Рефераты. Особливості тренувального процесу біатлоністів

Співвідношення видів підготовки в річному циклі для починаючих біатлоністів приводиться в таблиці 1.

Функціональна підготовка спрямована на розвиток і удосконалювання всіх систем організму спортсмена (серцево-судинної, дихальної, м'язової, нервової й ін.) за допомогою вправ, виконуваних у різних зонах інтенсивності. Основна її умова — виконання визначеного обсягу циклічного навантаження (пересування на лижах, лижоролерах, кросовий біг, ходьба, імітація), строго дозованої по інтенсивності на окремих етапах тренування. Функціональна підготовка біатлоніста пов'язана безпосередньо з вихованням загальної і спеціальної витривалості.

Рівень її визначається за допомогою різних тестів, що передбачають виконання стандартного навантаження з наступним аналізом її впливу на організм. Реакція організму оцінюється по зміні пульсу, кров'яного тиску, хімічного складу крові (нагромадженню лактату) і інших показників. Тестування повинне проводитися систематично 1 — 2 рази на тиждень, щоб можна було з достатньою надійністю судити про характер реакції організму на пропоноване тренувальне навантаження.


Таблиця 1 Наближене співвідношення ЗФП і СФП, лижної, стрілецької і комплексної підготовок у річному циклі для новачків, %

Період тренування

Місяць

Етап

Вид підготовки

Загально-фізична

лижна

стрілкова

комплексна

Підготовчий

V - VII

1

50

10

30

10

VIII – X

2

40

20

20

20

XI - XII

3

30

30

20

20

Змагальний

І - ІІІ

1

20

40

10

30

ІV

2

55

5

30

10


Спортивна форма - найвища готовність людини до досягнення спортивних результатів. У біатлоні, так само як і в інших видах спорту, така форма виявляється у вигляді результату, що перевищує найкращий результат у тренуванні або близький до нього. Становлення спортивної форми протікає за такими фазами.

Перша (придбання спортивної форми) звичайно відбувається в підготовчому періоді тренування, коли створюється фундамент загальної і спеціальної фізичної підготовки.

Друга (збереження спортивної форми) складає звичайно кінець підготовчого і весь змагальний періоди. Ця фаза характеризується підвищенням спортивних результатів. Тривалість її залежить від результатів засвоєння основ попередньої підготовки [9, 132].

Третя фаза (втрата спортивної форми) — пов'язана зі стомленням, яке з часом наростає, у результаті участі в змаганнях. У цей час необхідно робити або переключення на іншу роботу, або організувати відпочинок.

Відновлення організму спортсмена - невід'ємна сторона тренувального процесу, не менш важлива, чим саме тренування. Вона пов'язана з підвищенням функціональних можливостей організму і спортивної працездатності.

У даний час засоби відновлення прийнято поділяти на три основні групи: педагогічні, психологічні і медико-біологічні (фізіотерапевтичні, фармакологічні і гігієнічні). Використання цих засобів залежить від характеру і величини тренувальних навантажень, етапу тренування, стану здоров'я спортсмена, рівня його підготовленості й індивідуальних особливостей.

Педагогічні засоби відновлення припускають введення в структуру тренувального процесу спеціальних відновних циклів, днів профілактичного відпочинку, індивідуально підібрану розминку і проведення заключної частини заняття. У ході занять і після них вводяться також спеціальні вправи для активного відпочинку і розслаблення. Дуже важливо планувати тренувальні навантаження з різним ступенем інтенсивності. Варто мати на увазі, що планування навантажень з низьким ступенем інтенсивності дуже важливе, оскільки такі навантаження сприяють відновленню витрачених сил. Вибір відновних засобів повинен бути специфічним і суто індивідуальним відповідно до віку, рівня тренованості і рядом інших факторів [9, 133].

На початковому етапі тренування самостійно можна застосовувати деякі відновні засоби медико-біологічного характеру.

Водні процедури. Душ спортсмени приймають після кожного тренування протягом 5 - 10 хв. Найбільш сприятливе положення - стоячи. Можна виконувати нескладні прийоми самомасажу.

Ванна приймається за 30 хвилин до сну, температура води +35°, +39°. У воду додають відновні екстракти. На звичайну ванну можна додати столову ложку хвойного екстракту (краще кристалічного). Час перебування у ванні – 10 - 15 хвилин. Фінська сухоповітряна лазня (сауна) рекомендується один раз на тиждень наприкінці тренувального циклу, краще перед днем відпочинку. Тривалість перебування в парній 10 - 15 хвилин, три-чотири заходи до 3 - 5 хвилин кожний, між заходами відпочинок 10 - 15 хвилин.

Гідромасаж. Температура води у ванні +35° або +39°, напір струменя підбирається індивідуально. Починати масаж необхідно з ніг, спини і рук.

Спортивний масаж застосовується на всіх етапах підготовки. Найпростіший масаж рекомендується виконувати негайно ж після тренування під час прийому душу.

Вітамінізація харчування, відновні напої й інші засоби застосовуються за рекомендацією лікаря і під його спостереженням.

