані показники ефективності атакуючих дій під час проведення змагань, в яких приймали участь всі учасники дослідження (спортсмени експериментальної та конторольної груп).
Рівень підготовки спортсменів контрольної і експериментальної груп відповідав базовому етапу багаторічної підготовки спортсменів.
Для оцінювання ефективності атакуючих дій бійця рахувалась кількість ударів (кидків, підсічок і так далі), виконаних спортсменом (N), і кількість ударів (кидків, підсічок і так далі), що дійшли до мети (n). Відношення n/N, за рекомендаціями спеціальної літерарури, розглядалось як коефіцієнт атакуючих дій: чим вище коефіцієнт, тим вище показник ефективності техніки, зокрема - атакуючих дій [87].
Тест Ч. Спілбергера:
Тест Ч. Спілбергера належить до методик, що досліджують психологічний феномен тривожності в спорті. Він представляє собою опитувальник, який складається з 20 висловів, що відносяться до тривожності як стану (стан тривожності, реактивна або ситуативна тривожність). Стан тривожності характеризується суб’єктивними, свідомо сприйманими відчуттями загрози і напруги. Він супроводжується пов’язаним з активацією збудженням автономної нервової системи. Тривожність, як межа особи, означає мотив або придбану поведінкову диспозицію, яка забов’язує індивіда до сприйняття широкого кола об’єктивно безпечних обставин, як що містять загрозу, спонукаючи реагувати на них станами тривоги, інтенсивність яких не відповідає величині реальної небезпеки. Шкала реактивної тривожності Ч. Спілбергера є єдиною методикою, що дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особову властивість, і як стан.
Реактивна (ситуативна) тривожність - це стан суб'єкта в даний момент часу, який характеризується емоціями, що суб'єктивно переживаються: напругою, неспокоєм, заклопотаністю, нервозністю в даній конкретній обстановці. Цей стан виникає як емоційна реакція на екстремальну або стресову ситуацію, може бути різним за інтенсивністю та динамічним в часі.
Тест приведений у додатку А.
Для психологічної підготовки в експериментальній групі був застосован метод аутогенного тренування (АУТ), який розділявся на окремі частки: заспокійливу та мобілізуючу.
Заспокійлива частка АУТ:
розслаблення м'язів;
заспокоєння внутрішніх органів;
заспокоєння нервової системи
Мобілізуюча частка АУТ:
відпрацьовування відчуття прохолоди;
відпрацьовування відчуття легкості;
активізація організму.
За даними спеціальної літератури, перша частка, зазвичай, використовується у випадках, коли потрібно заспокоїтись та розслабитись після тренування, перед сном, для зняття зайвого хвилювання і напруги перед змаганнями і після них.
Друга - для підготовки організму спортсмена до змагального виступу, для усунення млявості, апатії, зняття напруги тощо.
Програма проведення заспокійливої та мобілізуючої часток АУТ наведено у додатках Б та В.
Педагогічний експеримент проводився протягом навчального 2008-2009 року в двох групах юних єдиноборців, що займаються рукопашним боєм в клубі бойових мистецтв "Ронін" м. Запоріжжя. Вони склали експериментальну і контрольну групи, по 10 спортсменів у кожній.
Згідно рекомендацій спеціальної літератури було вирішено в експериментальній групі застосовувати метод психологічної підготовки - аутогенне тренування (АУТ). Для визначення початкових даних було проведено тестування спортсменів експериментальної та контрольної груп з використанням шкали реактивної тривожності за Ч. Спілбергером [5,97-99]. Також були визначені показники ЧСС у спокої та під час виступу у модельних змаганнях. З метою більш поглибленого вивчення психологічного стану юних єдиноборців були проаналізовані дані виявлення результатів ефективності атакуючих дій в період змагальної діяльності.
Тренування, згідно віку спортсменів та відповідно рекомендаціям фахівців, проводились 5 раз на тиждень. Тривалість кожного заняття складала 120 хвилин (2 години). Вони проводились в обох групах (експериментальній і контрольній) по однаковим методикам, які були затверджені на педагогічній раді клубу "Ронін", і відповідали загальним програмамам тренувань з рукопашного бою.
Дослідження проводились у два етапи:
Впродовж дослідного періоду проводився контроль показників, які характеризували психологічну підготовку юних єдиноборців. Він складався з трьох етапів:
перший етап контролю проводився як констатуючий експеримент, з метою виявлення вихідних показників, які характеризують психологічний стан спортсменів 14-15 років експериментальної та контрольної груп на момент початку дослідження;
другий етап контролю заключався в реєістрації показників після першого етапу педагогічного експерименту в експриментальній групі та констатуючого експерименту в контрольній групі;
на третьому етапі здійснювалась остання реєстрація показників даного дослідження в експериментальній групі після другого етапу педагогічного експерименту та констатуючий експеримент в контрольній групі.
Результати динаміки змін ЧСС представлені у таблиці 3.1
Таблиця 3.1
Динаміка змін ЧСС перед змаганнями в експериментальній і контрольній групах
Показники ЧСК
1 етап (констатуючий експеримент)
2 етап (дані після проведення 1 етапу експерименту)
3 етап (дані після проведення 2 етапу експерименту)
Контрольна група
Експериментальна група
t
У спокої
74,1+0,61
73,8+0,79
0,29
68,4+0,75
73,5+0,47
5,69
57,6+0,65
67,5+0,54
11,6
Перед змаганнями
94,4+1,35
96,4+1,67
0,93
82,5+1,17
90,6+1,1
5,04
62,3+0,95
77,9+1,26
9,85
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
