Вступ
Розділ 1 Вплив масажу на організм людини
Розділ 2 Гігієнічний масаж
2.1 Масаж голови
2.2 Масаж шиї
2.3 Масаж рук
2.4 Масаж грудей
2.5 Масаж спини
2.6 Масаж живота
2.7 Масаж нижніх кінцівок
2.8 Масаж гомілки та стегна
Розділ 3 Косметичний масаж як один з видів гігієнічного масажу
Висновок
Список використаної літератури
Актуальність: Прищеплювання навичок масажу має величезне значення для широкого використання серед населення масажу як гігієнічного, профілактичного і відбудовного оздоровчого засобу. Масаж застосовують як гігієнічний і косметичний засіб у повсякденному житті за своїм тілом, як засіб фізичного удосконалювання спортсменів, що забезпечує більш повноцінний фізичний розвиток і досягнення спортивних результатів.
Новизна: даний вид масажу досить часто застосовує людина для самомасажу і це веде до покращення загального стану організму.
Робоча гіпотеза – можна припустити, що використання гігієнічного масажу при незнанні його протипоказань та особливостей призведе до погіршення стану організму.
Предмет дослідження: особливості гігієнічного масажу.
Об`єкт дослідження: процеси в організмі, які відбуваються під впливом гігієнічного масажу.
Мета дослідження: вивчити особливості гігієнічного масажу та необхідність його застосування.
У завдання входило:
1) узагальнити місце масажу та його вплив на організм людини;
2) проаналізувати особливості гігієнічного масажу;
3) апробіювати гігієнічний метод масажу.
Практична значимість: Гігієнічний масаж можна проводити у вигляді загального масажу і масажу окремих областей тіла. Прийоми гігієнічного масажу і правила їх застосування ті ж, що і масажу. Для гігієнічного масажу лікар рекомендує спеціальні методики, установлює показання і дозування. Призначення гігієнічного масажу хворим серцево-судинними захворюваннями вимагає особливої обережності. При хронічній ішемічній хворобі серця з явищами стенокардії напруги, порушення ритму і серцевій провідності, гіпертонічній хворобі ІІ Б стадії самомасаж протипоказаний.
У загальному складному механізмі дії масажу можна виділити три основні, пов'язані між собою, ланки, вплив через нервово-рефлекторний апарат, гуморальний шлях та безпосереднє механічне діяння на тканини і органи.
Великий російський фізіолог І. М. Сеченов писав, що всі акти свідомого і несвідомого життя за способом свого походження є рефлексами, тобто відповідними реакціями організму на подразнення рецепторів, здійснюваними за допомогою центральної нервової системи.
Шлях, по якому збудження від рецептора передається до органа — ефектора, має назву рефлекторної дуги. До складу рефлекторної дуги входять: 1) рецептори (сприймаючі апарати), на які діють подразники; 2) доцентрові (аферентні) неврони (нервові клітини), котрі своїми волокнами пов'язують рецептори з центральною нервовою системою; 3) неврони центральної нервової системи, що реагують на імпульси від рецепторів; у них збудження зазнають складних змін; 4) відцентрові (аферентні) неврони з їх відростками, які пов'язують центральну нервову систему з усіма органами тіла; 5) ефектори — органи, котрі реалізують цей рефлекторний акт.
Масажні рухи, спрямовані на шкіру, рідше на слизову оболонку, діють насамперед на різноманітні рецептори нервової системи. Це спеціальні утворення, які трансформують енергію зовнішнього подразнення у процес нервового збудження. Розрізняють три основні види рецепторів: екстерорецептори (сприймають подразнення і зовнішнього середовища), інтерорецептори (внутрішнього середовища організму — внутрішніх органів і пропріорецептори (розташовані в сухожиллях, суглобних сумках, зв'язках, фасціях, м'язах, вони сприймають стан рухового апарату і переміщення організму в просторі).
Інтерорецептори закладені в усіх внутрішніх органах— серці, судинах, легенях, залозах внутрішньої секреції, шлунково-кишковому тракті, нирках, сечовому міхурі та ін. Вони сприймають зміни тиску (барорецептори), механічні (механорецептори), хімічні (хеморецептори), температурні (терморецептори) подразнення. Фізіологічна роль інтерорецепторів в організмі в тому, що завдяки одержаним крізь них сигналам рефлекторним шляхом підтримується відносна динамічна сталість внутрішнього середовища організму — гемостазису (тобто відбувається рефлекторна саморегуляція вегетативних функцій).
