З середини минулого 2007 року стабільні, до того часу, ціни на олійну сировину і олію на внутрішньому ринку були відзначені стрімкою тенденцією до зростання. Безумовно, основною причиною відповідних процесів слід вважати цінову кон’юнктуру на світовому ринку соняшнику. Всі експерти ринку визнали той факт, що за всю довгу історію спостережень світових цін на насіння соняшнику та соняшникову олію, таких різких і довготривалих темпів зростання ціни, як минулого року, не було ніколи. Лише за один рік ціни на відповідну продукцію збільшилися більш ніж удвічі. В такій ситуації, навіть враховуючи діюче високе експортне мито на соняшник, вітчизняний сільськогосподарський товаровиробник залишався конкурентоздатним та мав змогу отримувати високі доходи при експорті власної продукції. Останній фактор змусив переробні підприємства, в свою чергу, відповідно збільшувати внутрішню ціну попиту на соняшник, водночас підвищуючи ціну на власну вироблену олію. Більше того, щоб задовольнити потреби власних потужностей перероблення в сировині, деякі підприємства змушені були купувати насіння соняшнику за ціною, що перевищувала світову (рис. 1.5).
Рис.1.5. Динаміка індексів світових та внутрішніх цін на насіння соняшнику та соняшникову олію в 20052007 роках , Джерело: Держкомстат України; USDA
У загальному обсязі виробництва олійних культур в Україні соняшник займає більше 90%, а в структурі посівних площ не менше 10%. Соняшник – культура вигідна, він може дати прибуток до 89%, менше залежить від погодних умов, хоча дощове літо зменшує вміст олії в насінні. Але якщо в наприкінці 80х років урожайність соняшнику в нашій країні була на рівні європейських країн, то зараз спостерігається щорічний її спад, в середньому на 7% за рік. Це відбувається з двох причин: внаслідок порушення агротехнології та виснаження земель.
Унікальні природнокліматичні умови України дозволяють вирощувати соняшник практично на всій території України (окрім Волинської, Львівської та Рівненської областей). Але найбільш сприятливі землі степової зони, куди входить Кримська АР, Херсонська, Одеська, Запорізька, Миколаївська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська та Кіровоградська області. Соняшник потребує певної кількості сонячних днів протягом року, для того, щоб відбувся ферментативний процес утворення олії в насінні. У дощове літо в насінні соняшнику збільшується вміст крохмалю. Найбільші посівні площі в Україні займають гібриди "Одеський122», 123, 128, 249, 504. Олійність харківських сортів складає 5255%, одеських і запорізьких – 5052%.
Українська олієжирова галузь представлена підприємствами, які входять в асоціацію "Укроліяпром", а також крупними компаніями ЗАТ "Каргіл", ТОВ "Топфер", ДП "Сантрейд", ПГ «КМТ», «Бунге». Всі компанії працюють на базі крупних українських заводів. Нині в секторі працюють 17 великих підприємств. Існуючі потужності олієжирових підприємств України дозволяють за рік перероблять до 4,5 млн. тонн насіння олійних культур (як правило соняшнику та рапсу), при цьому можна отримати 1,5 млн. тонн соняшникової олії, 380 тис. тонн маргарину, 105 тис. тонн майонезу.
Споживання соняшникової олії власного виробництва в Україні збільшилось за останні роки з 7,5 кг в 1998 році до 12 кг в 2005му, при рекомендованій нормі споживання 13 кг на особу, що пов’язано зі збільшенням купівельної спроможності населення. Під дією збільшення споживчого попиту і збільшення обсягів виробництва в кондитерській та хлібопекарній галузях, збільшується також виробництво маргарину та майонезу всередині країни, і нині на це йде 1/5 сумарного виробництва соняшникової олії.
Обсяг ринку олії становить 1,7 млн. тонн за рік. Вагома частка виробленої соняшникової олії йде на експорт. .
Варто зазначити, що в світовій структурі споживання серед 17 олійних культур соняшнику належить лише 6,6%. При тому, що олія рапсова займає 9,9%, пальмова – 22,4% і соєва – 26% споживання.
Відсутність мита на вивезення насіння соняшнику впливало на власну олієжирову галузь України. Насіння йшло на експорт. Заводи стояли, соняшникова олія потрапляла до нас ізза кордону. Для захисту галузі в жовтні 1999 року уряд ввів 23% податок на експорт насіння соняшнику.