 

Розділ 3. Методи лижної підготовки та контролю


3.1 Методи підготовки


У лижній підготовці біатлоністів найбільш поширені наступні основні методи:

рівномірний — спрямований на виховання загальної витривалості і характеризується виконанням безперервної роботи з відносно рівномірною інтенсивністю. Сприяє поліпшенню функцій серцево-судинної і дихальної систем. Рівномірний метод застосовується на всіх етапах річного циклу тренування використовуваного з різною метою;

перемінний — спрямований переважно на виховання спеціальної витривалості і полягає у виконанні безперервної роботи з перемінною інтенсивністю в діапазоні від слабкої до граничної. Цей метод дозволяє біатлоністам нарощувати швидкість пересування по дистанції і виховувати спеціальну витривалість. Застосовується він як у підготовчому періоді на 2 і 3 етапах, так і в змагальному (після перших занять на снігу, «укочування»);

повторний — спрямований на виховання швидкості і швидкісної витривалості. Він характерний повторним проходженням відрізків дистанції з граничної або найвищою інтенсивністю, між якими — проміжки активного відпочинку. Застосовується як у лижній, так і комплексної підготовках. У комплексній підготовці для відпочинку використовується час стрільби на вогневому рубежі;

контрольний — служить для визначення тренованості біатлоніста, допомагає удосконалювати тактичні навички, виховує вольові якості. Застосовується періодично на протязі всього річного циклу, дозволяє контролювати загальні спеціально-фізичні, лижну і стрілецьку підготовки, оперативно вносити корективи в планування навантажень і відпочинку;

змагальний — характеризується змагальною інтенсивністю й обсягом навантаження. Застосовується не тільки для підвищення стану тренованості біатлоністів, але і для оволодіння тактичними уміннями і навичками, допомагає удосконалювати вольові якості, здобувати змагальний досвід. Найбільший ефект дає раціональне сполучення всіх методів у залежності від етапу і періоду тренувального процесу.

3.2 Контроль і самоконтроль


Тренер зобов'язаний організувати і навчити проводити самоконтроль. Самоконтроль дозволяє вести облік виконаного навантаження, судити про стан здоров'я, фізичного розвитку і працездатності спортсмена за суб'єктивними і об'єктивними показниками. Суб'єктивні показники спостерігає і записує сам спортсмен. Це самопочуття, сон, апетит, працездатність, хворобливі відчуття, потовиділення і т.д. До об'єктивних показників відносять ті, які можуть фіксуватися найпростішими приладами (секундомір, ваги, ростомір, динамометр), пульс, частота дихання, спірометрія, динамометрія й ін. Усі ці показники спортсмен повинний щодня заносити у свій щоденник [9, 135].

Крім цього, тренер повинен вести свій, більш узагальнений, щоденник. У ньому фіксується виконання плану тренувань кожним спортсменом за обсягом, інтенсивністю і спрямованістю вправ, результати лижної гонки і стрільби, зауваження лікаря, виконання основних контрольних вправ, результати виконання окремих тестів, основні поради спортсменові, спрямовані на підвищення ефективності тренувань. Таким чином, тренер, зіставляючи дані свого контролю з даними самоконтролю, може вносити відповідні корективи в процес тренування і відновлення.

3.3 Домашнє завдання


У заняттях біатлоном ускладнюється, а іноді і виключається самостійне тренування, тому що для стрільби потрібні спеціальні умови. Разом з тим передбачаються вправи, що спортсмен зобов'язаний виконувати вдома. У першу чергу, це щоденне виконання спеціалізованої ранкової гімнастики, що дозволяє підтримувати функціональну підготовку на визначеному рівні.

Ранкова гімнастика — це невеликий комплекс фізичних вправ, проведений зранку після сну, після якого передбачаються водні процедури.

Комплекс вправ, робити треба регулярно щоранку, поліпшується самопочуття, зміцнюється здоров'я, збільшується працездатність, забезпечується захищеність від простудних і деяких інших захворювань.

Відомо, що під час сну з роботи виключається м'язова система, знижується діяльність нервових, серцево-судинної, інших систем. Сон забезпечує відновлення сил організму, що утомився за день. Задача ранкової зарядки полягає в тому, щоб полегшити перехід від сну до пильнування, швидше «зарядити» організм, привести спочатку в дію загальмовані сном системи й органи і лише потім приступити до виконання спеціалізованого комплексу вправ. От чому ранкову зарядку необхідно неодмінно починати з повільного бігу 1 - 2 км і закінчувати прискоренням 50 - 100 м. Після бігу - комплекс загально-розвиваючих вправ для розвитку м'язів плечового пояса, тулуба, ніг, поступового тренування сили, витривалості, гнучкості, рівноваги, координації, уміння розслаблювати м'яза. Дуже корисні для починаючих біатлоністів вправи з гумовими амортизаторами (еластичним еспандером, шнуром). Імітуючи поперемінні й одночасні лижні ходи, закріпивши еластичний шнур до опори, спортсмен одержує одночасно і фізичне навантаження, і удосконалює технікові лижних ходів. У самостійних заняттях необхідно строго дозувати навантаження. Відомий радянський учений, хірург Н. М. Амосов рекомендує практично здоровим людям виконувати вправи до 50 разів кожну. Отже, ранкова зарядка може складатися з невеликої кількості вправ (8 - 10) з повторенням кожного 25 і більш раз. Закінчувати зарядку необхідно згинанням і розгинанням рук в упорі лежачи або підтягуванням на поперечині. Кількість повторень цих вправ повинне складати 50 % від максимально можливого. Наприклад, максимальне число підтягувань - 4 рази, то в ранковій зарядці необхідно підтягуватися 2 рази, якщо максимальне число згинань і розгинань рук в упорі лежачи 14 разів, то в ранковій зарядці їх потрібно виконувати 7 разів. Протягом 2 - 3 тижнів рекомендується доводити кількість повторень до 70 – 80 % від максимально можливого [9, 138].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.