Отриманий препарат являє собою гігроскопічний аморфний порошок бурого кольору, пористої структури, гіркого смаку, з характерним запахом екстракту чистотілу великого. Добре розчинний у воді, у 20% етанолі, при цьому майже цілком відновлюються первісні властивості свіжого соку.
3. Екстракційні препарати з свіжих рослин
3.1 Технологія отримання екстрактів з свіжої рослинної сировини
Зі свіжих рослин витяги біологічно активних речовин одержують у тих випадках, коли дана сировина малосочна і пресування виявляється недостатньо ефективним.
Свіжозібрану сировину відмивають від пилу і забруднень, провітрюють на повітрі і подрібнюють. Необхідно тонке здрібнювання сировини, тому що жива клітина знаходиться в стані тургору, протоплазма щільно притиснута до клітинної стінки і, володіючи властивістю напівпроникності, не пропускає назовні речовини, розчинені в клітинному соку. Тому для витягу біологічно активних сполук клітинні стінки необхідно зруйнувати.
Це досягається шляхом використання спеціальних машин-вовчків, улаштованих по типу механізованих м'ясорубок і вальців, тому що свіжа сировина містить до 80% вологи і має високу пружність. На даних машинах рослинний матеріал спочатку роздавлюється, а потім стирається.
Настойки зі свіжої рослинної сировини одержують методом мацерації чи бісмацерації. Звичайно з 1 частини по масі несильнодіючої сировини одержують 5 об'ємних частин настойки, а з 1 частини сильнодіючої — 10 об'ємних частин. В окремих випадках НТД передбачене інше співвідношення вихідної сировини і готової настойки (наприклад, 1:4, 1:20).
Для одержання екстракційних препаратів зі свіжої сировини застосовують метод мацерації міцним (90%) етиловим спиртом. Процес екстракції продовжується 14 діб і повинний інтенсифікуватися частим і енергійним перемішуванням вмісту мацераційних посудин. Потім мацерати відфільтровують, залишки віджимають на пресі і віджатий сік приєднують до витягу. Відстоюють 7 діб при температурі не вище 8 °С, відфільтровують від колоїдного осаду, що випав, потім відфільтровують ще раз через фільтр Сальникова. Отримані фільтрати придатні до застосування.
Застосовують також метод бісмацерації, при цьому здрібнену сировину перший раз заливають 96% етанолом і настоюють 7 діб; другий раз — 20% етанолом на 3 доби. Об'єднані витяги відстоюють, фільтрують і одержують настойки з вмістом 40 — 50% етанола. Їх стандартизують по тим же показникам, що і настойки, одержувані з висушених рослин. У сучасній номенклатурі маються складні препарати, у які поряд з витягами зі свіжих рослин уводяться багато інших лікарських засобів.
Сучасна номенклатура витягів зі свіжих рослин представлені в основному:
препаратами серцевих глікозидів,
препаратами вітамінів,
фітонцидними препаратами.
3.2 Препарати глікозидів
Кардіовален (Cardiovalenum). Препарат містить наступні інгредієнти: сік жовтушника розкидистого — 17,2 г (активністю 150 ЖОД у 1 мл), одержуваний зі свіжої трави, у якій містяться глікозиди еріхрозид, елізилін, близькі по дії до глікозидів групи наперстянки; адонізид — 30,0 г (активністю 85 ЖОД у 1 мл); настойка валеріани зі свіжих коренів — 46,9 г; рідкий екстракт глоду — 2,1 г; камфора — 0,4 г; етанол 96% — 1,6 г; натрію бромід — 2,0 г; хлорбутанолгідрат — 0,25 г.
Робить комбіновану дія на серцево-судинну і нервову систему. Солонувато-гірка рідина світло-бурого кольору з запахом камфори і валеріани. 1 мл відповідає 45 — 55 ЖОД. Випускається у флаконах темного скла по 10, 15 і 25 мл. Відноситься до списку Б.
