Як показав Б.Г. Шеремет, у дітей з порушенням зору через недостатність зорового контролю й аналізу за рухом спостерігається зниження рухової активності, що призводить до складнощів формування основних параметрів у ходьбі і, перш за все, збереження прямолінійності руху [34].
За даними Л.С. Сековец, порушення прямолінійності при ходьбі пов'язані зі звуженням поля огляду через виключення одного ока з акту зору в період оклюзії при косоокості, зниження гостроти зору у людей з вадами зору [30].
Ще більші труднощі зазнають діти при ходьбі по обмеженому просторі. Відчуваючи зорові утруднення, діти все-таки спираються на зорову орієнтацію, тому ходьба характеризується більшою хвилеподібно, а лінія руху у них наближається то до однієї сторони обмежень, то в окремих ділянках заходить за них, потім знову наближається ближче до вихідної. Все це створює враження про ходьбі «з одного боку в бік». Це пов'язано з тим, що порушення стереоскопічного бачення при монокулярному зорі ускладнює просторове орієнтування, створює плоске сприйняття простору.
Порушення ходьби в обмеженому просторі викликані і зниженням гостроти зору, тому, що дитина не може простежити і відтворити рух без помилок, які проявляються в порушеннях координації рук і ніг, неузгодженості дій правої і лівої руки. Цим же пояснюється те, що рука притиснута до тулуба або ж витягнута вперед для того, щоб визначити напрямок руху під час ходьби.
У всіх видах ходьби у дітей виявлено неправильна постановка стоп. Більш ніж у 20% дітей спостерігається паралельна постановка стоп, 40% дітей стопи ставлять шкарпетками всередину, тоді як у однолітків, які нормально бачать відхилення в постановці стоп відзначаються в 15% випадків.
Своєрідність ходьби у дітей іноді викликане порушенням рівномірності при ходьбі. Рівномірність при ходьбі визначається довжиною кроку. Встановлено, що з початку ходьби крок дітей більш рівномірний, ніж на наступних відрізках. Зниження прямолінійності, порушення рівноваги і координації, зорове стомлення викликають зниження довжини кроку. У дітей з порушенням зору довжина кроку при ходьбі у всіх вікових групах нижче за норму на 4 - 5 см. Довжина кроку у дітей в нормі дорівнює: 2 роки - 32 см, 4 роки - 40 см, 5 років - 47 см, 6 років -- 49 см, 7 років - 53 см. (дані А.А. Саркісяна [29]). Якісні порушення ходьби (прямолінійність, довжина кроку, постановка стоп, рівномірність) у дітей з порушенням зору тягнуть за собою зниження кількісних показників і роблять несприятливий вплив на формування інших локомоцій.
1.3 Порушення постави і плоскостопість у дітей з проблемами зору
Порушення постави і ступінь їх вираженості обумовлені станом зору у дітей. Частота випадків порушень постави у дітей з порушенням зору складає 60 - 65% (Л.С. Сековец [30]) і залежить від характеру зорової патології. При косоокості, міопії діти змушені нахиляти голову в зручне положення, щоб забезпечити краще бачення розглянутих предметів, низько нахиляти голову при русі (ходьби, бігу та ін). Крім того, порушення постави у деяких дітей є наслідком залишкових явищ родової травми, різних парезів м'язів, ослаблення м'язової системи від частого тривалого сидіння в неправильній позі: з нахиленим тулубом, опущеною головою. Порушення постави зустрічаються також з-за неправильної організації офтальмо-гігієнічних умов педагогічного процесу, порушення рухового режиму, відсутність спеціальних корекційних вправ, що поліпшують формування правильної постави і активізують їх рухову діяльність.
Аналіз характеру дефектів постави показав наявність зведених вперед і звисаючих плечей, крилоподібні лопатки, сколіотичної постави, сутулуватий, асиметричною поставою плечового пояса, ускладненою кривошиєю.
