Практика показала, що українська модель технопарків, «технопарків без стін», – це високоефективний захід, що наповнює бюджет.

Висока економічна ефективність такої моделі дозволяє забезпечити показники, що перевищують показники традиційних технопарків. Наприклад, у Китаї вважається нормальним, коли на 1 юань державної підтримки технопарки випускають 6 юаней інноваційної продукції. В проектах російських технопарків цей показник знаходиться на рівні 10 рублів. Українські технопарки за результатами 2000–2007 років випустили на 1 гривню держпідтримки 18,5 гривні інноваційної продукції, що значно перевищує показники двох попередніх прикладів.

2.2 Українські технологічні парки

На сьогодні в Законі «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків» нараховується 16 технопарків, із яких дійсно працюють 8 (табл. 2).

Українські технопарки за минулий період – це:

                        116 інноваційних проектів;

3246 нових робочих місць;

                        12,3 млрд. грн. інноваційної продукції (у т.ч. 1,7 млрд. грн. – експорт);

                        0,9 млрд. грн. – перераховано до бюджету;

                        0,48 млрд. грн. – державна підтримка інноваційних проектів.

Таблиця 2.

Як бачимо, три провідних технопарки забезпечують 99% випуску інноваційної продукції всіх українських технопарків.

Для учасників українських технопарків законом передбачено принципово важливі заходи стимулювання та державної підтримки інноваційної діяльності. Але референції з оподаткування – це не єдине, що залучає клієнтів технопарку. Так, наприклад, великий інтерес для них являють також:

– можливість використання фірмового найменування базової наукової організації;

– можливість участі в Web-сайті технопарку та базовий наукової організації;

– можливість одержання необхідних консультацій і бізнес-підготовки персоналу;

– використання широко розвиненої міжнародної мережі зв'язків технопарків для пошуку й установлення контактів з потенційними інвесторами й замовниками;

– участь у національних і міжнародних конференціях, симпозіумах, виставках й інших заходах, проведених асоціаціями технопарків, розширення особистих контактів і зв'язків.

2.3 Результати діяльності українських технологічних парків

Беручи за приклад найрозвинутіші технопарки можна сказати наступне: прогнозна оцінка економічних результатів діяльності Технопарку ІЕЗ показувала, що за перші п'ять років (2001–2005) річний обсяг випуску продукції за проектами технопарку досягне 1000 млн. грн., з яких 25% піде на експорт. Але вже 2004 року річний обсяг перевершив 800 млн. грн.

Уже на шостий рік діяльності Технопарку ІЕЗ надходження до бюджету та позабюджетних фондів перевищать обсяги державної підтримки, передбаченої спеціальним режимом інвестиційної й інноваційної діяльності технопарків.

Соціальні результати діяльності технопарку включають:

– прискорення темпів освоєння випуску високотехнологічної продукції, реальну підтримку вітчизняного розробника та виробника;

– формування внутрішнього ринку конкурентоспроможної, високотехнологічної й імпортозамінюючої продукції;

– нарощування експортного потенціалу, закріплення вітчизняної продукції на світовому ринку науково-технічної продукції, зростання валютних надходжень від експорту;

– формування сприятливого інвестиційного клімату, відновлення довіри інвесторів і збільшення потоку як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій для вирішення проблем економіки України;

– розширення використання небюджетних джерел фінансування інноваційної діяльності, у тому числі наукових досліджень;

– удосконалення організації науково-технічної діяльності, комерціалізацію наукових досліджень;

– поліпшення матеріального забезпечення наукових досліджень й оплати праці наукових співробітників, зайнятих в інноваційних проектах технопарків;

– підвищення соціальної привабливості роботи в науці й науковому обслуговуванні, скорочення відтоку кадрів, залучення до науки молоді;

– створення нових і завантаження незадіяних робочих місць, повніше використання наукового та виробничого потенціалу;

– поліпшення умов праці, скорочення техногенного впливу на навколишнє середовище.

У цілому діяльність технопарку має сприяти формуванню моделі організації науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і створенню виробництва високотехнологічної наукоємної продукції галузей вітчизняної промисловості зі збереженням гнучких методів державного регулювання та підтримки.

Результати роботи технопарків за минулий період (табл. 2, 3) переконливо спростовують думку про технопарки, яка нав’язувалася раніше громадській свідомості, як про «діру в бюджеті», де «ніхто нічого не робить, не сплачує податків, а пільги гребуть лопатою».

Таблиця 3. Техніко-економічні показники технопарків України

Висновки

На жаль, на сьогодні технопарки є єдиною в Україні формою інноваційної діяльності, що реально діє. Розмови про створення в країні національної інноваційної системи так і залишаються розмовами.

Разом з тим доводиться шкодувати з того, що внаслідок змін законодавства (повного виключення з нього будь-яких заходів державної підтримки інноваційної діяльності), а також внаслідок широкої кампанії витиснення технопарків з економічного й громадського життя країни, умови діяльності технопарків було різко погіршено. Протягом 2005, 2006 і практично всього 2007 року не було прийнято жодного нового проекту технопарків.

Перша редакція Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» №991 від 16.07.99 р. (далі – Закон про ТП) забезпечувала проектам технопарків такі заходи державної підтримки:

– звільнення від податку на прибуток;

– звільнення від податку на додану вартість з продажу в Україні;

– звільнення від сплати ввізного мита;

– звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів;

– кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу;

– подовження терміну експортно-імпортних платежів із 90 до 150 днів.

