Споживчі ціни в Україні за чотири місяці виросли на 19,1%, у той час як середня динаміка по СНД 14%. Обсяг роздрібного товарообігу в постійних цінах у країні знизився на 14,4% при середньому показнику мінус 3%. Вітчизняний Держкомстат поки не оприлюднив головний макроекономічний індикатор динаміку реального ВВП, але за попередніми оцінками експертів, його падіння в I кварталі склало 22%, тоді як для СНД середній показник мінус 9% [62].
Глибина рецесії в Україні пояснюється сильною залежністю національних доходів від експорту й конкретних галузей. 50% української економіки це експорт стали, хімії й машинобудування. Експортні потоки інших країн СНД більше диверсифіковані. Для України невдало зложилася цінова кон'юнктура на зовнішніх ринках, на яких вона є одним з найважливіших гравців.
У Росії, наприклад, також експортно-орієнтована економіка, але українська промисловість базується на машинобудуванні й металургії, попит на продукцію яких у натуральному вираженні впав найбільше, а нафта, від якої залежить Росія, як і раніше користується попитом.
У боротьбі з проявами нинішньої світової кризи 2007 2009 рр. як розвинені країни, так і ті, що розвиваються, розробляють і активно застосовують антикризові заходи.
Антикризові заходи, що застосовуються розвиненими країнами на національному рівні, спрямовані на [16,c. 39]:
пом’якшення монетарної політики і стабілізацію кредитних ринків шляхом зниження центральними банками облікових ставок та норми резервування для комерційних банків;
стабілізацію фінансової системи, відновлення кредитування та забезпечення доступу реальної економіки до кредитних ресурсів, надання державної допомоги системним банкам і фінансовим установам, що перебувають у скрутному становищі, (рефінансування, рекапіталізація), підтримка міжбанківського кредитування, викуп проблемних активів, удосконалення регуляторних норм ;
підтримку реального сектору і стимулювання внутрішнього попиту, проведення антициклічної фіскальної політики. Здебільшого забезпечується підтримка окремих галузей, зменшення податкового тиску для підприємств і населення, а також збільшення державних інвестицій в реалізацію масштабних інфраструктурних проектів, полегшення доступу до кредитних ресурсів для бізнесу через здешевлення кредитів і надання держгарантій;
соціальну підтримку населення в умовах кризи, в першу чергу найменш забезпечених, надання допомоги безробітним, збереження і стимулювання зайнятості, підтримку малого та середнього бізнесу, підвищення кваліфікації працівників.
В магістерській роботі мною було приділено увагу не лише ключовому питанню: «Подолання наслідків світової фінансової кризи в Україні», а й ґрунтовно проаналізовано досвід провідних країн світу в подоланні наслідків світової фінансової кризи. Так, серед найбільш популярних антикризових заходів, які вживаються урядами іноземних держав та доцільні для застосування в Україні, можна виділити, зокрема:
часткову націоналізацію комерційних банків з одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю;
комплексну допомогу малому та середньому бізнесу;
підтримку освітніх програм професійної підготовки молоді та розширення програм перепідготовки некваліфікованих і старших за віком працівників;
зобов’язання банків, яким була надана державна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні (експортно-орієнтовані) галузі економіки;
здійснення контролю за цінами на споживчі товари та послуги;
контроль валютних операцій банків з метою детального відстеження відпливу капіталів;
розвиток національного (внутрішнього) ринку, визначення продукції вітчизняних виробників пріоритетною при здійснені державних закупівель;
державна підтримка експортерів, сприяння реалізації інноваційних проектів і проектів з розвитку енергозберігаючих технологій;
фінансування програм розвитку інфраструктури та реалізація масштабних інфраструктурних проектів (будівництво автомагістралей, реформування енергетичної та транспортної сфери, модернізація базових галузей промисловості);
ліквідація або суттєве обмеження податкових пільг;
скорочення державних видатків та перенаправлення соціальних витрат на капітальні інвестиції тощо.
Узагальнення цих досліджень дає змогу представити систему міжнародної практики боротьби країн з кризою (табл. 2.2). З наведених в таблиці даних можна зробити кілька важливих висновків.
Перший. Всі обстежені країни, які найбільше вражені кризою надавали підтримку банківській системі і насамперед ліквідністю, шляхом рефінансування банків тощо.
Другий. Багато країн надавали підтримку клієнтам банків, зокрема вкладникам депозитів шляхом розширення гарантій щодо вкладів та позичальникам щодо спроможності сплати платежів по кредитах, а також гарантування погашення боргів перед третіми сторонами для підтримання платоспроможності.
Третє. Більша половина країн застосовували різні способи рекапіталізації банків.
Четверте. В багатьох країнах практикувався викуп активів банків і компаній, найбільше вражених кризою, посилення цільового спрямування кредитування на підтримку вражених кризою секторів економіки.
