Можливі також ситуації, коли встановлені стандарти є нереалістичними (завищеними або заниженими). У таких випадках необхідно корегувати самі стандарти, а не діяльність, пов’язану з їх досягненням. Найбільш складною тут є проблема зниження стандарту. Якщо результати діяльності є значно нижчими проти встановлених стандартів, то першою реакцією виконавців є посилання на завищені стандарти. Якщо ж стандарт є дійсно завищеним, а результати діяльності підлеглого значно відхиляються від нього, то це може демотивувати робітників.
Разом з тим, коли менеджер впевнений у реалістичності стандарту, його необхідно відстоювати, корегуючи дії підлеглих.
2. Види управлінського контролю.
Поширеним способом класифікаціє є класифіація за критерієм часу здійснення контольних операцій, тобто до, продовж, після здійснення трансформаційного процесу. За критерієм часу: випереджаючий контроль – спрямований на контроль входів в систему і здійснюється ще до початку трансформаційного процесу. Його зівдання – відслідковувати якість та (або) кількість вхідних ресурсів в організацію перш ніж вони стануть частиною системи організації. Метою є запобігання ситуацій, які здатні нанести шкоду організації. поточний контроль – здійснюється під час трансформаційного процесу. Він грунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності і оперативному реагування керівника на відхилення, що виникають. Звичайно існує затримка між моментами виникнення відхилення від стандартів трансформаційного процесу і корегуючими діями менеджера. Проте така затримка є мінімальною. Мета: дозволяє з’ясувати причини відхилень і тому використовується в процесі управління частіше ніж інші види контролю. заключний контроль – проводиться після завершення трансформаційного процесу. Його об’єктом є “виходи” із організації. Основний недолік – це констатація відхилень від стандартів на завершальній стадії, коли збитки вже наявні. Отже ефективність цього виду контролю нижча за перші два. Виконує 2 функції: . забезпечує інформацію для удосконалення планування у майбутньому . дозволяє побудувати ефективну систему мотивації
3. Основними параметрами, які можуть зробити систему контролю більш ефективною є : 1. точність – система контролю,в межах якої генерується не чітка інформація призводить до управлінських помилок і рішень проблем, які взагалі не існують. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані 2. своєчасність – система контролю повинна своєчасно забезпечувати менеджера інформацією. 3. економічність – будь-яка система контролю має задовольняти вимогу, що вигоди, які вона приносить, повинні бути більшими за витрати, пов’язані з її створенням і функціонуваннєм 4. гнучкість – система контролю повинна бути спроможною враховувати зміни і вміти пристосовуватись до них 5. зрозумілість 6. повинна мати обгрунтовані критерії – стандарти повинні підтягувати виконвців до вищих показників діяльності 7. стратегічна спрямованість контролю – менеджери мають вибирати для контролю фактори діяльності, які є стратегічними. З цієї точки зору контроль має консцентруватися:
. на відхиленнях, що трапляються найчастіше
. на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди
. на факторах, які піддаються впливу менеджера 8. особлива увага виняткам !!!! 9. численність критеріїв – має подвійний позитивний результат (або ефект):
. вони важкі для маніпулювання
. вони руйнують прагнення виглядати краще 10. система контролю має бути такою, що підтримує корегуючі дії. Система контролю повинна не лише сигналізувати про відхилення, але і вказувати, які саме корегуючі дії можуть бути запроваджені для виправлення ситуації.
Це досягається, напр., шляхом встановлення стандарта типу “якщо…, тоді…”
Дисфункціональний ефект системи контролю проявляється: 1) намагання виглядати краще за критерієм, що контролюється 2) маніпулювання данними контролю.
Тема 8 :ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІНСЬКОГО КОНТРОЛЮ. 1. Фінансовий контроль. 2. Інструменти операційного контролю. 3. Контроль поведінки робітників.
