Надмірно великі навантаження для ослабленого організму - все одно, що обжерливість для організму, помираючого від голоду. Занадто інтенсивні або неправильно організовані тренування можуть погіршити стан опорно-рухового апарату.
Традиційно однією з основних рекомендацій при проблемах з хребтом - тренування м’язового корсету. Але перш ніж цілеспрямовано тренувати розтягнуті і ослаблені м’язи, необхідно забезпечити їм таку можливість, тобто розслабити і розтягнути вкорочені м’язи-антагоністи, укріпити організм і підготовити його до зростаючих навантажень. Перенапружені, спастичні м’язи згинають хребет туди, куди не потрібно, і протидіють роботі м’язів, які повинні тягнути хребет у протилежний бік. На початку курсу тренування широко застосовуються вправи у вихідному положенні лежачи, яке дозволяє зняти напруження з позних м’язів. Тут необхідна обережність.
Обережно слід виконувати вправи, що потребують великої м’язової сили. Одночасний підйом випрямлених ніг в положенні лежачи на спині або на животі, глибокі нахили назад - часті причини неприємностей.
Збільшення гнучкості протипоказано при сколіозі, нестабільності хребта, дегенеративних змін в його суглобах.
Глибокі нахили, інтенсивні рухи хребта небезпечні при обмеженій рухомості в окремих його ділянках. Суглоби сусідніх з блокованою ділянкою хребців в цьому випадку як правило бувають зайве рухомими, і рухи будуть відбуватися саме в них і травмувати м’які тканини, прискорюючи розвиток дегенеративних змін у нових ділянках хребта.
Скільки триває курс лікування.
Початковий, або підготовчий, період займає 1-2 місяці, в залежності від віку дитини, вихідного стану опорно-рухового апарату, інтенсивності тренувань.
На перших заняттях необхідно приділити достатньо часу теорії: пояснити дитині, як осанка впливає на здоров’я, що таке правильна осанка, які види її порушення бувають і що необхідно виправити при його індивідуальних особливостях. Дитина повинна зрозуміти, як працюють суглоби, зв’язки і м’язи при підтриманні осанки і при виконанні різних вправ. “Теорія" - не означає “нудна лекція”, вона повинна бути зрозумілою і цікавою.
Вправи для вироблення навику правильної осанки - являється одним з головних моментів на початку тренування. У подальшому ці вправи будуть необхідні для покращення, закріплення і підтримання рухового стереотипу.
Межа між підготовчим і тренувальним періодами умовна. Інтенсивність тренувань, час виконання і число повторення вправ поступово збільшується, вводяться нові вправи по мірі їх засвоєння. Вправи на удосконалення і підтримання навику осанки, на розслабленні і розтягування м’язів, загально розвиваючі і дихальні вправи в основному періоді поступово уступають головну роль вправам, які направлені на формування м’язового корсету і корекцію індивідуальних порушень. Тривалість тренувального періоду - 1.5-2 місяці, в залежності від вираженості порушень.
У заключному періоді (приблизно 1 місяць) остаточно закріплюються досягнені результати. Однією з головних задач всього тренувального курсу - привчити дитину до регулярних занять фізкультурою і навчити вправам, необхідним для того, щоб продовжувати підтримувати в нормі хребет. При функціональних порушеннях осанки і на ранніх стадіях захворювань кількох місяців занять кожного дня достатньо для того, щоб осанка стала хорошою або виправилась настільки, наскільки це можливо.
Заключний період не закінчується ніколи. На кінець курсу лікування порушень осанки необхідно приділяти в день як мінімум 20, а краще - 40 хвилин. Якщо порушення були функціональними і досягнено так званий стан максимальної корекції, в цьому випадку можна приділяти менше уваги осанці і спині, а більше - загальній фізичній підготовці і спорту.
Всі вправи необхідно виконувати у відповідності з методичними вказівками. Неправильне положення тіла або неправильне виконання рухів часто переносить навантаження з м’язів, які нам потрібно тренувати, на інші м’язові групи. Перед тим як приступати до тренування, необхідно навчитися правильно виконувати вправи. Це також являється однією з основних задач початкового етапу.
Загально розвиваючі і дихальні вправи, вправи на координацію рухів, на вироблення навику правильної осанки застосовують незалежно від індивідуальних особливостей порушень осанки. Спеціальні вправи для укріплення і розтягнення м’язів, збільшення рухомості хребта підбирають індивідуально, з урахуванням типу порушень осанки і в відповідності з результатами функціональних проб.
При типових порушеннях осанки порушення м’язового тонусу більш менш однакові, і при їх корекції слід використовувати однакові групи вправ.
При сутулості і круглій спині слід приділяти велику увагу зміцненню м’язів спини і плечового поясу і розслабленню і розтягуванню м’язів грудини, обережно збільшувати рухомість грудного відділу хребта.
При кругло - ввігнутій спині необхідно укріплювати м’язи живота, спини, задньої поверхні стегон, плечового поясу і розтягувати м’язи грудини, попереку і передньої поверхні стегон. Необхідно уникати укріплення м’язів попереку і посилення поперекового лордозу. Для цього слід під час тренування м’язів живота в положенні лежачи на спині прижимати поперек до стелі і вище піднімати ноги (лордоз при цьому зменшується); під час вправ для м’язів спини в положенні лежачи на животі піднімати тільки голову і плечі, а під живіт можна підкладати невелику подушку.
При плоскій спині слід укріплювати всі групи позних м’язів, м’язи плечового поясу і ніг, обережно розвивати рухомість грудного відділу хребта і уникати зайвого збільшення поперекового лордозу.
