4. Дослідження науковців про позитивний вплив занять фізичними вправами на розумову працездатність, показують, що систематичні фізичні вправи, ігри, прогулянки позитивно впливають на центральну нервову систему, на діяльність всіх органів і систем, попереджають стомлення і перевтому, створюють позитивний стан, тим самим поліпшують життєдіяльність і підвищують працездатність організму.
РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Методи дослідження
Керуючись теоретичними висновками про комплексне застосування методів фізичної реабілітації, ми визначились у методах дослідження, які найкращим чином відповідають цим завданням. Серед них: теоретичний аналіз і синтез. Проаналізовано 34 джерела наукової та корекційної літератури. Аналіз літератури проводився з метою вивчення впливу різноманітних методів і прийомів фізичної реабілітації на дошкільників з вадами зору.
Аналізуючи програмні документи, ми встановили, що спеціальної програми для занять з фізкультури, яка враховує діагноз та ступінь загального функціонального стану організму дошкільника немає. Найбільше уваги вченими та науковцями-дефектологами звертається на проблеми сліпих та слабозорих людей, а також навчанню школярів в спеціалізованих інтернатах, хоча загальновідомо, що дитячий організм краще піддається впливу корекційної роботи, також дуже важливе значення має рання діагностика захворювання органів зору та реабілітація (медична, психологічна та фізична).
2.2 Організація досліджень
Метод аналізу, синтезу та узагальнення результатів досліджень науковців з наукових та літературних джерел.
За допомогою теоретичних методів: аналізу , синтезу і класифікації були розглянуті та класифіковані складові структури предмету «фізична реабілітація».
Порівнюючи результати досліджень науковців було виявлено необхідність застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях зору та вторинних відхиленнях(сколіоз, плоскостопість і т.д.).
На першому етапі (грудень-лютий 2010р.) Визначення актуальності теми, мета, завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження.
Другий етап (березень 2010 р.) вивчалися й аналізувалися літературні дані й документальні матеріали за темою дослідження. Досліджувалися зміни в стані зору у дошкільників, та їх фізіологічний розвиток, при впливі фізичної культури (ЛФК) та масажу у дітей з вадами зору. Оформлялися 1 і 2 розділи курсової роботи.
На третьому етапі (квітень 2010 р.) здійснено аналіз літературних джерел щодо змісту форм і найбільш вдалі форми фізичної реабілітації у дітей з вадами зору. Узагальнено результати досліджень, зроблено теоретичний аналіз, визначено ефективність застосування методик фізичної реабілітації, підготовлені практичні рекомендації.
Четвертий етап (травень 2010 р.) підготовка та захист курсової роботи.
РОЗДІЛ 3
КЛІНІКО- ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ЗОРУ
3.1 Корекційні види гімнастики
Гімнастика - це комплекс спеціально підібраних вправ, які позитивно впливають на організм займаються в цілому і надають локальний вплив на окремі групи м'язів, регулюють фізіологічну навантаження.
Виходячи з цього визначається оздоровча, лікувальна і коригуюча спрямованість гімнастики, як однієї з форм організації фізичної реабілітації дітей з порушенням зору.
Специфіка видів гімнастики, що використовуються в дошкільних закладах для дітей з порушенням зору, залежала від характеру первинного дефекту і вторинних відхилень.
Характер рухів, вправ в гімнастиці, їх орієнтація на лікувально-відновний процес, взаємозв'язок з корекційно-педагогічною роботою дозволяють класифікувати наступні види гімнастики:
а) основна гімнастика;
б) пальчикова гімнастика;
в) гімнастика для очей.
Корекційне значення різних видів гімнастики полягає у виправленні або послабленні недоліків психофізичного розвитку дітей з порушенням зору, формуванні життєво необхідних рухів, застосуванні рухового досвіду в практичній діяльності.
Місце різних видів гімнастики в режимі для дошкільнят визначається цілями і завданнями корекційно-розвиваючого навчання і виховання.
