При переробці насіння, крім олії, одержують макуху або шрот, відповідно 33 і 35 %, які є цінним кормом для худоби. На один кілограм шроту чи макухи припадає 1,4; 1,03 кормової одиниці і 0,332; 0,257кг перетравного протеїну. З насіння соняшнику можна виробити білкове борошно для кондитерської промисловості. З лушпиння одержують етиловий спирт, кормові дріжджі, фурфурол для виробництва пластмас.
З серцевини соняшникових стебел виробляють папір і штучний шовк. Соняшник використовується як лікарська рослина. Він є медоносною рослиною, з 1 га одержують 3540 кг меду.
Соняшник вирощують також як кормову культуру, згодовуючи зелену масу тваринам у свіжому або засилосованому вигляді. Стебла соняшнику містять багато калію і фосфору. При збиранні врожаю їх подрібнюють, а потім приорюють. Кошики використовують на корм худобі.
Урожайність соняшнику у виробництві за останні 35 років на Україні залежно від агрометеорологічних умов вегетації коливається від 9 до18 ц/га. За останні п'ять років посівні площі соняшнику в Україні порівняно з 19861990 рр. зросли майже в два рази, при цьому урожайність знизилася з 1617 ц/га в 19861990 рр. до 1011 ц/га. Така ситуація склалася внаслідок нехтування біологічними особливостями культури, необґрунтованого розширення площ посіву та порушення елементарних вимог агротехніки.
Збільшення посівних площ соняшнику призвело до повернення його на попереднє місце у сівозміні не через 78 років, як цього вимагає агротехніка, а через 45 років, що призводить до поширення хвороб (сіра гниль, фомопсис та ін.), погіршення загального стану орних земель, збільшення площ, які треба відводити під чисті пари. При цьому виробництво соняшнику із високорентабельного для більшості господарств стає збитковим, оскільки доходи при продуктивності менше 10 ц/га не покривають витрати на його вирощування. Основним регіоном вирощування культури на Україні є Степ, де посівна площа становить 7579 %, в Лісостепу до 20 %.
Світовий ринок насіння олійних культур та продуктів їх перероблення розвивається майже за подібним сценарієм, що і зерновий. Зростаючі харчові потреби населення та біодизельна промисловість, що стрімко розвивається, формують безпрецедентний попит. У 2007/08 маркетинговому році (МР) споживання олійних культур в світі перевищило виробництво на 15 млн. тонн. Це вплинуло на формування цін, які збільшилися на насіння всіх олійних культур, деякі з них подорожчали в 23 рази в порівнянні з попереднім роком.
Для того, щоб оцінити перспективи України на ринку олійних культур в подальшому, розглянемо тільки ті з них, що виробляються найбільшими обсягами, — соняшник.
Стрімкий розвиток біодизельної промисловості потребує додаткових обсягів рослинних олій: ріпакової, пальмової та соєвої. Це призводить до перерозподілу в харчовому секторі та заміщення їх на користь соняшникової олії. Як наслідок, спостерігаються високі темпи росту її споживання. Так, починаючи з 1990 року, споживання соняшникової олії в середньому росло на 3% щорічно, а в деякі роки, наприклад в 2005/06МР, цей показник сягав 15%. Високі темпи розвитку потребують адекватного забезпечення сировиною. Але після того, як посівні площі під насінням соняшнику у 1991 році зросли на 25% та протягом наступних 4 років досягли позначки в 20 млн. га, то далі вони стабілізувались в діапазоні 1823 млн. га в залежності від року. Також не спостерігається суттєвого збільшення врожайності. Такі обставини формують дефіцит сировини, посилюють конкуренцію за неї між виробниками олії та піднімають ціни. До 2005/06МР цінова ситуація була загалом стабільною, але вже в наступному році ціни на соняшникові насіння та олію синхронно виросли на 3040%, а в 2007/08 вони подвоїлися (рис. 1.2).
