Вправи з положення лежачи для розвантаження м’язів спини
1. Вправа "Велосипед"
2. Підняти ноги, випрямити під кутом 450 і малювати цифри від 1 до 10.
3. Спинний прес
В. п., покласти руки на груди і зігнути ноги у колінах. Притиснути середню частину спини до підлоги, напружуючи при цьому м’язи живота та сідниці. Порахувати до 10, після цього розслабитися.
4. В. п., ноги витягнути, руки в сторони, зігнути коліна підтягнути їх до грудей і захопити руками, одночасно підняти голову і доторкнутися підборіддям колін. Утримувати це положення тулуба протягом 5 сек.
5. В. п., голова, тулуб і ноги розташовані на одній прямій, лоб і підборіддя - на лінії паралельній підлозі, плечі опущені, руки лежать вздовж тулуба, поперек притиснутий до підлоги.
Вправи з вихідного положення на животі.
6. Голова, тулуб і ноги розташовані прямо. Лоб спирається на тильну поверхню, покладених одна на одну долоню. При виконанні вправи з в. п. руки можуть розташовуватися вздовж тіла з долонями внизу або спиратися долонями на підлогу з обох сторін від грудини. При підвищенні тонусу м’язів плечового поясу лоб і плечі можна покласти на валики.
7. В. п., кисті під підборіддям. Зігнути ногу у коліні, спробувати дістати п’яткою до сідниці, розслабити опустити ногу. Те саме іншою ногою.
8. Повністю розслабити м’язи шиї, спини, рук та ніг. Інструктор перевіряє повноту розслаблення.
Вправи з вихідного положення на боці.
При виконанні вправ у цьому вихідному положенні необхідно утримувати тулуб тільки на боці: не завалюючись вперед або назад, не згинаючи ноги в кульшових суглобах і зберігаючи нейтральне положення попереку (без прогину вперед або назад).
9. "Нижню" руку витягують вперед або підкладають долоню під щоку. "Верхня" рука, підставлена "віконцем" (вперед грудьми опирається долонею на підлогу) допомагає підтримати і контролювати положення тулуба.
Вихідне положення стоячи
10. Голова піднята так, щоб лоб і підборіддя знаходилися на одній вертикальній лінії. Плесі трохи опущені і відведені назад, лопатки зведені і прилягають до спини, руки вільно опущені вздовж тулуба або спираються долонями на пояс, груди виступають вперед, живіт втягнутий, коліна випрямлені, ступні паралельні (на ширині однієї ступні або на ширині плеч).
11. Покласти руки за голову, підтягнути вгору все тіло, крім шиї і голови, витягуючи грудний і поперековий відділи (видих), розслабитися, вдих.
Вихідне положення стоячи.
12. Голова і тулуб в тому ж положенні, що і стоячи, долоні на поясі, ноги розташовані симетрично, гомілковоступневі, колінні і кульшові суглоби зігнуті під прямим кутом, опір на сідниці однаковий.
13. сісти прямо, покласти на голову мішечок з піском. Встати, зробити 1-2 кроки вперед, повернутися назад, сісти. Утримуючи правильну поставу не дати мішечку впасти.
14. Обхопити руками ногу під коліном, підняти її, розслабити і покачати руками гомілку. Відпустити руки і відпустити ногу на підлогу. Те ж саме іншою ногою.
15. При підняти плечі "здивуватися", розслабити і опустити плечі.
Група хворих, де проводились водні процедури.
№ п/п
ПІПб
Вік
Діагноз
1.
Сергієнко С.В.
25
Правоб. сколіоз І ст.
2.
Мельник О.Л.
23
Лівоб. сколіоз ІІ ст.
3.
Бігун П.О.
22
Правоб. ск. І ст.
4.
Воробйова О.І.
20
Кіфосколіоз
5.
Садовець Г.Х.
6.
Тихонова Г.П.
19
Лібвоб. сколіз ІІ ст.
Бальнеотерапія (водолікування) включає в себе використання басейну та лікувальних ванн (сірководневих, радонових, йодобромних, рапних та бімофітних).
Серед методів фізіотерапії ведуче місце займає масаж, але, щоб досягнути комплексне лікування, яке в свою чергу включає - теплолікування (озокерит, парафін), масаж, лікувальна корекційна гімнастика, ЛФК та водолікування, обов’язковим є носіння корсету.
