Астигматизм. Однією з причин слабозорості є також астигматизм - аномалія заломлюючої здатності очей, при якій в одному оці спостерігається поєднання різних видів рефракції. Астигматизм не завжди коригується окулярами, тому у дітей виникають труднощі бачення обсягу, глибини, віддаленості об'єктів, так як у дітей найчастіше відсутнє бінокулярне бачення. Часто причиною слабозорості є атрофія сітківки, зорового нерва, ністагм та інші очні захворювання.

Слабозорість характеризується різноманітністю порушень зорових функцій, різним рівнем їх збереження і можливості взаємної компенсації, ступенем вираженості патології. На відміну від залишкового зору слабозорість дає більше можливостей для використання зорового аналізатора як головного у пізнанні навколишнього світу. Це головна особливість, що відрізняє слабозорість від залишкового зору (Е.С. Аветисов [1]).

Косоокість. Одним з порушень зору є косоокість і супроводжує його амбліопія, яка проявляються в порушенні бінокулярного бачення, в основі якого лежить ураження різних відділів зорового аналізатора і його сенсорно-рухових зв'язків. Косоокість не лише призводить до розладу бінокулярного бачення, але і перешкоджає його формуванню. Косоокість виникає внаслідок зниження гостроти зору одного або обох очей через порушення рефракції (заломлюючої здатності ока), розлади акомодації (пристосування ока до розглядання предметів на різних відстанях) та конвергенції (зведення осей очей для бачення предметів на близькій відстані).

Термін «косоокість» об'єднує різні за походженням і локалізацією враження зорової і окоруховий систем, що викликають періодичне або постійне відхилення (девіації) очного яблука.

У роботах Е.С. Аветисова показано, що під впливом несприятливих умов висока і точна узгодженість діяльності обох половин зорового аналізатора може бути порушена, що призведе до розладу бінокулярного зору [2]. При косоокості зорова ось одного ока відхиляється від сумісної точки фіксації. У такому разі зображення об'єкта падають на неідентичні точки сітчаток правого і лівого ока, стають несумісними, з'являється тенденція до двоїння зорового зображення, утруднюється орієнтування у просторі. Центральна нервова система вживає активних заходів для того, щоб зображення, сприймалося з відхиленого ока, придушувалося, через що на ньому виникає функціональна скотома. Гострота зору відхиленого ока знижується, розвивається амбліопія цього ока, а функції зору виконує одне око.

Термін «амбліопія» означає такі форми ураження зору, які не мають видимої анатомічної або рефракційної основи. Найбільш частою причиною амбліопії у дітей буває косоокість, або страбізм, - не паралельність оптичних осей ока, при цьому в 80-90% випадків косоокості спостерігається різний ступінь зниження зору, тобто, поява амбліопії .

Учені Е.С. Аветисов, Є.І. Лівадo та Ю.А. Курпан вважають, що здійснення корекції амбліопії можливо при правильно організованій корекційно-педагогічної роботи з використанням спеціальних оптичних та технічних засобів корекції і компенсації, а також вправ і дидактичних завдань, що стимулюють діяльність сітківки ока для підвищення гостроти зору [3].

Таким чином, розуміння структури зорового дефекту дозволяє організувати не тільки відповідну медичну допомогу, але правильно здійснювати психолого-педагогічну корекційну роботу.

Як відомо, зоровий дефект обумовлює в цілому весь хід психічного розвитку дитини, тому необхідна спеціальна медико-психолого-педагогічна допомога, що дозволяє заповнити недостатність зорової інформації і нормалізувати формування особистості дитини.

1.2 Особливості фізичного і функціонального розвитку дошкільників з порушенням зору

Специфіка рухової активності дітей з порушенням зору. Згідно з ученням Л.С. Виготського, при порушенні зору зберігаються ті ж закономірності розвитку, що й у дітей без зорової патології [13]. Як в нормі, так і при патології психічні функції формуються поетапно. Але у зв'язку зі зоровою депривацією, етапи формування психічних процесів можуть бути розтягнуті в часі, через сповільненість розгортання аналізу сприйняття і орієнтацією в просторі.

