Міністерство освіти і науки України
Вінницький Національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Кафедра фармації
Курсова робота
З технології готових лікарських препаратів промислового виробництва
Тема: Перспективи розвитку технології аерозольних лікарських форм
Виконала: студентка IV курсу Білоконь Ю.П.
денної форми навчання
Викладач: Тетяна Віталіївна
Вінниця 2008
Затверджено
зав. каф. фармації доц. Бобрук В.П.
Завдання
На курсову роботу
з технології головних лікарських препаратів промислового виробництва
Студенту: Білоконь Ю.П. IV курсу 56б групи денної форми навчання
Тема курсової: Перспективи розвитку технології аерозольних лікарських форм.
Зміст курсової: вступ, огляд літератури, опис технологічного процесу з блок-схемою виробництва препарату, вибір і обґрунтування обладнання з фрагментами апаратурної схеми, висновки, список літератури.
Дата видачі завдання
Термін здачі закінченої курсової
Викладач:
Тетяна Віталіївна
Керівник
Завдання отримала: Білоконь Ю.П.
Реферат
1. Ціль і об’єкт курсової роботи
Метою курсової роботи є дослідження технології аерозольних лікарських форм, переваги та недоліки аерозольних препаратів; розробка обґрунтованих рекомендацій та висновків щодо удосконалення технології аерозольних лікарських форм на основі узагальнення інформаційного матеріалу представленого в різних джерелах інформації.
Об’єктом дослідження є аерозольні лікарські форми, зокрема високодозовані ліпосомні аерозольні фармацевтичні композиції, які використовуються для лікування різних захворювань легень.
2. Основні рішення, що прийняті для дослідження цих цілей і очікувані результати:
- провести аналіз літературних данних із питань сучасного стану промислового виробництва аерозольних лікарських форм
- провести дослідження пеерваг і недоліків в використані аерозольних препаратів у медичній практиці.
- вивчити різноманітність аерозольних упаковок на даний час, охарактерезувати переваги використання основних, найпоширеніших упаковок, правила використання, недоліки.
- Прослідкувати механізм дії аерозольних препаратів, як він залежить від фармацевтичних факторів.
3. Перелік ключових слів
Аерозоль, аерозоль-розчин, аерозоль-суспензія, аерозольний дозований інгалятор, порошковий інгалятор, небулайзер, спейсер, турбохале, аккухалер.
4. Кількість сторінок
Кількість таблиць (ілюстрацій)
Джерела літератури і додатків: бібліотека на базі ВНМУ, медична бібліотека м. Вінниці.
Вступ
аерозоль балон лікарський
На сьогоднішній день значно зростає необхідність використання аерозольних лікарських форм в медичній практиці, тому що значно збільшилась кількість хворих з ураженнями дихальних шляхів. Так, бронхіальна астма являється одним із найбільш поширених захворювань дихальних шляхів. В Європейських кранах бронзіальною астмою страждають до 5% дорослого населення і до 7% дітей (в Росії 7 млн. Хворих БА). Наприклад, хронічне обструктивне захворювання легень є найбільш розповсюдженим хронічним захворюванням органів дихання і лідирує за кількістю днів непрацездатності і причинам невагітності. Хронічне обструктивне захворювання легень займає 4-е місце серед причин смерності дорослого населення. Саме при таких захворюваннях є необхідність в аерозольних лікарських формах, тому що вони:
1. використовуються зручно, естетично, гігієнічно;
2. забезпечують точне дозування лікарського засобу при використані дозуючого пристрою;
3. призводить до швидкого терапевтичного ефекту при порівняно малих витратах лікарської речовини;
4. аерозольна упаковка герметично закрита, що попереджує забруднення лікарського препарату ззовні;
5. аерозольна упаковка захищає лікарський засіб від висихання, дії світла та вологи;
6. на протящзі всього терміну придатності аерозолі зберігають стерильність.
Звичайно аерозолям властиві і недоліки, такі як:
- порівняно висока вартість;
- можливість взриву балону при ударі чи дії високої температури;
- забруднення повітря в приміщені лікарським препаратом і пропелентами при маніпуляції.
Але не дивлячись на недоліки, використання аерозоліва в медичній практиці вважається прогресивним. Адже у вигляді інгаляції найбілш часто призначається немала кількість лікарських перпаратів таких фармакологічних груп:
- бронхолітики (2 адреностимулятори і – холінолітики) для лікування бронхообструктивних захворювань (БА, ХОБЛ);
- глюкокортикостероїди при лікуванні БА і алергічного реніту (в останьому випадку глюкокортикостероїди призначають в вигляді вприскування в ніс);
- стабілізатори мембран тучних клітин для лікування БА;
- мезколітики;
- антибіотики (на приклад, фюзафюнжен або генталіцин).
Основною вимогою до подібних пристроїв являється оптимальний розмір частинок аерозоля, що вдихаються хворим. Діаметр таких частинок повинен становити 2-5 млм, що забезпечує їх проникнення в крупні і середні бронхи. Дуже великі (більші 5 млм) частинки аерозоля практично не потрапляють в бронхи, а їх адсорбція в порожнині рота і глотки створює умови для всмоктування лікарського засобу в кровотік і появу системних ефектів. Дуже мілкі частнки (менше 2 млм) спроможні проникати наймілкіші бронхи, що також супроводжується зменшенням клінічного ефекту і збільшенням всмоктування лікарського засобу в кров.
