Рефераты. Технологічні парки в Україні

1.2 Діяльність технологічних парків в Україні

З метою відновлення повноцінної роботи технологічних парків в Україні Верховною Радою 12 січня 2006 року було прийнято нову редакцію Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», яким було відновлено деякі податкові та митні пільги для виконавців їх проектів (по сплаті податку на прибуток та по відтермінуванню сплати ПДВ при імпорті нових устаткування, обладнання і комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні), що були відмінені Законом України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України.

Закон визначив спеціальний режим інноваційної діяльності, який передбачає надання державної підтримки щодо стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств при реалізації проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.

Відповідно до закону технологічний парк – юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції. Проект технологічного парку – це підготовлений технологічним парком комплект документів, який включає опис взаємозв'язаних заходів технологічного парку, визначає його учасників та спільні підприємства, співвиконавців і виробників продукції щодо проведення наукових досліджень, технічного, технологічного, конструкторського проектування, випуску дослідних партій та промислового виробництва інноваційної продукції, а також щодо фінансового, кадрового, маркетингового та комерційного забезпечення виробничого впровадження нових товарів і надання послуг, що пройшов у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку експертизу і внесений до державного реєстру. Для технологічних парків запроваджується спеціальний режим інноваційної діяльності строком на 15 років і діє при виконанні проектів технологічного парку.

Згідно із Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» режим інноваційної діяльності поширюється на 16 технологічних парків. На сьогодні діє лише 8: «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона», «Інститут монокристалів», «Вуглемаш», «Інститут технічної теплофізики», «Київська політехніка», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Укрінфотех». Станом на 1 квітня 2007 року чинні свідоцтва про реєстрацію мають 45 проектів технологічних парків, з яких виконується 31.

Проте, маючи на меті підвищення конкурентоздатності власної економіки шляхом розвитку інноваційної діяльності, необхідно зазначити, що більшість інновацій, які сьогодні впроваджуються, створюють переваги лише на традиційному ринку, практично не змінюючи технологічний уклад або структуру економіки нашої країни.

Важливим фактором підвищення конкурентоспроможності економіки залишається можливість всіх регіонів країни генерувати та впроваджувати інновації. Тому розширення регіональної складової інноваційної сфери є ще одним важливим питанням що в перспективі має вирішити інноваційна політика.

В нашій країні диспропорційність розвитку регіонів проявляється і в інноваційній діяльності. Наприклад, на сьогодні більше 70% всіх проектів технологічних парків виконується підприємствами трьох великих промислових мегаполісів – Києва, Харкова та Донецька.

Практика роботи технологічних парків протягом шести років підтверджує їхню високу ефективність щодо активізації інноваційної діяльності в Україні. У рамках виконання проектів технологічних парків з 2000 по 2006 рік обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 8,42 млрд. грн., причому у 2006 році він дорівнював 2,28 млрд. грн. За період 2000–2006 роки на зовнішньому ринку технопарками було реалізовано інноваційної продукції на 1,31 млрд. грн.

Вищевказані показники підтверджують, що технологічні парки сприяють забезпеченню потреб внутрішнього ринку, зменшують залежність від імпорту, нарощуються обсяги постачання на експорт високотехнологічної конкурентноздатної на світовому ринку продукції, створюють нові робочі місця і надають можливості для реалізації вченими і висококваліфікованими спеціалістами України свого інтелектуального потенціалу.

За час своєї діяльності з 2000 по 2006 рік технопарками було перераховано до Державного бюджету України та державних цільових фондів понад 630,59 млн. грн. Цей показник кожного року зростає: так, у 2004 році він складав близько 116,54 млн. грн., в 2005 році зріс на 27% і склав 148,62 млн. грн., а вже в 2006 році цей показник зріс майже на 55% і становив 230,04 млн. грн.

Реалізація інноваційних та інвестиційних проектів технопарків має значну соціальну ефективність. В інноваційних та інвестиційних проектах технопарків, які реалізуються ними у 2007 році зайнято 4 378 осіб. Для реалізації проектів протягом усіх років було додатково створено 2 940 нових робочих місць.

Витрати технопарків на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та на виробництво дослідних зразків з 2000 року по 2006 рік склали 348,29 млн. грн.

Сума залучених технопарками інвестицій з 2000 по 2006 рік у рамках виконання інвестиційних та інноваційних проектів склала 468,36 млн. грн. та кредитів 1 718,74 млн. грн. Одержані кошти з Державного бюджету на виконання інвестиційних та інноваційних проектів склали 4,6 млн. грн.

23 листопада 2006 року постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки технологічного парку, його учасників та спільних підприємств, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх використанням. Технологічні парки відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» можуть спрямовують кошти спеціальних рахунків на проведення наукових, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, підготовку конструкторської та технологічної документації, технічних умов, технічних проектів та витрати на підготовку виробництва інноваційної продукції, патентування розробок, придбання прав на об'єкти права інтелектуальної власності тощо. За час своєї діяльності з 2000 по 2006 рік виконавцями проектів та технологічними парками було використано на вищезазначені напрямки 596,91 млн. грн.

