Таблиця 3

Таким чином, скорочення кількості ліцензіатів (респондентів форми № 1-ТУР) спричинило у 2004 р. від’ємну динаміку узагальнених абсолютних показників, яку не слід трактувати як зменшення обсягів туристичної діяльності в Україні. З огляду на це, для запобігання некоректних аналітичних висновків, варто уникати порівняння відповідних характеристик у їх абсолютному вимірі за 2003-2004 рр.

Станом на 01.01.2005 чинними були 2 754 ліцензії на туристичну діяльність, з них на туроператорську діяльність – 1028, на турагентську - 1726, відповідно 37 % і 63 %. У 2004 р. кількість чинних ліцензій зменшилась у 2,3 рази порівняно з 2003 р. (6 447 ліцензій). Проте, у 2004 р. туристична діяльність здійснювалась фактично 91 % ліцензіатів, а у 2003 р. – лише 60 %, решта 40 % ліцензіатів не звітували або повідомляли про відсутність діяльності. Отже, в процесі отримання нових ліцензій у 2004 р. з реєстру суб’єктів туристичної діяльності практично вибули непродуктивні ліцензіати. Сукупна заборгованість ліцензіатів перед бюджетом скоротилась у 4 рази, а балансовий прибуток збільшився на 43 %.

Фактично, протягом 2004 р. туристичні послуги надавали 2 519 ліцензіатів (39% - оператори та 61% - агенти), що майже на рівні 2001 р.

Середньооблікова кількість працівників туроператорів та турагентів дорівнює 23,5 тис. осіб, що у 2,1 рази менше, ніж у 2003 р.

Пріоритетним видом туристичної діяльності у 2004 році залишається внутрішній туризм, на який припадає 66 % туристів, обслугованих ліцензіатами. На виїзний туризм припадає, відповідно, 20 %, на в’їзний – 14 %.[9, 190]

Всього протягом 2004 року туроператорами обслуговано 1,9 млн. туристів та 1,5 млн. екскурсантів, що, відповідно, на 34 % та на 44 % менше, ніж у 2003 році. Загальна кількість туристів зменшилась за рахунок скорочення кількості в’їзних і внутрішніх туристів, відповідно на 26 % і 47 %. Натомість, кількість виїзних туристів зросла на 28 % (табл.4).

Таблиця 4

Таким чином, продуктивність діяльності підприємств залишилась на рівні 2003 р. – у 2004 році один ліцензіат в середньому обслужив лише на 1,5 % туристів більше.

Обсяг наданих туристичних послуг туроператорів та турагентів у 2004 році зріс, у порівнянні з 2003 роком, на 2 %. Проте, в середньому один ліцензіат надавав на 57 % більше послуг, ніж у 2003 році.

Водночас, платежі до бюджету ліцензіатів у 2004 році зменшились порівняно з 2003 роком на 42 % і становили 98,1 млн. грн. В середньому на одного ліцензіата припадає 39,0 тис. грн. платежів до бюджету, що на 11 % менше, ніж у 2003 році.

У розрахунку на одного працівника, показники 2004 р. випереджають аналогічні показники 2003 р.: в середньому на одного працівника припадає на 43 % більше обслугованих туристів, на 120% більше наданих послуг та на 25 % більше платежів до бюджету.

У 2004 році відбулось зростання середньої вартості путівки на 54 % через подорожчання одного туро-дня на 83 %. Найбільше підвищилась вартість одного туро-дня у внутрішньому туризмі – на 89%, у в’їзному та виїзному туризмі, відповідно, на 43% та 26%.

 Туристичний сезон 2005 року характеризується продовженням загальних позитивних тенденцій розвитку галузі. Зокрема, за даними Адміністрації Держприкордонслужби України, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, темпи росту обсягів в'їзного туризму (114%) перевищили темпи росту виїзного туризму (106%). Впродовж 9 місяців 2005 р. Україну відвідали 13,9 млн. іноземних туристів, за кордон виїжджали 12,4 млн. українських туристів. До кінця поточного року очікується, що Україну відвідають 17,9 млн. іноземних туристів, а до інших держав подорожуватимуть 16,2 млн. українських туристів.

2.                Напрямки формування туристичного ринку України

2.1           Перспективи розвитку регіонального туризму в Україні

Складні та неоднозначні трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, знаходять відображення і в соціально-економічному розвитку її регіонів. Однак структура економіки регіонів та їх інфраструктурне забезпечення не відповідає завданням ринкової економіки. В той же час територіальна концентрація виробництва, щільність населення країни та достатній рівень розвитку людського капіталу, вигідне транскордонне положення, якість та унікальність окремих видів ресурсів транскордонних регіонів (наприклад, Карпатського) повинні сприяти ефективному їх використанню.

На нашу думку, одним із перспективних напрямів розвитку регіонів України може стати туризм, який має відповідне природно-ресурсне, інфраструктурне, трудоресурсне, організаційно-інформаційне забезпечення у регіонах і подальший розвиток якого повинен враховувати особливості регіонів, тому що сьогодні розвиток регіонів України характеризуються значними відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку, неузгодженістю ряду законодавчих і нормативних актів, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Спостерігається надмірна концентрація населення і виробництва у великих містах, неефективний, уповільнений розвиток більшості середніх і маленьких міст. Це є наслідком надмірного втручання держави в регіональну політику протягом довготривалого періоду, що призвело до значних територіальних диспропорцій економічного розвитку країни, погіршення демографічної ситуації в країні, стану зайнятості, зниженню якості життя населення, занепаду сільської місцевості.

В регіональному розрізі збереглась тенденція диспропорційності розвитку туризму. Більше половини обсягів туристичної діяльності припадає на три регіони – АР Крим, м. Київ, Одеську область – які розвинені всебічно у різних галузях економіки. Водночас у регіонах, що є депресивними в інших галузях, туризм також не набув належного розвитку, не зважаючи на наявність необхідних для цього природних, історико-культурних та трудових ресурсів. Від 48 % до 67 % обсягів туристичної діяльності в Україні забезпечують підприємства АР Крим, м. Києва та Одеської області.

Таблиця 5

Туристична діяльність регіонів у 2003р.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6