Технологічні парки в Україні

РЕФЕРАТ

ТЕМА: "ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРКИ В УКРАЇНІ"

Вступ

Актуальність обраної теми для написання даної роботи вбачається передусім у плановому розвитку нашої держави, що в тому числі передбачає і інноваційні роботи у різних галузях. Інноваційний шлях розвитку в епоху переходу від постіндустріальної економіки до економіки знань, у якій найповніше реалізуються новітні досягнення науки і високі технології, є єдино можливим варіантом, що забезпечує подальший розвиток суспільства в цілому.

Багаторічна практика розвитку економіки в провідних країнах показала, що лише самі ринкові механізми не здатні забезпечити необхідний ефект. Тому без активної регулятивної політики держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. У світі немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де держава відсторонилася б від регулювання й стимулювання ключових соціально-економічних, у т.ч. інноваційних, процесів.

В Україні кожен уряд і президент проголошують впровадження інновацій як одну із найважливіших стратегічних складових державної ідеології соціально-економічного розвитку країни та основ забезпечення її національної безпеки, що закріплено в законодавчому порядку. Не виключенням стали і останні передвиборчі перегони-2010.

Науково-технічна громадськість із глибоким задоволенням сприйняла інноваційну спрямованість програми нового українського уряду «Український прорив: для людей, а не політиків», серед завдань якої – необхідність розвитку інноваційних структур: технопарків та інших форм об'єднання зусиль науки та виробництва.

Однак державна політика, тобто реальні дії влади, часто прямо протилежна проголошеній ідеології. Реалізація режиму інноваційної діяльності, що передбачена Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків», постійно блокується. В 2005 році за ініціативою Мінфіну із закону було виключено основні економічні засади спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків, а також було ліквідовано вільні економічні зони. Пізніший його варіант, що було прийнято в 2006 році, зі значними урізаннями режиму інноваційної діяльності виконується частково. Так і не були задіяні економічні положення Закону України «Про інноваційну діяльність», що має, на відміну від технопарківського закону, демократичніший характер і призначений, в першу чергу, для активізації інноваційної діяльності малих і середніх підприємств.

У результаті такої політики держави за час незалежності України:

• у 3,3 рази знизилася чисельність працівників в інноваційній сфері (у США й Західній Європі зросла в 2 рази, у Південно-Східній Азії – в 4 рази);

• у 3,5 рази знизилася кількість дослідників в галузі технічних наук. У той же час їхня чисельність у політичних науках збільшилася в 5,6 разу, у юридичних – в 3,5;

• у 14,3 рази зменшилося освоєння нових видів техніки;

• у 5 раз упала (з 56% до 11,2%) частка інноваційно-активних промислових підприємств (у Росії їхня частка становить 10%, у Польщі – 16%, у ЄС – у середньому 60%);

• приріст ВВП за рахунок впровадження нових технологій в Україні становить 0,7%, тоді як у розвинених країнах цей показник досягає 60 ÷ 90%.

У цілому Україна посідає у всесвітньому рейтингу інновацій 52-е місце, а у рейтингу конкурентоспроможності – 79-е місце після Кенії та Ботсвани, що зовсім не відповідає її реальному науковому потенціалу. Недаремно наші зарубіжні колеги, характеризуючи інноваційну діяльність в Україні, запровадили термін «інноцид». Про наявність системних недоліків і потенційних погроз, які склалися у сфері інноваційної діяльності, свідчать висновки парламентських слухань «Національна інноваційна система України – проблеми формування і реалізації» (20.06.07) про те, що «негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що вимагає вживання невідкладних заходів як з боку вищого керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях». До аналогічних висновків прийшли парламентські слухання в 2008 та 2009 роках.

Проте в подальші роки такі заходи не були прийняті, що стало однією з причин, які посилили вплив в Україні нинішньої світової фінансової кризи.