Із вищеописаних матеріалів можна зробити висновок, що в системі проведених міроприємств направлених на лікування сколіозу, одним з основних методів являється масаж, але без використання комплексного лікування (ЛФК, корегуючи гімнастика, методи фізіотерапії) не можна досягнути найкращих результатів. Слід ще з малечку стежити за осанкою, займатися фізичною культурою і бути активним, щоб не допустити розвитку захворювання.
Як відомо емблемою ортопедії являється викривлене деревце, прив’язане до прямого шесту рукою дбайливого садівника. Сама назва “ортопедія” походить від грецького “ортос” - прямий і “педон” - дитя. Сколіоз - тяжке захворювання, причини виникнення до сих пір не повністю з’ясовані. Чи можлива профілактика сколіозу? Так, батьки повинні знати чіткі правила, щоб уникнути цієї хвороби, а якщо вона вже проявилась - не погіршити її стан.
Вправи для вироблення навику правильної осанки
Вихідне положення: стоячи спиною до стіни
Прийняти правильну осанку. При цьому потилиця, лопатки, сідниці, ікроніжні м’язи і п’ятки торкаються стіни, голова при піднята, плечі трохи опущені і відведені назад, лопатки прилягають до спини.
Потягнути руки і плечі донизу, голову - вверх, витягуючи шийний відділ хребта (видих), розслабитись (вдих).
Положити руки за голову, потягнути доверху все тіло, крім голови і шиї, витягуючи грудний і поперековий відділи (видих), розслабитись (вдих).
Прийняти правильну осанку. Закрити очі, зробити крок вперед, знову прийняти правильну осанку. Відкрити очі, перевірити правильність осанки, виправити помічені дефекти.
Прийняти правильну осанку, зробити 1-2 кроки вперед, розслабити спочатку м’язи шиї, плеч, рук і тулуба - “обвиснути”. Випрямитися, перевірити осанку, виправити дефекти.
Вихідне положення: стоячи
Прийняти правильну осанку. Не відриваючи п’яток від стелі, присісти, відводячи коліна в боки і зберігаючи пряме положення голови і спини. Повільно піднятися, перевірити правильність осанки.
Положити на голову мішечок з піском, прийняти правильну осанку. Присісти, голову і спину тримати прямо, старатись не щоб не впав мішечок. Повернутись у вихідне положення, перевірити осанку.
Вправ з партнером: стоячи лицем до лиця з мішечками на голові, перекидати м’яч один одному. Зберігати правильну осанку, стараючись не кинути мішечок.
Вихідне положення: лежачи на спині
Прижати ділянку попереку до стелі, підняти голову і плечі, перевірити правильність розташування тіла.
Витягнути руки вперед, перейти в положення сидячи, зберігаючи спину прямою. Зігнути ноги в колінах, встати, зберігаючи правильну осанку.
Вихідне положення: сидячи
11. Сісти прямо. Поступово розслабити м’язи шиї, плечового поясу, спини і живота. Закрити очі і прийняти правильну осанку. Відкрити очі, перевірити осанку.
12. Сісти прямо, положити на голову мішечок з піском. Піднятись, зробити 1-2 кроки вперед, повернутися назад, сісти. Утримуючи правильно осанку, не дати мішечку впасти.
Вправи на рівновагу
Покращити координацію рухів, виробити і закріпити навик правильної осанки, нормалізувати стан позних м’язів допомагають вправи на рівновагу.
З першого дня перебування в школі хребет дитини починає відчувати підвищене навантаження. Гіподинамія, неправильне фізичне виховання, незручні меблі, відсутність навику правильної осанки - все це погіршує стан опорно-рухового апарату. Такий тип порушення осанки інакше називають „шкільним сколіозом" - в такому положенні вигинається і повертається хребет у „звичній", „зручній”, але неправильній позі під час письма правою рукою. Тому, дуже важливо ще з дитинства привчити дитину до елементарних правил.
Глибина сидіння стільця повинна бути трохи меншою відстані від куприка до підколінної ямки. Для цього до спинки звичайного стільця можна прив’язати товстий шар пенопласту або паралону, прикріпити на потрібній відстані лист фанери та ін.
Щоб зручніше було сидіти, на рівні вершини поперекового лордозу до спинки стільця слід прикріпити невеликий м’який валик. Тоді при опорі на спинку спина зберігає природну форму.
Поверхня столу повинна знаходитись на рівні сонячного сплетіння. При цьому трохи розставлені лікті вільно спираються на неї, а поверхня зошиту знаходиться на оптимальній відстані від очей - 30 - 35 см.