До екстерорецепторів належать дистанційні (очі, вуха, органи нюху), контактні — рецептори смаку, шкіри, вестибулярні апарати.
Рецептори шкіри є тактильні (відчування дотику, тиску), теплові, холодові, больові, вібраційні.
У рецепторах ще не проходить аналіз явищ зовнішнього і внутрішнього світу. Він відбувається у великих півкулях мозку. Згідно з вченням І. П. Павлова, апарат сприймання подразнень, що надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища, називається аналізатором. Він складається з рецептора, аферентних чутливих нервових шляхів і підкіркових утворень та сприймаючої ділянки у великих півкулях головного мозку (кірковий кінець аналізатора).
Масаж діє на численні нервові закінчення, закладені в різних шарах шкіри і пов'язані з цереброспінальною і вегетативною нервовою системою. При цьому механічна енергія трансформується в енергію нервового збудження, що дає початок складним рефлекторним реакціям. Подразнення від рецепторів шкіри (екстерорецепторів), сухожиль, зв'язок, фасцій, м'язів (пропріорецеп-торів), стінок судин (ангіорецепторів) та внутрішніх органів (Інтерорецепторів) зливаються і передаються по аферентних шляхах у кору головного мозку. Там усі ці аферентні імпульси синтезуються в загальну складну реакцію, яка проявляється певними функціональними зрушеннями в різних органах і системах організму. Характер відповідних реакцій організму залежить від функціонального стану центральної нервової системи, рецепторів, від форми та клінічного перебігу хвороби, а також, безумовно, від правильності методики проведення масажу, його дозування.
Поряд з нервоворефлекторною ланкою в механізмі дії масажу на організм важливий також гуморальний фактор. Під впливом масажу в шкірі утворюються різні високоактивні речовини (гістамін, ацетилхолін, амінокислоти, поліпептиди та ін.), які беруть участь у передачі нервових імпульсів, регуляції судинного тонусу та інших процесах.
Певну роль відіграє і безпосередня механічна дія масажу на тканини, що викликає прискорення крово- та лімфопотоку, розтягнення, зміщення тканин тощо. Незначна теплова дія зумовлена переходом механічної енергії в теплову.
Масаж діє на весь організм людини. При правильно виконаному загальному масажі поліпшується самопочуття, настрій, відчувається приємне тепло, бадьорість або приємна сонливість, підвищується загальний тонус. У разі методично неправильно проведеного масажу, наприклад при передозуванні, з'являється загальна слабість, розбитість, втома. Тому масажист повинен цікавитись самопочуттям хворого. При атонічному стані Масаж роблять енергійно (не менше 5 хв., після кожної хвилини масажу — перерва), при гіпертонусі м'язів — навпаки, бо енергійний масаж викличе біль.
Одночасно впливові масажу підлягають окремі органи і системи. Шкіра очищається від епідермісу, пилу, мікробів, підвищується тонус її м'язів, внаслідок чого шкіра стає еластичнішою. Очищаються від секрету вивідні протоки потових і сальних залоз, посилюється поровиділення і поліпшується функція цих залоз.
Масаж сприятливо впливає на крово- та лімфообіг, кровопостачання шкіри: ліквідується венозний застій, Посилюється течія лімфи, обмін речовин (у шкірі і в усьому організмі), живлення, збільшується стійкість шкіри до шкідливих впливів, температура її підвищується, шкіра стає бархатистою, рожевою, пругкою, здоровою на вигляд. Важливі також високоактивні речовини, які утворюються в шкірі під впливом масажу і діють на різноманітні функції організму.
Масаж шкіри через розгалужене рецепторне поле рефлекторно діє на весь організм. Одним з основних завдань масажу є відновлення нормального функціонального стану рецепторів шкіри, м'язів, сухожиль і суглобів, рецепторів внутрішніх органів. Залежно від характеру, сили і тривалості масажних рухів змінюється функціональний стан кори головного мозку, знижується або підвищується загальна нервова збудливість, посилюються рефлекси, поліпшується трофічна функція нервової системи, провідність нерва, функціональний стан провідних нервових шляхів, рефлекторні зв'язки кори головного мозку з внутрішніми органами, судинами, м'язами і т. ін. Прискорюються процеси регенерації при пошкодженні нерва; зменшуються або зникають болі, вазомоторні чутливі та трофічні розлади.