21 березня 2007 року постановою Кабінету Міністрів України р. №517 було затверджено Порядок проведення моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків, який визначає процедуру проведення МОН моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків, які спрямовані на дослідження соціально-економічних результатів функціонування технологічних парків шляхом проведення перевірок виконання зобов'язань щодо реалізації проектів.




2. Українська модель технологічних парків

2.1 Українська модель технологічних парків та її особливості


Супротивники технопарків неодноразово заявляли, що українські технопарки не повною мірою відповідають традиційній американській або європейській моделі. При цьому вони не враховують, що українська економіка ще не має тих можливостей, які має економіка США і ЄС.

Реальні умови української економіки на момент створення технопарків (та і зараз) виключали можливість використання державою методів прямої фінансової підтримки. Тому було прийнято рішення використовувати непрямі методи, тобто різні форми податкових та митних пільг і преференцій.

Створення мережі українських технопарків відбувається в умовах ринку науково-технічної продукції, що формується зараз в Україні під впливом низки несприятливих факторів, найважливішими є такі:

– обмежений попит на інноваційні пропозиції всередині країни;

– низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

– обмежені можливості фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету;

– відсутність зацікавленості фінансових і банківсько-кредитних систем у підтримці інноваційних проектів;

– наявність конкуренції на внутрішніх ринках з боку західних фірм-розробників технологій, виробників і постачальників матеріалів, устаткування й технологій у цілому;

– прагнення західних замовників без скільки-небудь істотних інвестицій комерціалізувати в своїх інтересах наявний в Україні науковий потенціал, в першу чергу з технологій подвійного призначення;

– політична нестабільність в країні.

Фінансова (і відповідно економічна) криза, що вибухнула останнім часом, тільки загострила несприятливі чинники інноваційної діяльності в країні.

Відсутність перспектив одержати в найближчому майбутньому скільки-небудь істотну стартову фінансову підтримку поставила нас перед неможливістю створення традиційних (у західному розумінні) технопарків, де всі учасники сконцентровані в єдиному будинку або на загальній території. Тому, з урахуванням українських реалій, було прийнято модель т. зв. «віртуального» технопарку, або «технопарку без стін», що не вимагає значних первинних капіталовкладень.

Приклади таких технопарків до моменту розробки української моделі уже були в США.

За останні роки розвиток можливостей телекомунікаційних систем привів до створення віртуальних технопарків, де учасникам технопарку зовсім не обов’язково бути розташованими на одному майданчику, але працюють вони за єдиними, суворо регламентованими правилами. Як приклад таких інноваційних центрів можна привести IBI – Silicon Valley, який виконує функції «інкубатору інкубаторів», сприяє по всьому світові інноваційній діяльності, створенню та діяльності комерційних інкубаторів та бізнес-центрів, а також таких інноваційних структур, що спонсуються урядом. Ще один американський парк, який не обмежено територіально, Robert Scott Incube. Його завдання – створення та виведення на ринок інноваційних компаній, участь в їхньому прибутку або вигідний їх продаж. Спочатку їхній радіус дії був 300 миль, зараз – вся земна куля.

Концептуальні основи, закладені в основу створення й функціонування українських технопарків, було проаналізовано та схвалено американськими фахівцями в лютому 2000 року при стажуванні керівників українських технопарків в Інституті дослідження світових технологій Університету «Лойола Коледж» (м. Балтімор, США).

У березні 2004 р. у Будапешті відбувся ІІІ форум Світового банку, який було присвячено побудові економіки, заснованої на знаннях. Заслухавши доповідь про Концепцію створення й результати діяльності Технопарку «ІЕЗ ім. Є. О. Патона», представлену Міністерством економіки України, експерти банку позитивно оцінили цю інформацію й відзначили, що українська модель технопарку, хоча й відрізняється від прийнятих в інших країнах, проте враховує інтереси держави й забезпечує масштабне просування інновацій, тісний зв'язок науки з виробництвом.

На чергових заходах Світового банку в Києві восени 2007 р. і в квітні 2008 р. експерти банку, заслухавши доповідь про підсумки роботи Технопарку ІЕЗ, підтвердили свою позитивну оцінку української моделі технопарку.

Розроблена й реалізована в Україні концепція технопарків у вигляді науково-промислових комплексів «без стін», або «віртуальних технопарків», як їх називають на Заході, себе виправдала. Більше того, основні ідеї «технопарку без стін» використано в Білорусі, де при створенні Мінського технопарку було прийнято рішення про рівні права учасників технопарку, що знаходяться як на його території (т. зв. резиденти), так і поза нього (нерезиденти) у межах митної території Білорусі. В Естонії на додаток до традиційної концепції «технопарку під одним дахом» у Таллінському технопарку прийнято положення про т. зв. «інтегрованих учасників», які, користуючись всіма правами учасників технопарку, перебувають у рамках митної території країни. Індія й В'єтнам мають намір використовувати український досвід при створенні регіональних агротехнопарків, які менші за розмірами та не можуть розраховувати на такі гігантські стартові інвестицій, як ІТ-технопарки.

Страницы: 1, 2, 3



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.