Вчені-дефектологи Т.А. Власова [12] , М. І. Земцова [18], та ін. відзначають, що у дітей з порушеннями зору спостерігається відставання у фізичному розвитку у зв'язку з обмеженою руховою активністю.

Вперше М.І. Земцова [18], Л.С. Сековец [30]обгрунтували вплив монокулярного характеру зору на психофізичний розвиток дітей.

Зорова недостатність вже в дошкільному віці супроводжується зниженням рухової активності, що призводить до вторинних відхилень у фізичному і психічному розвитку дитини, у формуванні почуття рухових функцій. Порушення зору веде до відхилень у розвитку почуття ритму, заснованого на зоровому, слуховому, тактильному, кінестетичному сприйнятті.

Л.І. Плаксина показала ті труднощі, які є у дітей з порушенням зору при оволодінні орієнтуванням у просторі, рухами, елементарними уявленнями [24].

Л.С. Сековец досліджувала особливості відставання фізичного розвитку дітей з косоокістю і амбліопією від норми [30].

Проведені М.І. Земцовою [18] та Л.С. Сековец [30] спостереження за дітьми 6-7 років з діагнозом косоокість і амбліопія, показали зниження антропометричних показників у порівнянні з дітьми без зорової патології: у хлопчиків зростання був нижчим в середньому на 2,8 см, у дівчаток на 4,5 см; вага у хлопчиків перевищував норму на 1,4 кг, у дівчаток на 1,5 кг.

Рухова активність дітей з порушеннями зору значно нижче, ніж у їхніх однолітків з масових навчальних закладів. У дітей з патологією зору на 78% в порівнянні з нормою знижений функціональний рівень рухового аналізатора.

Б. В. Сермеев встановив, що неповноцінний зір є недостатньо надійним засобом регуляції рухів при виконанні вправ різного характеру [31]. У зв'язку з цим, у дітей з порушенням зору в будь-якому віці спостерігається затримка розвитку всіх рухових якостей.

За даними В.Ф. Афанасьєва, у дітей з порушенням зору є відставання у фізичному розвитку і руховій підготовленості від вихованців масових шкіл [6]. Їм було показано, що найбільше відставання зростання, ваги, окружності грудної клітини наголошується в старшому шкільному віці. Порушення зору негативно позначається на розвиток м'язової сили, витривалості, швидкості рухів, швидкісно-силових якостей і т. д. Відзначено, що за показниками рухової підготовленості відставання від норми склало за показниками сили 19%, витривалості - 18%, швидкості рухів - 28% , швидкісно-силових якостей - 10%.

Внаслідок труднощів зорово-рухової орієнтації у дітей з порушеннями зору спостерігається гіподинамія, порушення постави, плоскостопість, зниження функціональної діяльності дихання і серцево-судинної системи. Відбувається відставання від однолітків у прогресі рухових функцій, якостей (гнучкості, спритності, координації, сили, швидкості, витривалості) і швидкості загального фізичного розвитку (маса тіла, довжина тіла, м'язова сила).

На основі експериментальних даних В.С. Полинкіна встановлено, що при виконанні швидкісно-силових вправ у дітей з порушеннями зору спостерігається збільшення частоти пульсу, частоти дихання, виявляються зовнішні ознаки втоми: зміна забарвлення обличчя, підвищення потовиділення, така реакція свідчить про необхідність використання індивідуально-дозованих фізичних навантажень з метою вироблення витривалості до доступних навантажень і тренування серцево-судинної та дихальної системи [27]. Оскільки у дітей з порушеннями зору, за даними В.Ф. Афанасьєва, на 4-10% знижена функціональна діяльність серцево-судинної та дихальної систем, то відхилень у серцевої діяльності (ревматизм, гіпотонія тощо) зареєстровано значно більше [6].

У дітей з порушеннями зору в зв'язку з малою рухливістю і зниженою активністю в рухової діяльності спостерігаються недоліки у розвитку м'язових зусиль, формуванні почуття ритму. Порівнюючи вікові зміни почуття ритму людей з вадами зору та дітей без патології зору, автори показують, що діти з порушенням зору відстають від норми в кожному віковому періоді, що найкраще сприйняття заданого ритму у людей з вадами зору відбувається на полісенсорной основі, за допомогою всіх видів чутливості.

