Слід зазначити, що хронічні захворювання опорно-рухового апарату в спортсменів, як і гострі травми, мають свою специфіку, що відрізняє їхній від подібної патології в інших видах діяльності. Ці захворювання в спортсменів обумовлені характером спортивної діяльності, особливостями тренувального режиму, періодом підготовки, кваліфікацією, віком, морфофункціональними особливостями спортсмена, віком початку спеціалізації в даному виді спорту і спортивним стажем.
Хронічні захворювання суглобів найбільш часто зустрічаються в циклічних і ігрових видах спорту, мікротравматична тендопатія власної зв'язки надколінка — у швидкісно-силових видах, остеохондрози хребта і хронічна патологія міоентезичного апарату — у циклічних, складних-координаційних і швидкісно-силових видах спорту, захворювання стоп (подовжня і поперечна плоскостопість) — у циклічних видах спорту.
Крім цього, особливості видів спорту знаходять висвітлення й у розходженні співвідношень частоти макротравм і мікротравм.
Число травм при заняттях спортом повинне бути зведене до мінімуму. У профілактиці спортивного травматизму повинні активно брати участь не тільки лікарі, але і кожен викладач, кожен тренер. Для цього необхідно добре знать особливості, основні причини й умови, що сприяють виникненню різних травм. Ці знання необхідні і спортсменові.
У етіології спортивних травм, як і будь-якої іншої форми патології, тісно переплітаються зовнішні і внутрішні фактори, кожний з яких може бути в одних випадках причиною ушкодження, в інші — умовою його виникнення. Нерідко зовнішні фактори, викликаючи ті або інші зміни в організмі, створюють внутрішню причину, що приводить до травми [19, 251].
Недоліки і помилки в методиці проведення занять є причиною травм у 30—60% випадків. Вони зв'язані з порушенням тренером або викладачем основних дидактичних принципів навчання і тренування — регулярності занять, поступовості збільшення й ускладнення навантажень, послідовності в оволодінні руховими навичками, індивідуалізації учбово-тренувального процесу.
Форсування тренування, систематичне застосування надмірних навантажень, невміння забезпечити в ході занять і після них умови для відновлення функціонального стану, недооцінка систематичної і регулярної роботи над технікою, включення в тренування вправ, до яких спортсмен не готовий у силу недостатнього розвитку фізичних якостей або стомлення від попереднього тренування, відсутність або неправильне застосування страхування, недостатня або неправильна розминка — усе це може бути причиною спортивних травм.
Основами профілактики спортивних травм, викликаних цими причинами, є:
— найсуворіше виконання усіх вимог загальної методики занять фізичними вправами;
— складання планів і вибір методики занять у відповідності не тільки з програмами, але і зі станом здоров'я, з рівнем фізичного розвитку і тренованості;
— уміння швидко перебудовувати методику занять у відповідності із зміною стану, їх поведінки, гігієнічними, кліматичними й іншими умовами;
— послідовність розташування матеріалу в тренувальних планах, що забезпечує підготовку технічно складних вправ, нормативів; широке використання підвідних вправ;
— забезпечення повноцінної розминки, збереження оптимальних перерв між вправами; розробка раціональної системи підвідних вправ, і вправ самострахування (у боротьбі, спортивній гімнастиці, стрибках на лижах і інших технічно складних видах спорту);
— виключення гострого перевантаження на заняттях;
— індивідуалізація в підборі і дозуванні вправ для відстаючих спортсменів, що відновили заняття після травм або хвороби;
— забезпечення страхування, взаємострахування і самострахування;
— систематичне підвищення кваліфікації викладачів і тренерів.
Недоліки в організації занять і змагань — порушення інструкцій і положень по проведенню учбово-тренувальних занять і змагань, недотримання правил безпеки їхнього проведення, неправильне складання програм змагань — приводять до травм у 4—8%.
Причинами травм можуть бути комплектування груп, що займаються без достатнього обліку рівня їхньої підготовленості, кваліфікації, статі, віку, а також вагових категорій (у боротьбі, боксі); проведення занять фізичними вправами у відсутності тренера або викладача; велика кількість одночасна займаються в одного тренера або викладача; неправильне розміщення що займаються, велике скупчення спортсменів або глядачів на місцях занять (наприклад, одночасне проведення на одному спортивному полі метань і гри у футбол, у басейни-плавання і стрибків у воду й ін.); неорганізована або неправильно організована зміна груп що займаються (наприклад, перехід по ділянці полючи, де в цей час тренуються в метанні й ін.).
Основними профілактичними заходами в зв'язку з цими причинами травм є:
— правильний і своєчасний розподіл спортсменів на групи за статтю віком, рівню підготовленості, вагових категоріях, даних лікарського контролю;
— правильне розміщення в спортивному залі, на площадці, стадіоні й ін.;
— недопущення скупченості;
— правильне чергування вправ при почерговому виконанні, чіткий порядок зміни груп при переміщенні з одного сектора стадіону (залу) в іншій;
— організоване закінчення занять (відповідальний за заняття іде з залу останнім);
— обов'язкова присутність на заняттях відповідальної особи (викладача, тренера й ін.) з того моменту, коли починають збиратися спортсмени;
— строгий порядок самостійного проведення тренувань, а також вправ перед заняттями і тренуваннями і після них (при спостереженні відповідальної особи);
— строге виконання інструкцій і правил безпеки. З особливостями техніки виконання вправи зв'язані травми в 15—23% випадків. Вони зводяться до нанесення ударів, обумовлених сутністю силових вправ (при заняттях боксом, фехтуванням, футболом), до "силової боротьби" як елементові спортивної техніки (при грі в хокей, футбол), падінням при виконанні вправ (у боротьбі, акробатиці, стрибках, спортивних іграх і ін.). Крім того, виконання вправ, амплітуда яких перевищує межі активної рухливості в тих або інших суглобах, а також вправ, що вимагають граничної швидкості.