1. Складовими фінансового контролю як цілісної системи виступають: 1. фінансовий аналіз: а) аналіз фінансової звітності:
. баланс
. звіт про прибутки та збитки
. звіт про рух готівки б) аналіз стандартних фінансових коефіцієнтів
. коефіцієнти ліквідності
. коефіцієнти фінансового важеля
. коефіцієнти прибутковості
. операційні коефіцієнти в)аналіз беззбитковості 2. Бюджетування /процес складання та контролю за виконанням бюджетів/ 3. аудит /внутрішній і зовнішній/
Аналіз фінансової звітності:
1.БАЛАНС Концепцію балансу можна описати як “фотокартку” фінансового стану фірми на певний момент часу. В балансі засоби фірми згруповані з одного боку за їх складом і розміщенням, а з іншого – за джерелом їх формування. Отже, він відбиває співвідношення між ресурсами фірми та їх забов’язаннями. Зобов’язання бувають: а) перед кредиторами (пасиви) б) перед власниками часток його фірми
Активи = пасиви+забов.перед власник. Баланс використовується в процесі фінансового аналізу як: . засіб контролю можливостей організації виконувати свої поточні зобов’язання шляхом конвертації активів у готівку . інструмент, який надає картину загального фінансового стану фірми . документ, з якого можна отримати первинну інформацію для розрахунків стандартних фінансових коефіцієнтів.
2.ЗВІТ ПРО ПРИБУТКИ І ЗБИТКИ Дозволяє аналізувати фінансову діяльність фірми впродовж певних періодів часу. За допомогою цього документу контролюється прибутковість фірми. Крім того, він дозволяє контролювати /порівнювати/: 1. прибутки поточного періоду з попереднім 2. витрати поточного періоду з попереднім
І на закладі цього робити висновки щодо проблем фірми. Так само як і баланс, звіт про прибутки і збитки містить первинну інформацію для розрахунків стандартних фінансових коефіцієнтів.
Найпростіша форма включає показники: а) заг. обсяг продажу б) вартість проданих товарів. Всього. У тому числі: матеріальні витрати, прямі витрати праці в) валовий прибуток (а-б) г) операційні витрати- у тому числі: . з/п персоналу (за виключенням прямих витрат праці) . нарахування та податки на з/п . додаткові виплати до з/п . рентні платежі . комунальні послуги . реклама . страхові платежі . амортизація . інші операційні витрати д) операційні прибутки (в-г) е) сплата відсотків за кредит ж) чистий прибуток до сплати податків (д-е) з) податки і) чистий прибуток (ж-з)
3.ЗВІТ ПРО РУХ ГОТІВКИ Відповідні показники звіту про прибутки і збитки нічого не говорять про платоспроможність. Кількість готівки змінюється лише тоді, коли фірма отримує платежі від клієнтів або коли сама їх здійснює. Продаж товарів (послуг) не означає моментального надходження коштів до каси або на р/р. Звіт про рух готівки дозволяє зробити попередні висновки щодо рівня платоспроможності фірми.
Статі про рух готівки: а) наявні грошові кошти на початок місяця б) грошові надходження. Всьго. У тому числі:
. виручка від податку
. надходження по рахунках за продаж в кредит
. позички
. інші надходження в) грошові платежі на сторону. Всього. У тому числі:
. закупівля товарів
. з/п
. нарахування і податки на з/п
. рентні платежі
. комунальні послуги
. страхові платежі
. придбання машин і обладнання
. сплата боргів і відсотків
. інші платежі г) чистий потік готівки /може бути від’ємним або додатнім/ д) наявні грошові кошти на кінець місяця
Аналіз стандартних фінансових конфіцієнтів. Будь-який взятий окремопоказник балансу або інших документів фінансової звітності ще мало чого вартий. Але якщо ці показники співставити, з’являється можливість значно глибшої оцінки фінансової діяльності фірми. Такий підхід дозволяє: 1. порівнювати результати фінансової діяльності фірми з попередніми періодами, визначати зміни, встановлювати тенденції 2. порівнювати фінансові результати діяльності однієї фірми з результатами діяльності інших фірм.