Аналізуючи дію масажу, раніше посилалися на закон Пфлюгера — Арндта, за яким слабке роздратування збуджує діяльність нервів, помірне — підсилює, сильне — гальмує, дуже сильне — паралізує. У наш час вітчизняні фізіологи довели, що між реакцією організму і силою подразника залежність значно складніша, що особливо виявляється у хворому організмі. Відомо, наприклад, що ніжне погладжування заспокоює нервову систему, а енергійне швидке — підвищує подразнення тканин.
Особливо сильний рефлекторний вплив вібрації. Тепер більшість учених вважають, що вібраційна чутливість є самостійним видом чутливості. Рецептори її розміщені в шкірі, м'язах та інших тканинах організму. Вібраційна чутливість має свої провідники і репрезентована в корі головного мозку. Вібраційний масаж діє анестезуюче, знеболювально, що зумовлено адаптацією (пристосуванням, звиканням) до подразника у зв'язку з розвитком захисного гальмування в коркових клітинах при посиленому потоці імпульсів з периферичних рецепторів (О. Я. Креймер, 1972).
Діючи вібрацією на колінний суглоб, О. Е. Щербак спостерігав тривале стійке підвищення колінного рефлексу, причому місцевою вібрацією цього досягали не тільки у здорових, а й у хворих на спинну сухотку і поліомієліт, у яких відновлювалися до того втрачені рефлекси.
Вібрація змінює також швидкість проведення нервових імпульсів по рефлекторній дузі. При короткочасній вібраційній дії зменшується прихований період рухової реакції. Слабка за інтенсивністю короткочасна вібрація підвищує збудливість нервової системи, в той час як сильна, особливо при тривалому впливові на організм, пригнічує функцію нервової системи. Дія масажу, як і інших фізіотерапевтичних факторів, на нервову систему передбачає також врахування обставин зовнішнього середовища. Наявність негативно діючих зовнішніх подразників (грубість персоналу, неувага, довге чекання процедури і т. ін.) значно знижує ефективність лікування.
Дослідження Л. О. Комарової та співавторів (1973) показали, Що окрема процедура масажу комірцевої зони у хворих на гіпертонічну хворобу підвищує хвилинний об'єм дихання за рахунок його поглиблення, збільшення максимальної вентиляції легень і резерву дихання, а також життєвої місткості легень.
Під впливом масажу кількість функціонуючих капілярів може збільшитись у 45 разів, а загальна місткість їх зростає у 140 разів. Капілярний кровообіг Поліпшується і створюються умови для повнішого кровопостачання не тільки тканин ділянки, яку масажують, (і и рефлекторно інших органів і тканин. Поліпшується газообмін між кров'ю і тканиною. Розкриття резервних капілярів регулює перерозподіл крові, що полегшує ропі и у серця.
Спостерігається пряма і рефлекторна дія масажу на місцевий і загальний кровообіг. Ритмічні масажні рухи значно полегшують пересування крові по артеріях, пришвидшують протікання венозної крові. Так, внаслідок стиснення і обезкровлення вен у них виникає негативний тиск, що також сприяє посиленню проходження кроні в артеріях. Венозний приплив і кровопостачання серця збільшується. Скорочення серцевого м'яза посилюється, ударний та хвилинний об'єми серця збільшуються. Гістамін і ацетилхолін, утворювані в шкірі під час масажу, потрапляють у кров, і судини розширюються. Загальний масаж викликає у здорових людей невелике підвищення (на 10—15 мм рт. ст.) систолічного артеріального тиску (внаслідок посилення роботи серця). При цьому діастолічний тиск залишається незмінним або трохи знижується (внаслідок розширення судин). Під час масажу живота у здорових людей трохи знижується артеріальний тиск. У хворих на гіпертонічну хворобу масаж голови, шиї, надпліччя (так званої комірцевої зони), живота знижує систолічний і діастолічний тиск. При цьому масаж живота сприяє прискоренню ритму серцевих скорочень, а масаж комірцевої зони — його сповільненню. Масаж обличчя допомагає Нормалізації показників скроневого тиску.
Страницы: 1, 2, 3