Основна гімнастика (ранкова гімнастика), направлена на зміцнення здоров'я дітей, формування здорового способу життя, вдосконалення основних рухових якостей. Корекційна спрямованість цього виду гімнастики забезпечується цілеспрямованим педагогічним впливом на дитину, що зазнає труднощі в рухах. Створення комфортності (розстановка дітей, підбір вправ, предметів для орієнтації та ін) є обов'язковою умовою реалізації корекційних завдань.
Ранкова гімнастика проводилася щоденно, відповідно до методики проведення в загальноосвітніх дошкільних установах. При цьому враховувалися зорові можливості дітей та вторинні відхилення, на основі яких допускалася зміна методичних правил в організації і змісті вправ. У зміст гімнастики включалися такі побудови і перебудови, які не протипоказані дітям з вадами зору та не суперечать відновного лікування. У загальнорозвиваючі вправи включалися вправи на розвиток зорового сприйняття, корекцію вторинних відхилень. Темп виконання вправ визначалася також зорово-руховими можливостями дітей.
Пальчикова гімнастика для розвитку дрібної моторики дітей з вадами зору напряму пов'язана з розвитком розумових здібностей. Необхідність розвитку тонких рухів пальців рук давно визнана педагогами ( Коноваленко В.В., Коноваленко С.В. [21]). Але практики з прикрістю відзначають, що ефект тренування тонкої моторики не настільки вже й великий.
Розглянемо звичний набір занять з розвитку дрібної моторики: плетіння, ліплення, нанизування на нитку намистин, кілець, шнурівка, мозаїка, вирізання з паперу та картону, вимальовування різних візерунків. При виконанні цих видів діяльності використовуються в основному руху перших трьох пальців, тих, що постійно активні і в побуті, і в спілкуванні. Вони складають «соціальну зону руки». Два останніх пальця - безіменний і мізинець - знаходяться поза соціальної зони і в повсякденній діяльності зазвичай пасивні.
У заняттях з розвитку тонкої моторики в основному використовуються руху стиснення, лише зрідка розтягування і майже ніколи - розслаблення. Це може призвести до зайвого підвищення тонусу пальців дитини.
Для різнобічного гармонійного розвитку рухової функції кисті руки необхідна тренування всіх 3 типів складових: стиснення, розтягування і розслаблення, дотримуючись медичної термінології - поєднання поперемінного скорочення і розслаблення м'язів згиначів і розгиначів. Для отримання максимального результату ми побудували вправи таким чином, щоб поєднувалися стиск, розтяг, розслаблення кисті; використовувалися ізольовані рухи кожного пальця.
У літературі немає єдиного поняття, що визначає діяльність пальців руки. В еволюції цього терміна простежуються: гімнастика для рук, пальчикові ігри та вправи, пальчиковий ігротренінг, пальчикова гімнастика. Остання найбільш значима для організації корекційної роботи з дітьми з порушенням зору.
Основною формою організації дітей з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика - система спеціальних вправ та ігор, об'єднаних у комплекси.
До використання спеціальних ігор та вправ існують різні підходи.
Відповідно до міжнародних класифікацій ігор, що поєднують рухи пальців з короткими ритмічними віршиками, поділяються на два типи. Перший - власне пальчикові ігри, сидячі. Другий - ігри, які, крім діяльності тонких моторних, включали рухи всього тіла, стрибки, біг на місці, рухи рук, ніг, голови. Класифікація ця досить умовна. Фольклорні ігри мають безліч різних версій. Текстів можуть супроводжувати різні рухи і навпаки.
Особливе значення мають ігри, що використовують одночасні і однотипні рухи рук, спрямовані на розвиток узгодженості та координації дій. Різнотипні рухи вимагають більш високого рівня регуляції і не можуть бути використані при засвоєнні першими.
