Удосконалення форм і методів підготовки кваліфікованих працівників в умовах становлення ринкової економіки
Зміст
Вступ
1. Система професійної підготовки працівників Україні в умовах становлення ринкової економіки
2. Організація та вдосконалення підготовки й підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій
2.1 Підготовка кадрів робітничих професій на виробництві та її вдосконалення
2.2 Підготовка працівників в професійно-технічних закладах
3. Зарубіжний досвід вдосконалення професійної підготовки працівників
4. Покращення фінансування освіти та професійної підготовки
Висновки
Освіта та професійна підготовка є фундаментом людського розвитку і прогресу суспільства. Вони також виступають гарантом індивідуального розвитку, виховують інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал суспільства. Розвиток держави, структурні перетворення на мікро- та макроекономічному рівнях мають гармонійно поєднуватись з реформою освіти, професійною підготовкою для того, щоб задовольнити потреби і прагнення людей. Формування ринкових відносин, становлення в Україні демократії зумовлюють зміну цільових настанов професійної освіти. Першочерговості набуває задоволення різноманітних освітніх потреб особистості заради її розвитку і самореалізації, а також для забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці.
В будь-якому суспільстві одним із загальних законів його розвитку є закон підвищення якості населення, яке проявляється в тому, що кожне наступне покоління має більш високі якості в порівнянні з минулим. Це визначається закономірностями розвитку науково-технічного і соціальне—економічного прогресу.
Підвищення освітнього й культурного рівня працівників, їх професійної компетентності є не тільки важливим резервом удосконалення системи управління трудовими ресурсами, а й одним із вирішальних факторів успішного вирішення багатьох соціальних та економічних проблем.
Розвиток науки і техніки, ринкової економіки вимагають зовсім іншого професійно-кваліфікаційного рівня трудових ресурсів. Зростає потреба в кваліфікованих працівниках, які мають високий загальноосвітній рівень, широкопрофільну професійну підготовку, спроможні швидко оволодіти новими технологіями, орієнтуватися у виробництві, яке динамічно змінюється, готові до постійного вдосконалення своїх знань і вмінь, конкурентоспроможних на ринку праці. Отже, виникає необхідність удосконалення системи формування якості трудового потенціалу, створення єдиної національної системи загального, безперервного професійного навчання з відповідним науково-методичним, фінансовим та кадровим забезпеченням.
За даними наукових досліджень, 34 % випускників середньої загальноосвітньої школи приступають до роботи без попередньої професійної підготовки, що гальмує раціональне використання трудових ресурсів. Ринок вимагає людей високої кваліфікації, професійних та мобільних.
Кваліфікація - це якісна характеристика працівників певної професії. Вона залежить від рівня професійних знань, вмінь, навичок і здібностей до праці. Ринок вимагає працівника, який має дві-три професії, оскільки постійно виникають нові і відмирають старі традиційні професії. І це вимагає підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.
У ринкових умовах працівник повинен вчитися протягом усього трудового життя, щоб ефективно працювати і бути готовим вирішувати нові складні завдання. Згідно з матеріалами спеціальних досліджень, 70 % браку продукції і 30 % поломок обладнання на підприємствах відбуваються через низьку кваліфікацію працівників.
Високий рівень кваліфікації працівників супроводжується зростанням продуктивності праці, сприяє підвищенню якості роботи. Кваліфікований працівник характеризується більшою мобільністю на ринку праці і є більш конкурентоспроможний.
Професійна освіта, кваліфікація і знання розглядаються як особлива форма інтелектуальної власності людини, її приватний людський доход.
В Україні діє система освіти та професійної підготовки, яка за багатьма показниками відповідає стандартам розвинутих країн.
В Україні встановлена єдина структура системи освіти, що включає: дошкільне виховання; загальну середню освіту; позашкільне навчання і виховання; професійну освіту; післядипломну підготовку; аспірантуру; докторантуру; підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів; самоосвіту.
Професійна освіта забезпечує здобуття громадянами професії, перепідготовку, підвищення їх виробничої кваліфікації, професійно-прикладну фізичну підготовку відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей. Професійна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, а також на базі освіти в обсязі основної та спеціальної шкіл й.
Професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічні училища; професійні училища, навчально-виховні заклади.
Вони можуть мати денні та вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об'єднань. Ці заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами.
Професійні навчально-виховні заклади можуть мати одне або декілька базових підприємств, для яких вони готують робітничі кадри, і відносини з якими регулюються на основі договорів.
Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову та загальну культурну підготовку, одержання громадянами спеціальності відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також підвищення їх кваліфікації, вдосконалення професійної підготовки, перепідготовку, підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів.
Вища освіта в Україні здійснюється на базі повної середньої загальної освіти.
Підготовка спеціалістів у вищих навчальних закладах може проводитись з відривом від виробництва, без відриву від виробництва і через поєднання цих форм (екстерном).
В Україні існують такі види вищих навчальних закладів: технікум (училище), коледж (І—II рівнів акредитації), інститут, консерваторія, академія, університет (ІII-IV рівнів акредитації) та інші. Вищі навчальні заклади можуть створювати різні типи навчальних комплексів, об'єднань.
Основною діяльністю вищих навчальних закладів є:
• підготовка спеціалістів різних рівнів кваліфікації; науково-дослідницька робота; підготовка наукових, науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (кандидатів, докторів наук);
• атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;
• підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;
• культурно-освітня, видавнича, фінансово-економічна, господарська, науково-виробнича, комерційна робота;
• здійснення зовнішніх зв'язків.
Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державними замовленнями та договорами. Це основна форма регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами тощо.
Випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професіонального спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями:
• молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;
• бакалавр - забезпечують коледжі, інститути, консерваторії, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;
• спеціаліст і магістр — забезпечують інститути, академії, університети, інші навчальні заклади еквівалентного рівня, що мають відповідний сертифікат.
Випускникам коледжу та інституту за результатами кваліфікаційної роботи присуджується перший науковий ступінь - бакалавр відповідної спеціальності.
Випускникам інституту, академії, університету, інших прирівняних до них навчальних закладів за результатами захисту кваліфікаційної роботи присуджується другий науковий ступінь - спеціаліст відповідної спеціальності.
Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів у встановленому порядку
Учені звання доцента, професора, старшого наукового співробітника присуджуються вченими радами вищих навчальних закладів і затверджуються у встановленому порядку.
Наукова діяльність у системі вищої освіти є складовою частиною підготовки спеціалістів і здійснюється науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, державним замовленням, програмами, проектами. З цією метою створюються наукові, науково-виробничі підрозділи, об'єднання, асоціації, технологічні парки, центри нових інформаційних технологій, науково-творчі та інші формування.
Держава визнає пріоритет фундаментальних досліджень в галузі національної освіти і культури.
Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів забезпечують поглиблення професійних знань, вмінь за спеціальністю, одержання нової кваліфікації, нової спеціальності на основі набутої у навчально-виховному закладі та досвіду практичної роботи.
Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів здійснюються навчальними закладами на договірних засадах з підприємствами, установами, організаціями, громадянами з урахуванням державного замовлення.
Форми, терміни і зміст навчання визначаються навчальними закладами за погодженням із замовниками.
До навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів належать: факультети підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів при вищих навчальних закладах, а також на виробництві, професійні навчально-виховні заклади; навчально-курсові комбінати, інші організації, які одержали на це дозвіл органів управління освітою.
Громадяни України мають право на освіту незалежно від статі, расової, національної приналежності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:
• розгалуженою мережею навчально-виховних закладів, заснованих на різних формах власності, наукових установ, закладів підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів;
• відкритим характером навчально-виховних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей та інтересів громадянина;
• різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.
Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.
Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державного управління з дотриманням таких принципів:
• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
• рівність умов кожної людини для реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
• гуманізм, демократизм;
• пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;
• органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;
• незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських та релігійних організацій;
• науковий, світський характер освіти у державних навчально-виховних закладах;
• інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;
• гнучкість і прогностичність системи освіти;
• єдність та наступність системи освіти;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