Настойка валеріани (Tinctura Valerianae). Готується на 70% етанолі в співвідношенні 1:5 зі свіжих коренів валеріани лікарської (Valeriana officinalis G) родина валеріанові (Valerianaceae) методом перколяції. Це прозора рідина червонясто-бурого кольору з характерним запахом і солодкувато-гірким пряним смаком.
Хімічний склад: ефірна олія, валеріанова кислота, борнеол. складний ефір борнеола і ізовалеріанової кислоти, сліди алкалоїдів, органічні кислоти, дубильні речовини, цукри.
Застосовують усередину дорослим по 20 — 30 капель на прийом 3 — 4 рази в день.
Випускають у флаконах по 30 — 50 мл.
У число препаратів глікозидів зі свіжих рослин входять також сухі екстракти жовтушника (у 1 г – 800 ЖОД) і кендиря (у 1 г 1100 ЖОД), які варто розглядати як глікозидутримуючі концентрати зазначених рослин.
3.3 Препарати вітамінів
Препарати вітамінів включають спиртоочищений концентрат чорної смородини (містить вітамін Р), концентрат хвої (містить вітамін С) і екстракт волоського горіха (незрілого, містить вітамін С). Спиртоочищені концентрати вітамінів одержують після обробки водяного концентрату спиртом і розпарювання його у вакуум-випарному апараті після попереднього видалення обложених пектинових і баластових речовин.
3.4 Фітонцидні препарати
Зі свіжої рослинної сировини одержують препарати, що містять фітонциди — БАР, виділювані рослинами (переважно вищими), здатні убивати бактерії і паразитичні грибки чи придушувати їхній ріст і розвиток.
Термін «фітонциди» введений у 1928 р. російським біологом професором Б. П. Токіним, що установив здатність деяких рослин виділяти речовини (звичайно леткі) з подібною активністю. Фітонциди можуть міститися в рослинах у виді олієподібних чи продуктів кристалічних з різною розчинністю. Фітонциди мають широкий спектр антибактеріальної дії, що часто виявляється навіть у розведенні до 1:1000000 (наприклад, в аліцина, алілгорчичної олії). Деякі фітонциди придушують розвиток кліток злоякісних пухлин. Фітонциди містяться в багатьох рослинах, однак методи їхнього виділення, стабілізації і стандартизації недостатньо розроблені, Лише препарати, одержувані з часнику і цибулі, знайшли широке застосування в медичній практиці.
При використанні свіжого (не висушеного) рослинного матеріалу необхідно використовувати спирт у високих (70-90%) концентраціях для руйнування колоїдної плазми, що міститься в рослинних клітках (застосовувати з цією метою кип'ятіння для фітонцидних препаратів неприпустимо).
У цибулі і часнику містяться алкілсульфіди (тіоефіри).
З цибулин часнику виділена рідка амінокислота аліїн і сульфоксид аліцин (СН2 = СН — СН2 – S – О – S – СН2 – СН = СН2) . Аліцин відносять до летких антибіотиків, він у розведенні 1:125000 гальмує ріст бактерій.
З цибулин часнику одержують часникову настойку й алілсат.
Настойку часнику готують шляхом мацерації свіжоздрібнених на м'ясорубці (вовчку) цибулин часнику. У якості екстрагента використовують 90% спирт етиловий. З 1 частини сировини по масі готують 5 об'ємних частин витягу. Витяжку наполягають протягом 48 год, потім відстоюють, фільтрують і стандартизують по вмісту алілсульфідів (С3Н5)3S, яких повинно бути не менш 0,15%.
Алілсат — рідкий спиртовий екстракт часнику, готують методом реперколяції при екстрагуванні цибулин 90% спиртом етиловим у співвідношенні 1:3, тобто з однієї частини по масі одержують три об'ємні частини витяжки. Настоюють 72 год, потім витяжку відстоюють 48 год і фільтрують. До отриманого розчину в якості коригентів додають по 0,3% ефірних олій (кропової, кминної, м'ятної), суміш перемішують протягом 1 год. Стандартизацію рідкого екстракту здійснюють по сухому залишку (зміст повинний бути 1,2-1,7%) і кількості спирту (повинне бути 79-86%).