Під ноги підставити стільчик такої висоти, щоб вони не звисали в повітрі і не піднімались доверху. Голіноступневі, колінні і тазокульшові суглоби повинні бути зігнуті під прямим кутом, стегна - лежати на сидінні, приймаючи на себе частину ваги тіла.
Книжки бажано ставити пюпітр (підставка) на відстані витягнутої руки від очей. Це дозволяє дитині прямо тримати голову, прямо (знімає навантаження на шийний відділ) і попереджує розвиток близорукості. Забезпечити добре освітлення робочого місця.
Навчити дитину прямо сидіти, з рівномірною опорою на обидві ноги і сідниці. Грудина повинна бути майже повністю приближена до столу, лікті розташовані симетрично, і спиратися на стіл, зошит потрібно повернути приблизно на 300, щоб дитині не приходилось повертати тулуб під час писання, нахиляти голову треба, як можна менше.
Час від часу дитина повинна трошки міняти позу (в межах правильної). Через кожні 30-45 хв. занять, слід встати і порухатись 5-10 хв.
Необхідно стежити щоб у дитини не виникла звичка сидячи класти ногу на ногу, підвертати одну ногу під себе, забирати з столу і звішувати непрацюючу руку, сидіти боком до столу.
Повноцінно харчуватися, щоб підростаючому організму хватало калорій пластичних речовин, мікро - і мікроелементів, вітамінів та ін.
Спати на рівному ліжку з жорсткою основою і м’якими матрацами, з невисокою, бажано спеціальною ортопедичною подушкою.
Після уроків школяру, особливо учню молодших класів, треба полежати не менше години, щоб м’язи могли розслабитись і відпочити.
Не можна носити сумку, навіть легку на плечі: плече при цьому приходиться постійно тримати піднятим. Не можна носити портфель в одній і тій же руці. Ремінь сумки необхідно перекидати через шию, а ще краще носити ранець або модний рюкзачок.
Дитині необхідно якомога більше рухатися і хоча б по 20-30 хв. вдень займатись фізкультурою.
Найменш небезпечні і найбільш корисні для хребта плавання і танці.
Самим головним методом профілактики і самий необхідний компонент лікування захворювань хребта - вироблення навику правильної осанки.
Всім дітям до одного необхідні:
забезпечити умови для формування правильної осанки - перераховані вище міри профілактики, її порушень, хороший загальний фізичний розвиток;
знати, що таке правильна осанка, як треба правильно стояти, сидіти і рухатись не сутулячись;
свідомо відноситись до свого здоров’я і однієї з головних опор - хребту.
Вправи прикладного характеру.
До вправ прикладного характеру відносяться природні (або можливі) способи пересування людини: ходьба, біг, плавання, стрибки, ходьба навколішках. Ці види фізичного навантаження використовуються для специфічного тренування (як загальноукріплюючі вправи) і для розвитку спритності, уваги, м’язового відчуття, покращення координації рухів, орієнтації у просторі.
Ще одним методом профілактики і лікування порушень осанки - використання коректорів осанки у вигляді еластичних „корсетів" із широких про резинових лямок, пластмаси, легкі сплави. Одним із вітчизняних корсетів являється - функціональний коригуючий корсет ЦНІІП. Міулокський корсет (запропонований ортопедами США) - один з найбільш вдалих і широко розповсюджених. Для прогресивних форм сколіозу шийно-грудної локалізації він призначений самим ефективнішим. Корсет чудово справляється з основною задачею - розгрузити хребет, не дати спині тяжіння і далі викривлювати його, і при цьому конструкція не дуже навантажує хворого. Діти можуть носити корсет в школі, виконувати в ньому вправи лікувальної гімнастики і навіть бігати на дискотеку. Його не знімають цілий день. Як тільки проснеться дитина, так одразу, лежачи надіти корсет. Вставати з ліжка можна тільки в ньому. Ефект від такої консервативної терапії може бути досягне ний тільки при постійному носінні корсету. „Канікули" тут виключені. Подібне лікування триває до повного завершення формування скелету, тобто до закриття зон росту. Існують і більш легкі конструкції, малопомітні при носінні. Наприклад, поперековий корсет: його носять на тулубі, від пахвинної ділянки до талії, і застосовується він при поперековому сколіозі. При деяких формах сколіозу, додатково застосовується метод гіперкорекції. Ця конструкція (наприклад, так званий чористонський корсет) задає вигин у напрямку, протилежному напрямку деформації. Користуватись таким корсетом слід тільки під час сну, а в день - у якомусь другому, в залежності від форми захворювання.