Основна група стандартних коефіцієнтів: 1.Ліквідність – спроможність фірми конвертувати свої активи, готівку для розрахунків за свої борги. 1. коеф. поточної ліквідності /коеф.покриття, current ratio/
КПЛ=ПА/ПП КПЛ – коеф. поточн. ліквідності ПА – поточні активи ПП – поточні пасиви За його допомогою можна оцінити, яку частку своїх короткострокових зобов’язань фірма може покрити за рахунок своїх поточних активів. Стандарт для цього коефіцієнту складає 2/1. Якщо він 50%/ 2. Коеф. співвідношення залучених і власних коштів /Debt To Equity Ratio/
КС=ЗСЗо/ВК КС - коеф. співвідношення залучених і власних коштів ЗСЗо – загальна сума зобов’язань ВК – власний капітал
Показує здатність фірми повернути борги та відшкодувати збитки за рахунок власного капіталу. Бажано, щоб це співвідношення було на рівні 25% 3. Забезпеченість відсотків
ЗВ=ОП/ВО ЗВ - забезпеченість відсотків ОП – прибуток до сплати відсотків і податків (операційний прибуток) ВО – витрати по оплаті відсотків Цей показник характеризує можливості фірми щодо обслуговування боргу 3.Коефіцієнти прибутковості характеризують здатність фірми отримувати прибуток на вкладений капітал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управління фірмою. До основних відносяться: 1. коеф. валового прибутку
КВП=(ВП/ОП)*100% КВП - коеф. валового прибутку ВП – валовий прибуток ОП – обсяги продажу Показує рівень прибутковості на кожну гривню обсягу продажу фірми, тобто характеризує потенційну дохідність фірми. 2. коеф. операційного прибутку
КОП=(ОПр/ОП)*100% КОП - коеф. операційного прибутку ОПр – операційний прибуток ОП – обсяги продажу Цей показник дає змогу точніше відобразити прибутковість виробничої діяльності фірми, оскільки на нього не впливають особливості чинної системи оподаткування. 3. коеф. чистого прибутку
КЧП=(ЧП/ОП)*100% КЧП - коеф. чистого прибутку ЧП – чистий прибуток ОП - обсяги продажу
Це основний показник прибутковості, оскільки характеризує реальну прибутковість фірми. Він свідчить про вміння управляти фірмою так, аби за рахунок отримання доходу не лише відшкодувати витрати, пов’язані з придбанням товарно- матеріальних цінностей, операційні витрати, витрати за колристування залученими коштами але й мати прибуток достатній аби компенсувати власником ризик вкладення капіталу в данну фірму. 4. окупність інвестицій
ОІ=(ЧП/ЗСА)*100% ЧП – чистий прибуток ЗСА – загальна сума активів Показує на скільки ефективно здійснюється управління фінансами фірми з погляду використання можливих джерел прибутку. 5. окупність валового капіталу
ОВК=(ЧП/ВК)*100% ЧП – чистий прибуток ВК – власний капітал Дає змогу оцінити прибутковість вкладення коштів у фірму. Середньо галузеві значення окремих фінансових коефіцієнтів /див.рис.23./. 4.Операційні коефіцієнти Дозволяють оцінити рівень використання ресурсів організації. 1. швидкість обороту активів
ШОА=ОП/ЗА ОП - обсяги продажу ЗА – загальні активи 2. швидкість обороту товарно-матеріальних запасів
ШОЗ=ОП/ТМЗ ШОЗ - швидкість обороту товарно-матеріальних запасів ОП – обсяги продажу ТМЗ – товарно-матеріальні запаси
АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ Для визначення точки беззбитковості треба мати інформацію про: . ціну продажу одиниці продукції (Ц) . прямі витрати /змінні витрати на одиницю продукції/ (ПВ) . загальні умовно постійні витрати (УПВ)
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