З цибулі отримують алілгліцер та алілчеп.
Алілглицер. Згущений спиртової екстракт цибулі, змішаний у рівних обсягах зі стерильним гліцерином. Препарат являє собою червоно-буру рідину густуватої консистенції зі слабким запахом цибулі. Випускається у флаконах місткістю 100 мл.
З цибулин цибулі одержують алілчеп — рідкий екстракт (1:4), наготовлюють екстрагуванням здрібнених цибулин 70% спиртом етиловим. Очищені цибулини подрібнюють у м'ясорубці і завантажують в екстрактор. Сировину заливають 70% спиртом етиловим (1,5 об'ємних частин) і при періодичному перемішуванні наполягають 7 доби при кімнатній температурі. Потім витяжку зливають, залишок сировини (віджимки) заливають 1 об'ємною частиною 60% спирту етилового і настоюють 1 добу. Потім витяг знову зливають, залишок віджимають, другу порцію витягу змішують з першою і доводять 44% спиртом до 4 об'ємних частин. Для освітлення до витягу додають 0,3 г активованого вугілля на 1 кг витяжки, рідину відфильтровують від вугілля через бельтингові фільтри-мішки. Алілчеп — прозора жовта чи зеленувата рідина з запахом цибулі. Зміст сухого залишку в препараті повинне бути 1,3 — 1,5%, спирту — 43 — 45% (об'ємних).
3.5 Інші екстракційні препарати
Холелітин. Суміші настойок різних розведень 48% спиртом.
Застосовується в основному при лікуванні жовчно-кам'яної хвороби.
Ангіноль (Anginolum). Це комплексні препарати, що складаються з розведених настойок рослинного походження і розчинів неорганічних інгредієнтів. Застосовується при лікуванні ангіни.
4. Практична частина
4.1 Загальна характеристика препарату
Торгова назва препарату: Ехінацея Гексал (Echinacea Hexal)
Лікарська форма: Розчин для внутрішнього застосування у флаконах.
Склад:
Фармакологически активні складові частини:
100 г розчину містять 80 г соку зі свіжої квітучої трави ехінацеъ пурпурної (1,5 - 2,5:1)
Інші складові частини: этанол, 22 об. %.
Фармакологічна дія:
Рослинний біогенний стимулятор чинить імуномодулюючу і протизапальну дію, стимулює кістковомозкове кровотворення, у результаті чого збільшується число лейкоцитів і кліток РЕС селезінки. Активує переважно клітинний імунітет, стимулює фагоцитарну активність макрофагів і хемотаксис гранулоцитів, сприяє вивільненню цитокінів, збільшує продукцію інтерлейкіна-1 макрофагами, прискорює трансформацію B-лімфоцитів у плазматичні клітки, підсилює антитілоутворення і T-хелперну активність. Підвищує неспецифічну резистентність організму (у т.ч. до збудників грипу і герпеса).
Показання до застосування:
Імунодефіцитні стани (у т.ч. на тлі психічної і фізичної перевтоми), що виявляються гострими інфекційними захворюваннями: "простудні" захворювання, грип, інфекційно-запальні захворювання носоглотки і ротової порожнини, рецидивуючі інфекції дихальних і сечовивідних шляхів). Вторинні імунодефіцитні стану після антибіотикотерапії, цитостатичної, імунодепресивної і променевої терапії.
Вказівка:
При наявності хронічних рецидивуючих інфекцій дихальних шляхів, що тривають більш 3-х днів і супроводжуються температурою, розвитком чи ядухи виділенням гнійного мокротиння, необхідно проконсультуватися з лікуючим лікарем.
Неодноразово виникаючі скарги на дисфункцію сечовивідних шляхів вимагають спеціалізованого і постійного медичного контролю. При тривалості захворювання більш 5 днів, наявності в сечі еритроцитів, чи підйомі температури, необхідна консультація з лікуючим лікарем.
Страницы: 1, 2, 3, 4