Профілактика ушкоджень через ці причини наступна:
— спеціальна підготовка м'язового і зв'язкового апаратів до виконання спортивних рухів, підготовка визначених ділянок шкіри до незвичайних впливів (сильного тертя, удару) і т.д.;
— навчання "небезпечним" вправам з використанням необхідного числа вправ, що підводять, навчання техніці самостраховки, умінню падати;
— застосування "небезпечних" вправ у формі навчальних сутичок, ігор; допуск до змагань тільки при достатнім освоєнні цих вправ;
— строгий розподіл підготовленості, що займаються на групи по ступені, і вагових категоріях;
— ретельне виконання повноцінної розминки;
— беззастережне виконання вимог, що стосується застосування захисних пристосувань; висока якість захисних дій (у боксі);
— безкомпромісна боротьба з будь-яким проявом брутальності в єдиноборствах і спортивних іграх.
Неповноцінне матеріально-технічне забезпечення занять веде до травм у 15—25% випадків. При цьому мається на увазі низька якість устаткування, спортивних споруджень і спорядження спортсменів (одягу, взуття, захисних пристосувань), погана підготовка до занять і змагань снарядів, площадок, залів, стадіонів і т.п., порушення вимог і правил їхнього використання. Причиною травм нерідко є нерівна поверхня футбольного поля, ігрової площадки або бігової доріжки (легкоатлетичної, ковзанярської), твердий ґрунт у місцях тренування в бігу і стрибках, несправна або слизька стать гімнастичного залу, низька якість гімнастичних матів.
Погана матеріально-технічна підготовка до занять або змагання може, наприклад, проявитися в поганому зміцненні снарядів, невиявлених дефектах (надірваний трос на гімнастичних кільцях), недостатній кількості матів для стрибків, виборі дистанції кросу або лижної гонки [2,145].
До порушення правил використання спортивного спорядження й устаткування відносяться: застосування снарядів, розміри і вага яких відрізняються від прийнятих (наприклад, гра у волейбол футбольним м'ячем); проведення занять і змагань з неповним комплектом захисних пристосувань і ін.
Причиною травми може бути невідповідність одягу і взуття спортсмена особливостям даного виду спорту і метеорологічних умов занять. Наприклад, тісна, нерозношене взуття веде до стирання, а в зимових умовах створює небезпеку відморожень.
Профілактичні заходи у відношенні спортивних ушкоджень, обумовлених неповноцінним матеріально-технічним забезпеченням занять, припускають:
— контроль за станом і будівництвом спортивних споруджень і інших місць занять;
— систематичний контроль за спортивним устаткуванням, спорядженням, спортивним одягом;
— установлення форми спортивного одягу в залежності від кліматичних умов, стану тренованості і загартованості що займаються;
— розробка і строге виконання правил використання, установки, збирання і збереження спортивного устаткування, спорядження і захисних пристосувань; систематичне проведення інструктажу працівників спортивних споруджень і що займаються.
Несприятливі гігієнічні і метеорологічні умови є причиною травм у 2—6% випадків. Сюди відносяться незадовільний санітарний стан спортивних споруджень, недотримання гігієнічних норм освітлення, вентиляції, температури повітря або води, підвищена вологість повітря, дуже низька або дуже висока температура повітря, сніг, туман, відлига, що засліплюють промені сонця, сильний вітер і ін.
Збільшення числа травм може бути викликано недостатньою акліматизацією до гірських умов. Це особливо важливо враховувати в зв'язку з тим, що в багатьох видах спорту широко застосовується тренування в середньогір`ї.
Профілактика травм, зв'язаних з цими причинами, зводиться до ретельного дотримання нормативів, передбачених гігієною фізичних вправ і спорту. Вони повинні стосуватися кліматичних факторів (температура, вологість, вітер і т.д.), режиму (годинник занять і змагань, відпочинку, прийому їжі), харчування, одягу, відходу за тілом і т.д., а також загартовування спортсменів.
У випадку проведення тренувань і змагань у середньогір`ї дуже важливо правильно організувати адаптаційний період.
Неправильне поводження спортсменів приводить до травм у 5—15% випадків. До них відносяться поспішність у діях, недостатні уважність і дисциплінованість, що приводить до нечіткої, несвоєчасному виконанню фізичної вправи і створює тим самим умови для зриву, перенапруги, неможливості зробити допомога. До цієї ж групи причин відносяться навмисна брутальність або інші неприпустимі прояви (особливо в спортивних іграх і єдиноборствах), що є наслідком недостатньої виховної роботи.
Виникненню травм сприяє також недостатня кваліфікація і часом лібералізм суддів, що не перетинають проявів неправильної поведінки спортсменів.
Профілактика травм повинна насамперед здійснюватися за рахунок добре поставленої виховної роботи, боротьби з брутальністю, недисциплінованістю. Особливо велику увагу необхідно приділяти азартним, легко збудливим спортсменам. Випадки навмисної брутальності повинні в обов'язковому порядку обговорюватися в колективі, а на змаганнях негайно каратися суддями дискваліфікацією.
Порушення лікарських вимог до організації процесу тренування веде до травм у 2—10% випадків. Це допуск до занять без лікарського огляду, невиконання тренером і спортсменом лікарських рекомендацій, що стосуються термінів поновлення тренувань після травм і захворювань, рекомендацій, зв'язаних зі станом здоров'я спортсмена, неправильне зарахування осіб, що займаються, в ту або іншу медичну групу, невиконання рад лікаря по застосуванню відбудовних засобів [16,10].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
