Відомо, що тривалий біг по дистанції, ходьба на лижах, плавання, спортивні ігри і багато інших видів рухової активності прямого впливу на спортивний результат у гімнастиці не мають. Виникає резонне питання: а чи варто витрачати сили і час на непродуктивну роботу? Еволюція спорту вищих досягнень зв'язана з концепцією спеціалізації засобів і спрямованостей усієї підготовки на кінцевий результат. Аргумент, що ОФП благотворно позначається на здоров'я спортсмена сьогодні, на жаль, не є головним. Проте, є вагомі аргументи на користь ОФП у гімнастиці, особливо на етапах становлення – початкової і спеціалізованої підготовки. Насамперед, засобу ОФП, згадані вище, розвивають загальну працездатність. Вона виявляється в здатності протистояти сумарному стомленню в процесі цілорічного тренування, несприятливим впливам навколишнього середовища, сприяє загартовуванню організму [17].
Крім того, що не маловажно, елементи легкої атлетики, плавання, спортивних ігор, лижного спорту, єдиноборств сприяють гармонічному розвиткові організму. Гімнастика загальновизнано є засобом всебічного і гармонічного фізичного виховання. Проте, рання спеціалізація в застосуванні засобів фізичної підготовки не виправдує себе в роботі з юними гімнастами.
Таким чином, ОФП планується в значному обсязі на етапі початкової підготовки, у підготовчий період занять з гімнастами-розрядниками, у перехідний період підготовки гімнастів високої кваліфікації.
Основні задачі – розвиток загальної працездатності, гармонічний розвиток рухових якостей, переключення на інший тип рухової діяльності для відновлення [25].
Заняття по ОФП у залежності від застосування засобів проводяться або в залі (міні-баскетбол, міні-футбол), або на стадіоні, у басейні, на місцевості (море, ріка, озеро, ліс, галявина, гори). Методика проведення занять, правила запозичаються з відповідних видів спорту, але з доповненнями на приналежність до гімнастики. Наприклад, вправи зі штангою підбираються, не зв'язані з класичними для цього виду спорту ривком і поштовхом. Штанга й обтяження в основному служать для розвитку сили окремих груп м'язів. Бігові дистанції 100 і 400 м підходять по навантаженню і часові виконання до параметрів опорних стрибків і вільних вправ.
В оцінці результатів занять ОФП інформативними показниками і факторами обліку є обсяг і інтенсивність вправ, їхній зміст, загальний час занять. Наприклад, у міні-футболі тренерові більш важливо врахувати не кількість голів, а темп і загальний час гри, по динаміці ЧСС визначити інтенсивність навантаження. Контрольні нормативи ОФП, по можливості, оцінюються в балах по прийнятим у гімнастиці шкалам.
Загальна тривалість заняття по ОФП коливається від 30 до 180 хв. Різна тривалість занять по ОФП зв'язана з їхнім змістом і задачами [25].
Інтенсивні заняття з вправами в бігу або виконанням комплексів ритмічної гімнастики менш тривалі (30 – 60 хв.). Лижні прогулянки, ходьба по дистанції можуть зайняти 2 – 3 ч. Здебільшого заняття по ОФП носять односпрямований характер у зв'язку зі специфікою застосовуваних засобів. Але не виключені і комплексні заняття, що сполучать біг, ігри, плавання й ін.
Найбільш рекомендована форма проведення занять по ОФП – групове тренування, що забезпечує суперництво й емоційний тонус що займаються.
Заняття по спеціальній фізичній підготовці більш представницькі, чим заняття по ОФП. У загальній кількості днів підготовки вони складають близько 10%. Нагадаємо, що вправи СПФ у загальному обсязі елементів займають до 20% у підготовчий період і 10 – 15% – у змагальний.
Заняття по СФП плануються як основні в підготовчий період і як додаткові в змагальний. У зміст таких занять входять вправи, спрямовані на виховання ведучих фізичних якостей, рівень розвитку яких впливає на результативність спортивно-гімнастичної діяльності [11]. Велика частина їх безпосередньо зв'язана з технікою гімнастичних елементів, з'єднань і виконанням комбінацій у цілому і застосовується за принципом сполученого впливу. Варто підкреслити, що самі гімнастичні елементи з обов'язкової і довільної програм є відмінним засобом СФП. Підйом розгином на нижній жердині виконується гімнастами багаторазово для розвитку швидкісно-силової витривалості. Для цього ж чоловіка проробляють довгі серії кіл двома на коні. Практично всі силові і статичні елементи включаються в програму СФП.
У зв'язку зі значним навантаженням, великим сумарним ефектом від вправ, заняття по СФП, як правило, не дуже тривалі – максимум 1 – 1,5 год.
Заняття по СФП дуже продуктивні, тому що виконання спеціальних вправ не як доповнення в якому-небудь учбово-тренувальному занятті, а на «свіжі» сили дає відчутний результат. Наприклад, найвищі показники ЧСС (більш 200 у 1 хв.) зафіксовані під час вправ СФП круговим способом. Здобувається впевненість у виконанні силових елементів. Приміром, гімнасти утримують «хрест» або горизонтальний упор не 2 з (відповідно до правил змагань), а 6–8 с.
Підбор і чергування вправ СФП можуть будуватися за принципом впливу на окремі м'язові групи (анатомічний принцип локального впливу по типі: вправи для розгтначів або згиначів рук, ніг, тулуба) або за принципом розвитку визначених фізичних якостей (фізіологічний принцип підбора вправ швидкісно-силового характеру, вправ для розвитку максимальної повільної, або статичної, сили, гнучкості, витривалості) [11].
