Психологи з'ясували, що по наявності (або відсутності) наступних трьох компонентів - воля, інтелект, совість, людина робить висновки, судження про оточуючих людей. За цими параметрами люди судять і про ведучих новин. І від цих же трьох величин залежить, виявляється, їх рейтинг. «Репутація телеканала може підвищитися чи нівелюватися залежно від манер і поведінки ведучих новин. Чудовий ведучий може значно збільшити рейтинги каналу, тоді як поганий ведучий - суттєво зменшити. Минули ті часи, коли диктор телебачення в класичному костюмі розповідав новини так, наче оголошував імена шановних гостей на урочистому прийомі. Останні роки продемонстрували безліч спроб телеканалів подавати новини якомога більш розкуто й невимушено». У зарубіжній журналістській галузі, згодом навіть народилася окрема течія до подібної поведінки ведучих - так зване емоційне « happy talk». Зокрема ранкові ведучі теленовин отримали своє особисте поняття « fancy factor». Все це знаменувалося боротьбою американських та британських власників за високі рейтинги телеканалів.

У загальному програмуванні й у новинах стилі ведення різняться. Завдання більшості телепередач - розважати, завжди виглядати по товариські, дружньо, у най неформальному стилі, тоді як ведучі новин намагаються підібрати серйозний і більш формальний тон відповідно до важливості повідомлень випуску.

Але останнім часом обидва варіанти ведення схильні наближатися один до одного. Телевізійні новини поступово наближаються «до більш персоніфікованої подачі» , тобто ведучі тримають ефір на більш «товариських» відносинах. «Авторитетність є також, однак загальні манери поступаються на користь манер на кшталт шановного чоловіка. Інакше кажучи, ведучий повинен викликати довіру. Глядачеві доводиться вірити в те, що йому говорять, і він мусить розуміти важливість сказаного».

Деякі телекомпанії США свого часу намагалися зробити ставку на молодих ведучих, але потім довелося повернутися до людей середнього віку. Бо глядачі відносяться до них з більшою довірою та повагою. (У нас літні ведучі асоціюються з політикою минулого, тому їх місце займають молоді працівники). Відомий американський журналіст Волтер Кронхайт запровадив термін «anchorman», тобто ведучий - зірка. "Людина-якір", anchor man (woman) - тобто той, на кого можна покластися, хто "зачіпає" глядача й притягає до телеекрана.

Що до Великої Британії, то тут віддають свою перевагу терміном «newsreader», «newscaster», що значно відрізняється від стилю новин американських ведучих новин. Британські телевізійні ведучі виглядають авторитетно і не дозволять своїм емоціям прикрасити повідомлення. Американські ведучі - зірки, які і ведуть новини, і коментують їх». Термін «anchorman», що зародився в США означає, «що його носій має внутрішню силу й авторитетність у поєднанні з досвідом і харизмою, на яких тримається вся телепередача». Що стосується Британського типу ведучого - «newsreader», то він «сфокусований не на індивідуальності ведучого, а на самих новинах. [5] Яковлєв А.В. «Телевізійна журналістика: Теорія і практика», Київ «Києво-Могилянська академія» 2007р.

Що стосується української майстерності ведучих новин, то вони також використовують техніку та поведінку запроваджену іноземними колегами. Тому кожен український канал використовує сьогодні свою ідейну направленість. Але якщо узагальнити ідеальний набір якостей ведучого теленовин - використовується наступна характеристика:

Авторитетність;

Компетентність;

Здатність зрозуміло висловлюватися;

Харизма;

Професійність;

Гарний голос;

Гарний вигляд;

Українські телеканали здебільшого використовують закордонну телевізійну політику: «посмішка, посмішка й ще раз посмішка», де ведучий наближений до товариського стилю новин. Також не оминається поведінка «викликати довіру». Все це є професійною традиційною основою наших українських ефірів, де ця техніка поведінки використовуються як гарне поєднання обох течій (американських та британських), або ж окремого стилю.