На загальному фоні інноваційних негараздів особливо катастрофічною є ситуація в технопарках – на сьогодні єдиній інноваційній структурі, що реально працює в Україні. У десятирічній їхній історії чітко простежуються два періоди (табл. 1): період інтенсивного зростання всіх без винятку показників (2000–2004) і період стрімкого їхнього падіння (2005–2009).

Табл. 1. Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків

Актуальність проблеми технологічних парків в Україні також вбачається у високому розумовому та трудовому потенціалі української нації і у не підтримці технологічних проектів з боку держави. Ця проблема актуальна протягом усього існування нашої незалежної Батьківщини і залишатиметься актуальною до того моменту, доки керманичі нашої держави не зрозуміють, що вклад у інноваційні технології такий самий важливий і прибутковий, які вклад у металургію, вугілля, спорт.

1. Технологічні парки в Україні

1.1 Роль технологічних парків в Україні

Створення технологічних парків має сьогодні особливе значення для економіки України, інноваційний шлях розвитку якої є життєво важливим для виведення національної економіки на рівень високорозвинених індустріальних країн.

В усіх розвинених країнах світу технопарки є основними елементами інноваційної інфраструктури. Основною ідеєю технопарків є комерціалізація наукових досліджень університетських, академічних та інших дослідницьких центрів, наукова продукція яких за допомогою інноваційних процедур доводиться до промислових і комерційних структур. Поєднання інтересів науковців, промисловості та держави обумовило бурхливе зростання кількості наукових, науково-технологічних і технологічних парків. Зараз у світі нараховується понад 600 технопарків різних видів. Більшість з них зосереджено в США, Європі, Японії і Китаї, тобто в економічно найвагоміших регіонах і таких, що найдинамічніше розвиваються.

Державна влада у цих країнах, розуміючи важливу роль технопарків, запроваджує для них особливу політику, яка включає надання податкових пільг та кредитів на пільгових умовах, цільове фінансування окремих інноваційних розробок, державне замовлення на інноваційну продукцію тощо. За умови такої підтримки з боку держави технологічні парки забезпечують не тільки розвиток високорентабельних видів бізнесу та наповнення національних ринків наукоємною високотехнологічною продукцією, але й стабільну присутність конкурентоспроможної продукції цих країн на світових ринках товарів та послуг.

Зарубіжний досвід свідчить про широке використання різних прямих і непрямих інструментів державної підтримки при створенні і функціонуванні технопарків та інших інноваційних структур. У цілому фахівці нараховують близько 300 видів різноманітних форм стимулювання інноваційної діяльності.

В Україні починаючи з 1999 р. створено 16 технопарків, розроблено відповідну нормативно-правову базу. Українські технопарки за 2000–2008 рр. розробили та реалізували інноваційної продукції на 12,259 млрд. гривень. При цьому вирішуються не тільки питання забезпечення потреб внутрішнього ринку України, тобто знижується її залежність від імпорту, але і постійно нарощуються обсяги постачання на експорт високотехнологічної конкурентоспроможної продукції.

За підсумками першого десятиліття свого існування українські технопарки забезпечили позитивне значення бюджетного балансу і балансу зовнішньоекономічної діяльності.

У короткій історії українських технопарків мають місце як період зльоту в 2000–2004 роках, так і період падіння, починаючи з 2005 року. Першопричиною такого перелому були ухвалення за ініціативи Кабінету Міністрів рішень, що значно погіршили умови діяльності технопарків. Практика підтвердила помилковість цих рішень. Можливо, тому, виступаючи в листопаді 2008 року на урочистостях з нагоди 90-ліття Національної академії наук, Віктор Ющенко заявив, що уряд і Верховна Рада повинні змінити і поліпшити ставлення до науки. Для цього, підкреслив Президент, потрібно здійснити комплекс дій і серед них – удосконалити систему бюджетного фінансування науки, ввести механізми стратегічного відбору проектів фундаментальної науки, створити систему національних науково-технічних центрів для супроводу високотехнологічних галузей економіки, заснувати на базі провідних університетів і академічних установ технопарки, технополіси, зони технологічного розвитку.

Страницы: 1, 2, 3