Схильність до інфекційно-запальних процесів (ангіни, пневмонії та ін.) - внаслідок дефіциту гранулоцитів.

Лабораторні дані при гіпопластичній анемії.

Загальний аналіз крові:

1.                 Значне зниження гемоглобіну та еритроцитів.

2.                 Анемія нормохромна, нормоцитарна (при виразному геморагічному синдромі – анемія гіпсохромна).

3.                 Лейкопенія.

4.                 Тромбоцитопенія.

5.                 Підвищення ШОЕ.

6.                 Різке зниження кількості ретикулоцитів.

Загальний аналіз сечі:

1.                 Уробілін при синдромі гемолізу.

2.                 Гематурія при геморагічному синдромі.

Біохімічний аналіз:

1.                 Вміст сирова точного заліза підвищений.

2.                 Вміст некон’югованого білірубіну підвищений при синдромі гемолізу.

Імунологічний аналіз крові: зниження В-лимфоцитів, Т-лимфоцитів.

Коагулограма: гіпокоагуляція, що зумовлена тромбоцитопеніею.

Мієлограма:

1.                 Зменшення клітин еритроїдного, мієлоїдного та мегакаріоцитарного ростків.

2.                 Кількість ретикулоцитів різко зменшена.

3.                 Кількість сидеробластів та сидероцитів збільшена.

Дослідження трепанобіоптату гребня подвздошної кості:

1.                 «Спустошення» кісткового мозку (цитоз у біоптаті <25%).

2.                 Заміщення кровотворного мозку жировою тканиною.

3.                 Ділянки крововиливу.

Інструментальні дослідження при гіпопластичній анемії.

·                    УЗД органів черевної порожнини: невелике збільшення печінки.

·                    Офтальмоскопія: можливі крововиливи на сітчатці.

·                    ЕКГ: дифузні зміни міокарду (зниження амплітуди зубця Т, його згладженість в грудних відведеннях).

Диференційна діагностика при гіпопластичній анемії.

1.                 Гострий лейкоз.

2.                 Мегалобластна анемія.

3.                 Мієлодиспластичний синдром.

4.                 Хвороба Маркіафави-Мікелі.

5.                 Агранулоцитоз.

6.                 Синдром панцитопенії при інших захворюваннях (хронічний активний гепатит, цироз печінки, туберкульоз, сепсис, злоякісні новоутворення, системні захворювання сполучної тканини).

Ускладнення гіпопластичної анемії.

Ускладненням гіпопластичної анемії є гіпоксія органів та тканин (в першу чергу страждають головний мозок та серце). Можливі тяжкі кровотечі - носові, шлунково-кишкові, ниркові, легеневі, маткові кровотечі, внутріцеребральні крововиливи. Часто виникають виразково-некротичні ураження слизової оболонки рота та інші інфекційні ускладнення.

Лікування гіпопластичної анемії.

1.                 Лікування глюкокортикоїдами (преднізолон усередину 60-120 мг на добу.

2.                 Лікування анаболічними засобами (ретаболіл 100 мг [2 мл] в/м 1 раз на тиждень).

3.                 Лікування андрогенами – для чоловіків (тестостерону пропіонат 5% 1 мл в/м 2 рази на добу).

4.                 Лікування цитостатиками (азатиопрін 0,05 г усередину 3 рази на добу).

5.                 Спленектомія (при відсутності ефекту від глюкокотикоїдів).

6.                 Лікування антилімфоцитарним глобуліном.

7.                 Лікування циклоспорином («сандіммун неорал» 100 мг усередину 2 рази на добу).

8.                 Пересадка кісткового мозку (при відсутності ефекту від інших методів лікування).

9.                 Лікування колонієстимуюючими факторами (філграст в/в 10 мкг/кг/доба).

10.            Трансфузії еритроцитів.

11.            Десфералотерапія (десфрал 500 мг в/м 1 раз на добу).

12.            Трансфузії тромбоцитів.

13.            Лікування імуноглобуліном.

Профілактика гіпопластичної анемії.

Профілактика полягає у запобіганні шкідливого впливу хімічних та фізичних факторів, лікарських засобів, інфекційних агентів.

Прогноз при гіпопластичній анемії.

Прогноз при гіпопластичній анемії для життя, працездатності та одужання – несприятливий. При адекватному лікуванні 7-річна виживаність складає 55%. У деяких випадках (при застосуванні в комплексі лікування трансплантації кісткового мозку) можливе одужання.

ПОСТГЕМОРАГІЧНА АНЕМІЯ.

Хронічна постгеморагічна анемія – це анемія, що розвивається внаслідок тривалих та частих кровотеч, які призводять до дефіциту заліза, таким чином це – залізодефіцитна анемія.

Гостра постгеморрагічна анемія – це анемія, що виникла в наслідок швидкої та масивної кровотечі.

Загальні відомості про систему крові, переливання крові та її компонентів.

Ø    Середній об’єм циркулюючої крові – 4,5 літрів (4-4,5 л у жінок, 4,5-5,0 л у чоловіків масою 70 кг.

Ø    На 45% кров складається з формених елементів (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) та на 55% - з плазми.

Ø    99% формених елементів крові представлені еритроцитами.

Ø    Звичайно показанням для гемотрансфузій при анеміях є рівень гемоглобіну менше 70 г/л (це чітко не регламентовано та залежить від клінічної ситуації).

Ø    Переливання крові має замісну, стимулюючу, гемостатичну, дезинтоксикаційну, імунобіологічну та живильну дію.

Ø    Для трансфузіонної терапії використовуються цільна кров та компоненти крові: еритроцитарна маса нативна, еритроцитарна маса відмита, еритроцитарна маса відновлена, еритроцитарна маса заморожена, лейкоцитарна маса, тромбоцитарна маса, тромбоцитарна маса заморожена, плазма свіжозаморожена, плазма антистафілококова, білкові компоненти плазми (альбумін, імуноглобуліни, кріопреципітат).

Ø    Переливання крові (плазми, еритроцитарної маси) може здійснюватися після визначення:

1.                 Групи крові та резус-фактора хворого;

2.                 Групи крові та резус-фактора донора;

3.                 Проби на індивідуальну сумісність;

4.                 Проби на біологічну сумісність.

Ø    За міжнародною класифікацією визначають групу крові за наявністю або відсутністю в ній двох аглютинінів сироватки (α та β), а також двох аглютиногенів еритроцитів (А та В).

Ø    В практичній діяльності виділяють чотири групи крові які позначається цифрою та буквою, що означає аглютиногени еритроцитів: I(0), II(А), III (В), IV(АВ).

Ø    85% людей резус позитивні, 15% - резус-негативні. Переливання резус-позитивної крові резус-негативним реципієнтам призводить до утворювання у них резус-антитіл. При повторних переливаннях виникає тяжка посттрансфузійна реакція.

Ø    Основні ускладнення гемотрансфузій: трансфузія несумісної крові та її компонентів, імунологічний конфлікт між донором та пацієнтом.

Ø    Протипоказання:

1.                 Тяжкі порушення функції печінки та нирок;

2.                 Декомпенсація серцевої діяльності (набряки, асцит та ін.);

3.                 Захворювання легень, що супроводжуються значною застійністю в малому колі кровообігу;

4.                 Алергічні стани та захворювання;

5.                 Активний туберкульоз.

Етіологія гострої постгеморагічної анемії.

·                   Травми та поранення, що супроводжуються ушкодженням кровоносних судин.

·                   Кровотечі з внутрішніх органів (шлунково-кишкові, ниркові, легеневі, з сечового міхура).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10