У цілому, можна зробити висновок, що робота ведучого вінчає те, що зроблено сценаристами, редакторами, операторами, звукорежисерами, художниками, режисером, інженерами. Це не головний персонаж новин, але один із центральних елементів випуску

1.2 Діяльність ведучого в інформаційній службі телевізійних новин

Принцип роботи інформаційної редакції телевізійної компанії складається з багатьох частин кропотливої праці кожного співробітника та журналіста каналу. Цей редакційний штат будує мовну сітку теленовин і веде суміжну працю. Але творчі працівники інформаційної редакції мають особисті посадові обов’язки. Подібна структура існує на більшості українських телеканалів. Ця схема забезпечує порядок та організованість у роботі інформаційної редакції.

Відповідно до структури інформаційної служби телевізійних новин ведучий має свої повноваження та посадові обов’язки. Розглянемо етапи роботи ведучого вечірнього та ранкових випусків.

Ведучий ранкових випусків новин:

разом із випускним редактором формує остаточний варіант верстки випусків;

допомагає переробляти вечірні тексти, пише деякі з нових;

працює з електронною поштою;

в разі надходження нової й важливої інформації вносить зміни у монтажний план випуску;

веде випуски у прямому ефірі, короткі новини (Headline) - начитує «під монтаж»;

Ведучий вечірнього випуску новин:

разом із шеф-редактором бере участь у попередньому плануванні зйомок на наступний день;

визначає наповнення випуску та його верстку;

має право вносити корективи до монтажного листа, щодо порядку розміщення сюжетів випуску;

виконує всі розпорядження шеф-редактора;

працює над мікрофонною папкою випуску, текстами студій та ув’язує їх із наступними сюжетами;

здійснює на високому художньому рівні, відповідно до творчого стилю телекомпанії, ведення в прямому ефірі програми новин;

визначає перелік необхідних для висвітлення у випуску новин подій і тем та пріоритетність їхньої політики, підготовки;

у складі випускної групи здійснює поточне планування випусків програми;

складає й несе відповідальність за сценарний план програми;

здійснює відбір та визначає форми подачі інформації у програмі;

приймає оперативні рішення в разі непередбачених змін;

стежить за своєю зовнішністю, дотримується вимог щодо зовнішнього вигляду;

складає власні тексти (підводки), визначає їх жанр та форму подачі, несе персональну відповідальність за їхнє змістовне навантаження, вагомість та актуальність, оперативність та об’єктивність, акценти та журналістську майстерність у викладені;

1.3 Мова та стиль повідомлень як професійна риса ведучого новин

Ведучий - вимагає від кожного репортера текстової підводки до сюжету та редагує їх відповідно до одного стилю. Вичитує підводки та тексти сюжетів, щоб бути в темі кожного матеріалу. Знаходить усні повідомлення для випуску. Готує собі підкажчик

Стисле повідомлення - підводка до сюжету, що використовує ведучий у програмі теленовин, як правило вирізняється лаконізмом, інформаційною місткістю. За технікою вони мають звучати 10 -15 секунд. «Це своєрідний розширений «лід - одна або кілька перших фраз, що містять новину». Більш розгорнуте повідомлення, збагачене описом важливих подробиць, деталей, що містять пояснення та коментарі спеціалістів, виявляється далі у сюжеті спеціального журналіста телеканалу. [5] Яковлєв А.В. «Телевізійна журналістика: Теорія і практика», Київ «Києво-Могилянська академія» 2007р.

