В орудному відмінку однини іменники третьої відміни мають флексію -у (графічно -ю). Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед -у (-ю), подовжується і на письмі передається у вигляді подвоєння (зустріччю, осінню, сіллю, памороззю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові і подвоєння на письмі немає (радістю, якістю, жовчю). Немає подовження приголосного і в тому випадку, коли основа іменника закінчується губним приголосним або -р (любов'ю, матір'ю).

Клична форма в іменниках третьої відміни твориться в окремих випадках за допомогою флексії -е за аналогією до іменників першої відміни м'якої і мішаної груп (тіне, радосте, мудросте).

Парадигма третьої відміни

Множина

У називному і знахідному відмінках множини іменники третьої відміни мають флексію -і: ночі, вісті, тіні, матері.

У родовому відмінку виступає флексія -ей: доповідей, печей, солей, вістей, осей, повістей. Флексію -ів приймає іменник мати: матерів.

У давальному, орудному і місцевому відмінках виступають одні і ті самі флексії, що і у іменників першої і другої відмін.

Форми іменників четвертої відміни.

Однина

Форми називного і знахідного відмінків однини в іменниках четвертої відміни творяться флексією -а (графічно -я): курча, дівча, ягня, порося, вим'я.

У родовому відмінку іменники з суфіксом -ат (-ят) мають флексію -и (курчати, теляти), а іменники з суфіксом -ен- виступають з флексією -і (імені, племені) або -а (-я): ім'я, сім'я, тім'я.

У давальному і місцевому відмінках виступає флексія -і (курчаті, хлоп'яті, племені, тімені). У місцевому відмінку іменники типу тім'я, вим'я можуть виступати без суфікса: на тім'ї, на вим'ї.

В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат- (-ят-). Флексія -ам (-ям) приєднується до кореня: лошам, хлоп'ям. Іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми: ім'ям і іменем, тім'ям і тіменем.

У літературній мові переважають форми із флексією -ям.

Множина

У називному відмінку множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат- (-ят-), -ен- і флексію -а (-я): дівчата, гусята; племена, тімена, але вим'я.

У родовому відмінку множини іменники мають чисту основу: хлоп'ят, телят, імен, племен, але вим'їв, тім'їв.

Форми давального, орудного і місцевого відмінків множини в іменниках четвертої відміни мають ті ж самі флексії, що й в усіх відмінах.

У знахідному відмінку в назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав курчат, кликав поросят, пас ягнят і ягнята), а в назвах неживих предметів виступає форма, спільна з називним (коліщата, племена).

Парадигма четвертої відміни

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13