При плоско - ввігнутій спині необхідно укріплювати всі групи м’язів, крім м’язів попереку (їх треба розтягувати, щоб зменшити поперековий лордоз), звернути увагу на укріплення м’язів задньої поверхні стегон і черевного пресу.
При асиметричній осанці необхідно дуже обережно відноситись до вправ, що збільшують рухомість хребта, а під час виконання вправ велику увагу слід приділяти на симетричність положення тіла.
В наш час існує дуже багато курортів, де лікують хвороби опорно - рухового апарату, як в нашій країні, так і за кордоном - Сочі, Мацеста, Кисловодськ, Владикавказ, в Карлових Варах (Чехія), в Баден-Бадені (Германія), в Словенії, і на кінець в Швейцарських Альпах.
В наших санаторіях збереглись хороша лікувальна база. Куди поїхати лікуватись залежить від рекомендацій лікувального лікаря, потреб пацієнта і його фінансових можливостей.
В санаторіях, як правило, усі хворі отримують комплексні процедури: лікувальну гімнастику, масаж, дієт - харчування і мінеральні ванни.
Бальнеотерапія, або водолікування, відома ще з глибокої давнини. Ще наші далекі пращури помітили, що якщо шкіра всмоктує екстракти ефірних масел, лікувальних рослин і похідних смол, це все впливає на здоров’я всього організму. Бальнеотерапія відома ще з давніх часів і не втрачає своєї актуальності, тому що активні природні фактори, якими діє на організм мінеральна вода, створюють всебічний ефект.
По - перше, покращується кровообіг шкірних покривів і внутрішніх органів. По - друге, через велику кількість шкірних рецепторів активні речовини можуть впливати на життєво важливі центри організму, на серцево - судинну, центральну і периферичну нервову системи, практично на всі внутрішні органи.
При захворюваннях опорно - рухового апарату - остеохондрозі, остеоартриті, сколіозі та інших традиційно застосовують сульфідні, радонові, йодобромні ванни.
Розглядаючи дану проблему я проводила дослідження на базі Київської Клінічної Міської Лікарні №12 у відділенні ортопедії.
"Тест для визначення сколіозу", яким користуються лікарі - ортопеди у своїй практиці.
Уважний огляд пацієнта чи немає у нього помітних ознак деформації скелета.
Чи не відмічається те, що коли пацієнт лежить, спина у нього рівна, а якщо встає - спина викривляється, або одне плече вище іншого.
Коли пацієнт стоїть, слід звернути увагу на те, чи немає у пацієнта вільного проміжку між опущеними вздовж боків руками.
Попросити пацієнта, щоб він нахилився, подивитись заду: чи не випинається одна з лопаток і чи не формується реберний горб.
Якщо є сумніви (особливо при значній деформації) перевірити себе випробуваними прийомами - за допомогою дзеркала, в тому положенні, що і в попередньому пункті, роздивитися пацієнта в дзеркалі - деформація одразу стане помітною.
Якщо під час погляду, є помітним в ділянці хребта окремі ділянки злегка посиленої пігментації шкіри так звані “кавові плями" - це також має насторожити: в 99% випадків така пляма вказує на якусь патологію хребта, при чому якраз в зоні розташування пігментацію. Сколіоз часто дає пізні ускладнення, особливо збоку опорно-рухового апарату, та внутрішніх органів.
До цих пір в ортопедії прийнято багато різноманітних методик виміру кута викривлення хребта, і відповідно, велика кількість різних класифікацій з різними величинами кутів у градусах.
Вимірюється викривлення так: на рентгенограмі треба провести декілька прямих ліній між хребцями, а потім виміряти кути між ними. В нашій країні розповсюджена класифікація, запропонована В.Д. Чакліним.
Класифікація вираження сколіозу по В.Д. Чакліну (зліва), по Дж. Коббу (справа) Графічний розрахунок на рентгенограмі а-1й ступінь; б-2й ступінь; в-3й ступінь; в-4й ступінь.
У закордонних джерелах часто використовується методика Дж. Кобба.
Зміст його полягає в тому, що на рентгенівському знімку хребта лікар вимірює S-подібне подвійне викривлення. У верхній ділянці викривлення за допомогою лінійки проводять дві горизонтальні лінії: одна над верхнім хребцем, від якого йде кривизна, інша - над нижнім. Якщо провести ще дві лінії, які йдуть перпендикулярно першим, утворюється кут, його вимірюють в градусах.
Як видно з приведеної схеми, принцип вимірювання кута як за В.Д. Чакліним так і американським професором Дж. Коббом практично однаковий. Різниця в тому, що по Чакліну - чим більше градусів, тим легше ступінь захворювання, а за Коббом - навпаки.
Ступені важкості сколіозу(кути викривлення хребта в градусах)
По Чакліну
По Коббу
I ступінь
180-175
Менше 15
II ступінь
175-155
20-40
IIIступінь
155-100
40-60
IVступінь
Менше 100
Більше 60
Про прогноз перебігу хвороби свідчать дві обставини. По-перше, прогресування хвороби. Це підтверджується зміною викривлення кута хребта у порівнянні з попередніми знімками (саме тут, дуже важливо мати “сімейний альбом” рентгенограм). По-друге, формування скелету, що може свідчити про подальше збільшення деформації. Верхньогрудний і шийногрудний сколіози відносяться до найбільш тяжких і прогресуючих. Далі по важкості перебігу йдуть грудний, а потім грудинно - поперековий, поперекові викривлення. Що стосується власної конституції тіла, то вона дуже важлива. Безумовно, у розвитку сколіозу одна з головних ролей
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