Корекційна спрямованість пальчикових ігор та вправ полягає в тому, що вони вирішують комплексне завдання розвитку рухів, психічних процесів і особистості в цілому. Вони також надають загальнозміцнюючий вплив на організм дитини і підвищують працездатність м'язів, скорочують терміни адаптації до виконання фізичних навантажень, сприяють засвоєнню дітьми різного ритму, автоматизують узгоджену діяльність рук у дітей. Спеціальні вправи з розвитку тонких рухів пальців рук поліпшують рухливість м'язів, сприяють об'єднаної роботі кистей рук, удосконалюючи їх координацію, тим самим сприяють зміцненню загального стану здоров'я дітей. Крім того, заняття з корекції тонких рухів пальців рук дозволяють дітям успішно оволодіти основами координаційних механізмів, у складних моторних актах перенести координаційні відносини, якими вони оволоділи в процесі індивідуальних занять, у фронтальні форми роботи і широко застосовувати їх у повсякденному житті.
Одночасні дії рук педагога і дитини стимулюють якісне виконання завдань.
Слід підкреслити, що принцип роботи над всіма фізичними і фізіологічними властивостями тонких рухів пальців рук одна: ніякого насильства, імпровізація, зацікавленість, бачення та уява, асоціації, мовні накази (словесні подразники), мовний слух, довільна увага, пам'ять, конкретність завдань і цілей; несподіванка і новизна прийомів. Ігрові прийоми і вправи не можуть набридати, тому вони завжди цікаві і бажаними для дітей. У роботі з дітьми враховувалася мета такої роботи - це не механічна тренування якихось рухів і рухових дій, а планомірне і систематичне навчання новим руховим діям.
Народні пальчикові ігри складають основу корекції порушень точної моторики, що дуже важливо у використанні ізольованих рухів кожного пальця.
Ігри та вправи з пальчиками під музику, як один із прийомів арт-терапії, широко застосовувалася в гімнастиці. Такий вид самовираження дозволив ексцентрувати внутрішню напруженість тонких рухів пальців рук, посилив внутрішні позитивні процеси, спрямовані на одужання. Спеціально підібрана музика змінювала характер руху пальчиків і додавала їм впевненості. (Див. Додаток А.)
Гімнастика для очей. Вперше поняття «гімнастика для очей» визначено
Е.С. Аветісовим, Є.І. Лівадo, Ю.І. Курпан [3]. Фізичні вправи в поєднанні зі спеціальними вправами м'язів ока є ефективними для профілактики порушень зору, а також для розвитку рухливості очей та відновлення бінокулярного зору.
Тому що в період оклюзійної лікування дитина «працює» тільки амбліопічним оком, якій властиво більш швидке стомлення в порівнянні зі здоровою, то і стомлення у цих дітей настає раніше, ніж у нормально бачать однолітків. У зв'язку з цим вони гірше засвоюють матеріал на заняттях. Сприйняття його стає неповним, інтерес дитини до занять знижується, самопочуття його погіршується, а працездатність падає.
Спеціальні вправи для очей були внесені в різні форми занять з фізичної культури, і перш за все в структуру фізкультхвилинок. Виконання загальнорозвиваючих вправ у поєднанні з рухами очей мало загальнозміцнюючу вплив на організм ослабленого дитини, виконувало профілактичну, тренуються і відбудовну функцію для очей.
Спеціальні вправи для очей, розроблені Е.С. Аветісовим, Ю.А. Курпан, Є.І. Лівадо [3], Е.І. Ковалевським [19], ефективно використовувалися в роботі з дітьми при монокулярному характері зору, крім вправ, пов'язаних з натисканням пальцями на очі, масажування їх руками.
Для більш чіткого сприйняття вправ для очей застосовувалися віршовані форми словесних підказок, які містили основну мету вправи - зосередження погляду на предметі, переведення погляду з одного предмета на інший, фіксацію поглядом дій рук, послідовне простежування, зорову орієнтування в навколишньому просторі. Гімнастика для очей сприяла більш швидкому відновленню працездатності, ефективному засвоєнню навчального матеріалу, активізації, вправі і відновлення зору при косоокості і амбліопії. Імітаційні дії очима, головою в супроводі віршів позитивно позначалися на емоціях дітей, діяльності очей, активності дитини в цілому.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