Поряд з порушенням постави у дітей були відзначені деформації нижніх кінцівок, що виражаються в викривлення стоп. Плоска стопа у дітей з порушенням зору з'являється в результаті постійної статичної перевантаження нижніх кінцівок, через слабкість м'язів стоп, а також як наслідки часткових паралічів. Дане порушення різко знижує опорну функцію ніг і створює загрозу для більшого уплощения. Неправильно сформовані навички в ходьбі, бігу та інших рухах, недостатня рухова активність дітей також створює небезпеку для більшого прояву цих порушень. Ці дані узгоджуються зі спостереженням А.П. Павлова та ін. про те, що у дітей з порушенням зору часто відзначається знижений індекс стопи (плоскостопість) і порушення постави, що пов'язують із ослабленням опорної функції сполучної тканини у цих дітей [25].
1.4 Вплив фізичних вправ на ріст і розвиток організму дітей з вадами зору
Вивчаючи вплив фізичних вправ на ріст і розвиток організму, що росте, вчені Е.В. Плаксунова та ін. відзначили, що систематичне застосування фізичних вправ і масажу активізує нервово-руховий апарат, підвищує обмін речовин [26]. На основі цих фізіологічних процесів досягаються позитивні зрушення в стані здоров'я, розвитку функцій центральної нервової системи і рухового апарату, фізичному розвитку, всього організму в цілому.
Немає ні одного органу і ні однієї системи в організмі людини, діяльність яких, за словами П.Ф. Лесгафта, не активізувалася під впливом фізичних вправ. Завдяки їм підвищується рівень та інтенсивність обмінних процесів, посилюється кровообіг, в м'язах посилюються окислювальні процеси, оскільки вони більше забезпечуються кров'ю, а відпрацьовані продукти більш активно надходять в кров і несуться нею. Робота м'язів впливає на кровообіг циліарного м'яза ока, на гостроту зору, величину поля зору.
Систематичні заняття фізичними вправами сприяють зміцненню здоров'я, шляхом зміцнення опорно-рухового апарату, поліпшення діяльності нервової і серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, обміну речовин, підвищення стійкості організму до дії застудного фактора. Застосування в заняттях з дітьми, що мають порушення в розвитку, різноманітних форм рухової активності в корекційно-виховному процесі не тільки сприяє становленню окремих функцій, але й забезпечує розвиток статики і локомоції. (Е.В. Плаксунова [26]).
Фізичні вправи, особливо, якщо вони організовані на відкритому повітрі, впливають на зміни у складі крові, збільшенню кількості еритроцитів і гемоглобіну. Відбувається збільшення об'єму легень, екскурсії грудної клітки, рухливості діафрагми.
Говорячи про взаємозв'язок фізичного виховання і стану здоров'я,
В.Ф. Афанас'єв зазначав, що фізичні вправи впливають на склад клітинної речовини, її фізико-хімічну структуру, тим самим змінюють реактивність клітин і роблять позитивний вплив на динаміку рухів [6].
Дослідження науковців про позитивний вплив занять фізичними вправами на розумову працездатність, показують, що систематичні фізичні вправи, ігри, прогулянки позитивно впливають на центральну нервову систему, на діяльність всіх органів і систем, попереджають стомлення і перевтому, створюють позитивний стан, тим самим поліпшують життєдіяльність і підвищують працездатність організму. У дослідженнях В.С. Полинкіна було показано підвищення працездатності в процесі фізичного виховання дітей з порушеннями зору [27].
Вивчаючи стан фізичного розвитку дітей з зорової патологією, Р.Н. Азарян [4], Л.І. Сековец [30] визначили, що під впливом фізичних вправ у дітей значно знизилася захворюваність і підвищилися показники фізичного розвитку. Було доведено, що засобами фізичної культури можна коригувати цілу низку порушень, компенсувати неповноцінність організму, поліпшити функціональний стан рухового аналізатора і сприяти підготовці дітей до школи.