Необхідно відмітити, що любі корсети виготовляються тільки за індивідуальною міркою руками досвідчених майстрів, після консультації з лікуючим лікарем-ортопедом.
У випадках легкої деформації або дефекту осанки можна застосувати так звані коректори. Це найбільш легкі ортопедичні засоби, які робляться не із шкіри, пластину чи сталі, а готуються із спеціальних тканин, які не подразнюють шкіру. Але вони мають достатню стійкість і дозволяють не утримувати а задавати фігурі потрібну осанку. В цьому випадку працюють власне м'язи хребта, які раціонально навантажуються від того, що зберігається правильна поза. Сам коректор з виду не представляє з собою нічого особливого: пара лямочок з порушенням у підпахвинній ділянці, ззаду ділянка з еластичними пластинками.
Правила використання.
призначати застосування коректору, підбирати найбільш підходящий по конструкції і розміру, контролювати стан ОРА повинен лікар
необхідно виконувати призначення лікаря, відносно режиму застосування коректору, поступово збільшувати час щоденного носіння і регулювати довжину лямок
коректор спеціально зроблений еластичним, щоб не перешкоджати рухам. При бажанні можна і в ньому горбитись, і казати, що він не допомагає. Свідомо слід підтримувати осанку і при надітому корсеті.
Слід пам'ятати, що коректор лише допоміжний засіб. Головну роботу по виправленню осанки і лікування сколіозу пацієнт повинен робити сам
коректором не можна користуватись довше, чим це необхідною. Максимальний ефект від його носіння досягається через1.5-2 місяці, після цього коректор необхідно на кілька місяців відкласти, і продовжувати займатись лікувальною фізкультурою.
1. С.И. Латогуз, Руководство по технике массажа и мануальной терапии. - М.: ООО “Издательство АСТ"; Харьков: ”Торсинг", 2002. - 186с
2. К.В. Бобрищев, Неистовый доктор Касьян. - Полтава: ”Австрея", 1991.
3. В.И. Васичкин, Справочник по массажу. - Ленинград: Медицина, 1991.
4. В.И. Васичкин, Техника массажа. Справочное пособие. - Тюмень, 1992. ст 95.
5. В.И. Васичкин, Лечебный и гигиенический массаж (практическое руководство). - Минек, Беларусь, 1995, 1996.
6. В.И. Дубровский, Спортивный массаж. - Москва: Шаг, 1994.
7. П.П. марков, Остеохондроз и другие дистрофические изменения позвоночника у взрослых и детей. - Москва: Медицина. 1994.
8. Г.А. Киров. Массаж для всех. М.: Эльф-М, 1994.
9. А.В. Кондрашов с соавт. Лечебный массаж (учеб. пособие) - Рост. - Д., 1993.
10. Л.А. Куличев, Лечебный массаж. - Ленинград: Медицина. 1991.
11. Р. Нордемар, боль в спине. - М.: Медицина, 1991.
12. А.Е. Штеренгер, Н.Я. Белая, массаж для взрослых и детей. - Киев: Здоровье, 1992.
13. Г.С. Юмашев, С.З. Горшков и др. Травмвтология ы ортопедия. - М.: ”медицина”, 1990.
14. Е. Незлобина, боль в спине. - М.: Крон-Пресс, 2000. - 96с.
15. н. шоммер, Как остановить сколиоз. М.: Крон-Пресс, 1996.
16. С. салманс, боль в спине. М.: Крон-Пресс, 1997.
17. е.А. Абальмасова, Р.Р. Ходжаев, сколиоз. - Ташкент, 1995.
18. А. Очерет, сколиоз или жизнь в кривом зеркале. - Москва-Санкт-Петербург. - СПб.: Издательство “Диля", 2003. - 96с.
19. И.В. милюкова, Т.А. Евдокимова, Лечебная физкультура: Новейший справочник (под общ. ред. проф. Т.А. Евдокимовой. - СПб.: Сова; М.: Изд-воЭксмо, 2003. - 86с., ил.
20. В. а. кислов, Т.А. Евдокимова, К.В. Чижиков, Н.М. Евдокимова, Плавание ы здоровье: О плавании с юмором (короткие рассказы). СПб., 2001.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