Розвиваючи почуття ритму у дітей з порушенням зору можна вдосконалювати багато функцій рухового аналізатора: точність, швидкість рухової реакції, координацію.

Вивчаючи зміст корекційно-виховної роботи на уроках гімнастики

Р.Н. Азарян показав, що протягом навчального року при переважному занятті гімнастикою у людей з вадами зору хлопчиків і дівчаток відбувся приріст м'язової сили на 26,6% і 20% відповідно, витривалості - на 43,1% і 42,1%, швидкості - на 32,1% і 33,2%, рухливості в суглобах - на 13,7% і 8,9%, швидкісно-силових якостей - на 36,7% і 33,7%, рівноваги - на 220,7% і 215 , 7% [4]. Дозування фізичних вправ на уроках гімнастики сприяє стабілізації і активізації зорових функцій, а також сприятливо впливають на вегетативну нервову систему дітей з порушеннями зору.

А.П. Павлов показав, що специфічні особливості фізичного розвитку можуть проявлятися і в різних порушеннях опорно-рухового апарату і постави . Порушення постави і ступінь їх вираженості обумовлені станом зору у дітей. Частота випадків порушень постави у дітей з порушенням зору становить 60-65% і залежить від характеру зорової патології [25].

Наприклад, при косоокості, міопії дитина змушена нахиляти голову в зручне положення, щоб забезпечити краще бачення розглянутих предметів, низько нахиляти голову при русі (ходьби, бігу та ін). Крім того порушення постави у дітей є наслідком залишкових явищ родової травми, рахіту, різних парезів м'язів, ослаблення м'язової системи від частого тривалого сидіння в неправильній позі: з нахиленим у бік тулубом, опущеною головою. Порушення постави зустрічаються також з-за неправильної організації офтальмо-гігієнічних умов педагогічного процесу, порушення рухового режиму, відсутність спеціальних корекційних вправ, що поліпшують формування правильної постави і активізують їх рухову діяльність.

Поряд з порушенням постави у дітей зустрічаються деформації нижніх кінцівок, що виражаються в викривлення стоп. Плоскостопість у дітей з порушенням зору з'являється в результаті постійного статичного перевантаження нижніх кінцівок, через слабкість м'язів стоп, а також як наслідок часткових паралічів. Плоскостопість різко знижує опорну функцію ніг і створює загрозу для більшого уплощения. Неправильно сформовані навички в ходьбі, бігу та інших рухах, недостатня рухова активність дітей також створюють небезпеку для більшого прояву цих порушень.

Крім порушень постави і плоскостопості, у зв'язку з вадами зору у дітей порушується поза, координація, точність, швидкість руху (В.Ф. Афанасьєв [6], Б.Г. Шеремет [34]) .

Для здійснення корекційної роботи з дітьми дошкільного віку важливо знати стан серцево-судинної та дихальної систем. Досліджуючи дану проблему

В.С. Полинкін зазначає, що у дітей з порушенням зору показники серцево-судинної системи дещо вище норми [27]. Середні показники ЧСС свідчать про частішання пульсу на 3-8 од. за хвилину у дітей з порушенням зору в порівнянні з нормально бачущими. Рівень максимального і мінімального тиску також вище за норму на 3-5 мм рт.ст. Аналогічні прояви спостерігаються в показниках пульсового тиску, середні величини якого вище норми на 2-4 мм рт.ст.

Специфіка рухів у дітей з порушенням зору. Діти з порушенням зору відстають у розвитку рухів від своїх однолітків (Т.В. Попова, Н.Б. Пястовалова, О.А. Удалова [28]). При ходьбі і бігу у них спостерігається велика м'язова напруга, голова опущена вниз, рухи рук і ніг не узгоджені, стопи ніг ставляться широко, темп нерівномірний, через порушення рівноваги вони змушені зупинятися при ходьбі, при цьому втрачається напрямок.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7