Однак давальницька схема дозволяла вивозити насіння й далі. Лише після заборони на давальницькі операції, олієжировий комплекс України нарешті почав відновлювати свої позиції. У липні 2001 року був прийнятий новий закон, відповідно до якого експортний податок знижувався до 17% митних витрат на умовах FOB. Цей закон скасував також безмитний статус, який раніше надавався експорту, що здійснювався відповідно до давальницьких контрактів. Після того, як безмитний статус було відмінено, нове 17% експортне мито істотно скоротило експорт українського насіння соняшнику. Із соняшникової олії та макухи експортні мита не стягуються.
На рис.1.6 1.7 наведені результати проведеного в курсовій роботі аналізу обсягів вирощування та внутрішньої переробки в олію сімян соняшника в Україні, внутрішня цінова політика закупки сімян соняшника та обсяги його експорту, ефективність індикативного регулювання цін експорту соняшнику до вступлення України в СОТ.
Рис.1.6. Динаміка збору соняшнику, вироблення соняшникової олій та експортування соняшнику і олії з України у 2003 2008 роках [48]
Рис.1.7. Динаміка внутрішніх цін України на закупку насіння соняшнику у 2004 2008 роках [48]
Аналіз графіків рис.1.6 показує, що з другої половини 2008 року, в зв’язку з світовою фінансовою кризою, на зовнішньому ринку різко впав попит на соняшник і, відповідно, ціни. Аналогічно, різко знизилися внутрішні ціни в Україні (рис.1.7). Враховуючи самий великий врожай соняшника в Україні у 2008 році (рис.1.6), склалася ситуація надлишку до 3 млн.т зібраного соняшнику, який не може бути використаний в Україні.
13.11.2008 року Уряд України запропонував парламенту тимчасово скасу вати 17% мито на експорт соняшнику для підтримки цін на внутрішньому ринку.
Згідно з документом, мито не стягуватиметься до 1 вересня 2009 р. для виробників соняшнику і трейдерів, які купили продукцію безпосередньо у фермерів по цінах, не нижче встановлених урядом.
«Значно знизилися ціни на соняшник і соняшникову олію. Ціна на соняшник на внутрішньому ринку знизилася на більш ніж 40% до 700 грн за т (121 дол.). Потрібно зробити дійові заходи з активізації ринку соняшнику і соняшникової олії", йдеться в записціпояснення до законопроекту [47].
Україна один із провідних світових виробників і експортерів соняшникової олії, ввела 23% мито на експорт соняшнику у 1999 році для підтримки вітчизняних виробників олії. У 2001 році мито було знижено до 17%.
2008 року урожай соняшнику зріс до 6 млн т з 4,9 млн в 2007 р. Експорт соняшнику не перевищував 100 тис. т останні роки.
ТОВ «Укрзернопром Агро» і ряд інших великих українських сільгоспвиробників звернулися до уряду України з проханням про тимчасове скасування експортного мита на насіння соняшнику.
Зокрема, скасування експортних квот змусить переробників соняшника значно підвищити закупівельні ціни на цю культуру. Якщо виходити зі звичайної арифметичної логіки, ціна на соняшникову олію сьогодні на світових ринках, ф'ючерси на грудень $1130, на січень $1300 за тонну, отже, ціна на соняшник повинна бути понад 2 тис. гривень. На сьогодні ціна на соняшник становить, максимум, 1630 грн за тонну.
Уу переробників зараз у наявності запаси соняшнику минулого сезону за ціною від 3,5 до 4 тис. грн за тонну. Масло з такого соняшнику на експорт абсолютно нерентабельне, тому вони прагнули різко збити ціни для того, щоб підняти свою рентабельність і знизити собівартість на масло нового врожаю.
Зниження ціни на соняшник переробники пояснюють падінням ціни на соняшникову олію на світових ринках. На той момент, коли минулого року наприкінці сезону ціна на масло на світових ринках була понад $2 тис. /за тонну, ціна в Україні на соняшник у цей же час була близько 4 тис. Грн./тону (рис.1.2).
Одним з основних чинників, які вплинули на «обвал» цін на соняшник у 20078 році було повідомлення про підвищення прогнозного рівня врожаю соняшнику в Україні на 23 млн тонн. Якщо на початку сезону давали 2100, 1900, 1700 грн за тонну, то восени 2008 року ціна різко впала до 13001400 грн. за тону (рис.1.2).