Рис.1.2. – Динаміка цін на соняшникові олію та насіння на торговельному майданчику в Роттердамі, ЄС FOB порти Північної Європи (в доларах США/тону), Джерело: USDA
Високий попит на соняшникову олію пожвавив міжнародну торгівлю, а її зростаюча частка у харчовому секторі внесла корективи у список країнекспортерів. Експортні поставки з 1990 по 2008 рік в середньому росли на 6% щорічно. А якщо порівняти основних постачальників олії за 199099 роки (період відносної стабільності на ринку) та 200008 роки (2000 рік — початок зростання цін), то можна побачити суттєві зміни у розподілі торговельних потоків (рис. 1.3). Відзначимо, що Україна змогла скористатися сприятливою кон’юнктурою та суттєво зміцнила свої позиції на ринку.
В перспективі Україна як країна з потужною власною сировинною базою може і надалі утримувати лідируючи позиції, цінове зростання тому тільки сприятиме.
Рис.1.3. Структура світового експорту соняшникової олії, за країнами – постачальниками, Джерело: USDA
Ринок олійних культур в Україні у 2007 характеризується наступною зведеною інформацією [ ]:
частка в структурі валової продукції сільського господарства для всіх категорій господарств склала 6,3%, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах — 13,6%;
загальна посівна площа під олійними культурами становила 5,3 млн. га, в тому числі в с.г. підприємствах — 4,4 млн. га. Загалом, під олійними культурами в усіх категоріях господарств було зайнято 20% всіх посівних площ, в с.г. підприємствах — 24%;
не враховуючи господарств населення, у виробництві олійних культур були зайняті 17,5 тис. господарств різних форм власності;
валовий збір олійних культур в усіх категоріях господарств склав 5,97 млн. тонн, в тому числі в с.г. підприємствах — 5,11 млн. тонн. Середня урожайність по всіх категоріях господарств становила 12,3 ц/га, в тому числі в с.г. підприємствах — 12,8 ц/га;
основні культури в структурі виробництва олійних культур наступні: соняшник — 70,0% (4,17 млн. тонн), ріпак (озимий та ярий) — 17,6% (1,05 млн. тонн), соя — 12,1% (0,72 млн. тонн);
середня ціна реалізації всіх олійних культур сільськогосподарськими підприємствами порівняно з 2006 роком збільшилась на 85,3% — до 1866,8 грн/тонну12;
в 2007 році було експортовано 1,66 млн. тонн олійних культур загальною вартістю 667 млн. дол. США. В тому числі ріпака 0,91 млн. тонн (57% від загального експорту), соняшнику — 0,37 млн. тонн (20%), сої — 0,32 млн. тонн (15%). Загальне сальдо зовнішньоекономічних операцій з зерновими культурами є позитивним та становило 534 млн. дол. США;
рівень рентабельності виробництва соняшнику становив 75,9%. Порівняно з 2006 роком він зріс на 55,2 відсоткових пункти. Соя — 20,4% (+24,4 від. пункти), ріпак — 38,0% (8,4 від. пункти);
виробництво олій нерафінованих всіх видів збільшилось на 7,7% — до 2167,6 тис. тонн, в тому числі соняшникової — 2121 тис. тонн (+7,3%). Виробництво рафінованих олій становило 528 тис. тонн (+13,9%);
всього у минулому році було експортовано 2,1 млн. тонн олій всіх видів загальною вартістю 1718 млн. дол. США. В тому числі соняшникової олії 1,9 млн. тонн вартістю 1521 млн. дол. США. Загальне сальдо зовнішньоекономічних операцій з жирами та оліями рослинного походження за 2007 рік є позитивним та становило 1330 млн. дол. США.
Стабільно високий попит, що в більшості своїй формується світовим ринком, та високий рівень цін, який забезпечує високорентабельне виробництво — два основних фактора, які впливали і впливатимуть на формування ринку олійних культур. Серед інших рослинницьких культур сільськогосподарського призначення, що виробляються в Україні, лише виробництво олійних культур рік у рік стабільно відзначається високим рівнем доходності. При цьому основним і, до останнього часу, майже єдиним споживачем олійної сировини виступав вітчизняний олійножировий комплекс, з його величезним експортноорієнтованим переробним потенціалом, завдяки якому Україна входить до трійки світових лідерів з виробництва та експорту соняшникової олії. Безумовно, треба зауважити, що Україна вийшла на відповідні лідируючі позиції лише в останні п’ятьсім років. До того часу існуючий потенціал вітчизняних переробних підприємств фактично задовольняв лише споживчі потреби внутрішнього ринку в олії (рис. 1.4).