Результати роботи провідних вітчизняних технопарків дозволяють стверджувати, що Закон про технопарки в його первісному вигляді є одним з найуспішніших економічних законів незалежної України і зараз був би ефективним антикризовим заходом.

Першим кроком з ліквідації державної підтримки інноваційної діяльності стала т. зв. «технічна помилка Уряду», коли з ініціативи Мінфіну на початку 2005 року було анульовано економічні статті Закону про інноваційну діяльність. Тоді ж було заблоковано Закон «Про спеціальний режим діяльності технопарків». І це незважаючи на те, що статею 8 Закону про технопарки держава гарантувала стабільність спеціального режиму на весь строк дії Закону, тобто на 15 років.

У березні 2006 року держпідтримку технопарків було частково відновлено, проте діє вона не повністю:

– звільнення від податку на прибуток (діє);

– звільнення від сплати ввізного мита (діє);

– кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу (діє);

– розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 150 календарних днів (діє);

– сплата ПДВ податковим векселем при імпорті нових устаткування, обладнання та комплектуючих – 720 календарних днів, матеріалів – 180 днів (не діє);

– фінансова підтримка:

– повне або часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування (не діє);

– повна або часткова компенсація відсотків (не діє);

– прискорена амортизація основних фондів (не діє).

Але їх практичне виконання не було забезпечено. Більш того, блокування діяльності технопарків, що прямо порушує чинне законодавства, стало нормою.

Передбачене бюджетом 2007 року фінансування інноваційної діяльності Держінвестиції України використовували в основному на фінансування звичайних інвестиційних проектів. До технопарків дійшли тільки 3% виділених сум. Не вирішено ці питання в бюджетах 2008 та 2009 років.

Порушуючи чинний Закон про технопарки, митниця скасувала вексельну форму оплати ПДВ при митному оформленні імпортного постачання для виконання проектів технопарків. Досить незначні в загальному обсязі вексельних операцій на митниці (в 2007 р. технопарками було оформлено векселів ПДВ при ввозі на суму 18,3 млн. грн., з них в тому ж році погашено 9,2 млн. грн.), для технопарків митні векселі ПДВ на сьогодні є основною формою державної підтримки їхньої діяльності. Її ліквідація має для технопарків не лише економічний, але й психологічний ефект.

Результатом погіршення всупереч чинному законодавству умов діяльності технопарків є також втрата довіри зарубіжних і вітчизняних інвесторів до стабільності нормативно-правової бази інноваційної діяльності в Україні і згортання їхньої участі у фінансуванні ризикових інноваційних проектів, що призводить до зменшення інноваційної діяльності в цілому.

Аналіз наведених вище даних дозволяє стверджувати, що в короткій ще історії вітчизняних технопарків чітко досліджуються два етапи (табл. 3): етап інтенсивного зростання всіх без винятку показників (2000–2004 рр.) та етап стрімкого їх падіння (2005–2008 рр.). Єдиний виняток в другому періоді становив факт незначного, але все ж зростання загального показника обсягів реалізації продукції, створеної за проектами технопарків, що свідчить про надійність створюваних виробництв та стабільний попит на цю продукцію.

Про наявність негативних тенденцій, системних недоліків і потенційних погроз, які склалися в сфері інноваційної діяльності, свідчить не лише практика останніх років діяльності українських технопарків, але й висновки парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування і реалізації» (20.06.07) про те, що «негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що вимагає вживання невідкладних заходів як з боку вищого політичного керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях».

Список використаних джерел

1. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16.07.99 №991-ХІV.

2. Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Постанова Верховної Ради України від 13.07.99 №916-ХІ.

3. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.06.2002 р. №40–1У.

4. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 р. №433.

5. Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»: Закон України від 25.03.05 р. №2505–1У.

6. Вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку та технопарки України (нормативна база, умови реалізації проектів) // Матеріали Міжнародного інвестиційний форуму «Вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку та технопарки України: досягнення, проблеми, перспективи». – Харків, 2002. – 235 с.

7. Семиноженко В.П., Гриньов Б.В., Гагауз Н.І. та ін. Технологічні парки України. – Харків: Центр «Харківські технології», 2002. – 184 с.

8. Гринев Б.В. Инноватика. – Харьков, 2005. – 326 с.

9. Технологічні парки: світовий та український досвід / За ред. Д.В. Табачника, О.А. Мазура. – К.: ТП ІЕЗ, 2004. – 48 с.

10. Мазур А.А., Маринский Г.С., Гагауз И.Б. и др. Современные инновационные структуры и коммерциализация науки. – Харьков: Институт монокристаллов, 2003. – 350 с.

11. Пила В.І., Чмир О.С. Особливі територіально-господарські утворення: СЕЗ і ТПР. – К.: КДТЕУ, Хмельницький: ХІУП, 2000. – 312 с.

12. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку. – К.: Вища школа, 2002. – 254 с.

13. Яцків Я. Чи чекає українську науку перебудова? // Дзеркало тижня. – 2005. – №17 (544).

14. Малицький Б., Кабацький Є. Олегу, ти не маєш рації?… // Дзеркало тижня. – 2005. – №11 (539).

15. Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств / За ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: КНУТД, 2005. – 775 с.

Страницы: 1, 2, 3