1.5 Вивчення впливу фізичного навантаження на стан зору дітей
Ряд робіт присвячений дослідженню впливу дозованого фізичного навантаження на стан органу зору дітей, зокрема, людей з вадами зору школярів. Деякі автори вважають, що вправи статичного і швидкісно-силового характеру дітям з порушеннями зору протипоказані. Тим не менш, у практиці фізичного виховання дітей як в школах, так і в дитячих садках та в сім'ях ці вправи використовуються досить широко. Практично дітей неможливо обмежити від таких форм фізичних навантажень, тому що вони люблять бігати, стрибати, метати і лазити. Інша група авторів (Б.В. Сермеев [31], Р.Н. Азарян та А.А. Арутюнян [4] ) вважають за можливе застосування в заняттях з дітьми, що мають порушення зору, дозованих фізичних вправ різного характеру і інтенсивності.
Вивчивши вплив дозованих фізичних навантажень різного силового характеру на стан основних зорових функцій у дітей старшого дошкільного віку з порушеннями зору було визначено, що найбільш сприятливий вплив на орган зору роблять вправи на витривалість помірної інтенсивності при пульсовому режимі 130-150 уд.хв.
Е.Н. Кузнєцов досліджував периферійний зір і гостроту глибинного зору людей з вадами зору, школярів у віці 12-14 років до, під час і після виконання індивідуально дозованого фізичного навантаження і встановив, що у людей з вадами зору дітей з гіперметропічною та міопічною рефракцією таке навантаження, що виконується до фази початкового зниження працездатності, не викликає помітних негативних зрушень з боку вказаних функцій [22]. Подальше виконання навантаження недоцільно, тому що супроводжується несприятливими зрушеннями з боку периферичного зору, а також більш частим погіршенням глибинного зору.
Р.Н. Азарян вивчаючи вплив вправ силового характеру на гостроту центрального зору, межі периферичного зору і внутрішньоочний тиск у 18 людей з вадами зору школярів прийшов до висновку, що виконання ними вправ силового характеру слід припиняти при перших ознаках зниження працездатності (на 3-5%) [4].
Інші вчені досліджували вплив багатьох позакласних занять з гімнастики під контролем офтальмолога на стан функцій органу зору 10 людей з вадами зору школярів і встановили, що систематичне виконання дозованих гімнастичних вправ не викликала негативних зрушень в стані їх зору.
Висновки до першого розділу
1. Огляд та аналіз літературних джерел, по фізичній реабілітації дітей дошкільного віку з порушенням зору дозволяють стверджувати, що сьогодні в навчально-виховному процесі роботи недостатньо використовуються можливості корекційної роботи з фізичного виховання з урахуванням зорових патологій дітей. Порушення зору у дошкільнят веде до відставання фізичного розвитку, рухової активності, обмежують орієнтування у просторі. Порівнюючи вікові зміни почуття ритму людей з вадами зору та дітей без патології зору, автори показують, що діти з порушенням зору відстають від норми в кожному віковому періоді.
2. Специфічні особливості фізичного розвитку були відзначені і в різних порушеннях опорно-рухового апарату і постави. Порушення постави і ступінь їх вираженості обумовлені станом зору у дітей. Частота випадків порушень постави у дітей з порушенням зору складає 60-65%. Поряд з порушенням постави у дітей з вадами зору були деформації нижніх кінцівок, що виражаються в викривлення стоп. Ці порушення зустрічалися на 60-70% частіше, ніж у дітей з нормальним зором. Крім того, порушення постави у деяких дітей є наслідком залишкових явищ родової травми, різних парезів м'язів, ослаблення м'язової системи від частого тривалого сидіння в неправильній позі: з нахиленим тулубом, опущеною головою.
3. При виконанні швидкісно-силових вправ у дітей з порушеннями зору спостерігається збільшення частоти пульсу, частоти дихання, виявляються зовнішні ознаки втоми: зміна забарвлення обличчя, підвищення потовиділення, така реакція свідчить про необхідність використання індивідуально-дозованих фізичних навантажень з метою вироблення витривалості до доступних навантажень і тренування серцево-судинної та дихальної систем. Подальше виконання навантаження недоцільно, тому що супроводжується несприятливими зрушеннями з боку периферичного зору, а також більш частим погіршенням глибинного зору.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