Рис. 1.4. Динаміка експорту насіння соняшнику та рослинних олій в 19962007 роках, тис. тонн , Джерело: Держкомстат України
Основним поштовхом до розбудови олійножирового комплексу, напевне, слід вважати прийнятий в 1999 році Закон України N1033XIV «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», яким запроваджувалось введення експортного мита на насіння соняшнику в розмірі 23%, тим самим дещо зменшивши темпи нарощування експорту. В подальшому експортне мито було скорочено до 17% і до останнього часу залишалося на відповідному рівні.
Зважаючи на зростаючий попит на олію на світових ринках, досить логічним є той факт, що в Україні почали стрімко зростати інвестиції в олійножирову галузь, насамперед, іноземні. В період з 1997 до 2001 року іноземні інвестиції в галузь збільшилися в 4,7 рази — з 15 до 70 млн. дол. США. Більше іноземних інвестицій серед усіх галузей харчової промисловості за відповідний період було залучено лише в підприємства з виробництва напоїв. На даний час основними гравцями на ринку перероблення олійних культур в Україні залишаються провідні світові компанії, такі як CARGILL, KERNEL Group, BUNGE. За експертними оцінками, переробні потужності відповідних компаній формують близько 50% загальних потужностей вітчизняного ринку в цілому.
Безперечно, для сільськогосподарського товаровиробника такий сценарій був найбільш сприятливим, забезпечивши йому стабільний ринок збуту соняшнику за прийнятними цінами.
Щодо внутрішнього ринку, то, незважаючи на позитивні тенденції зростання обсягів виробництва продукції, поточні адсорбційні можливості і потреби внутрішнього ринку в рослинних оліях на споживання є досить низькими. Якщо загальне виробництво соняшникової олії (основної рослинної олії, що використовується на споживання) в період з 2000 по 2007 рік збільшилося в 2,3 рази, то загальні потреби на споживання за відповідний період збільшились лише на 30%. За попередніми даними Державного комітету статистики, загальний фонд споживання рослинних олій в 2007 році склав 665 тис. тонн. При цьому, за експертними оцінками, в останні два роки структура споживання олії дещо змінилася. Якщо ще на початку століття загальне споживання олії на 9798% формувалося за рахунок соняшникової олії, то в останні роки значно зросло використання інших видів олій. Насамперед, це відноситься до пальмової олії, яку почали використовувати в харчовій промисловості при виробництві маргарину, морозива, спредів та інших видів продукції в якості більш дешевого замінника тваринних жирів та соняшникової олії (табл. 1.4, 1.5).
Таблиця 1.4
Експорт жирів та олій з України в 2007 році
Таблиця 1.5
Імпорт жирів та олій в Україну в 2007 році
Враховуючи експортноорієнтованість ринків збуту олійної продукції, при незначних обсягах внутрішнього споживання, порівняно з обсягами виробництва, ринок рослинних олій в період з 2001 по 2006 роки залишався одним із найстабільніших й прогнозованих серед інших ринків харчових продуктів. За відповідний період середні роздрібні ціни на олію фактично не зазнавали істотних цінових коливань, незважаючи на певні цінові зміни на олійну сировину на зовнішньому та внутрішньому ринках. Також слід зазначити, що за цей період втручання держави в регулювання олійного ринку було мінімальним і визначалося лише дією запровадженого експортного мита на соняшник. Винятком став лише 2003 рік, коли експортне мито було тимчасово скасовано, з метою недопущення обвалу ціни на насіння соняшнику внаслідок рекордного врожаю і недостатніх на той час переробних можливостей олійної галузі. Рекордний валовий збір соняшнику в кількості 4,25 млн. тонн в 2003 році обумовило суттєве, порівняно з минулим роком, збільшення посівних площ за рахунок пересіву озимих культур, що постраждали і були втрачені внаслідок складних кліматичних умов.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