Здорова людина може вдихати аерозоль із порівняно великою швидкістю, забезпечуючи цим самим активне потрапляння лікарської речовини в бронхи, а у хворих з обструктивним захворюванням бронхів повітряний потік часто уповільнений, частота дихання збільшена. В зв’язку з цим здатність інгалятора забезпечувати адекватне потрапляння препарату в легені у хворих з широкими коливаннями об’ємної швидкості дихання є ще одною важливою вимогою. Нарешті, інгалятор повинен бути простим у використанні і поможливості компактним.
Отже, перед сучасною технологією готових лікарських препаратів промислового виробництва лежить завдання створення з дотриманням усіх вимог, високоефективних аерозольних форм, які є перспективними і необхідними при лікуванні захворювань легень, таких як БА, ХОЗЛ. Крім цього завдання, постає і інше: повинен бути створений великий асортимент аерозольних упаковок (пристроїв), які б полегшували перебіг захворювання, покращували якість життя, тобт о були зручними при використанні в домашніх умовах чи деінде і враховували вік і стан хворого.
Характеристика й класифікація аерозолів
Вихідними речовинами для готування аерозольних ліків служать різні препарати й допоміжні речовини, що дозволяють видавати їх з упаковки в різних формах, відповідно до їх призначення (на шкіру, усередину, ректально, вагінально). У зв'язку із цим Г. С. Башура і Я. И. Хаджай дали чітке визначення аерозолям як лікарській формі, розробили єдину термінологію й класифікацію всіх видів аерозолів і методів їхнього застосування в медичній практиці.
Лікарські аерозолі підрозділяються на фармацевтичні й медичні.
Фармацевтичні аерозолі — готова лікарська форма, що складається з балона, клапанно-розпилювальної системи й умісту різної консистенції, здатного за допомогою пропіленту виводитися з балона. До складу аерозолю входять лікарські, допоміжні речовини й один або трохи пропілентів.
По призначенню фармацевтичні аерозолі класифікують на інгаляційні, отоларингологічні, дерматологічні, стоматологічні, проктологічні, гінекологічні, офтальмологічні, спеціального призначення (діагностичні, перев'язні, кровоспинні й ін.).
Медичні аерозолі — аерозолі одного або декількох лікарських препаратів у вигляді твердих або рідких часток, отримані за допомогою спеціальних стаціонарних установок і призначені, головним чином, для інгаляційного введення.
Балони й клапанно-розпилюючі пристрої
Для перекладу лікарських речовин в аерозольний стан використовуються впакування, що працюють під тиском, називані балонами.
Схема пристрою аерозольного впакування наведена на мал. Вона складається з балона, клапана й умісту у вигляді розчину, суспензії або емульсії лікарського препарату й пропіленту, герметично закритого клапаном з розпилюючою голівкою. Подача вмісту з балона виробляється по сифонній трубці до отвору штока клапана за допомогою пропіленту. У випадку застосування в якості пропіленту не стислого, а зрідженого газу тиск у балоні залишається постійним, поки в ньому буде перебувати хоча б одна крапля рідкого пропіленту.
Рис. Пристрій аерозольного впакування:
а — двофазна система; б — трифазна система; / — балон;
2 — розпилювач; 3 — клапан; 4 — сифонна трубка; 5 — розчин лікарської речовини; 6 — пари пропіленту; 7 — пропілент
Залежно від матеріалу, з якого виготовлені балони, їх підрозділяють на кілька груп: металеві, скляні, пластмасові й комбіновані. Кожний вид балонів має недоліки й переваги. При їхньому використанні враховують в основному вартість, наявність матеріалів для їхнього виготовлення, а також можливість упакування тих або інших продуктів.
Місткість упакувань може бути різної: від 3 мол до 3 л, крім скляних, місткість яких обмежена 300 мол.
Металеві балони виготовляють найчастіше з алюмінію, внутрішню поверхню яких покривають захисними лаками, застосовуючи різні полімерні матеріали, антикорозійні лаки або сополімери. Більшість лікарських речовин і багато парфюмерно-косметичних продуктів не можуть бути внесені в металеві балони. Для впакування цих речовин повинні використовуватися більше інертні матеріали.
Скляні балони виготовляють із нейтрального скла марки НС-1 і НС-2, зверху покриваючи їх захисною полімерною оболонкою. При виготовленні скляних балонів необхідно враховувати дві основних умови: балони повинні витримувати внутрішній тиск, надаваний пропілентом (не менш 20 кгс/див2) і повинні мати міцність на удар. Для забезпечення безпеки обігу зі скляними аерозольними балонами їх покривають еластичними, плівками. У випадку руйнування осколки балона втримуються оболонкою.
Крім того, скляні балони повинні мати хімічну й термічну стійкість, не мати внутрішнього напруження скла, мати рівномірну товщину стінок, дна й мати мінімум плоских поверхонь.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