Таблиця 2.2
Узагальнення основних антикризових заходів в країнах світу [16, c.40]
Висновки до розділу 2
До України світова фінансово-банківська криза дійшла у вересні 2008 року при «другій хвилі» світової фінансової кризи 2007 2008 років та характеризується постійним поглибленням у 2009 році:
- станом на 01.01.2009 тимчасова адміністрація та обмеження діяльності було введено НБУ в 1 банку;
- станом на 01.06.2009 тимчасова адміністрація та обмеження діяльності введено НБУ в 15 банках з 148 діючих;
Як показують результати проведеного дослідження в магістерському проекті:
фактична «глибина» кризи БС України характеризується рівнем 29,2% відтоку доларового еквіваленту сумарної валюти банків, а не 9,15% відтоку гривневого еквіваленту сумарної валюти банків;
методологічна похибка оперування гривневим еквівалентом сумарної валюти банку є привабливою для обвального падіння курсу національної валюти, коли оперують поняттями «виграш банку за рахунок розміщення активів в валюті, яка різко укріплюється відносно національної валюти»;
застосування в методології оцінки глибини кризи порівнянь відносно міжнародної валюти (долара США) показує, що фактичне поточне зниження міжнародної платіжної позиції банківської системи України досягло загрозливого рівня і не може бути одночасно виправлено навіть повною сумою кредиту МВФ у 16,2 млрд.$, що є еквівалентом втрат БС України станом тільки на початок листопада 2008 року.
Фінансово-банківська криза в Україні носить характер втрати ліквідності банків за рахунок ажіотажного попиту серед кредиторів на повернення залучених у них коштів, при цьому велика частка кредиторів – це нерезиденти, в країнах яких розвиваються світові наслідки «спекулятивно-іпотечної» кризи в США і повернення коштів є безумовною вимогою до банків України.
Оскільки в Україні за останні роки стали популярними довгострокові валютні кредити (квартирно-іпотечні та автомобільні), джерелами яких була короткострокова депозитна валютна база, падіння експортної виручки та ажіотажний попит на дострокове повернення депозитних валютних вкладів визвали валютну кризу нестачі валютних коштів на міжбанківському ринку та значну девальвацію національної валюти.
Девальвація національної валюти, припинення кредитування банками, неповернення депозитів викликали наступну хвилю ажіотажу – черги на дострокове повернення депозитів як в іноземній валюті, так і в національній валюті – короткострокова депозитна та платіжна база в банках почала різко скорочуватися і більшість банків частково зупинили повернення всіх депозитів для забезпечення коштами поточних платежів.
За результатами проведеного аналізу, серед найбільш популярних антикризових заходів, які вживаються урядами іноземних держав та доцільні для застосування в Україні, на мою думку,можна виділити наступні:
РОЗДІЛ 3
ЗАХОДИ ЩОДО ДЕМПФІНУВАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ СВІТОВОЇ БАНКІВСЬКОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ
3.1 Основні важелі та шляхи демпфінування у вітчизняній практиці
Аналіз ефективності пропозицій по основним важелям та шляхам демпфінування у вітчизняній практиці наслідків світової фінансової кризи у дипломній роботі проведено на прикладі ВАТ АБ «Укргазбанк», який є одним із перших 3х комерційних банків України, націоналізуємих державою за програмою рекапіталізації системних банків у 2009 році.
Міжнародна довіра до банку характеризувалась запозиченнями на міжнародних ринках капіталу [61]:
- Грудень 2006 $16 млн. дебютний синдикований кредит
- Липень 2007 $46 млн. синдикований кредит
- Грудень 2007 $20 млн. синдикований кредит
- Серпень 2008 $23 млн. синдикований кредит
Станом на 1 січня 2009 року ВАТ АБ «Укргазбанк» це [61]:
- 4 473 працівників Банку;
- 279 структурних підрозділів, зокрема: 18 філій, Київська регіональна дирекція та 260 відділень по всій території України;
- понад 620 тисяч емітованих платіжних карт міжнародних платіжних систем MasterCard WorldWide та Visa International.
- понад 16 тис. клієнтів юридичних осіб.
Станом на 01.01.2009 року (за 2008 рік) ВАТ АБ «Укргазбанк» продовжив утримання у першій 20ти банків України по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [60] та відносні частки фінансів банківської системи України (рис.В.1 – В.9 додатку В):
Обсяг валюти активів балансу – 14 803,3 млн. грн.( 16 місце – 1,66%);
Обсяг власного капіталу – 1 515,8 млн. грн.( 19 місце – 1,227%);
Обсяг статутного капіталу – 64,48 млн. євро (при нормативі більше 10 млн. євро);
Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб
– 5 481,6 млн. грн.( 10 місце – 2,704%);
Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб
– 2 405,6 млн. грн.( 22 місце – 1,08%);
Обсяг балансового прибутку – 204,2 млн. грн. (10 місце – 2,74%);
Прибутковість статутного капіталу – 29,18 % (11 місце);
Прибутковість активів балансу – 1,38 % (27 місце);
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
