Греція – це країна з великим історичним минулим, з багатовіковими традиціями боротьби за волю, проти іноземних завойовників і складним, багатим подіями сучасним політичним життям.
Ця середземноморська країна розташована на стику Європи й Азії, поблизу Африки, і саме своїм ключовим географічним положенням, що має важливе значення у військовому і торгово-транспортному відношеннях, вона часто залучала до себе увагу великих держав. Греція лежить на перехресті важливих морських і повітряних шляхів, що зв'язують розвиті в економічних відносинах держави Закордонної Європи з багатими різноманітними ресурсами країнами Близького Сходу.
Площа Греції – 131,9 тис. кв. км. Вона займає південний край Балканського півострова. До складу Греції входять також понад 1000 островів, на які приходиться близько 20% усієї території країни, у тому числі такі великі, як Крит, Евбея, Родос, Лесбос, Хіос, а також архіпелаги Іонічний, Кіклади, Північні і Південні Споради.
Берега Греції і її островів, що омиваються Егейським, Критським, Іонічним і Середземним морями. Багато заток і бухти являють собою зручні природні гавані. Це з давніх часів сприяло розвитку мореплавства.
Економічне життя сучасної Греції, так само як і в далекій давнині, тісно пов'язане з морем. Переважно морським шляхом здійснюються її зовнішні зв'язки. До морського узбережжя тяжіє населення Греції, тут розташовані її самі великі міста. Морський флот цієї невеликої країни один з найбільших у світі. Рибальство – одне з традиційних і найбільш древніх занять її населення.
Метою даної роботи є визначення особливостей економічного розвитку Греції в дев’яностих роках, а також розглянути особливості вступу і участі даної країни в Європейському союзі.
Методи дослідження: методи аналізу літературних джерел і статистичних даних, логічні методи дослідження (аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування, синтезу, аналогії).
Предметом дослідження є розкриття сукупності взаємозв’язків, що визначили економічний розвиток Греції в 90- х роках ХХ ст.
На основі мети були поставлені наступні задачі:
1. Розглянути особливості економіки Греції на сучасному етапі.
2. Охарактеризувати розвиток економіки Греції в 90-х роках ХХ ст.
3. Охарактеризувати інтеграційні процеси в Західній Європі
4. Розглянути особливості участі і перспективи Греції у складі ЄС.
1. Загальна характеристика економіки Греції
Бідність природними ресурсами й інші причини привели до того, що сучасна Греція ще відстає від розвитих в економічних відносинах держав Європи. Лише в 60-і роки в результаті залучення іноземного капіталу, державної політики стимулювання будівництва великих промислових підприємств, розширення зовнішньої торгівлі й інших причин Греція перетворилася в індустріально-аграрну державу.
Підсилився процес концентрації і централізації виробництва. Нині великі грецькі й іноземні монополії контролюють понад половину всієї промисловості країни.
В останні роки промисловий розвиток Греції прискорюється, відбувається структурна перебудова її економіки. У 1995 р. на долю промисловості приходилося 34% валового національного продукту, а внесок у нього сільського господарства знизився до 14%. Однак як і раніше ведучу роль у створенні валового національного продукту (52% у 1995 р.) грає сфера послуг. Найважливіше місце в ній займає морський транспорт, у тому числі міжнародний фрахт грецьких судів, і іноземний туризм. Ростуть і грошові перекази греків-емігрантів.
Серйозні проблеми встають перед Грецією в зв'язку з її вступом у ЄС. Економіка Греції істотно відрізняється від господарства країн Співтовариства. З одного боку, Греція в економічних відносинах менш розвинута, ніж її партнери по «Загальному ринку», але, з іншого боку, її господарство розвивається більш швидкими темпами, чим економіка ЄС у цілому.
У порівнянні з іншими країнами ЄС у Греції усе ще дуже велика частка сільського господарства в структурі валового національного продукту, мала частка промисловості. У той же час серед країн Співтовариства Греція виділяється величиною свого морського флоту.
Подібно іншим невеликим європейським капіталістичним країнам, у Греції промисловість розвинута непропорційно по своїй галузевій структурі і дуже нерівномірно розміщається на території країни, деякі найважливіші галузі зовсім відсутні, наприклад авіаційна, верстатобудування. Важка промисловість знаходиться ще на первісній стадії розвитку. Індустріальне обличчя країни дотепер визначають традиційні галузі легкої індустрії: текстильна, харчова, тютюнова, підсилюється експортне значення швейної і взуттєвої промисловості. Однак відносно швидко ростуть такі галузі промисловості, як металургія, нафтохімія, електротехніка, цементне виробництво і традиційна для Греції гірничодобувна промисловість.
Для грецької промисловості характерно те, що поряд з деякими великими підприємствами існує велика кількість дрібних заводів і фабрик, здебільшого напівкустарного типу і низького технічного рівня. Грецька промисловість працює в основному на внутрішній ринок.
Індустріальні підприємства Греції зосереджені головним чином в Атиці, на острові Евбея, а також у Центральній і Західній Македонії, тяжіючи до прибережних районів і до портів. Особливо швидко розвивається індустрія в столичному районі Афіни – Пірей, де зосереджено 2/3 виробничих потужностей країни. Єдине промислове місто, що якоюсь мірою можна порівнювати з Афінами, – Салоніки. Росте промисловість у Патрах, Волосі, Іракліоні. Хоча в Греції проголошена політика децентралізації розміщення промисловості, помітних зрушень у цьому відношенні нема, відбувається лише деяке уповільнення росту частки Афінського району.
