Глибина поперекового вигину обстежених також змінилася в результаті проведеного курсу ЛФК. Глибина поперекового вигину в 1-й день реабілітації склала 55,9 +1,5 мм, на 10-й день -53,9 +1,08 мм (р<0,05) і на 20-й день - 51,9 +1,08 (р<0,05),таким чином, патологічно збільшені вигини зменшилися на 4,0 +0,65мм (р<0,05), що на 7,1% краще в порівнянні з першим днем реабілітації табл. 3.1.

Таблиця 3. 1. Вплив ЛФК на фізіологічні вигини.

Проведений курс ЛФК відбився на гнучкості хребта, що в 1-й день досліджень склала +15,3 +1,3 див, на 10-й день + 7,5 +0,75 див (р<0,05) і на 20-й день +1,4 +0,65 див (р<0,05),таким чином, показники гнучкості хребта покращилися на 90,85% (р<0,05) у порівнянні з першим днем досліджень табл. 3. 2.

Таблиця 3. 2. Вплив ЛФК на гнучкість хребта.

Таким чином, аналіз представлених результатів відбиває позитивну динаміку функціональних показників хребта.

Відомо, що гнучкість - це здатність виконувати руху в суглобах з максимальною амплітудою. Підтримка достатнього рівня гнучкості необхідно для забезпечення ефективного руху тіла. Рух сегментів тіла відбувається при достатнім подовженні м'язів (антагоністів), протилежних м'язам, що виконують рух. Ригідність мускулатури обмежує подовження м'язів- антагоністів і, отже, знижує амплітуду руху сегментів тіла. Більше того, при здійсненні ригідною мускулатурою значної м'язової роботи може відбутися травма (Курпан Ю.И.,1990).

Отримані результати ми зв'язуємо з тим, що були використані два методи поліпшення гнучкості: зниження опору тугоподвижної мускулатури й збільшення сили м'язів- антагоністів. Зниження опору мускулатури можливо за рахунок збільшення довжини сполучної тканини або більше значної релаксації тугоподвижних м'язів. Для цього використалися вправи на гнучкість: пасивні, пасивно- активні й активні. Пасивні вправи виконувалися за допомогою інструктора або партнера, що своєю силою збільшує амплітуду рухів відповідного суглоба. Іноді використалася власна маса тіла, наприклад, при виконанні шпагату, для збільшення гнучкості в тазостегнових суглобах. Для розвитку гнучкості в поперековому відділі хребта використалися нахили тулуба вперед з торканням руками гомілок, стіп, підлоги по черзі, якщо ця вправа виконувати з гантелями воно носить активно- пасивний характер (Аулік І.В. 1990). При цих вправах відбувається тривале статичне розтягування м'язів. Статичне розтягування, як правило, припускає повільне збільшення довжини м'яза до виникнення відчуття легкого дискомфорту; при досягненні цього моменту м'яз утримуємо в такім положенні протягом 15-20 секунд, потім вправу повторюємо спочатку (Буків Ю.А., 2004).

Для збереження рівня гнучкості ми використали вправи на гнучкість один раз у день, наприклад, під час УГГ. Варто враховувати, що в ранкові годинники гнучкість зменшена. Тому щоб уникнути травм вправи на гнучкість виконуються тільки після достатньої розминки. Для збільшення гнучкості гімнастика проводилася 2 рази в день, під час занять УГГ і ЛФК (Попов С.Н.,1999). На заняттях ЛФК був використаний ще один метод по збільшенню гнучкості - це вправи для збільшення сили м'язів- антагоністів тугоподвижной групі м'язів. Метод спрямований на збільшення активної гнучкості.

Таким чином, у результаті проведених досліджень нами встановлено, що в результаті курсу ЛФК у дітей з порушенням постави спостерігалося поліпшення стану хребта, підвищилася силова витривалість м'язів тулуба, покращився стан кардио - респіраторної системи. Позитивний вплив фізичних тренувань на організм людини має багато підтверджень у літературі.

Фізичні вправи благотворно впливають у першу чергу на нервову систему. Нервові клітини одержують більше живильних речовин, кисню, краще розвиваються й энергичнее працюють. Кожне вироблене людиною рух викликається командою нервових центрів, які передають імпульси м'язам через рухові нерви. Нервова система не відразу виявляється здатної правильно управляти рухами людини. Для цього необхідні більш-менш тривалі вправи. Поступово, шляхом вправи, нервова система здобуває навичку точного керування рухами. Команди надходять саме тим м'язам, які найбільше точно й спритно роблять даний рух, а всі інші м'язи залишаються розслабленими. Завдяки цьому руху дитини стають вільними, граціозними й ощадливими. Організм витрачає рівно стільки енергії, скільки необхідно для того або іншого руху. Ця здатність нервової системи точно управляти роботою м'язів, називана координацією рухів, дозволяє швидше засвоювати нову фізичну роботу, робити неї точніше. Шляхом фіз. вправ розвивається також швидкість реакції. Це здатність нервової системи в найкоротший строк передавати імпульси м'язу й тим самим змусити її блискавично скоротитися. Якщо швидкість реакції достатня, то заняття ЛФК іде без напруги; якщо реакція недостатньо швидка, те нервова система, квапливо відсилаючи наказу м'язам, перенапружується. У результаті наступає нервове стомлення (Штеренгерц А.Е.,1989).

Заняття фізичними вправами й іграми виробляють почуття ритму, тобто вміння робити ряд рухів в однакові проміжки часу. Почуття ритму, уміння розміряти свої рухи в часі мають величезне значення. Наше серце працює строго ритмічно, також ритмічно подих, рух крові в судинах і т.д. Нерівномірні рухи змушують організм увесь час міняти ритм роботи внутрішніх органів, які повинні пристосовувати свою діяльність до умов, що змінюються. Тому неритмічні рухи швидше стомлюють і тим самим зменшують продуктивність праці. Нарешті, систематичні заняття фізичними вправами, рухливими іграми, регулярні прогулянки розвивають витривалість і, отже, підвищують рівень фізичного розвитку, зміцнюють здоров'я, виправляють дефекти постави й викликають ріст фізичної працездатності дітей і підлітків, сприяють поліпшенню розумової працездатності. Обсяг рухової діяльності повинен відповідати потребам дитячого організму; це допомагає зберегти працездатність протягом усього навчального року.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12