Вирощування соняшнику в 2008 р. було збитковим для українських сільгоспвиробників. За даними Української зернової асоціації середня собівартість 1 т соняшнику в 2008 р. склала 1500 грн/т, тоді як середня закупівельна ціна склала 11001200 грн/т. станом на листопад 2008 року [48].
Конкурентне середовище
Ринок олії є одним із найконкурентніших в Україні. На ринку присутні як вітчизняні, так і іноземні гравці, представлені, передусім, дочірніми структурами. Інтерес іноземних компаній до ринку виготовлення олії почав спостерігатися в останні п’ять років, після введення високого мита на експорт насіння соняшнику.
Так, серед іноземних компаній слід відзначити такі:
1) Cargill
Одна з найбільших світових компаній, що інвестує у сільське господарство в 60 країн світу. Кредитний рейтинг компанії перебуває на рівні А2 (Мооdу's). Компанія одна з перших прийшла на український ринок і зважилася на великі вкладення у виробництво. У Донецьку за два роки був побудований один з найбільших переробних комплексів у СНД (Cargill Industrial Complex). Загальний обсяг інвестицій оцінюється в 50 млн. дол. США. Запуск заводу АТ «Каргілл» був здійснений у 2000 році. Олійноекстракційний завод став першим проектом, реалізованим у рамках спеціальної економічної зони «Донецьк». Незабаром, завод вийшов у лідери вітчизняного виробництва рослинної олії. Протягом своєї діяльності компанія інвестувала близько 100 млн. дол. США у будівництво заводів. За підсумками минулого сезону «АТ Каргілл» виготовив 190 тис. т продукції, а це практично шоста частина всього виробництва сирої олії великими вітчизняними олійножировими підприємствами.
2) Bunge
Міжнародний агропромисловий холдинг «Вungе» займає провідне положення на світовому ринку агробізнесу, виробництва добрив і харчових продуктів. Кредитний рейтинг холдингу перебуває на рівні Ваа2 (Мооdу's). В Україні інтереси Bunge представляє дочірнє підприємство «Сантрейд», створене в 1998 році.
«Вungе» почав освоювати український ринок у 2002 році, з придбанням відомої торговельної марки «Олейна» і ЗАТ «Дніпропетровський ОЕЗ», яке її випускає. Для «Вungе» купівля українського лідера у виробництві фасованої олії мала велике значення, тому що близько 70% «Олейни» відправляється на експорт.
Європейська філія компанії «Вungе» на паритетних засадах з французькою компанією «Eston Corporation» створили спільне підприємство з метою будівництва олійнопереробного комплексу в Іллічівськом порту. Планується, що це підприємство з 2008 року буде випускати тільки сиру олію, призначену для експорту в Європу, на Середній Схід, у країни Середземномор'я й Північну Африку. У випадку успішної реалізації цього проекту «Вungе» має шанс закріпити за собою статус головного виробника олії в Україні.
На українському олійножировому ринку працює цілий ряд компаній з вітчизняним капіталом. Найбільш значними в цьому бізнесі є компанії «КМТ», «Кернел Груп», «Зерноторгова компанія», «Євротек». Ці оператори мають вертикально інтегровану структуру виробництва. Система елеваторів, свої сільгосппідприємства дають їм конкурентні переваги за рахунок гарантованих поставок сировини й економії на витратах, насамперед, пов’язаних з транспортом.
3) Група «КМТ»
Заснована в 1992 році, група «КМТ» є найбільшим виробником олії у західній частині країни. Основними видами діяльності групи «КМТ» є виробництво та продаж олії, жирів і шроту, закупівля й реалізація зернових і олійних культур, виробництво й продаж млиноелеваторного устаткування. До її складу входять Вінницький і Чернівецький олійножирові комбінати, що випускають до 10% олії, виробленої в Україні, а також МогилівПодільський машинобудівний завод, Ладижинський завод ферментних препаратів «Энзим» та інноваційне впроваджувальне підприємство «Інновин». Група «КМТ» сформувала свою заготівельну й збутову структуру, в яку увійшли хлібоприймальні підприємства декількох областей, представництва в містах України, Росії, Молдови, Киргизстану й Чехії. У 2004 році компанія придбала 50% акцій ВАТ «Ставропольський ОЖК» та ще 50% акцій взяла в управління. У планах придбання аналогічні підприємства в Самарі й Воронежі. Річний оборот групи компаній становить більше ніж 100 млн. дол. США.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