У підводці ведучого особливого значення набуває перша фраза, яка й повинна привернути увагу телеаудиторії. Залежно від самого характеру - типу новин, ведучий подає стислу новину по-різному: у необхідному стилі та контексті. «Може ставитися значущість події, її цікавість чи незвичність». Все це вимагає сприйняття на слух та запам’ятовування найважливішого матеріалу. Отже мова та стиль усного телемовлення ведучого має особливе значення в ефірі теленовин. Ведучім теленовин притаманні такі професійні методи у роботі:

Лаконічність. Новину потрібно писати в розмовній манері, що забезпечує стислість і якість викладу;

Слід використовувати прості короткі речення, які містять одну думку і легко сприймаються із телевізійного ефіру;

Віктор Миронченко - дослідник інформаційного мовлення зазначає, «що речення має містити 10-15 слів. Звичайно, всі речення не можуть бути однаковими, тому рекомендується чергувати різні за розміром речення. Деякі з них можуть мати 3-4 слова, інші 19-30. Їх чергування надасть повідомленню динаміки».

При написані повідомлення треба віддавати перевагу дієсловам, уникати надміру прислівників, прикметників та віддієслівних іменників.

«Дієслова надають повідомленню динаміки. Прикметники, прислівники та інші слова групи епітетів відволікають увагу глядачів від основного змісту».

Точні слова. «Журналіст має оперувати конкретними точними словами. Неточно вжиті слова можуть змінити зміст повідомлення»;

Зайві слова. «З повідомлення необхідно вилучати всі зайві слова. Кожне слово має нести певний зміст і доповнювати новину. Зайві слова засмічують повідомлення».

Треба виділити такі часто вживані слова, яких треба уникати. Наприклад: місто Донецьк, планувати наперед, падати вниз, великий за розміром, мерія міста. Зайвими часто бувають абстрактні іменники: проблема, питання, справа, ситуація, умови, об’єкти, діяльність тощо. Зайві слова з’являються, «коли автор зловживає віддієслівними іменниками». Наприклад: «У столиці планується будівництво» - (замість «побудують»).

Терміни. «У повідомленні також треба обмежувати вживання спеціальних термінів, відомих невеликій кількості людей. Якщо ж уникати вживання термінів неможливо, їх треба пояснити. Небажаним для інформаційного мовлення є використання незрозумілих та невідомих широкому загалу слів іншомовного походження. Зазвичай журналіст може знайти відомий відповідник з української мови ( «тендери» - «конкурси»; «топ - менеджер» - «керівник»)

Журналіст має уникати вживання дієслів пасивного стану. « Активний стан позбавляє новину статичності, робить текст динамічним».

Взаємопов’язані слова мають стояти поруч;

Не зловживати запереченням. «Частку «не» треба вживати лише в прямому значені - як заперечення чи протиставлення»;

Дотримуватися часової форми повідомлення. « Не перестрибувати від минулого до майбутнього чи теперішнього часу»;

Неприйнятним для телебачення є адміністративно - бюрократичний стиль. «Ведучому/модератору важко читати, а глядачу сприймати текст, який складається із довгих фраз і нагромадженням термінів. Тому вони матимуть зворотній ефект - не пробуджуватимуть інтерес до інформації, а навіть дратуватимуть глядача»;

Важливу частину повідомлення часто складають цифри, які теж вимагають відповідного оформлення. «За можливості їх треба уникати, скорочувати до мінімуму, особливо великі дані. Цифри можна заокруглювати. Складно сприймати на слух дані у відсотках…»;

У текстах інформаційних повідомлень не варто захоплюватися алегорією - лапками, які передають іронію, сарказм, прихований зміст. «Так само небажаними є слова «так званий», «горезвісний». Маловідомі географічні назви мають прив’язуватися до загальновідомих Наприклад, у повідомленнях про невеликі населені пункти требо обов’язково вказувати регіон».

Якщо повідомлення містить синхрон, то не потрібно використовувати цитати в підводці тексту сюжету. « Краще дати змогу людині самій висловити свою думку…синхрон не має дублювати підводку. Він повинен доповнювати або підтверджувати сказане журналістом»;

Особливої уваги вимагають скорочення. « По-перше, деякі з них важко вимовляти, по-друге, не всі вони зрозумілі глядачам»;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5