Велика увага в Греції приділяється розвитку традиційної гірничодобувної промисловості. Родовища корисних копалин у країні досить численні, але здебільшого небагаті. Найбільш важливий видобуток бокситів, залізонікелевих руд і бурого вугілля.
По запасам бокситів Греція займає одне з перших місць у Західній Європі. Достовірні запаси їх складають 120 млн. т, а ймовірні-більш 500 млн. т. Боксити добувають у Центральній Греції, поблизу гір Парнас і Гьона, а з недавнього часу також біля міста Флорина, на півночі країни. Більше половини їх експортується в США, Іспанію й інші країни.
Біля міста Ларимна, на островах Евбея, Кріт і в інших районах ведеться видобуток залізонікелевих латеритових руд.
З найдавніших часів у Греції добувають руди свинцю, міді, срібла й інших металів. Один із самих древніх рудників світу поблизу міста Лавріона, на півострові Атика, дає щорічно близько 18 тис. т. свинцю і приблизно 15,5 т срібла. Комплексні сульфідні руди, що містять ці метали, добуваються також біля Александрополіса у Фракії і на сході Пелопонесу. Біля Козани, на півночі Греції, виявлені багаті родовища хромітового залізняку і великі родовища азбесту. Греція багата також магнезитовою сировиною.
З античних часів славиться грецький мармур різних кольорів. І нині мармурові кар'єри є в Атиці і на деяких островах, але мармур уже не грає такої ролі в господарстві, як у стародавності. На островах Тиру і Нісиріс добувають пемзу дуже гарної якості. На острові Наксос – найбільше у світі родовище наждаку.
Енергетичними ресурсами країна бідна і має лише досить великі родовища низькоякісного бурого вугілля – лігніту, загальні запаси якого складають 5 млрд. т. Головні буровугільні родовища Греції розташовані в околицях Птолемаіса і на півострові Пелопонес, біля міста Мегалополіса.
Поблизу острова Тасос в Егейському морі були відкриті родовища нафти з запасами в 19 млн. т. і підводне родовище газу. Газ виявлений також і на суші, у районі Флоріни.
Основу енергобалансу Греції складає нафта. Вона ввозиться через границю, головним чином із Саудівської Аравії. Нафта переробляється на чотирьох нафтопереробних заводах, самий великий з яких (потужністю 7 млн. т. сирої нафти в рік) знаходиться в Коринфі, а інші – у містах Элефсис, Аспропіргос і Салоніка. [13; 223]
У країні нараховується понад 300 електростанцій, здебільшого дрібних. Щорічно усі вони роблять більш 20 млн. квт-ч електроенергії, у тому числі 84% її одержують на теплових електростанціях, що використовують місцевий мазут, і 16% – на гідроелектростанціях. Найбільш великий електроенергетичний комплекс, загальною потужністю 1263 тис. квт, використовує лігніти. Гідроенергоресурси використовуються в Греції недостатньо. Сумарна потужність гідроелектростанцій досягає приблизно 700 тис. квт. Більшість їх побудована на бурхливих гірських ріках, що мають водоймища.
Підприємств чорної металургії розміщаються в трьох центрах: Великих Афінах, Салоніках і Волосі. Серед них є тільки один металургійний завод повного циклу в великих Афінах. Для сучасного напрямку розвитку грецької чорної металургії характерні «міні-заводи», що поєднують невеликі передільні сталеплавильні підприємства і прокатні стани.
Основа металургії країни – виплавка алюмінію і феронікелю. У Греції діє єдине підприємство по випуску глинозему й алюмінію потужністю понад 140 тис. т. металу в рік, побудоване в районі Парнаського родовища бокситів, поруч з портом для вивозу алюмінію – Ітеа. У місті Ларимна, у Центральній Греції, на заводі компанії ЛАРКО виробляється феронікель. [12; 245]
Машинобудування Греції зосереджено в основному в районі великих Афін, де роблять устаткування для сільського господарства і виноробства, різні запасні частини. Тут же наявний і великий суднобудівний завод і невеликі судноремонтні верфі. Швидкими темпами розвивається електротехнічна промисловість.
Хімічні заводи Великих Афін і вуглехімічний комплекс Птолемаіса роблять кислоти, мінеральні добрива, аміак, скипидарну олію.
Помітну роль у господарстві Греції грає виробництво цементу, засноване на використанні місцевої сировини – пуцолана й ін. По експорті цементу Греція займає третє місце в світі після Японії й Іспанії. [1; 117]
Незважаючи на розвиток в останні роки нових виробництв важкої індустрії, перше місце серед обробних галузей Греції як і раніше займає легка промисловість, у першу чергу, текстильна. Переважає виробництво бавовняних тканин. Розвинуте килимарство. В текстильній промисловості Греції все більше використовуються штучні, синтетичні і змішані волокна місцевого виробництва.
Текстильна промисловість – важлива експортна галузь. Близько 80% експорту текстильних товарів країни направляється у ФРН, Францію і Великобританію.
Серед харчових виробництв по потужності виділяється цукрова промисловість, що цілком задовольняє внутрішній попит країни. Самі великі цукрові заводи розташовані в містах Плати, Лариса, Ксанти, Сірці.
Сільське господарство Греції лише в останні десятиліття уступило ведучу роль сфері послуг і промисловості. У країні переважають дрібні селянські землеволодіння, але в найбільш родючих районах (у Фессалії, Македонії, на Пелопоннесі) поширені і крупні господарства.
Греція здавна спеціалізується на виробництві декількох трудомістких експортних культур, головним чином тютюну, оливок, винограду, цитрусових і бавовнику.
Страницы: 1, 2, 3, 4
