Відфільтрований сік піддають стандартизації. Для консервації до нього додають спирт до концентрації 15-20%, хлоретон (1,1,1-трихлор-2-метилпропанол-2) до концентрації 0,5%. Вміст сильнодіючих речовин повинний бути регламентований.

Іноді рекомендують використовувати концентровані соки, одержувані на основі застосування ліофільного сушіння. Вони значно стабільніші при збереженні, але спосіб їхнього готування вимагає великих витрат електроенергії, трудомісткий, що підвищує вартість продукції. Номенклатура соків приведена в таб.1.

Таблиця 1.

Номенклатура соків, що діють речовини і застосування

2.2 Незгущені соки

Сік подорожника (Suceus Plantaginis). Суміш соку зі свіжих листів подорожника великого (Plantago major G.) і соку трави подорожника блошного (Plantago psillium G.). Технологічний процес одержання соку складається з наступних операцій: збір сировини, здрібнювання, пресування, консервування соку, відстоювання, фільтрування. Збір листів подорожника великого проводять у період цвітіння в суху погоду, ретельно очищають від забруднень, листів що пожовкли і засохли. Здрібнювання листів роблять на машині-вовчку МП-1-160, де ступінь здрібнювання їх досягає 2—8 мм. Сік листів подорожника віджимають під пресом. У циліндр преса на дно піддона з ґратами укладають до 18 пакетів зі здрібненою сировиною по 39 кг. Між пакетами поміщають дренажні ґрати з нержавіючої сталі і пресують. У результаті пресування одержують 56,6—60% соку. Гніт удруге подрібнюють на вовчках, віджимають на пресі й одержують ще 10% соку. До віджатого соку негайно додають 25 частин етилового спирту 90% при постійному перемішуванні, що забезпечує 20% його вмісту в кінцевій суміші. Сюди ж при працюючій мішалці завантажують 0,15% натрію метабісульфіту і перемішують до повного розчинення. Потім відбирають пробу для визначення змісту спирту, сухого залишку, рН. Отриманий сік подорожника великого перекачують у відстійник, де залишають на 7 діб. Відстояний від баластових речовин сік декантирують і за допомогою фільтр-преса фільтрують у збірник.

Свіжу траву подорожника блошного двічі подрібнюють на машинах-вовчках і негайно заливають етиловим спиртом і водою в співвідношенні 7 кг трави : 21 л спирта : 14 л води. Витяжку зливають, а масу двічі пресують. Шрот заливають водою очищеною в співвідношенні 2:1, ущільнюють і залишають на 12 год. Після чого водяний мацерат відпресовують, приєднують до етанольного, визначають вміст етанола. Фільтрують, як і сік подорожника великого, консервують, додаючи 0,15% натрію метабисульфита, перемішують до розчинення.

Соки подорожника великого і блошного змішують у рівних кількостях (1:1), відстоюють і фільтрують.

Це прозора рідина червоно-бурого кольору, кислувато- солонуватого смаку з відчуттям пекучості. Містить глікозид аутсубін, вітамін К, каротин і інші сполуки. Запах слабкий, своєрідний, ароматний.

Застосовують при анацидних гастритах і хронічних колітах.

Випускають у флаконах по 250 мл. Зберігають у прохолодному, темному місці.

Сік каланхое (Succus Ка1аnchоёs). Одержують зі свіжозібраної трави культивованої рослини каланхое пір'ястого (Kalanchoe pinnata Gam Pers) по загальній схемі. Отриманий сік відстоюють, декантують і для освітлення фільтрують через мезгу. Утрату соку виключають заміною декантації сепарацією. Процес проводять на рідинному сепараторі тарілчастого типу. Прояснена рідина виводиться в приймач, а осад осідає в шламовому відділі сепаратора, кількість якого складає близько 0,07%. Після сепарації сік піддається фільтрації, що стерилізує. Консервант — хлорбутанолгідрат додають у кількості 0,5%. Препарат містить дубильні речовини, вітаміни Р и С, кислоти органічні, мінеральні солі й інші сполуки.

Сік каланхое — рідина жовтуватого кольору, ароматичного запаху, що злегка опалесциює з дрібною суспензією, що легко розбивається при струшуванні. Сік каланхое робить місцеву протизапальну дія, сприяє очищенню ран від некрозних тканин, а також їх загоєнню. Входить до складу мазі каланхое, використовуваної при лікуванні трофічних ран.

Випускають в ампулах по 3, 5, 10 мл, у флаконах по 10— 100 мл. Зберігають у захищеному від світла місці при температурі не вище 10 °С.

Сукрадбел (Sucradbellum). Сік зі свіжих коренів беладони. Прозора буро-червоного кольору рідина зі своєрідним запахом і слабкогірким смаком. Одержують відповідно до типової схеми одержання соків, у якому міститься 0,13—0,15% суми алкалоїдів.

Застосовують при постенцефалічному паркінсонізмі.

Список Б.

Суккудіфер (Succudiferum). Сік зі свіжих листів наперстянки іржавої, очищеної від баластових речовин. Це прозора червоно-бурого кольору і гіркого смаку рідина. У 1 мл міститься 5 — 6 ЖОД.