Однієї з найбільш діючих форм організації занять по ОФП є кругове тренування, що дозволяє точно контролювати і дозувати навантаження. У цьому випадку найбільш важливими питаннями, що коштують перед тренером при організації занять по СФП круговим способом, є наступні:
· визначення змісту вправ, їхньої спрямованості, принципу підбора;
· підбор необхідних вправ для комплексу (визначення кількості «станцій» кола);
· визначення послідовності, черговості виконання вправ (замикання кола);
· уточнення дозування, кількості повторень кожної вправи;
· визначення часу виконання вправ на «станціях» і інтервалів відпочинку між станціями;
· визначення кількості кіл – серій вправ [24].
У заняттях по СФП інформативними показниками є: зміст вправ, спосіб проведення, обсяг і інтенсивність вправ, загальний час занять.
Тестується СФП за допомогою контрольних нормативів, проведенням функціональних проб і функціональної діагностики.
Розминка заняття можна віднести до допоміжного виду занять. Правомірність виділення цього типу занять підтверджується реальною потребою в ньому.
Виділяються два різновиди: ранкове розминкове заняття – традиційна «зарядка» – і власне розминкове заняття перед відповідальним тренуванням або змаганнями. На відміну від звичайної гігієнічної зарядки, розминкове заняття гімнаста насичується більш складними, але знайомими елементами технічної і фізичної підготовки. У схему занять включається розігріваючий біг у спокійному темпі, вправи на гнучкість, рівноваги, стійки на руках, елементи хореографії, батутна розминка. Основна задача зарядки – настроювання на майбутню протягом дня роботу. З юними гімнастами можна розучувати нескладні комплекси загальрозвиваючих вправ [24].
В умовах централізованої підготовки ранкове заняття привчає гімнастів до кількаразових занять в один день. Поступово звичайна зарядка (15 – 20 хв.) переростає в заняття тривалістю до 40 – 60 хв. При відсутності таких умов тренер розробляє для учнів індивідуальні плани на заняття в домашніх умовах. Ранкова розминка проводиться в залі, а також, у залежності від обстановки, – поза залом (стадіон, відкрита площадка і т. п.).
Розминкове заняття іншої спрямованості проводиться для настроювання на основне тренування, зняття нервової напруги перед змаганнями. Завдяки виконанню знайомих вправ у видах багатоборства, гімнаст здобуває впевненість у своїх силах, може переконатися в готовності до них. Варто підкреслити, що мається на увазі не розминка безпосередньо перед стартом – спеціальна розминка, а організоване заняття ранком, якщо змагання проводяться ввечері [25].
При плануванні такого заняття тренер повинний визначити зміст, кількість вправ, загальний час занять. Уважно оцінює суб'єктивний стан гімнастів по показниках самопочуття, активності, настрою (САН). Розминкові заняття першого типу актуальні вже на етапі спеціалізованої підготовки, а другий варіант – у роботі з підготовленими спортсменами, коли змагальна практика ширше.
Відновне заняття – це типова форма, характерна для сучасної гімнастики з великими обсягами навантаження. Застосовується переважно в періоди напруженої роботи для розвантаження, а також після змагань. У зв'язку з цим, актуальність даного типу занять у роботі з юними гімнастами невелика.
Відбудовне заняття повинне відрізнятися від учбово-тренувальних не тільки помітно зниженим обсягом і інтенсивністю навантаження, але і змістом. Спеціально організовані відбудовні заняття повинні містити вправи, не зв'язані з програмою підготовки до змагань. Ціль занять – реабілітація фізичного стану гімнаста, переключення на контрастно відмінні від основні вправи ігрового характеру. Виконуються розминкові вправи, рухливі ігри. Досить бажано використовувати музику, музичні ігри [24].
При проведенні подібних занять гімнастам надається відносно повна самостійність у виборі вправ, у визначенні кількості повторень. У цілому заняття повинне викликати емоційний підйом, бажання тренуватися. Заняття доцільне сполучити з відбудовними заходами.
Постановка проблеми. Фундаментальні дослідження у сфері спортивного тренування, зокрема, у спортивній гімнастиці, свідчать про зростання відповідності вимог до процесу підготовки спортсменів та вдосконалення спортивної майстерності. [1,2]. Механізм реалізації цих положень розкрито у працях, зокрема, Гужаловського А.А. [3], Волкова Л.В. [4] та ін. В роботах відмічається, що ефективність керування тренувальним процесом багато в чому залежить від надійності та об'єктивності інформації про різні компоненти спеціальної підготовленості, відповідних систем життєдіяльності організму, які забезпечують високу працездатність спортсменів. Потік такої інформації забезпечується при допомозі засобів і методів комплексного контролю за аналогією зворотних зв'язків, де об'єктом керування є спортсмен, а керуючим – тренер.
Разом з тим, в практиці контролю не знаходять реалізації положення про провідну функцію вестибулярного апарату, сенсомоторної системи, розроблені в працях основоположників теорії побудови довільних рухів Анохіна П.К. [5] та Бернштейна М.О. [6].
Наукова розробка проблеми комплексного контролю в гімнастиці повинна здійснюватися на основі відбору інформативних факторів, які визначають ефективність спортивної діяльності, а саме: вікові особливості становлення та функціонування організму гімнастів, стан основних компонентів рухової функції, оціночні шкали, алгоритми розрахунку інтегральних та узагальнених (комплексних) оцінок рухової функції, спортивно-технічні характеристики.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