Застосовують у всіх випадках серцевої недостатності, обумовленої поразкою клапанного апарата і захворюваннями серцевого м’яза.

Список Б.

Сік конвалії (Succus Convallariae majalis). Сік зі свіжих надземних частин (суміші листів і квіток) конвалії. Прозора червоно-бурого кольору рідина, гіркого смаку, запах ароматний. У 1 мл міститься 24 ЖОД.

Застосовують аналогічно соку наперстянки.

Список Б,

Сік алое (Succus Aloes). Одержують зі свіжих неконсервованих листів алое деревоподібного (Aloe arborescens Mill.), подрібнюючи їх на порцелянових вальцях чи машинах-вовчках. З отриманої мезги віджимають на пресі сік, нагрівають при температурі 100 °С в плин 5—10 хв, прохолоджують, поміщають у відстійник, туди ж додають 95% етанол до концентрації його в соку 20% і відстоюють при температурі 6—8 °С в плин 14 — 15 діб. Після відстоювання сік декантують, фільтрують і додають 0,5% хлорбутанолгідрата. Стандартизують препарат по сухому залишку, вміст якого повинний бути не менш 2%. Сік алое — мутнувата рідина світло-жовтогарячого кольору, гіркого смаку, під впливом світла темніє.

Застосовують при гастритах, запорах. Зовнішньо використовують при гнійних ранах, опіках.

Випускають у флаконах по 100 мл.

Сік капусти білокачанної (Succus Brassicae capitae). Одержують з листів капусти білокачанної (Brassica capitha) за технологією, розробленої в інституті фармакохімії АН Грузії.

Препарат містить велику кількість вітаміну U (метилметіонінсульфаніт U). Це біла зі злегка жовтуватим відтінком рідина, мутнувата, солодкувато-гіркого смаку, своєрідного ароматного запаху. Застосовують при шлункових захворюваннях нервового характеру, при лікуванні виразкової хвороби і хронічного коліту, при недостатньому кровообігу слизуватої оболонки шлунка.

2.3 Згущені соки

Екстракт журавлини (Extracti Oxycocci). Вичавлюють сік зі зрілих ягід журавлини болотної (Oxycoccus palustris Pers.) родини брусничних (Yacinaceae) за типовою схемою. Після чого проводять зброжування соку для видалення пектинових речовин, якими багата журавлина. Відокремлюють пектинові речовини центрифугуванням. Згущають сік до концентрації густого екстракту у вакуум-апаратах, усередині висеребрених, при розрідженні 0,6 — 0,65 атм до вмісту 10% сухих речовин. У згущеному соці до 3,6% цукрів, 3,25% лимонної кислоти, аскорбінова кислота, вітамін Р (цитрин). Застосовують як вітамінний сік і смаковий засіб при пропасних станах.

2.4 Сухі соки

В останні роки багато дослідницьких робіт присвячені одержанню стабільних соків зі свіжих рослин у сухому виді.

Так, Н. Є. Чернов і Г. П. Півненко (Харків) розробили методики одержання стабільних сухих соків чистотілу, конвалії, нігтиків, пасльона пташиного, родовика, цибулі ріпчастої й ін.

Сушіння соків сублімацією зберігає первісну якість біологічно активних речовин (особливо летких фітонцидів) і поліпшують їх властивості шляхом концентрації важливих компонентів. Одержують соки шляхом заморожування з наступною сублімацією.

Розглянемо принципову схему одержання сухих соків.

Для одержання 100 частин сухого стабільного соку чистотілу вихідну сировину беруть у наступних кількостях: здрібнена сировина (трава з квітками) до кашкоподібної маси — 3090 частин, спирту етилового 96% — 360 частин. Спочатку грубо подрібнюють сировину на траво- і корнерізці. Негайно ж удруге подрібнюють на механічному подрібнювачі чи на машині-вовчку до кашкоподібної маси. Потім сировину загортають у лляні серветки і вичавлюють у перфорованому циліндрі з нержавіючої сталі під пресом із граничним навантаженням. Сік збирають у відстійник, де для консервування й осадження баластових речовин додають 360 частин 96% етилового спирту, щоб в отриманому рідкому соку містилося його 20%. Потім сік декантують, центрифугують 10 хв на осаджувальній центрифузі і потім фільтрують. Прозорий відфільтрований сік залишають на семиденне відстоювання в герметично закритому відстійнику. Якщо після 7 днів збереження випаде осад, то сік удруге 5 хв центрифугують на осаджувальній центрифузі. Далі із соку випарюють етиловий спирт у вакуум-апараті при залишковому тиску 160 мм рт. ст. і температурі не вище 50 °С до 80% первісного обсягу. Частково упарений сік розливають у спеціальні склянки для сушіння і збереження і заморожують методом накочування на сушарці КС-6 (Чехія) протягом 1 ч. Заморожений сік сушать на зазначеній сушарці 18 — 20 год при залишковому тиску в системі 100—160 мм рт. ст. і температурі внутрішнього і зовнішнього казанів не вище +55 °С.

Страницы: 1, 2, 3, 4